“07» травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2026 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.06.2026.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід.
На думку апелянта, не доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Просить врахувати стан здоров'я підозрюваного, його вік та матеріальний стан.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчий СВ УСБ України в Миколаївської області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують заявлені ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам. В той же час, слідчий суддя звернув увагу на те, що положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено застосування під час дії воєнного стану безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які підозрюються зокрема у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
СВ Управління СБ України в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22025150000000260 від 08.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України.
08.04.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст.368 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, а також в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене у великому розмірі за попередньою змовою групою осіб.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб. Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1 Кримінального кодексу України.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає, що обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та розгляду клопотання слідчим суддею про застосування запобіжного заходу підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 , міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів наголошує, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання щодо наявності в діях підозрюваного всіх елементів складу конкретного кримінального правопорушення, щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, а також оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Незгода сторони захисту з достатністю цих доказів має бути предметом безпосереднього розгляду кримінального провадження судом.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, які встановлені слідчим суддею.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині доведеності ризиків, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, є правильними.
Підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки у разі доведеності його вини, санкція за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а санкція за ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Окрім того, підозрюваний має 3 групу інвалідності, що надає можливість для виїзду за кордон (ризик визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також, ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки є лікарем медичного закладу та підозрюється у отриманні неправомірної вигоди у великому розмірі за вчинення ним дій, що сприяли призначенню військовозобов'язаній особі групи інвалідності без наявних на те медичних показань. Тобто, може вчинити дії, направлені на (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Існує ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки за версією органу досудового розслідування, підозрюваний під час здійснення протиправної діяльності набув зв'язків із іншими особами, причетними до злочину, та йому відомі свідки його незаконних дій (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є доведеним, оскільки на даний час досудове розслідування знаходиться на початковій стадії, направленій на встановлення свідків, інших фігурантів та збір доказової бази (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, зважаючи на характер злочинних дій, у яких він підозрюється, з огляду на ту обставину, що підозрюваний добровільно незаконні дії не припинив, поки не був затриманий працівниками правоохоронного органу. Тобто, є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також враховує, що наразі досудове розслідування перебуває на початковому етапі, проводяться першочергові слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, що також вказує на існування зазначених ризиків.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, колегія суддів зазначає, що з урахуванням обставин кримінального провадження, доведеності встановлених ризиків, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Посилання апелянта на дані про особу підозрюваного, а саме стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, не є достатніми підставами для обрання підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що просить апелянт, оскільки з урахуванням приписів ч. 6 ст. 176 КПК України застосування під час дії воєнного стану безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , який підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, законом не передбачено.
Щодо застави. Рішення про обрання запобіжного заходу без визначення розміру застави прийнято відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застава не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та забезпечити уникненню настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а за такого відсутні підстави до її визначення.
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 409, 422, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3