Справа № 752/23874/25
Провадження №: 1-кс/752/8383/25
18 грудня 2025 року Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна накладеного у справі № 761/45935/18, на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і на житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися або змінювати вказане майно,
встановив:
до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло вищевказане клопотання.
В обґрунтування доводів клопотання заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.12.2018 накладено у кримінальному провадженні №12018100100012155 арешт на належні ОСОБА_7 земельну ділянку за кадастровим номером 3222486201:01:018:0115 та житловий будинок АДРЕСА_1 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.04.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.12.2018 та постановлено нову, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві, накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і на житловий будинок АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_7 , із забороною розпоряджатися або змінювати вказане майно, але без заборони користуватися зазначеним нерухомим майном.
Кримінальне провадження № 12018100100012155 від 15.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, об'єднано з кримінальним провадженням№ 12015000040014666, досудове розслідування у якому здійснюється слідчими Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві, що підтверджується листами Офісу Генерального прокурора від 25.09.2024 та від 13.08.2025.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2013 у справі №369/7946/13-ц задоволено позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , третя особа - ТОВ «УНІКРЕДИТ БАНК» та: - визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та житлового будинку загальною площею 239,3 м2, житловою 73,9 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .- визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та житлового будинку загальною площею 239,3 м2, житловою 73,9 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, громадянин ОСОБА_9 є належним і повноправним власником (співвласником) вказаного нерухомого майна - як земельної ділянки так і житлового будинку - і має всі притаманні власнику права, обов'язки і гарантії непорушності права власності.
Наразі згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України наявні підстави для скасування арешту майна, оскільки такий накладено необґрунтовано та в застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба: 1. Виходячи зі змісту статті 64-2 КПК України арешт майна третьої особи застосовується за клопотанням прокурора, а не слідчого, що не дотримано при застосуванні заходу забезпечення ухвалою від Київського апеляційного суду від 03.04.2019. 2. ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, не має відношення до кримінального правопорушення. 3. Досудове розслідування триває з 15.11.2018 без повідомлення про підозру жодній особі. Більше того, захід забезпечення застосовано з 03.04.2019, тобто триває понад 6 років. Навіть якщо допустити, що винні особи будуть встановлені, з урахуванням ст. 12, 49 КК України закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, а тому не може бути застосована ні спеціальна конфіскація ні конфіскація майна як вид покарання чи інші заходи. 4. Цивільно-правовий спір завершений, порука припинена, земельна ділянка та будинок не можуть бути витребувані з власності ОСОБА_8 . 5. Банк у встановлені строки не реалізував своє право на стягнення коштів чи майна в порядку примусового виконання судових рішень, відповідні строки для цього сплили. 6. Згідно рішень ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї Держава може втручатись у право власності тільки у випадках, передбачених законом, наприклад, для захисту прав інших осіб (витребування майна). З огляду на тривале проведення досудового розслідування та наявність рішень судів, за якими земельна ділянка та будинок не можуть бути витребувані від ОСОБА_8 , останній несе індивідуальний і надмірний тягар внаслідок обмеження його права власності понад 6 років. 7. Арешт у кримінальному провадженні накладався на майно ОСОБА_7 , а не ОСОБА_8 , який не був на той час визнаний власником майна, відтак обмеження його прав є необґрунтованим. 8. Строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів сплив, жодні виконавчі провадження за рішеннями у справі № 369/11828/15-ц органами ДВС не відкривалися, як вже зазначалося вище порука ОСОБА_5 припинена рішенням суду. Таким чином, ОСОБА_5 не може нести будь-яку майнову відповідальність за кредитки договором, договором поруки чи обмежуватися у мирному володінні та користуванні майном, що належить йому на праві власності. 9. Земельна ділянка та житловий будинок не є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, оскільки не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди,не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі не є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, не набуті кримінально протиправним шляхом, не отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. 10. Кримінальне провадження безпідставно не закривається на підставі п. 3 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі). 11. Лоік Лерміньо набув право власності на земельну ділянку та будинок за рішенням суду, а не шляхом вчинення будь-яких протиправних дій. 12. Житловий будинок ОСОБА_8 є єдиним житлом, відтак до такого майна не може бути застосована конфіскація, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.03.2025, справа № 489/5087/20.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримали з підстав викладених у ньому, просили задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Прокурор зазначав, що незважаючи на досить тривалий строк проведення досудового розслідування, остаточне рішення у межах кримінального провадження не прийнято.
Вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100040014666. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва - Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва.
За версією органу досудового розслідування невстановлені особи заволоділи майном (земельною ділянкою та житловим будинком) та грошовими коштами Банку шляхом укладення 20.09.2016 між ПАТ «Укрсоцбанк», нібито на підставі довіреності №233, та ТОВ «ЛЕВЕЛЗ» (код ЄДРПОУ 40449913) договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 13.06.2008 №MRTG-000000013330, та договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 13.06.2008 №MRTG 000000013330/S
13 червня 2008 року між ТзОВ «УніКредит Банк» (Банк) та ОСОБА_7 (Позичальник) було укладено Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013330, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування 242000 євро під 10 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по Кредиту не пізніше 13 червня 2038 року.
В забезпечення виконання зобов'язань з боку ОСОБА_7 , взятих на себе за кредитним договором, між Банком та Позичальником 13 червня 2008 року було укладено Іпотечний договір № MRTG-000000013330/S. На підставі Іпотечного договору Позичальник передала Банку в якості предмета іпотеки наступне нерухоме майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 13 червня 2008 року між Банком, Позичальником та ОСОБА_5 (громадянином Бельгії) було укладено Договір поруки № MRTG-000000013330/Р, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язався перед Банком у повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором.
02 грудня 2013 року на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (Протокол № 3) та рішення єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» (№ 4/12/2013) був затверджений передавальний акт, у відповідності до якого до ПАТ «Укрсоцбанк» передане все майно, майнові права та обов'язки, активи і капітал ПАТ «УніКредит Банк».
26 квітня 2018 року Загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрсоцбанк» прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування Банку з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». АТ «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Укрсоцбанк».
ОСОБА_7 належним чином не виконувала взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, в результаті чого в неї перед банком утворилась заборгованість.
Так, встановлено, що 20 вересня 2016 року між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі ОСОБА_10 , який діяв нібито на підставі довіреності № 233, виданої ПАТ «Укрсоцбанк» 18 вересня 2016 року, та ТОВ «ЛЕВЕЛЗ» (код ЄДРПОУ 40449913) було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330 та укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330/S.
При цьому АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_10 (ІНН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) повноважень на представлення інтересів банку не надавав, а також вказана особа у трудових відносинах з банком не перебувала та не перебуває. Довіреність від банку не видавалась.
03 жовтня 2016 року між ТОВ «ЛЕВЕЛЗ» в особі директора ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330 і укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330/S, а вже 05 жовтня 2016 року між ОСОБА_12 і громадянкою Бельгії ОСОБА_13 (мати ОСОБА_5 - майновий поручитель) було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330 та укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330/S.
Таким чином, органи досудового розслідування вважають, що невстановлені особи з використанням підроблених документів заволоділи майном та грошовими коштами банку.
Згідно інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.02.2023 року право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, площею 0,1000 га, на праві спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_5 .
03 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва було задоволено клопотання слідчого на накладено арешт на: земельну ділянку площею 0,1000га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер:3222486201:01:018:0115,та житловий будинок АДРЕСА_1 та заборонити відчужувати, розпоряджатися (використовувати) або змінювати вказане майно, яка належить ОСОБА_7 , із забороною відчужувати, розпоряджатися ( використовувати) або змінювати вказане майно.
Задовольняючи вказане клопотання, про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя дійшов висновку про те, що вказана земельна ділянка та житловий будинок відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку було винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 03.04.2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_14 , в інтересах ОСОБА_5 зазначену вище ухвалу скасовано в частині заборони користуватися зазначеним майном.
Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені в ньому доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
При цьому, особа, яка звернулась із клопотанням не довів та не надав доказів які б спростовували обґрунтування обставинам встановленим слідчим суддею при накладенні арешту.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, не доказано необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, та існують підстави для подальшого збереження арешту майна, при цьому слідчим суддею не встановлено, що даний захід кримінального провадження несе в собі надмірний тягар для особи, а відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.
Отже, оскільки заявником не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, а у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, як того вимагають положення ч. 2 ст. 174 КПК України, слідчий суддя не вбачає правових підстав для скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 174, 309, КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна накладеного у справі № 761/45935/18, на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і на житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися або змінювати вказане майно, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1