11 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/473/26
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 6033/26 від 27.04.2026 р.) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Садівничого товариства «Роднічок» (54125, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Кир'яківка (Веснянська територіальна громада); код ЄДРПОУ 36450493) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення завданої шкоди у розмірі 52620,00 грн., -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Садівничого товариства «Роднічок» про:
- визнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом зборів членів правління садівничого товариства "Роднічок" від 23.08.2025 р., про виключення ОСОБА_1 з числа членів садівничого товариства "Роднічок", відрізання водопостачання та електроенергії від садових ділянок № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які перебувають у власності ОСОБА_1 ;
- зобов'язання СТ "Роднічок" негайно відновити водопостачання та електропостачання до ділянок № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які перебувають у власності ОСОБА_1 ;
- стягнення з СТ "Роднічок" на користь ОСОБА_1 завданих матеріальних збитків в сумі 32620 грн.;
- стягнення з садівничого товариства "Роднічок" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 20000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що він є власником земельних ділянок № 407 (4824280900:14:000:0555) та № 408 (4824280900:14:000:0120), а також розташованих на них садових будинків в межах садівничого товариства «Роднічок». За ствердженнями позивача, на початку вересня 2025 року до вказаних земельних ділянок було відрізане постачання води та електроенергії без відома позивача на підставі протоколу зборів членів правління садівничого товариства «Роднічок» від 23.08.2025 р. На думку позивача, прийняте рішення прийнято відповідачем з порушенням приписів Статуту товариства та вимог ст.ст. 83, 97, 98 ЦК України, оскільки було прийнято на зборах членів правління, а не на загальних зборах учасників товариства. Також позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача з відключення садівничих ділянок №407, №408 від комунікацій позивачу було завдано збитків у розмірі 32620,00 грн., які складаються з витрат на придбання портативної зарядної станції на суму 18120 грн. та паливної деревини з доставкою на суму 14500,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що в результаті відключення відповідачем життєво важливих комунікацій на ділянках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , позивачу та його сім'ї завдано моральної шкоди, оскільки вони досі переносять психоемоційні переживання, труднощі та дискомфортні умови проживання через постійну відсутність води та електроенергії, у зв'язку з чим порушений їх звичний спосіб життя та спокій, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як встановлено судом, позивачем не подано до суду обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум збитків та моральної шкоди.
Поряд з цим в силу приписів ч. 2, 4 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
При цьому відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як свідчать матеріали позову, позивачем до позовної заяви надано незасвідчену належним чином копію протоколу зборів членів правління с/т «Роднічок» від 23.08.2025 р., яка є нечитабельною.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;
2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2026 році - 3328 грн.
Як було зазначено вище, позивачем заявлено 2 немайнові вимоги (визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії), судовий збір за які має становити 6656,00 грн. (3328,00 грн. х 2) та майнову вимогу (стягнення коштів у загальній сумі 52620,00 грн.), судовий збір за яку повинен становити 3328,00 грн.
З урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через “Електронний суд» ЄСІТС, відповідно ставка судового збору за подачу даного позову становить 7987,20 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ((6656,00 грн. + 3328,00 грн.) х 0,8).
Водночас, позивачем разом з позовною заявою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору (вх. №6039/26 від 27.04.2026 р.), в якому заявник просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання даного позову. Клопотання вмотивовано тим, що позивач є малозабезпеченою особою, при цьому матеріальне становище позивача є достатньо скрутним, що унеможливлює сплату судового збору. Так, позивач вказує, що він не отримує доходів, на підтвердження чого ним було подано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про відсутність доходів за попередній 2025 рік, а також за січень-лютий 2026 року та довідки ОК-5, ОК-7 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.04.2026 р.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для його задоволення, а саме для звільнення від сплати судового збору з огляду на наступне.
За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи. (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (подібна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.03.2021 у справі №912/3514/20, від 17.06.2022 у справі № 910/12556/20 тощо).
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Доказами, які містять відомості про доходи, які підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що передував року подання позовної заяви, можуть слугувати: довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній календарний рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.).
Наразі на підтвердження розміру доходів заявника позивачем подано до суду:
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.04.2026 р., відповідно до яких у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків з ОСОБА_1 за період з січня 2025 по лютий 2026;
- довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1400-0210-8/30474 від 17.04.2026 р., відповідно до якої ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області як отримувач пенсійних та соціальних виплат;
- довідка форми ОК-7 за період 2012-2017 роки;
- довідка форми ОК-5 за період 1999-2017 роки.
Згідно з сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема постановами від 04.07.2018 у справі № 686/114/16-ц, від 30.11.2020 у справі № 160/6933/19) положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочення чи розстрочення в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Аналогічну правову позицію висловлено в ухвалі Верховного Суду по справі № 2-2328/11 від 13.10.2025.
Водночас заявник достатньо не обґрунтував доводи щодо неспроможності сплати судового збору за подання позову у цій справі у встановленому законом порядку та розмірі - у сумі 7987,20 грн. Зокрема, заявником не доведено суду дійсної неможливості сплати судового збору у вказаному розмірі, зокрема, не надано виписок з банківських рахунків, які відкриті Копко І.Я. , з яких судом у сукупності з іншими доказами могло б бути встановлено дійсний складний майновий стан особи. Надані до позову копії довідки форми ОК-7 за період 2012-2017 роки та довідки форми ОК-5 за період 1999-2017 роки не свідчать про відсутність доходів в 2025-2026 рр.
Більш того, як вбачається з матеріалів позову та як зазначено у позові, позивач є власником земельних ділянок № 407 (4824280900:14:000:0555) та № 408 (4824280900:14:000:0120), а також розташованих на них садових будинків. При цьому, як вбачається зі змісту наданого позивачем до матеріалів позовної заяви договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 11.09.2023 р., садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка № НОМЕР_3 , які знаходяться за адресою Миколаївська область, Миколаївський район, тг Веснянська, Садівниче товариство «Роднічок» було придбано позивачем за 158438,18 грн., що свідчить про ймовірність наявності у позивача коштів.
Також наведені в позовній заяві доводи позивача про придбання ним у жовтні 2025 року портативної зарядної станції на суму 18120 грн. та паливної деревини на суму 14500,00 грн. суперечать обставинам про скрутне матеріальне становище позивача.
Відтак, суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан та відсутність інших джерел доходу, наявності або відсутності коштів, зокрема, на банківських рахунках на момент подання позову, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, таким чином позивач достатньо не обґрунтував доводи щодо неспроможності сплати судового збору за подання позову у цій справі. Надана довідка про доходи за січень 2025 - січень 2026 року, та довідки форми ОК-7 за період 2012-2017 роки та форми ОК-5 за період 1999-2017 роки не є достатнім доказом для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору при поданні даної позовної заяви.
Суд звертає увагу на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Отже суд доходить висновку про неповноту поданих доказів, яку суд намагається усунути шляхом надання можливості позивачу подати додаткові докази в спростування таких висновків. При цьому суд в такому випадку не може встановити конкретний перелік доказів, які має подати позивач, а пропонує останньому надати докази на підтвердження своєї позиції щодо можливості підстав для звільнення від сплати судового збору, яким суд і надає оцінку з врахуванням всіх обставин справи.
При цьому суд зазначає, що частина третя статті 8 Закону України «Про судовий збір» покладає обов'язок саме на заявника щодо доведення існування обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, а суд лише надає оцінку таким доказам при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті та право враховувати цю інформацію та обставини в сукупності поданих доказів. Суд не може визначити чіткий перелік документів для підтвердження скрутного матеріального становища, оскільки вказане суперечитиме принципу з'ясування всіх обставин у справі.
Водночас відомість з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованих доходів та утриманих податків за січень 2025-січень 2026 не дає повної інформації для підстав зменшення сплати позивачем судового збору, оскільки така відомість відображає лише інформацію про її доходи.
За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо звільнення від сплати судового збору.
Крім того, згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 7 ст. 164 ГПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.
Отже, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення коштів, позивачу у відповідності до приписів ч. 7 ст. 162 ГПК України необхідно зазначити реквізити його рахунку в банку або небанківському надавачі платіжних послуг з наданням відповідного документу, що підтверджує наявність такого рахунку, а у разі відсутності рахунку позивач має зазначити бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не дотримано вимоги ч. 3, 7 ст. 162, ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (вх. №6039/26 від 27.04.2026 р.) відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Роднічок» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення завданої шкоди у розмірі 52620,00 грн. залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили 11.05.2026 року та оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та підписано 11.05.2026 року у зв'язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 по 08.05.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва