27 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/307/21
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від заявника - не з'явився,
від позивача (стягувача) - не з'явився,
від відповідачів (боржників) - не з'явились,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 5383/26 від 15.04.2026 р.) у справі № 915/307/21 за позовом Акціонерного товариства “Банк інвестицій та заощаджень» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд» та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, про стягнення 180929,40 грн., -
Акціонерне товариство “Банк інвестицій та заощаджень» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 180929,40 грн., що включає в себе: заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 168850,33 грн; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 4935,45 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5909,76 грн; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 1233,86 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2021 (суддя Смородінова О.Г.) позовну заяву АТ “Банк інвестицій та заощаджень» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/307/21 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 27 квітня 2021 року о 09:30; залучено до участі у справі Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 р. у справі № 915/307/21 (суддя Смородінова О.Г.) позов Акціонерного товариства “Банк інвестицій та заощаджень» задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Банк інвестицій та заощаджень» 180929,40 грн, що включає в себе: заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 168850,33 грн; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 4935,45 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5909,76 грн; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 1233,86 грн., а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд» 1356,98 грн. судового збору, також стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 1356,97 грн. судового збору.
14.07.2021 р. на примусове виконання вказаного судового рішення суду від 17.06.2021 р. Господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 у справі №915/307/21.
15.04.2024 від представника ТОВ “Ізі Фінанс» Паргачова Антона Олеговича до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. №5383/26), в якій заявник просить суд замінити стягувача з виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 року у справі N 915/307/21, а саме: Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (код ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 83-Д) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЗІ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 40224607, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 21, корпус В, офіс 1). Заява мотивована тим, що 03.11.2025 між ТОВ “Ізі Фінанс» та Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" було укладено договір факторингу № б/н від 03.11.2025 року, згідно умов якого права вимоги, належні стягувачу на підставі договору про надання банківської гарантії №8747/18-ГВ від 21.05.2018 року, укладеного між стягувачем та боржником-1 та договору поруки від 21.05.2018 року, укладеного між стягувачем та боржником-2, були відступлені на користь заявника. Також заявник зазначає, що накази, видані на виконання рішення суду, перебувають на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Рішенням Вищої ради правосуддя №708/0/15-25 від 03.04.2025 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 р. вказану заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 915/307/21 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2026 р. у справі № 915/307/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 5383/26 від 15.04.2026 р.) прийнято до провадження, та розгляд заяви призначено в засіданні суду на 27 квітня 2026 року о 14:30.
23.04.2026 від представника ТОВ “Ізі Фінанс» - Паргачова Антона Олеговича до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. №5822/26), в якій заявником на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 р. подано до суду копії постанов про відкриття виконавчих проваджень відносно ТОВ «Будівельна фірма «Укрінбуд» та відносно Шкабари Юрія Миколайовича, а також копії постанов про зупинення виконавчих проваджень.
В судове засідання, призначене на 27.04.2026 р., представники заявника, сторін та третьої особи не з'явились.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 334 ГПК України, господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 18 цього Кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Виходячи зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України “Про виконавче провадження».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що правонаступництво - це перехід суб'єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов'язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). При цьому зауважила, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.
Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи, а тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи обов'язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов'язанні.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16). Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Дозволяючи заміну сторони (як універсальне, так і сингулярне правонаступництво) на стадії виконавчого провадження у встановленому порядку, законодавець визнає, що вона як така не суперечить публічним інтересам у сфері судочинства та приватним інтересам сторін.
Також суд зазначає, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2021 р. у справі № 915/307/21, що набрало законної сили 09.07.2021 р., судом було видано накази від 14.07.2021 р. на примусове виконання вказаного рішення щодо:
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Укрінбуд» на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» 1356,98 грн. судового збору;
- стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» 1356,97 грн. судового збору;
- стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Укрінбуд» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» 180929,40 грн., що включає в себе: заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 168850,33 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 4935,45 грн.; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5909,76 грн.; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 1233,86 грн. (боржник ОСОБА_1 ) ;
- стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Укрінбуд» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» 180929,40 грн., що включає в себе: заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 168850,33 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 4935,45 грн.; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5909,76 грн.; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 1233,86 грн. (боржник ТОВ “Будівельна фірма “Укрінбуд»).
В подальшому, позивачем було направлено вказані накази від 17.06.2021 р. на примусове виконання до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Заводський ВДВС та відкрито відповідні виконавчі провадження, а саме:
- 27.09.2021 р. головним державним виконавцем Заводського ВДВС Чертковою О.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66925233 від 27.09.2021 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/307/21 від 14.07.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк інвестицій і заощаджень» 180929,40 грн.;
- 27.09.2021 р. головним державним виконавцем Заводського ВДВС Чертковою О.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66925639 від 27.09.2021 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/307/21 від 14.07.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк інвестицій і заощаджень» 1356,97 грн.;
- 20.06.2024 р. старшим державним виконавцем Заводського ВДВС Тищенко О.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75351833 від 20.06.2024 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/307/21 від 14.07.2021 р. щодо стягнення з ТОВ “Будівельна фірма “Укрінбуд» на користь АТ «Банк інвестицій і заощаджень» 180929,40 грн.;
- 12.08.2024 р. головним державним виконавцем Заводського ВДВС Чертковою О.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75760787 від 12.08.2024 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/307/21 від 14.07.2021 р. щодо стягнення з ТОВ “Будівельна фірма “Укрінбуд» на користь АТ «Банк інвестицій і заощаджень» 1356,98 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» (фактор) та Акціонерним товариством «Банк інвестицій і заощаджень» (клієнт або банк) було укладено договір факторингу від 03.11.2025 р., відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги (надалі також іменуються «права» або «право», в залежності від контексту) до боржників, позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, (надалі за текстом -«боржники»), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами банківських гарантій, договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - «основні договори».
Згідно з п. 1.2. договору за цим договором фактор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання клієнтом у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 3.2 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених основними договорами та передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань. Розмір прав вимоги, які переходять до фактора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до фактора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 3.1. договору кошти передаються в розпорядження клієнту на підставі протоколу електронного аукціону № CSD001-UA-20250901-03624, складеного за результатами проведених електронних торгів (аукціону), які відбулись 10 вересня 2025 року на електронному майданчику ТОВ «Смарттендер», переможцем яких став фактор.
Пунктом 3.2. договору визначено, що фактор протягом 3 (трьох) робочих днів зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти після підписання цього договору, шляхом перерахування на вказаний розрахунковий рахунок в розмірі 181952,00 грн. без ПДВ.
Так, п. 4.1. договору визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в наступному порядку:
- клієнт формує та надає фактору реєстр прав вимоги за формою, погодженою сторонами у додатку № 1 до цього договору (п. 4.1.1. договору)
- клієнт формує та надає акт приймання-передачі реєстру прав грошових вимог за формою, погодженою сторонами у додатку № 2 до цього договору (п. 4.1.2 договору).
Згідно з п. 4.2. договору перехід від клієнта до фактора прав грошових вимоги відбувається в день підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру прав грошових вимог та самого реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписані сторонами та скріплені їх печатками акт приймання-передачі та реєстр прав грошових вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав грошових вимоги.
Відповідно до п. 4.3. договору протягом 7 (семи) календарних днів з дня переходу права вимоги, клієнт зобов'язаний передати фактору документи щодо кожного боржника, вказаного в реєстрі в погоджений сторонами спосіб. Факт прийому-передачі документів фіксується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі документів за формою, погодженою сторонами у додатку № 3 до цього договору.
Пунктом 4.4. договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання прав вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за договором з боржником.
Згідно з п. 4.5. договору клієнт протягом 10 (десяти) робочих днів з дня переходу до фактора права вимоги зобов'язується від свого імені повідомити боржника у спосіб, визначений договором з боржником про таке відступлення прав та про передачу персональних даних боржника, а також надати інформацію про фактора (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов'язок зберігається за фактором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.
В подальшому, між сторонами договору було укладено додаткову угоду №1 від 25.03.2026 р. до вказаного договору, відповідно до умов п. 1.1. та п. 1.2 якої сторони погодили викладення додатку №1 «Реєстр прав грошових вимог» та додатку №2 «Акт приймання-передачі прав грошових вимог» до договору у новій редакції.
Так, відповідно до п. 20 додатку №1 «Реєстр прав грошових вимог» в редакції додаткової угоди №1 від 25.03.2026 р. передбачено відступлення прав грошової вимоги за договором про надання банківської гарантії 8747/18-ГВ від 21.05.2018 р., який було укладено з ТОВ «Будівельна фірма «Укрінбуд» по поручителю ОСОБА_1 , сума боргу становить 180929,40 грн. та 2713,95 грн. судових витрат.
Відповідно до додатку №2 «Акт приймання-передачі прав грошових вимог» в редакції додаткової угоди №1 від 25.03.2026 р., відповідно до договору факторингу від 03.11.2025 р., клієнт передав, а актор прийняв права вимоги до боржників, зазначених в додатку №1 до договору «Реєстр прав грошових вимог». Так, за договорами про надання банківських гарантій та договорами поруки відступаються права вимоги за дебіторською заборгованістю по банківських гарантіях, зокрема п. 20 таблиці: за договором про надання банківської гарантії 8747/18-ГВ від 21.05.2018 р., який було укладено з ТОВ «Будівельна фірма «Укрінбуд» по поручителю ОСОБА_1 , сума боргу становить 180929,40 грн. та 2713,95 грн. судових витрат.
Договір з додатковою угодою з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
03.11.2025 р. фактором на виконання умов п. 3.2. договору було перераховано на розрахунковий рахунок клієнта грошові кошти у розмірі 181952,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №219 від 03.11.2025 р.
При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи постанов про зупинення вчинення виконавчих дій від 26.12.2025 р., виконавчі дії у виконавчих провадженнях №66925233, №75351833 були зупинені у зв'язку зі зверненням заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником.
Також, як свідчать матеріали справи, відповідно до постанови головного державним виконавцем Заводського ВДВС Черткової О.В. про закінчення виконавчого провадження ВП №66925639, виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/307/21 від 14.07.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк інвестицій і заощаджень» судового збору в сумі 1356,97 грн. було закінчено у зв'язку з його повним фактичним виконанням.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відступлення права вимоги за правовою суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором (п. 8.17 постанови КГС ВС від 21.12.2020 у справі № 916/401/17).
Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13; постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц).
В пункті 4.7 постанови КГС ВС від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13 Верховний Суд не погодився із тлумаченням статті 517 Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції, який вважає, що укладення договору про відступлення права вимоги не є достатньою підставою для висновку щодо наявності прав нового кредитора у зобов'язанні, якщо відсутні акти про передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення. Верховний Суд звертає увагу, що у статті 517 Цивільного кодексу України не визначений виключний перелік цих документів, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов'язальних відносин.
Саме лише невиконання первісним кредитором обов'язку з передачі документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, не свідчить про відсутність у нового кредитора права вимоги до боржника. Так, здійснення цесії, а отже, і набуття статусу нового кредитора у зобов'язанні, підтверджується саме договором цесії, укладеним між старим та новим кредитором, а не переданням доказів щодо виникнення та розміру зобов'язання (п. 8.17 постанови КГС ВС від 21.12.2020 у справі № 916/401/17).
Так, відповідно до умов договору факторингу від 03.11.2025, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» (фактор) та Акціонерним товариством «Банк інвестицій і заощаджень» (клієнт або банк), сторони погодити відступлення факторові прав грошової вимоги, зокрема за договором про надання банківської гарантії № 8747/18-ГВ від 21.05.2018 р., який було укладено з ТОВ «Будівельна фірма «Укрінбуд» по поручителю ОСОБА_1 , сума боргу становить 180929,40 грн. та 2713,95 грн. судових витрат.
При цьому судом було з'ясовано, що відповідно до умов п. 4.5. договору обов'язок з повідомлення боржника про відступлення права вимоги, з наданням відповідної інформації щодо фактора, було покладено на позивача.
Враховуючи викладене та з урахуванням положень договору факторингу від 03.11.2025 р. та з огляду на наявність підписаних між сторонами акту приймання-передачі реєстру прав грошових вимог та самого реєстру прав вимог, суд доходить висновку про набуття заявником ТОВ «Ізі Фінанс» права вимоги від боржників - відповідачів щодо сплати спірної заборгованості в сумі 180929,40 грн., що виникла за укладеним між сторонами по справі договором про надання банківської гарантії № 8747/18-ГВ від 21.05.2018 р.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Враховуючи наведене та те, що судом було видано накази на виконання судового рішення у даній справі, та наявні відкриті виконавчі провадження з виконання вказаних наказів суду, відповідно заміна стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника можлива на підставі статті 334 ГПК України разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Разом з тим суд зауважує, що хоча вказаним договором факторингу від 03.11.2025 р. було передбачено перехід прав вимоги щодо суми судового збору у розмірі 2713,95 грн., яка була встановлена в рішенні суду у даній справі, до фактора ТОВ «Ізі Фінанс» не перейшло права вимоги в частині судового судових витрат, оскільки витрати по сплаті судового збору не є зобов'язанням, яке випливає з цивільно-правового правочину.
Обов'язок сплатити судовий збір за подання позовної заяви не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову. Заміна кредитора/боржника у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору та інших судових витрат, характеру цивільно-правових не мають.
Таким чином, ТОВ «Ізі Фінанс» не може бути правонаступником в частині стягнутої судовим рішенням у даній справі суми судового збору в розмірі 2713,95 грн.
Відповідна правова позиція щодо можливості правонаступництва в частині судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №906/110/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16, від 27.03.2019 у справі № 910/386/17.
З огляду на вищевикладене, здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні щодо стягнення з боржника витрат по сплаті судового збору в сумі 2713,95 грн. є неможливим. Більш того, суд зауважує, що ОСОБА_1 було сплачено на користь АТ «Банк інвестицій і заощаджень» судовий збір в сумі 1356,97 грн., у зв'язку з чим виконавче провадження ВП №66925639 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/307/21 від 14.07.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк інвестицій і заощаджень» судового збору в сумі 1356,97 грн. було закінчено у зв'язку з його повним фактичним виконанням. Отже, на момент укладення між заявником та позивачем договору факторингу від 03.11.2025 у АТ «Банк інвестицій і заощаджень» була відсутня взагалі вимога до ОСОБА_1 щодо суми судового збору у даній справі, а отже право такої вимоги не могла бути відступлено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» на правонаступника, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс», в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Укрінбуд» та ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 180929,40 грн., що включає в себе: заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 168850,33 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 4935,45 грн.; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5909,76 грн.; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 1233,86 грн.
Керуючись ст.ст. 52, 334, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 5383/26 від 15.04.2026 р.) у справі № 915/307/21 задовольнити частково.
2. Здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні (ВП № 75351833, ВП № 66925233) з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 р. по справі № 915/307/21 щодо стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Укрінбуд» та ОСОБА_1 180929,40 грн., що включає в себе: заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 168850,33 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 4935,45 грн.; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5909,76 грн.; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 1233,86 грн. з Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д; ідентифікаційний код 33695095) на нового стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 21, корпус В, офіс 1; код ЄДРПОУ 40224607).
3. В задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізі Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні в частині стягнутої судовим рішенням у даній справі № 915/307/21 суми судового збору в розмірі 2713,95 грн. відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали підписано 11.05.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці у період з 04.05.2026 по 08.05.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва