вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 910/3153/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" та Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.12.2025 (повний текст складено та підписано 12.01.2026)
у справі №910/3153/24 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва
в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1. Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця"
2. Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний"
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) з позовом про:
- зобов'язання Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" (відповідач-1) повернути позивачу частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 площею 1,5257 га по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-б, 6-г) у Деснянському районі міста Києва привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автостоянки;
- зобов'язання Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний" (відповідач-2) повернути позивачу частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 площею 1,5257 га по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-б, 6-г) у Деснянському районі міста Києва привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автостоянки.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачами використовується земельна ділянка загальною площею 3,0514 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-6, 6- г) у Деснянському районі міста Києва без відповідних правовстановлюючих документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання останніх повернути Київській міській раді земельну ділянку з приведенням її у придатний до використання стан шляхом звільнення від автостоянки.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 позов задоволено повністю.
Зобов'язано Кооператив по експлуатації автостоянки "Дарниця" повернути Київській міській раді частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 площею 1,5257 га по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-б, 6-г) у Деснянському районі міста Києва привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автостоянки.
Зобов'язано Кооператив по експлуатації автостоянки "Восточний" повернути Київській міській раді частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 площею 1,5257 га по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-б, 6-г) у Деснянському районі міста Києва привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автостоянки.
Стягнуто з Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" на користь Київської міської прокуратури суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Стягнуто з Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний" на користь Київської міської прокуратури суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що Київська міська рада, як власник, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки 8000000000:62:036:0055 по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська 6, 6-а, 6-б, 6-г) у користування відповідачам не приймала.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією з Комунального підприємства Київської міської ради "Київського міського бюро технічної інвентаризації" за вказаною адресою (вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська 6, 6-а, 6-б, 6-г)) нежитлові приміщення/будівлі на праві власності за будь-якими особами/організаціями не зареєстровані.
Зазначене вище свідчить про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради відповідачами.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Кооператив по експлуатації автостоянки "Дарниця" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.12.2025 у справі №910/3153/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що право тимчасового користування виникло у нього на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 06.04.1989 року №302 "Про перенесення відкритої автостоянки "Дарниця" та рішення виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів м. Києва від 16.04.1990 року № 304 про реєстрацію кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця".
Скаржник посилається на те, що на частині спірної земельної ділянки відповідачем використовується об'єкт, створений та розміщений у відповідності до чинних на той час правил розміщення та функціонування автостоянок.
Також апелянт вважає безпідставими висновки суду про те, що дана справа належить до категорії справ, пов'язаних з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, які становлять "суспільний", "публічний" інтерес та про те, що фактичне використання спірної земельної ділянки прямо порушує права власника зазначеної земельної ділянки в особі Київської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, скаржник наголошує. що рішення не містить висновку про те, яким чином та на підставі яких доказів суд встановив, що відповідач самовільно зайняв та має повернути частину спірної земельної ділянки площею 1,5257 га.
Також, не погоджуючись з рішенням суду від 16.12.2025, Кооператив по експлуатації автостоянки "Восточний" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.12.2025 у справі №910/3153/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує про необґрунтованість підстав для представництва прокурора в суді, оскільки Київська міська рада у судовому засіданні активно підтримала позовні вимоги, тому суд мав визнати підстави для представництва прокурора такими, що відпали, або недостатньо обґрунтованими для застосування виключного механізму прокурорського представництва.
Також апелянт зазначає, що висновок суду про відсутність правовстановлюючих документів та факт самовільного зайняття земельної ділянки є помилковим, оскільки Кооператив по експлуатації автостоянки "Восточний" набув право користування спірною ділянкою відповідно до чинного на той час законодавства (ЗК УРСР 1970 року), і це право зберігається до моменту належного оформлення землекористування відповідно до Постанови ВР України від 18.12.1990 № 562-ХІІ.
До того ж апелянт стверджує, що обраний прокурором спосіб захисту є неналежним.
Узагальнені доводи та заперечення учансиків судового процесу
11.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний", в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Прокурор наголошує на тому, що неналежне здійснення Київською міською радою повноважень по захисту державних інтересів відповідно до ст. 131-1 Конституції України ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.
Прокурор зазначає, що земельна ділянка загальною площею 3,0514 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-б, 6-г) у Деснянському районі міста Києва, використовується відповідачем-2 без відповідних правовстановлюючих документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Також прокурор наголошує, що звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом.
23.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від відпоаідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний", в якому останній підтримав доводи викладені в ній та просив задовольнити вказану апеляційну скаргу.
23.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшли пояснення щодо апеляційної скарги Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця", в яких прокурор заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Прокурор наголошує, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а тому використання земельної ділянки за відсутності таких документів не можна визнати законним. Оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею. Однак, враховуючи те, що будь-яких рішень щодо передачі Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" та Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний" вказаної земельної ділянки у власність чи у користування Київська міська рада не приймала, використання її без правовстановлюючих документів для розміщення автостоянок порушує право територіальної громади міста Києва на користування землею.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв і клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 апеляційну скаргу у справі №910/3153/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/3153/24. Судове засідання призначено на 18.02.2026. Витребувано матеріали справи №910/3153/24 з Господарського суду міста Києва.
16.02.2026 матеріали справи №910/3153/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
16.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 04.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 04.05.2026 призначене для ухвалення та проголошення судового рішення з'явився прокурор, представники відповідача-1 та відповідача-2. Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення та проголошення судового рішення за відсутності представника позивача.
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в особі Київської міської ради прокурор у позовній заяві зазначив про порушення інтересів держави, оскільки Радою дозволу на користування земельною ділянкою, зокрема, шляхом укладення договору оренди, надано не було.
Саме на Київську міську раду, як власника, покладено обов'язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно. Втім, Київською міською радою не було вжито відповідних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.
Деснянська окружна прокуратура листом від 11.12.2023 №59-11693вих-23 звернулася до Київської міської ради в якому проінформувала про наявні порушення та щодо необхідності вжиття заходів реагування з метою усунення вказаних порушень та інтересів, та запропонувала надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень.
Листом №05716-16892 від 15.12.2023 Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) повідомив Деснянську окружну прокуратуру міста Києва, що заходи цивільно-правового характеру щодо спірної земельної ділянки не вчинялися, та при цьому Департамент не заперечив щодо судового захисту інтересів дежрави саме органом прокуратури та зазначив, що сприятиме у наданні необхідної інформації щодо зазначеного питання.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб?єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а).
До того ж колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, в якій вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов?язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Київською міською радою допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
За наведених обставин, доводи скаржника про відсутність визначених Законом України "Про прокуратуру" обставин для здійснення представництва в суді законних інтересів держави, відхиляються апеляційним судом, оскільки спростовуються наведеними в позові обгрунтуваннями прокурора про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, що відповідають вимогам ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" та положенням ст. 53 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Деснянською окружною прокуратурою м. Києва при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" виявлено факт порушення інтересів держави, а саме використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 загальною площею 3,0514 га Кооперативом по експлуатації автостоянки "Дарниця" (відповідач-1) та Кооперативом по експлуатації автостоянки "Восточний" (відповідач-2) (разом - відповідачі), що розташована на вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а. 6- б, 6-г) у Деснянському районі міста Києва.
Прокурором зазначено, що безпідставне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 площею 3,0514 га по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-6, 6-г) у Деснянському районі міста Києва під автостоянки Кооперативами встановлено у ході розслідування кримінального провадження №42022102030000249 від 10.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та зафіксовано у протоколі огляду місця події від 19.10.23 за участю спеціаліста Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА).
Згідно протоколу, оглядом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 загальною площею 3,0514 га огороджена бетонним парканом та розділена приблизно навпіл металевою сіткою рабиця на кожній з яких розташовано Кооператив по експлуатації автостоянки "Дарниця" приблизно площею 1,5257 га та Кооператив по експлуатації автостоянки Восточний" приблизно площею 1,5257 га. На вказаних кооперативах при вході на території розташовані на в'їзді шлагбауми та вивіски з інформацією про стоянки. Також розташовані відкритого та закритого типу металеві споруди під якими хаотично розташовані транспортні засоби та гаражі.
Відповідно до актів обстеження Департаменту земельних ресурсів від 12.09.2017 №17-1430-03 та №17-1429-03 встановлено, що частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 загальною площею 3,0514 га використовує Кооператив по експлуатації автостоянки "Восточний" під розміщення та експлуатацію автостоянки приблизної площі 1,50 га (акт обстеження № 17-1429-03 з план-схемою), а Кооператив по експлуатації автостоянки "Дарниця" використовує земельну ділянку приблизної площі 1,46 га (акт обстеження №17-1430-03 з план-схемою).
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.12.2019 за №869-ДК/1123/АП/09/01/-19, складеного спеціалістами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в ході перевірки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, охороняється, на якій функціонує платна автостоянка для автомобілів.
Відповідно до свідчень голови Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" громадянина Полковника О.М. автостоянка на спірній земельній ділянці працює на підставі статуту кооперативу та рішення виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 06.04.1989 № 302 "Про перенесення відкритої автостоянки "Дарниця" (протокол допиту в якості свідка від 29.03.2023 в рамках кримінального провадження №42022102030000249 від 10.10.2023).
За свідченням голови Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний" громадянина Огаркова А.К. автостоянка на спірній земельній ділянці працює на підставі статуту кооперативу та рішення виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 27.05.1985 №373 "Про відведення земельних ділянок в тимчасове користування для будівництва відкритих автостоянок та влаштування індивідуальних транспортних засобів" (протокол допиту в якості свідка від 29.03.2023 в рамках кримінального провадження 42022102030000249 від 10.10.2023).
Разом з тим, як зазначає прокурор, відповідно до рішень виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 06.04.1989 № 302 та від 27.05.1985 № 373 земельні ділянки надавались саме в тимчасове користування та з умовою, що за першої вимоги міськвиконкому земельні ділянки повинні бути звільнені з приведенням у належний стан.
При цьому, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією з Комунального підприємства Київської міської ради "Київського міського бюро технічної інвентаризації" за вказаною адресою нежитлові приміщення/будівлі на праві власності не зареєстровані.
В позові також зазначено, що раніше, на підставі рішення Київської міської ради від 28.02.2004 за №1104/251, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 передавалась в оренду Закритому акціонерному товариству "КВАДРАТ-Україна" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу з багаторівневим паркінгом на вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-6, 6-г) у Деснянському районі міста Києва.
Договір оренди земельної ділянки зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у книзі записів державної реєстрації договорів від 07.05.2005 за № 62-6-00267.
Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 у справі №910/3614/14 розірвано договір оренди вищевказаної земельної ділянки.
Згідно з даними Міського земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055, площею 3,0514 обліковується як ділянка, по якій договір оренди земельної ділянки скасовано (інформація Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 05.04.2023 № 0570202/3-4307).
Відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 через приймальню Київради з земельних питань надходили клопотання Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 загальною площею 3,0514 га для будівництва та експлуатації багаторівневих паркінгів на вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а. 6-6, 6-г) у Деснянському районі міста Києва.
За результатами розгляду вказаних клопотань Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) підготовлено проекти рішень Київради, однак Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" звернулось зі зверненням про залишення без розгляду проектів рішень Київської міської ради щодо спірної земельної ділянки в тому числі.
Отже, прокурор наголосив, що за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 площею 3,0514 га з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово- офісно-розважального комплексу з багатоповерховим паркінгом з місцем розташування вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-6, 6-г) у Деснянському районі міста Києва перебуває у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (дата реєстрації 27.04.2015).
При цьому, земельна ділянка площею 3,0514 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0055) перебуває у власності територіальної громади міста Києва та належить до земель житлової та громадської забудови.
Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначив, що Кооперативом по експлуатації автостоянки "Дарниця" та Кооперативом по експлуатації автостоянки "Восточний" використовується земельна ділянка загальною площею 3,0514 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-6, 6- г) у Деснянському районі міста Києва без відповідних правовстановлюючих документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання останніх повернути Київській міській раді земельну ділянку з приведенням її у придатний до використання стан шляхом звільнення від автостоянки.
Київською міською радою у заяві по суті спору підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили, що спірна земельна ділянка надавалась у 1989 році відповідно до чинного на той час законодавства, а відповідно до Постанови ВР України від 18.12.1990 року №562-ХІІ організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Крім того, відповідачі справно сплачують плату за землю, тому користування земельною ділянкою відбувається зі сплатою всіх передбачених чинним законодавством податків. Окрім того, рішеннями виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 06.04.1989 № 302 та від 27.05.1985 № 373 земельні ділянки надавались у користування і іншого порядку оформлення права користування законодавство в той період не передбачало.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані учасниками судового процессу пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Прокурором подано позов на захист державних інтересів в особі Київської міської ради, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови та перебуває у власності територіального громади міста Києва.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (частина 1 статті 13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
З урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Зокрема, статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:036:0055 зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Відповідна реєстрація з внесенням відповідного запису здійснена 27.04.2015.
Судом встановлено, що за рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 06.02.1984 р. № 102/8 "Про відведення земельних ділянок Київській міській раді Республіканського добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР" для влаштування тимчасових відкритих платних автостоянок було відведено земельні ділянки для влаштування відкритих платних автостоянок в межах, визначених ГоловАПУ виконкому міськради, після попереднього погодження генеральних планів цих ділянок з гідно з додатком.
Відповідно до вказаного переліку (Додаток 1) у Дніпровському районі відведено земельну ділянку в межах вул. Попудренко - Біломорська (біля території Дарницького шовкового комбінату ДШК).
Рішенням Дніпровської райради від 27.05.1985 №373 відведено районному товариству "Автомотолюбитель УРСР" земельну ділянку, на якій вирішено обладнати тимчасові відкриті автостоянки по вул. Попудренко 1,5 га біля метро "Піонерська". Зобов'язано районну раду "Автолюбитель УРСР" в 1985 р. замовити проектну документацію та виконати роботи по будівництву автостоянок. При першій вимозі міськвиконкому районне товариство "Автолюбитель УРСР" зобов'язане звільнити територію автостоянок без відшкодування збитків і привести її в належний стан.
Відповідно до відомостей, які містяться у паспорті автостоянки "Восточна", виготовленому об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації колективних автостоянок "Дніпровський" автостоянку введено в експлуатацію 26.09.1986р.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 30.12.1987 року №5120-XI "Про утворення у місті Києві Ватутінського і Харківського районів" за рахунок розукрупнення Дніпровського району створено Ватутінський район міста Києва. При поділі території Дніпровського р-ну м. Києва до Ватутінського р-ну відійшло 9 автостоянок, що входили до складу автостоянок Республіканського добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР", створених на підставі вищевказаного рішення від 06.02.1984 року.
На розвиток вищевказаного рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 06.02.1984 р. та для впорядкування діяльності вищевказаних стоянок виконавчий комітет Ватутінської ради народних депутатів прийняв рішення від 06.04.1989 року №302.
Відповідно до п. 2 Рішення виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 06.04.1989 року № 302, "відвести в тимчасове використання земельну ділянку в границях вул. Попудренка, лінії метро і території відкритої стоянки "Восточна" площею 1.1 га і земельну ділянку в районі транспортної розв'язки вул. Ворошилова (після перейменування згідно Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 грудня 1991 року № 916 "Про найменування і перейменування вулиць м. Києва" - проспект Лісовий) і вул. Волкова в розмірі 0,5 га.
Пунктом 3 вказаного рішення зобов'язано Дарницький шовковий комбінат профінансувати роботи по проектуванню відкритих автостоянок та тимчасово відведених ділянках, виконати роботи з благоустрою відкритих автостоянок з розробленими проектами за рахунок коштів та матеріалів комбінату в строк до 01.09.1989 р.
Пунктом 6 зобов'язано об'єднаний кооператив автостоянок "Ватутінський" допомагати ДШК в переносі автостоянки "Дарниця" та організації роботи побудованих автостоянок.
Пунктом 7 встановлено, що тимчасово відведені земельні ділянки по вул. Попудренка, вул. Ворошилова та Волкова повинні бути звільнені по першій вимозі виконкому райради народних депутатів.
Згідно Акту від 24 серпня 1990 року комісії у складі голови комісії заст. Директора Дарницького шовкового комбінату (ДШК), членів комісії начальника ОКСа ДШК, голови кооперативу "Дарниця" передано в експлуатацію автостоянку "Дарниця", побудовану ДШК та розташовану на земельній ділянці в межах вул. Попудренка, лінія метро Піонерська та територія автостоянки "Восточна" на виконання рішення виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів м. Києва № 302 від 6 квітня 1989 р. Зазначено, що станом на 1 вересня 1990 року рішення виконкому ДШК виконане, автостоянка на новій відведеній земельній ділянці була побудована. В результаті обмірів території побудованої автостоянки її площа складає 1,32 га. Комісія запропонувала правлінню кооперативу "Дарниця" з 1 вересня 1990 р. прийняти в експлуатацію побудовану ДШК автостоянку "Дарниця" на земельній ділянці пл. 1,32 га. З 1 вересня 1990 р. кооператив по експлуатації автостоянки "Дарниця" прийняв основні об'єкти на побудованій автостоянці та розпочав свою роботу на ній.
При цьому, (апелянт) відповідач-2, посилається на те, що станом на час виділення земельної ділянки для розміщення автостоянки діяв Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970 року, ст. 90 якого було визначено, що на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. Видання окремого документа при цьому передбачено не було. Таким чином, при передачі кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний" збудованої об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації колективних автостоянок "Дніпровський" відкритої автостоянки відбулася і передача права користування земельною ділянкою, на якій ця стоянка була розташована.
Разом з цим, у відповідності до п. 5 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року №562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування, таким чином, за твердженнями відповідача-2, отримане ним право тимчасового користування до моменту першої вимоги зберігалось за ними до моменту оформлення землекористування відповідно до правил, встановлених Земельним кодексом від 18.12.1990 року.
Так, з 01.01.1971 набув чинності Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970.
Земельний кодекс Української РСР (далі - ЗК УРСР 1970) затверджений законом Української РСР від 08.07.1970 № 2874-VII, предбачає, що земля в Українській РСР надається в користування: - колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; - промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам. Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради депутатів трудящих у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста (частина друга статті 87 ЗК УРСР 1970).
Отже, ЗК УРСР 1970 визначено, що земельні ділянки підприємствам, організаціям і установам надавалися виключно у користування на підставі відповідного рішення органу влади.
Статтею 20 ЗК УРСР 1970 визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності Земельного кодексу України прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.
Як зазначено у висновках Верховного Суду, наведених у постанові від 08.08.2019 у справі №910/21468/17, право землекористування має бути підтверджено правовстановлюючими документами незалежно від періоду його виникнення.
Втім, суд першої інстанції вірно відзначив, що в матеріалах справи відсутній документ, який би засвідчував право постійного користування спірною земельною ділянкою відповідачами, відповідно до норм ЗК УРСР 1970.
Враховуючи викладене, Рішення виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 06.04.1989 №302 "Про перенесення відкритої автостоянки "Дарниця" та Рішення виконавчого комітету Ватутінської ради народних депутатів від 27.05.1985 №373 "Про відведення земельних ділянок в тимчасове користування для будівництва відкритих автостоянок та влаштування індивідуальних транспортних засобів" не є належними доказами на підтвердження права постійного користування відповідачами спірною земельною ділянкою у відповідних частинах.
Оскільки, як встановлено судом, документ на право користування спірною земельною ділянкою у відповідачів відсутній, станом до моменту набрання законної сили Земельним кодексом України (25.10.2001), відповідно, право користування земельною ділянкою відповідачами мало бути оформлено згідно порядку передбаченому нормами Земельного кодексу України.
Статтею 9 ЗК України встановлено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних Ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Київська міська рада, як власник, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки 8000000000:62:036:0055 по вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська 6, 6-а, 6-б, 6-г) у користування відповідачам не приймала.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією з Комунального підприємства Київської міської ради "Київського міського бюро технічної інвентаризації" за вказаною адресою (вул. Попудренка, 50 (вул. Мурманська 6, 6-а, 6-б, 6-г)) нежитлові приміщення/будівлі на праві власності за будь-якими особами/організаціями не зареєстровані.
Також суд першої інстанії вірно зазначив, що посилання відповідачів на те, що в 1999, 2004, 2015 році вони звертались до Київської міської ради із заявами про укладення договору оренди не свідчить про вжиття відповідачами всіх передбачених нормами законодавства дій щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, оскільки листом №057-18556 від 10.12.2024 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) (копія якого наявна в матеріалах справи) повідомлено, зокрема відповідача-2, про необхідність звернення до КМР із заявою про поділ земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:036:0055) задля оформлення дозволу на закріплення земельної ділянки за кооперативами.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами, вказаних у листі №057-18556 від 10.12.2024 дій, вчинено не було.
Враховуючи, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
З огляду на відсутність будь-якого речового права Кооперативів по експлуатації автостоянок "Дарниця" та "Восточний" на спірну земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Попудренка (вул. Мурманська, 6, 6-а, 6-б, 6-г), у Деснянському районі, суд першої інстанції обгрунтовано виснував, що фактичне її використання прямо порушує права власника зазначеної земельної ділянки в особі Київської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також суд першої інстанції вірно відзначив, що, фактично, звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), зазначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом". Вираз "на умовах, передбачених законом" найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.2003 у справі "Полторацький проти України").
Звернення з даним позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.
Встановлені обставини справи свідчать про порушення земельного законодавства шляхом користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.
Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі про обрання прокурором неефективного способу захисту, є необгрунтованими з наведених вище мотивів і не доводять обставин, за яких прокурор не міг звернутися за захистом прав позивача у межах спірних правовідносин.
В даному випадку, прокурор звернувся за захистом права дійсного власника землі, яким є Київська міська рада. Відповідні вимоги направлені саме до осіб, які використовують спірну земельну ділянку з порушенням прав позивача. За вказаних вище обставин, звернення з іншими позовними вимогами, не зможе гарантувати можливість відновити порушене право позивача.
Правова позиція щодо повернення земельної ділянки, яка використовується без правовстановлюючих документів з приведенням її у придатний для використання стан, викладена у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17.
Щодо посилань апелянта (відповідача-1) на ненадання судом оцінки тим обставинам, що матеріали справи не містять рішень Київської міської ради про вилучення земельних ділянок у відповідачів або про припинення ними землекористування, вимог про звільнення ними частин спірної земельної ділянки, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідні обставини не спростовують факту використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідачами. Натомість, відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтвердили прийняття Київською міською радою відповідних рішень або вжиття заходів щодо повернення спірної земельної ділянки, є лише додаковим свідченням бездіяльності останньої , що зумовило необхідність пред'явлення даного позову прокурором.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Решта викладених в апеляційних скаргах аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржниками норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" та Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 16.12.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянтів, оскільки апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Кооперативу по експлуатації автостоянки "Дарниця" та Кооперативу по експлуатації автостоянки "Восточний" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/3153/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Кооператив по експлуатації автостоянки "Дарниця" та Кооператив по експлуатації автостоянки "Восточний".
Матеріали справи №910/3153/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підпписано 12.05.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Ю.Б. Михальська