Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/560/2026 Справа № 641/4385/26
12 травня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2026 №12026221220000170 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, офіційно не працює, не судим, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,
На розгляді Слобідського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2026 №12026221220000170 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 12.05.2026 об 12 год 00 хв.
В підготовчому судовому засіданні обвинуваченій ОСОБА_5 судом роз'яснено, що вона обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, а тому вона має право звернутись до суду з клопотанням про колегіальний розгляд справи в складі трьох суддів.
Водночас, від обвинуваченої або її захисника клопотань про колегіальний розгляд обвинувального акту не надійшло.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просив закрити підготовче провадження та призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні. Заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 з визначенням застави у розмірі, з урахуванням попередніх ухвал слідчих суддів.
Прокурор послався на те, що ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 13.04.2026 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 14.05.2026, до вказаної дати завершити розгляд кримінального провадження не є можливим.
Крім того, прокурор вважає, що на теперішній час вбачаються всі підстави для продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України - наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як фактично проживає у м. Харкові, що свідчить про відсутність у неї сталого місця проживання за місцем здійснення досудового розслідування та об'єктивно ускладнює здійснення належного контролю за її поведінкою у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується, оскільки обвинувачена ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, не має стабільних соціальних зв'язків та законних джерел доходу, що також свідчить, що зазначена протиправна діяльність фактично є основним способом отримання нею матеріальної вигоди. Така обставина об'єктивно підвищує ризик повторного вчинення аналогічних кримінальних правопорушень з метою забезпечення власних потреб. Прокурор зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні запобіжного заходу, на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.
Обвинувачена ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, просила змінити їй запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, зокрема, домашній арешт за адресою тимчасового поживання її матері в АДРЕСА_3 . Проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, вважав доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, безпідставними, оскілки містять лише формальний їх перелік, просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Проти призначення судового розгляду не заперечував.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, дійшов таких висновків.
Під час підготовчого судового засідання угод про визнання винуватості у порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Судом з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово. Отже, судом вчинено всі необхідні дії з підготовки кримінального провадження до судового розгляду, а тому наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо вирішення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходить з такого.
Беручи до уваги, що ухвала слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 припиняє свою дію 14.05.2026, судове провадження не розпочато, прокурором подане відповідне клопотання, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд доходить висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 у випадку визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується, суд враховує спосіб та обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпеку, реальну можливість переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду, та може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того, суд враховує підстави, якими прокурор обґрунтовує клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ці факти встановлені ухвалами слідчого судді при обранні та продовженні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , у суду відсутні відомості, що дані ризики на даний час відпали або зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Судом враховано аргументи, які наводилися обвинуваченою ОСОБА_5 та її захисником адвокатом ОСОБА_4 , проте в даному конкретному випадку суд дійшов переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень по справі. Обставини, що підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на час розгляду клопотання не змінилися, стороною захисту протилежне не доведено.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення обвинуваченої до інкримінованого їй кримінального правопорушення, враховуючи норму ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктами 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Відповідно до положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Ухвалами про обрання запобіжного заходу від 16.02.2026 та продовження запобіжного заходу від 13.04.2026, з урахування майнового стану ОСОБА_5 , було визначено розмір застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 грн. Прокурор, заявляючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив розмір застави визначити з урахуванням вказаних вище ухвал слідчих суддів, - у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд також бере до уваги усталену практику Верховного Суду, який неодноразово наголошував, що встановлення суми, яку особа об'єктивно не спроможна сплатити, фактично означає призначення безальтернативного арешту, що суперечить фундаментальним засадам кримінального судочинства
Отже, з урахуванням майнового стану обвинуваченої, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінальних правопорушень, тяжкості кримінальних правопорушень, в яких вона обвинувачується, суд дійшов висновку про можливість визначити ОСОБА_5 заставу у вигляді розмірі п'ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 197, 201, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2026 №12026221220000170 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України на 21 травня 2026 року на 13 год 30 хв. в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Обвинувачену доставити конвоєм.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 10 липня 2026 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави покласти на обвинувачену такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками в рамках даного кримінального провадження;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд з Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явилася за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу встановити до 10 липня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу суду першої інстанції в частині оскарження продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Cуддя ОСОБА_1