“07» травня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 5 ст. 191 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.06.2026 включно.
Визначено ОСОБА_8 заставу 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1331200 грн.
У разі звільнення під заставу покладено на ОСОБА_8 обов'язки: не відлучатися з м. Первомайська, Вознесенського району, Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон; прибувати до відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області щопонеділка та щоп'ятниці.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання начальника Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_6 та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави 1802 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 6000000 грн.
Зазначив, що зменшуючи розмір застави слідчий суддя належним чином не мотивував своє рішення щодо її розміру. На думку апелянта, слідчим суддею взято до уваги пояснення підозрюваного, який зазначив конкретний розмір застави, який для нього буде помірним та надав суду відповідно довідку про доходи.
На переконання апелянта, не взято до уваги наступне:
- обставини кримінального правопорушення. ОСОБА_8 умисно, маючи на меті корисливий мотив незаконного збагачення, усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків, вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України;
- особливий характер справи. ОСОБА_8 , маючи всі необхідні засоби та можливості, які надані йому завдяки займаній посаді, а також відповідний досвід роботи, не вжив заходів щодо максимальної економії державних коштів, які можливо витратити на оборону країни, а навпаки, скориставшись ситуацією в Україні вчинив умисний злочин із корисливим мотивом;
- майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підозрюваний ОСОБА_8 у власності має будинок АДРЕСА_1 ; будинок, розташований по АДРЕСА_2 ; будинок, розташований по АДРЕСА_3 .
Крім того, після повідомлення про підозру 31.03.2026 та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , останній за договором дарування, здійснив переоформлення 11 транспортних засобів на свою матір ОСОБА_13 , щоб зменшити свій майновий стан при визначенні розміру застави та з метою запобігти конфіскації даних транспортних засобів;
- дані про особу підозрюваного, його «професійне середовище» підозрюваного: ОСОБА_8 , будучи директором ПП «Демсей», спланував та вчинив умисний злочин, який за своєю тяжкістю є особливо тяжким та спричинив збитки громаді на суму 3 366 919, 43 грн.;
- встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у 1802 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 6 000 000 грн.
Слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, які відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на та свідків у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Частково задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, але визначив її у меншому розмірі, ніж просив прокурор.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також суму прибутку, в отриманні якої підозрюється ОСОБА_8 . Окрім того, слідчий суддя послався на врахування тієї обставини, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, в період воєнного стану, з використанням свого службового становища, та вважав, що розмір застави, який достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, складає 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
СВ відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024152120000420 від 01.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.
31.03.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацію майна.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
В рішенні ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України», в якому суд зазначив: «зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення».
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії» суд дійшов до наступних висновків: «Як сума гарантії, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції повинна бути оціненою переважно стосовно обвинуваченого і його активів, а не можливих розмірів збитків. Так, намагання прив'язати суму гарантії від затриманої особи виключно до суми збитку приписуваного йому не відповідає ст. 5 (3) Конвенції. Гарантії, передбачені цією статтею, призначені не для відшкодування збитків, а скоріше для забезпечення присутності обвинуваченого на слуханні.
Тож її сума повинна бути встановлена в основному шляхом посилання на нього, його активи і його відносини з особами, які повинні надати заставу, іншими словами, перспектива втрати застави чи дій проти гарантів у разі його неявки до суду буде виступати в якості достатнього стримуючого фактора, щоб розсіяти будь-яке бажання з його боку переховуватись від правосуддя».
Разом із тим, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, які встановлені слідчим суддею, під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині обґрунтування ризиків, які виправдовують обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є вмотивованими.
Прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі до 12 років. Тобто, є доведеним існування ризику, зазначеного у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Крім того, підозрюваний може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки, які допитані, особисто знайомі з підозрюваним. Перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може вживати заходи щодо зміни свідками раніше наданих показань як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду до отримання їх судом ( п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Оцінивши в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, який відноситься до особливо тяжкого злочину, врахувавши вік та стан здоров'я підозрюваного, його репутацію, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані слідчим суддею, ані колегією суддів під час апеляційного розгляду апеляційної скарги не встановлено.
Щодо визначення розміру застави. Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 183 КПК України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, слідчий суддя визначив менший розмір застави, ніж просив прокурор у поданому клопотанні.
Як слідує з доводів прокурора, апелянт просить визначити розмір застави на суму, яка значно перевищує як розмір застави, який відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України може бути визначена особі, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, так і суму вірогідної шкоди, завданій внаслідок злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 .
Згідно підозри, ОСОБА_8 заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великому розмірі, що становить 3 366 919 грн 43 коп.
Колегія суддів враховує імовірний значний розмір грошових коштів, отриманих внаслідок вчинення злочину, в якому ОСОБА_8 підозрюється, що вказує на виключність випадку під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру. На переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави, який перевищує розмір, встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та дотримання справедливого балансу у кримінальному провадженні.
Проте, всупереч доводам апелянта, колегія суддів наголошує, що вірогідний розмір завданих збитків не є підставою для визначення застави на запропоновану апелянтом суму. Підстав для визначення застави - 1802 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або в сумі 6000000 грн, про що просить апелянт, немає.
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 ч. 3, 409, 422, 532 КПК України,-
Апеляційну скаргу начальника Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3