Справа № 450/3995/25
Провадження № 2/450/356/26
08 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О.Ю.
за участю представника позивача Ільківа М. М.
представника відповідача Петрів Л. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ільків Микола Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, -
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ільків Микола Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок наїзду потяга №50 сполучення «Трускавець-Київ» під керуванням машиніста ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», загинув ОСОБА_3 . За фактом події було розпочато кримінальне провадження, яке згодом закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Позивач зазначає, що смерть сина стала для неї раптовою та непоправною втратою найближчої людини, що спричинило глибокі та тривалі душевні страждання. Вона втратила життєву опору та емоційну підтримку, яку отримувала від сина, пережила різке погіршення психоемоційного стану, постійне відчуття туги, тривоги, внутрішньої порожнечі та пригніченості. Позивач вказує, що внаслідок трагедії її звичний спосіб життя суттєво змінився, вона перебуває у стані постійного емоційного напруження, має порушення сну, підвищену чутливість та загальне погіршення стану здоров'я, що є наслідком пережитого горя. Позивач також зазначає, що втрата сина є невідновною, а біль від цієї втрати має постійний характер і супроводжує її у повсякденному житті, що унеможливлює повне відновлення попереднього психоемоційного стану. З огляду на викладене, позивач вважає, що їй завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 23, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, та просить стягнути 400 000 грн, як розмір, що відповідає характеру та глибині страждань, а також засадам розумності і справедливості. У зв'язку із вищенаведеним просить позов задоволити.
26.09.2025 року представник відповідача - Петрів Л. П. подала до суду відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що подія сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю залізничного транспорту та пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм загинув на місці. Посилається на постанову про закриття кримінального провадження від 30.12.2022 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, яка, на її думку, підтверджує відсутність протиправності дій локомотивної бригади. Також зазначає, що під час досудового розслідування встановлено рух поїзда з дозволеною швидкістю, справність дій машиніста та помічника, своєчасне застосування екстреного гальмування, а також недотримання потерпілим вимог Правил безпеки на залізничному транспорті. Окремо вказує, що потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння (7,83 проміле), не реагував на звукові сигнали та перебував на колії з порушенням встановлених правил, що свідчить про його грубу необережність та є підставою для зменшення розміру відшкодування або відмови в позові відповідно до ст. 1193 ЦК України та роз'яснень судової практики. Крім того, посилається на відсутність складу кримінального правопорушення у діях працівників залізниці та зазначає, що саме поведінка потерпілого перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків.
06.10.2025 року представником позивача адвокатом Ільківим М. М. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій зазначено наступне. Заперечення відповідача є необґрунтованими та не спростовують заявлених позовних вимог. Відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню незалежно від вини володільця такого джерела. У даній справі встановлено, що смерть потерпілого настала внаслідок експлуатації залізничного транспорту (потяг №50 «Трускавець-Київ»), що є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідач не довів наявності підстав для звільнення від відповідальності, передбачених ч. 5 ст. 1187 ЦК України, а саме непереборної сили або умислу потерпілого. Посилання на грубу необережність пішохода є недоведеними, оскільки матеріали справи та кримінального провадження не містять відповідних встановлених обставин. Сам факт перебування потерпілого на коліях або можливий стан сп'яніння не є достатнім для висновку про умисел чи грубу необережність у розумінні ст. 1193 ЦК України. Судова практика Верховного Суду підтверджує, що відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки є безвинною, а підстави для її виключення є вичерпними та підлягають доведенню саме відповідачем. Отже, доводи відзиву є припущеннями та не спростовують факт настання цивільно-правової відповідальності відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
01.05.2026 відповідач посилається на матеріали кримінального провадження щодо наїзду поїзда на ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), за яким особа загинула на місці. Провадження було закрите через відсутність складу кримінального правопорушення в діях працівників залізниці. Встановлено, що: поїзд рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год з увімкненими сигналами; машиніст застосував екстрене гальмування, але уникнути наїзду було неможливо; технічний стан локомотива був справний; загиблий перебував на колії в темний час доби; у крові виявлено 7,83 проміле алкоголю. Відповідач стверджує, що: причиною події стало порушення загиблим Правил безпеки на залізничному транспорті; дії потерпілого є грубою необережністю (перебування на колії + сильне сп'яніння); відповідно до ст. 1187, 1193 ЦК України це є підставою для зменшення або відмови у відшкодуванні шкоди; позиція підтверджується практикою Верховного Суду та постановами пленумів; посилання позивача на ПДР є безпідставним, оскільки подія регулюється спеціальними залізничними правилами. Висновок відповідача: смерть настала внаслідок грубої необережності самого потерпілого, що виключає або суттєво зменшує цивільну відповідальність залізниці.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ільків М. М. - надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, та підтримав раніше заявлені вимоги у повному обсязі, заперечивши проти доводів відповідача.
Представник відповідача - Петрів Л. П. в судовому засіданні позов заперечила, просила у задоволенні такого відмовити з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з'ясувавши думку сторін, докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю померлого ОСОБА_3 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.01.1984 року.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Семенівка, Львівський район, Львівська область, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 16.11.2022 року.
Із лікарського свідоцтва про смерть № 221/21 від 19.11.2021 року та довідки про причини смерті, причина смерті ОСОБА_4 : пішохід, травмований при зіткненні з поїздом.
Відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Черкавського І. Б. від 30.12.2022 року про закриття кримінального провадження вбачається, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько о 22:25 на парній колії ділянки перегону «Щирець - Глинна-Наварія», неподалік с. Семенівка Львівського району Львівської області відбулась залізнично-транспортна пригода (наїзд залізничного транспорту на пішохода) за участі поїзда № 50 сполученням «Трускавець - Київ» у складі локомотива ВЛ10-1479 та 17 пасажирських вагонів під керуванням машиніста ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від отриманих травм пішохід ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.
Постановою слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Черкавського І. Б. від 30.12.2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141430000494 від 13.11.2022 - закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
Разом з тим, як вбачається із висновку судово-медичного експерта Олега Ряполова № 197/2022 від 02.12.2022 року, на підставі постанови слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Черкавського І., вбачається, що при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа гр. ОСОБА_3 , 1984 року народження, виявлено етиловий спирт в кількості 7,83 проміле, інших спиртів не виявлено.
Проте, згідно вказано висновку, причиною смерті зазначено: " ОСОБА_6 : переломи кісток основи і склепіння черепа, руйнування речовини головного мозку, переломи ребер. Пішохід, травмований при зіткненні з поїздом."
З показів машиніста електровоза ОСОБА_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 22:25 він керував поїздом №50 сполученням «Трускавець - Київ» у складі локомотива ВЛ10-1479 та 17 пасажирських вагонів, рухаючись ділянкою перегону «Щирець - Глинна-Наварія» у напрямку ст. Львів по парній колії зі швидкістю близько 60 км/год. У момент події була темна пора доби, туман, без опадів, локомотив рухався з увімкненим світлом фари, відеореєстрація відсутня. Під час руху на відстані близько 30 метрів попереду на колії він виявив особу, яка сиділа на колії спиною до лівої рейки, у темному одязі без світловідбивних елементів, з розміщенням тіла без руху. Одразу після виявлення машиніст застосував екстрене гальмування та подав звуковий сигнал великої гучності, однак особа на ці дії не реагувала, після чого відбувся наїзд поїзда. Після зупинки руху він повідомив чергового станції «Щирець» про подію.
З показів помічника машиніста ОСОБА_7 встановлено, що він перебував у кабіні локомотива під час руху поїзда №50 за аналогічних погодних умов та зі швидкістю близько 60 км/год. Він також виявив особу на колії на відстані приблизно 20-30 метрів, яка сиділа спиною до лівої рейки з витягнутими ногами, у темному одязі без світловідбивних елементів. Після цього машиніст застосував екстрене гальмування та подав звуковий сигнал, однак реакції від особи не було, внаслідок чого стався наїзд. Після зупинки поїзда помічник машиніста залишив кабіну та в районі дев'ятого вагона виявив потерпілого без ознак життя з явними тілесними ушкодженнями, про що повідомив машиніста. Свідок також зазначив, що через сильний туман особу неможливо було виявити раніше, інших осіб поблизу не було.
Із довідки з розшифрування діаграмної швидкостемірної стрічки електровоза ВЛ10-1479, поїзд № 50 вагою 1204 тон, 76 осей, під управлінням машиніста електровоза ОСОБА_8 та помічника машиніста електровоза ОСОБА_9 в добу 12 листопада 2022 року, дільниця: Трускавець - Львів, встановлено, що в добу ІНФОРМАЦІЯ_1 поїзд № 50, електровоз ВЛ10 - 1479, вагою 1204 т, 76 ос., під управлінням локомотивної бригади ТЧ-1 Львів-Захід у складі машиніста електровоза Івана Федючки та помічника машиніста електровоза Володимира Томашівського, на 1506 км 4 пк перегону Щирець - Глинна Наварія о 22 год 25 хв зафіксовано застосування екстреного гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кгс/см2. Швидкість під час застосування екстреного гальмування становила 60 км/год, гальмівний шлях склав 300 м, розрахунковий -330 м, при дозволеній швидкості по перегону - 100 км/год згідно наказу №227/ОД. Зупинка поїзда № 50 склала 02 год 11хв. 3 місця зупинки, після застосування екстреного гальмування, поїзд № 50 відправився о 00 год 36 хв. Локомотивна бригада у складі машиніста ОСОБА_8 та помічника машиніста ОСОБА_9 діяла згідно вимог ПТЕ (правил технічної експлуатації залізниць України), у відповідності до п.п. 16.38 та 16.39.
Відповідно до акту службового розслідування аварії від 22.11.2022 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 локомотивна бригада в складі машиніста електровоза ОСОБА_2 , помічника машиніста ОСОБА_7 ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід» слідували з поїздом № 50, електровоз ВЛ10т-1479. Згідно пояснення локомотивної бригади та розшифровки швидкостемірної стрічки встановлено, що на 1506 км ПК5 перегону Щирець - Глинна Наварія, парна колія о 22 год. 25 хв. зафіксоване термінове гальмування при швидкості 60 км/год з розрядкою гальмівної мережі до «0», через знаходження на колії сторонньої особи, яка сиділа нижче рейки та була вперта ногами, не реагувала на подачу звукових сигналів великої гучності. Машиніст доповів ДСП станції Щирець Хитрець. Комісія по розслідуванню випадку аварії допущеної ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22 год. 25 хв. на Львівській регіональній філії ВСП «Львівська дистанція колії» парній колій перегону Щирець - Глинна Наварія 1506 км ПК5 встановила, що вини працівників залізниці в допущеному наїзді на сторонню особу та порушень вимог ПТЕ залізниць України - немає.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з завданням позивачу моральної шкоди через смерть її сина, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Приписами частини 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).
Згідно з нормами частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (частина 2 статті 1168 ЦК України).
Нормою частини 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з положеннями частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За змістом частини 2 статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 4 статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Зважаючи на вимоги частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Також, суд зважає на роз'яснення, викладені у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, згідно з якими під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько о 22:25 на парній колії ділянки перегону «Щирець - Глинна-Наварія», неподалік с. Семенівка Львівського району Львівської області відбулась залізнично-транспортна пригода (наїзд залізничного транспорту на пішохода) за участі поїзда № 50 сполученням «Трускавець - Київ» у складі локомотива ВЛ10-1479 та 17 пасажирських вагонів під керуванням машиніста ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від отриманих травм пішохід ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази свідомого порушення ОСОБА_3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Так само не встановлено та не доведено наявності умислу потерпілого щодо настання для себе смертельних наслідків, як і обставин непереборної сили. Факт закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях працівників залізниці та відсутність вини машиніста самі по собі не виключають відповідальності відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки (електровоз ВЛ10-1479) за завдану шкоду, незалежно від вини потерпілого. Таким чином, у даній справі не встановлено, що подія зі смертельним наслідком, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , стала наслідком умислу ОСОБА_3 чи непереборної сили, тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди матері загиблого. Разом з тим, суд бере до уваги висновок судово-медичного експерта О. Ряполова № 197/2022 від 02.12.2022 року, який міститься в матеріалах кримінального провадження №12022141430000494 від 13.11.2022 року, які ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.12.2025 року було витребувано судом, згідно з яким у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 7,83 проміле. Такий рівень є надзвичайно високим і свідчить про тяжкий ступінь алкогольного сп'яніння, який супроводжується глибокими порушеннями свідомості, координації рухів, критичного мислення та здатності адекватно оцінювати ситуацію і власні дії. Водночас у цьому ж висновку встановлено, що причиною смерті є політравма: переломи кісток основи і склепіння черепа, руйнування речовини головного мозку, переломи ребер, отримані внаслідок зіткнення пішохода з поїздом. Це підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між наїздом рухомого складу та смертю потерпілого. За таких обставин суд виходить із того, що загибель ОСОБА_3 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, при цьому його перебування у стані алкогольного сп'яніння є істотним фактором, який підлягає врахуванню при вирішенні питання про розмір відповідальності, оскільки смерть сина позивача спричинена, у тому числі, у зв'язку з його особистою грубою необережністю, оскільки однією з причин загибелі ОСОБА_3 є недотримання Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, зокрема порушення вимог пунктів 2.1-2.3, 2.5, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19 лютого 1998 року, в тому числі алкогольне сп'яніння.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 624/946/23 дійшов до виснову, що грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
Суд зазначає, що сам лише факт загибелі сина позивача, яка наступила у зв'язку із наїздом потяга, як джерела підвищеної небезпеки, завдало останній моральної шкоди, яка пов'язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушенням укладу її життя, неможливості відновити становище, яке існувало до смерті сина. Факт загибелі ОСОБА_3 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд зазначає, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір моральної шкоди позивачеві, суд враховує глибину моральних переживань та душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку зі смертю свого сина, безповоротність немайнової втрати позивача, встановлені обставини загибелі ОСОБА_3 та ступінь його вини, а також зважає на загальновідомі обставини, які на даний час мають місце в державі, а саме: військову агресію російської федерації проти України, та роль АТ «Укрзалізниця» як єдиного та надійного національного перевізника у країні, витрачання компанією значних коштів на ремонт, евакуацію та вивезення населення з під-обстрілів і забезпечення безперебійної стабільної роботи товариства, відтак доходить переконання, що грошова компенсація моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 100 000,00 грн. відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості і буде достатньою для компенсації немайнових втрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальною з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору при подання позовної заяви до суду як позивача у справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3328,00 грн. на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 3, 27 Конституції України, ст.ст. 23, 263, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193 ЦК України, ст. 177 СК України, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд,-
позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ільків Микола Миколайович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,- задоволити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 100 000, 00 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в дохід держави 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень судового збору.
Рішення допускається до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.05.2026 року.
Суддя: І. І. Мельничук