апеляційне провадження №22-ц/824/603/2026
справа №372/136/25
11 травня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рабчуна Р.О., повне рішення складено 07 лютого 2025 року,
у справі за позовом Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію ,-
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У січні 2025 року до суду звернулось КП «Обухіврайтепломережа» із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 32 359,81 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем / власником квартири АДРЕСА_1 мотивовано тимпоживу теплову енергію у розмірі копія матеріалів апеляційної скарги буде надіслана XXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXX64 по АДРЕСА_1 Загальна площа квартири становить 66,9 кв.м.
КП «Обухіврайтепломережа» як виконавцем послуг 17 грудня 2021 року на офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з теплопостачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
На попередження позивача щодо необхідності сплатити заборгованість відповідач відповіді не надав. Станом на 01 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за надані комунальні послуги з постачання теплової енергії становить 32 359,81 грн.
У справі №372/1861/24 за заявою КП «Обухіврайтепломережа» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію скасовано виданий Обухівським районним судом Київської області судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу у зв'язку із наявним спором про право. У цій справі відповідач вказував, що не укладав договір із позивачем про надання комунальних послуг.
Вказує, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення від оплати за фактично спожиті послуги. Із розрахунку заборгованості убачається, що відповідач частково сплачував кошти за житлово-комунальні послуги, проте не в повному обсязі.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Обухіврайтепломережа» борг у розмірі 32 359,81 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Обухіврайтепломережа» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 32 359,81 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Обухіврайтепломережа» сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем доведено виникнення між сторонами правовідносин щодо комунальних послуг та наявність у відповідача невиконаних зобов'язань за отримані послуги з урахуванням часткової оплати.
Відхиляючи доводи відповідача щодо застування позовної давності, суд вказав, що відповідач є власником квартири з 2013 року, регулярно, але не в повному обсязі сплачував за спожиті послуги, останній платіж здійснено у квітні 2024 року, відтак, суд вказав про переривання позовної давності.
Суд зазначив про передчасність вирішення питання про розстрочення виконання рішення.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом не досліджено належним чином докази щодо правильності нарахування вартості теплової енергії за період 2004-2024 роки.
Зазначає, що позивачем не доведено фактичне споживання комунальних послуг. Позивачем об'єднано в один розрахунок дві послуги (плата за послугу з надання теплової енергії та плата за абонентське обслуговування), відтак неможливо визначити заборгованість за кожну послугу окремо.
Договір про надання житлово-комунальних послуг уважає неукладеним, оскільки власників квартир у будинку АДРЕСА_2 не повідомлено своєчасно про перехід на нові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, відтак порушено їхні права щодо можливості обрати модель договору. Попередження, які не мають підтвердження про їх вручення, уважає недопустимим доказом.
Заперечує проти набрання чинності типовим індивідуальним договором, оскільки відсутні докази щодо його опублікування на сайті позивача, що слід розцінювати як недоведення до відома споживачів про початок договірних відносин.
Заперечує проти розрахунку заборгованості як такого, яким не підтверджено обсяг переданої теплової енергії, а лише зазначено періоди та нарахування, що позбавляє можливості перевірити правильність обрахування заборгованості.
Заперечує проти стягнення заборгованості за період з 2004 року до реєстрації за відповідачем права власності на квартиру у вересні 2013 року, оскільки у період до дати реєстрації не був споживачем житлово-комунальних послуг за цією квартирою.
Посилається на порушення строків позовної давності, про що зазначено відповідачем у відзиві на позов, проте проігноровано судом першої інстанції. Порушення права позивача щодо виникнення за відповідачем заборгованості вперше відбулось задовго до звернення із цим позовом до суду у січні 2025 року, відтак, на думку відповідача, стягненню підлягає лише заборгованість за період з січня 2022 року по січень 2025 року з урахування позовної давності.
З огляду на продовження процесуальних строків, у тому числі строку позовної давності, у зв'язку із дією карантину на підставі Закону №540-ІХ, стверджує, що строки, які сплинули до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.
Вказує на недоведеність розмірів тарифів, у зв'язку із чим позбавлений можливості здійснити власний розрахунок заборгованості. Вказує, що тарифи змінювались позивачем самостійно без урахування нормативних актів.
Зазначає, що за період з січня 2022 року по грудень 2024 року нараховано борг у розмірі 23 373 грн, відповідачем за цей період сплачено 6400 грн, відтак різниця становить 16 973,39 грн, яку визнає.
Одночасно із поданням апеляційної скарги заявлено клопотання про витребування доказів та клопотання про дослідження доказів, поданих відповідачем.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 16 973,39 грн.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи просить витребувати у позивача та дослідити докази:
- договори на постачання теплової енергії за період 2004-2024 роки, включаючи всі зміни та доповнення;
- рахунки-фактури та квитанції про оплату послуг теплопостачання за вказаний період 2004-2024 роки;
- акти звірки розрахунків між заявником і постачальником послуг;
- документи, що підтверджують фактичне споживання теплової енергії, включаючи акти зняття показників лічильників;
- нормативні акти, що регулювали тарифи на теплопостачання за вказані роки;
- офіційне листування між сторонами, включаючи претензії, відповіді та акти перевірок;
- висновки контролюючих органів, якщо проводилися перевірки правильності нарахувань.
Вирішуючи питання за заявленим клопотанням, колегія суддів зазначає про таке.
За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 роз'яснено, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Відтак, оскільки відповідач, приймаючи участь у розгляді справи в суді першої інстанції, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, зокрема, подаючи до суду відзив на позов, протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не скористався своїм правом на звернення із клопотанням про витребування доказів, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання, оскільки таке в порушення статті 84 ЦПК України не було подано до суду першої інстанції, та клопотання не містить обґрунтування об'єктивної неможливості подання такого клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 мотивовано тимпоживу теплову енергію у розмірі копія матеріалів апеляційної скарги буде надіслана XXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXX64 по АДРЕСА_1 Дата реєстрації права власності - 13 вересня 2013 року. Загальна площа квартири ? 73 кв.м, житлова ? 44,9 кв.м (а.с.49 зворот - 50).
Згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру за вказаною адресою ОСОБА_1 зареєстрований з 14 березня 2018 року ( а.с. 33).
Матеріали справи містять примірник договору на споживання енергії та підігрів води, сторонами якого вказано КП «Обухіврайтепломережа» та власника квартири ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , датований як «__» серпня 2021 року (як в документі). Примірник договору не містить підпису споживача. У розділі підписів сторін в графі «споживач» вручну вписано особу, іменовану « ОСОБА_2 » (а.с.51).
Пунктом 2 вказаного договору визначено, що предметом договору є підігрів води та центральне опалення (пункт 2 договору).
Пунктом 5 вказаного договору визначено, що тариф на теплопостачання та підігрів води встановлюється КП «Обухіврайтепломережа» та погоджується Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради.
Матеріали справи містять примірник Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (а.с.7-12).
Згідно пункту 1 цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі ? послуга) індивідуальному споживачу (далі ? споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Згідно пункту 2 даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті виконавця: https://cabinet.obukhiv-teplo.com.ua.
Згідно пункту 3 цього договору виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті виконавця: https://cabinet.obukhiv-teplo.com.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни / тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни ціни / тарифу на комунальні послуги з обґрунтування такої необхідності, затверджених наказом Мінрегіону від 05 червня 2018 року №130.
Відповідно до пункту 4 цього договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Із розрахункового листа абонента, рахунок - о/ НОМЕР_1 , власника ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , убачається, що заборгованість за цим рахунком становить 32 359,81 грн. Розрахунковий лист містить інформацію за період з вересня 2004 року по жовтень 2024 року. Згідно даних розрахункового листа убачається, що споживачем частково, не у повному обсязі сплачувались кошти за надані послуги (а.с.13-17).
З даних попередження КП «Обухіврайтепломережа» убачається, що станом на 01 вересня 2023 року заборгованість за постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_3 , власник нерухомого майна - ОСОБА_1 , становить 25 589,62 грн (а.с.18). Матеріали справи не містять відомостей про вручення цього попередження відповідачеві.
01 травня 2024 року Обухівським районним судом Київської області видано судовий наказ №372/1861/24 за заявою КП «Обухіврайтепломережа» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 32 221,79 грн та судового збору у розмірі 302,80 грн (а.с.57).
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2024 року по справі №372/1861/24 скасовано судовий наказ №372/1861/24, виданий 01 травня 2024 року Обухівським районним судом Київської області за заявою КП «Обухіврайтепломережа» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 32 221,79 грн та судового збору у розмірі 302,80 грн (а.с.6).
Відповідачем разом з відзивом на позов подано примірник заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №372/1861/24 (а.с.52-54).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
При зверненні до суду позивачем заявлено до стягнення заборгованість розмірі 32 359,81 грн, нараховану за період з вересня 2004 року по жовтень 2024 року за адресою квартира АДРЕСА_4 .
Установлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником вказаного нерухомого майна з 13 вересня 2013 року, зареєстрований за вказаною адресою з 14 березня 2018 року.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є особою, яка мала зобов'язання щодо утримання вказаного нерухомого майна до вересня 2013 року, відтак відсутні підстави для задоволення вимог у розмірі 3138,09 грн.
Позивачем вказано граничний строк заборгованості по 01 жовтня 2024 року.
Отже, спірний період у цій справі починається у вересні 2013 року та закінчується у вересні 2024 року.
Відповідно до статті 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV споживач ? фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Закон №1875-IV втратив чинність на підставі Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII індивідуальний споживач ? фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період (вересень 2013 року - жовтень 2024 року) по 02 лютого 2022 року були врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила №630). З 02 лютого 2022 року відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690.
Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає, що відповідач у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII є споживачем послуг, відтак зобов'язаний сплачувати отримані фактично послуги, у зв'язку з чим позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року зі змінами "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 03 квітня 2020 року на всій території України запроваджено карантин, який діяв до 30 червня 2023 року.
Щодо застосування позовної давності, колегія суддів вказує про таке.
Позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 264 ЦК України:
1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з рахуванням конкретних обставин справи може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач, будучи власником квартири з 13 вересня 2013 року, вносив оплату за спожиту теплову енергію кошти, а саме:
за 2013 рік (з вересня цього року) - 1500 грн трьома платежами;
за 2014 рік - 3500 грн трьома платежами;
за 2015 рік - 1400 грн трьома платежами;
за 2016 рік - 4943 грн чотирма платежами;
за 2017 рік - 10 622 грн сьома платежами;
за 2018 рік - 7720,71 грн девятьма платежами;
за 2019 рік - 10 033 грн девятьма платежами;
за 2020 рік - 8878,40 грн чотирма платежами;
за 2021 рік - 7285,20 грн восьма платежами.
Всього відповідачем з 13 вересня 2013 року сплачено по 2021 рік включно 55 882,31 грн за спожиті комунальні послуги.
З даних розрахункового листа особового рахунку 1239-1 убачається, що заборгованість з вересня 2013 року по жовтень 2024 року становить 26 889,81 грн, яка визначена з таких параметрів: нараховано - 91 172,12 грн (з них 2729,03 грн - за абонентську плату, 88 443,09 грн - за житлову послугу), сплачено - 64 282,31 грн.
Колегія суддів констатує, що з даних розрахункового листа особового рахунку НОМЕР_1 убачається, що відповідач сплачував кошти також у більшому розмірі ніж періодичний платіж, а саме:
у вересні 2013 року нараховано 249,54 грн, сплачено 500 грн;
у листопаді 2013 року нараховано 278,19 грн, сплачено 500 грн;
у грудні 2013 року нараховано 281,37 грн, сплачено 500 грн;
протягом 2014 року у березні нараховано 281,37 грн та сплачено 500 грн, у грудні нараховано 391,75 грн та сплачено двома платежами за місяць у розмірах 2700 грн, 300 грн;
у лютому 2015 року нараховано 391,75 грн, сплачено 400 грн;
протягом 2016 року у березні нараховано 528,20 грн та сплачено 623 грн, у серпні відсутні нарахування та сплачено 2 000 грн, у листопаді нараховано 1392,27 грн та сплачено двома платежами за місяць у розмірах 1300 грн, 1020 грн;
протягом 2017 року у липні та серпні відсутні нарахування та сплачено по 1 000 грн кожного місяця, у жовтні нараховано 641,70 грн та двома платежами за місяць у розмірах 3 000 грн, 1500 грн;
протягом 2018 року у березні нараховано 1923,42 грн та сплачено 2 000 грн, у травні нараховано 69,22 грн та сплачено 255 грн, у липні та вересні відсутні нарахування та сплачено 110,71 грн та 500 грн відповідно, у жовтні нараховано 318,63 грн та сплачено 500 грн, у грудні нараховано 1787,70 грн та сплачено 1800 грн;
протягом 2018 року у березні нараховано 1534,38 грн та сплачено двома платежами за місяць у розмірах 2 500 грн, 1850 грн, у липні відсутні нарахування та сплачено двома платежами 1000 грн, 200 грн, у жовтні нараховано 182,83 грн та сплачено 1000 грн;
протягом 2018 року у квітні нараховано 349,87 грн та сплачено 5 673 грн, у жовтні нараховано 575,92 грн та сплачено 1000 грн;
протягом 2018 року у травні, серпні, вересні відсутні нарахування та сплачено 1500 грн, 500 грн, 500 грн відповідно;
у листопаді 2022 року нараховано 1163,26 грн та сплачено 2 000 грн;
у квітні 2024 року нараховано 78,36 грн та сплачено 2 000 грн.
Проведення вказаних платежів у наведений період ОСОБА_1 не спростовує, даних про те, що внесення вказаних коштів здійснювалось іншими особами відповідачем не надано.
З урахуванням наведених обставин, можливо зробити висновок, що відповідачем вчинялись дії щодо оплати комунальних послуг за спірний період з вересня 2013 року по грудень 2021 року, така оплата здійснювалась нерегулярно, проте у розмірі, більшому аніж нараховано за певний період, що свідчить про визнання боргу, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності.
Із змісту апеляційної скарги убачається, що ОСОБА_1 не заперечує, що за квартирою АДРЕСА_4 , власником якої він є, наявна заборгованість за теплову енергію та відвідачем визнано заборгованість у розмірі 16 973,99 грн за період з січня 2022 року по грудень 2024 року.
Відповідач вказує, що за визнаний ним період нараховано до сплати суму боргу у розмірі 23 373 грн, за цей період сплачено 6400 грн, відтак різниця, на думку відповідача, становить 16 973,99 грн. Натомість колегією суддів установлено, що згідно розрахункового рахунку за о/рахунком НОМЕР_1 з січня 2022 року по вересень 2024 року нараховано за надані житлові послуги 25 634,84 грн (з них: 612,96 грн за послуги з абонентське обслуговування), сплачено споживачем 8 400 грн, різниця становить 17 234,84 грн (25 634,84 грн ? 8 400 грн).
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 з 13 вересня 2013 року, відтак обрахунок вартості нарахованих послуг за вирахуванням сплачених слід здійснювати, починаючи з вересня 2013 року по вересень 2024 року.
Колегією суддів установлено, що заборгованість з вересня 2013 року по вересень 2024 року становить 26 889,81 грн, яка розрахована з таких параметрів: нараховано - 91 172,12 грн (а саме: 2729,03 грн - за абонентську плату, 88 443,09 грн - за житлову послугу), сплачено - 64 282,31 грн.
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь КП «Обухіврайтепломережа» за вказаний період підлягає стягненню 26 889,81 грн за спожиту теплову енергію.
Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності розмірів тарифів апеляційний суд відхиляє, оскільки ґрунтуються на припущеннях, затверджені тарифі за кожний період публікуються на сайті позивача, а також на офіційному сайті Обухівської міської ради у розділі «Житлово-комунальне господарство».
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє споживача від обов'язку оплачувати спожиті послуги, тобто само по собі відсутність договору не є підставою для відмови від оплати цих послуг.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене, колегія суддів робить висновок про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 26 889,81 грн.
9. Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 статті 141 ЦПК України).
За подачу позовної заяви КП «Обухіврайтепломережа» сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с.1).
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн (а.с.96).
Колегією суддів за наслідками перегляду справи зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 26 889,81 грн, що становить 83% від заявлених вимог (26 889,81 грн / 32 359,81 грн * 100%), відтак апеляційну скаргу задоволено на 17%.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь КП «Обухіврайтепломережа» підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір у розмірі 2513,24 грн (3028 грн * 83%),
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь КП «Обухіврайтепломережа» на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, підлягає стягненню 2513,24 грн (3028 грн * 83%), з КП «Обухіврайтепломережа» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, підлягає стягненню 617,72 грн (3633,60 грн * 17%).
Відтак, у відповідності до частини 10 статті 141 ЦПК України з урахуванням принципу взаємозаліку з ОСОБА_1 на користь КП «Обухіврайтепломережа» на відшкодування судових витрат підлягає стягненню 1895,28 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 26 889,81 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» сплачений судовий збір у розмірі 1895,28 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова