Справа № 450/1076/24
Провадження № 2/450/565/26
08 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
при секретарі судового засідання Дикій О. Ю.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН» про відшкодування шкоди, -
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 74 926, 72 грн. відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу; 5 000, 00 грн. відшкодування витрат понесених у зв'язку з проведенням експертного авто-товарознавчого дослідження; 1 211, 20 грн. судового збору; 15 000, 00 грн. витрат понесених у зв'язку із правовою допомогою.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.08.2023 року о 15 год. 53 хв. на 5 км автодороги «Західний об'їзд міста Львова» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , та автомобіля «DAF XF 460», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz Cargobull», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок зазначеної ДТП транспортний засіб «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, а його власнику - ОСОБА_3 - завдано матеріальної шкоди. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2023 року у справі №703/3913/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджує факт порушення ним Правил дорожнього руху та наявність його вини у спричиненні ДТП. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Також згідно зі ст. 1187 ЦК України транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а тому шкода, завдана внаслідок його використання, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє таким транспортним засобом. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF XF 460», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» відповідно до полісу ОСЦПВ №216139357. Позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим страхова компанія здійснила виплату, однак лише частково - з урахуванням зносу та за вирахуванням франшизи у розмірі 3200 грн. Як встановлено висновком судового експерта №22419 від 05.10.2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу становить 153 507,60 грн, тоді як страхове відшкодування було визначено з урахуванням зносу - 81 780,88 грн. З урахуванням франшизи різниця між фактичними збитками та виплатою становить 74 926,72 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. Правова позиція щодо можливості стягнення такої різниці безпосередньо з винної особи підтверджується постановою Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, відповідно до якої потерпілий має право обирати спосіб захисту свого права та вимагати відшкодування шкоди як від страховика, так і від особи, яка її завдала. Аналогічна позиція закріплена у п. 16 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року. Крім того, позивач поніс додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з відновленням порушеного права, а саме: витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 5000,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується договором та актами виконаних робіт. Таким чином, з огляду на встановлені обставини, норми матеріального права та наявні докази, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром завданої шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, а також понесені судові витрати. На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.03.2024 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.05.2024 року постановлено здійснити перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про відшкодування шкоди розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.05.2024 року постановлено клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволити; витребувати у ТДВ "Страхової Компанії «ГАРДІАН» (юридична адреса: 01032, вул. Саксаганського, 96, м. Київ, Україна, ЄДРПОУ 35417298) поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216139357, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF XF 460» д.н.з. НОМЕР_2 (винуватця ДТП); залучити ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН» (юридична адреса: 01032, вул. Саксаганського, 96, м. Київ, Україна, ЄДРПОУ 35417298) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.
18.09.2024 року на адресу суду на вимогу ухвали суду від 10.05.2024 року надійшла копія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216139357, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF XF 460» д.н.з. НОМЕР_2 (винуватця ДТП).
05.12.2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Вілько Н. Г. було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав. У відзиві зазначено, що 08 серпня 2023 року дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, та автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 та перебував під керуванням відповідача. Факт вини відповідача у вчиненні ДТП підтверджується постановою суду за ст. 124 КУпАП. Водночас відповідач наголошує, що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВ №216139357 у ТДВ «СК «Гардіан», із лімітом відповідальності 160 000 грн та франшизою 3200 грн. Посилаючись на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач зазначає, що відшкодування шкоди у межах страхової суми покладається саме на страховика. При цьому страховою компанією подію було визнано страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування. Разом з тим, у відзиві звертається увага, що позивачем не зазначено конкретного розміру отриманого страхового відшкодування та не надано належних доказів його виплати. На думку відповідача, розрахунок позовних вимог у сумі 74 926,72 грн є необґрунтованим, оскільки здійснений без урахування фактичної суми страхової виплати та без належних доказів її розміру. Крім того, відповідач зазначає, що страхове відшкодування було виплачено на підставі акту погодження між страховиком і потерпілим, а не на підставі висновку експерта №22419 від 05.10.2023 року. Відтак, на думку відповідача, позивач безпідставно використовує зазначений експертний висновок як основу для визначення різниці між фактичними збитками та страховою виплатою. У цьому контексті відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.10.2021 року у справі №362/3043/18, відповідно до якої обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, обмежується різницею між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, визначеним відповідно до вимог закону, а не за домовленістю сторін. Також відповідач вказує, що у разі відшкодування вартості нових запасних частин з урахуванням їх заміни, має бути вирішене питання передачі замінених деталей відповідачу, оскільки інакше це може призвести до безпідставного збагачення позивача. Щодо вимог про відшкодування витрат на проведення експертизи у розмірі 5000 грн, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 34 Закону про ОСЦПВ такі витрати підлягають відшкодуванню страховиком за певних умов. Позивачем не доведено, що страховик не виконав обов'язок щодо організації експертизи або не відшкодував відповідні витрати, а тому ці вимоги є безпідставними. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн відповідач посилається на ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої такі витрати мають бути співмірними зі складністю справи. На думку відповідача, справа не є складною, а заявлений розмір витрат є завищеним та не відповідає критеріям розумності і співмірності, що також узгоджується з практикою Верховного Суду. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані розмір заявлених збитків, ані підстави для їх стягнення, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
11.12.2024 року на адресу суду було повторно скеровано відзив представником відповідача - адвокатом Вілько Н. Г. аналогічний по змісту того, що був поданий представником через «Електронний суд» 05.12.2024 року.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.02.2025 року постановлено клопотання представниці відповідача про витребування доказів - задоволити; витребувати у ТДВ «СК «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96, код за ЄДРПОУ 35417298), а саме: 1) страховий акт; 2) угоду про відшкодування; 3) звіт про оцінку (у разі проведення) або визначення розміру збитку, проведеного самостійно Страховиком відповідно до ст. 34. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 4) акт огляду автомобіля марки «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
07.04.2025 року представником ТДВ «СК «Гардіан» Оленою Поліщук подано заяву про виконання ухвали суду від 12.02.2025 року, до якої було додано копії матеріалів відповідної страхової справи, перелік яких наведено у додатках до даної заяви.
15.12.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_4 , адвокатом Вілько Н. Г. подано на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області письмові пояснення у справі, в яких сторона відповідача додатково обґрунтовує свою позицію про невизнання позову та просить відмовити у його задоволенні. У поданих поясненнях зазначено, що факт ДТП від 08.08.2023 року та вина відповідача у її вчиненні не заперечуються, однак наголошується, що цивільно-правова відповідальність була належним чином застрахована за полісом ОСЦПВ №216139357 у ТДВ «СК «Гардіан», страхувальником за яким є власник транспортного засобу - ОСОБА_5 . Відповідач посилається на положення ст. 22-1, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких страховик відшкодовує шкоду в межах страхових сум та з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. З наданих суду матеріалів страхової справи вбачається, що між страховиком та позивачем було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, яке склало 74 157,56 грн. При цьому відповідач підкреслює, що ні він, ні страхувальник не брали участі у погодженні зазначеного розміру відшкодування, а тому така домовленість між позивачем і страховиком не може впливати на обсяг відповідальності відповідача. З цього приводу наводиться правова позиція Верховного Суду (постанова від 06.10.2021 у справі №362/3043/18), згідно з якою відповідальність особи обмежується різницею між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, визначеним відповідно до закону, а не за домовленістю сторін. Також відповідач зазначає, що позивач не довів належними доказами фактичний розмір шкоди та розмір перевищення такої шкоди над страховим відшкодуванням. Посилання позивача на ст. 1194 ЦК України, на думку відповідача, є безпідставним, оскільки відповідач не є стороною договору страхування (страхувальником), а відтак не є особою, на яку покладається обов'язок сплачувати різницю між шкодою та страховою виплатою. Додатково у поясненнях звертається увага на недоліки поданого позивачем експертного висновку. Зокрема, зазначено, що транспортний засіб позивача мав пошкодження та ознаки корозії, які не пов'язані з даною ДТП, що підтверджується матеріалами страхової справи. Водночас експертний висновок містить застереження про наявність таких пошкоджень, однак не конкретизує їх належним чином, а частина посилань (таблиці) взагалі відсутня. У зв'язку з цим відповідач вважає, що розрахунок вартості ремонту включає пошкодження, не пов'язані з ДТП, і не може вважатися належним доказом. З огляду на викладене, відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено ані належного розміру збитків, ані правових підстав для їх стягнення саме з відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
02.01.2026 року представником позивача ОСОБА_3 , адвокатом Мелехом Д. О., подано через систему «Електронний суд» на адресу суду додаткові пояснення у справі та заперечення на пояснення відповідача, в яких зазначено, що доводи відповідача є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами і нормами чинного законодавства. Позивач вказує, що відповідно до полісу ОСЦПВ №216139357 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, а франшиза - 3 200,00 грн. Згідно з висновками судового експерта №22419 та №64/01-23 від 05.10.2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу становить 153 507,60 грн, а з урахуванням зносу - 81 780,88 грн. Посилаючись на п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач зазначає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, у зв'язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 74 926,72 грн, яка підлягає стягненню з винної особи. Заперечуючи доводи відповідача щодо неприменення ст. 1194 ЦК України, позивач зазначає, що обов'язок відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням покладається саме на особу, яка завдала шкоди, незалежно від того, чи є вона безпосередньо страхувальником за договором страхування. У цьому контексті позивач посилається на: ст. 1194 ЦК України, яка передбачає обов'язок особи, що завдала шкоди, відшкодувати різницю у разі недостатності страхової виплати; п. 24 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013, де роз'яснено застосування цієї норми; постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, де зазначено, що деліктне зобов'язання не припиняється виплатою страхового відшкодування; постанову ВСУ від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, відповідно до якої з винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту без урахування зносу та страховою виплатою, визначеною з урахуванням зносу. Позивач наголошує, що навіть у разі отримання страхового відшкодування деліктне зобов'язання зберігається, а винна особа зобов'язана компенсувати потерпілому повний розмір шкоди. Крім того, спростовуючи доводи відповідача щодо неналежності експертного висновку, позивач зазначає, що: у таблиці 4.1 висновку експерта міститься інформація про проведені відновлювальні роботи; таблиця 4.2 фактично наявна у висновку (на сторінці 8), хоча може бути не чітко позначена; твердження відповідача про врахування пошкоджень, не пов'язаних із ДТП, є припущеннями та не підтверджені належними доказами. Таким чином, позивач вважає, що ним належними та допустимими доказами підтверджено як факт завдання шкоди, так і її розмір, а також наявність правових підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичними збитками та страховим відшкодуванням, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Протокольною ухвалою від 17.03.2026 року призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Пояснив, що вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою суду за ст. 124 КУпАП та не заперечується сторонами. Внаслідок ДТП позивачу завдано матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується висновками експертних досліджень. Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування частково - з урахуванням фізичного зносу та франшизи, у зв'язку з чим шкода відшкодована не в повному обсязі. З посиланням на ст. 1194 ЦК України та практику Верховного Суду зазначив, що у такому випадку саме відповідач, як особа, яка завдала шкоди, зобов'язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Заперечив доводи відповідача щодо недоведеності розміру збитків та неналежності експертного висновку, вказавши, що вони спростовуються матеріалами справи. Крім того, зазначив, що не вбачає правових підстав для обговорення питання щодо передачі відповідачу замінених (пошкоджених) деталей транспортного засобу, та не погоджується з такими вимогами. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача заявлені суми, а також судові витрати.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити повністю. Пояснила, що факт ДТП та вина відповідача не заперечуються, однак наголосила, що цивільно-правова відповідальність була застрахована, а страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначила, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичний розмір шкоди, а також не підтвердив розмір отриманого страхового відшкодування, у зв'язку з чим розрахунок позовних вимог є необґрунтованим. Наголосила, що визначення страхового відшкодування відбулося за домовленістю між позивачем та страховиком, без участі відповідача, а тому така сума не може бути покладена в основу визначення його відповідальності. Також звернула увагу суду на недоліки експертного висновку, зокрема можливе включення до розрахунку пошкоджень, які не пов'язані з даною ДТП, що, на її думку, свідчить про недоведеність заявленого розміру збитків. Крім того, зазначила, що відповідач не є страхувальником за договором страхування, а відтак відсутні підстави для застосування до нього положень ст. 1194 ЦК України. Додатково вказала, що у разі стягнення вартості нових деталей, має бути вирішене питання передачі відповідачу замінених частин транспортного засобу з метою недопущення безпідставного збагачення позивача. Також заперечила проти стягнення витрат на правничу допомогу та проведення експертизи, вважаючи їх необґрунтованими та неспівмірними.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, думку представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку:
відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2023 року відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КупАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави. Згідно змісту постанови вбачається, що близько 15 год. 53 хв. 08 серпня 2023 року на а/д Західний обхід м. Львова 5км-120м, керуючи транспортним засобом «DAF XF460» д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом «Schmitz» д.н.з. НОМЕР_5 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, при зміні напрямку руху, а саме, перестроювання з лівої смуги в праву, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди учасникам дорожного руху, не надав перевагу транспортному засобу «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_6 , який рухався в правій смузі, здійснив зіткнення з ним, чим порушив вимоги пунктів 2.3б, 10.1, 10.3, Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.
Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 29.08.2023 року.
Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 20.01.2023 року транспортний засіб «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_6 зареєстровано на праві власності за позивачем ОСОБА_3 .
На момент ДТП, яке мало місце 08.08.2023 р., згідно Поліса №ЕР-216139357 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.08.2023 р., виданого страховиком ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН», транспортний засіб - автомобіль «DAF XF460» д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував відповідач ОСОБА_4 , був забезпеченим транспортним засобом. Згідно даного Поліса страхова сума за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 160 000 грн., розмір франшизи становить 3 200,00 грн.
ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН» позивачеві ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 74 157,56 грн., оскільки між ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН» 29.01.2024 року було укладено Акт про врегулювання страхового випадку, предметом якого є узгодження розміру страхового відшкодування в порядку, передбаченому п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), за страховим випадком, який мав місце 8 серпня 2023 р. в в/д Західний обхід м. Львова, із забезпеченим транспортним засобом DAF XF 460 КА800АР, під керуванням гр. ОСОБА_8 , цивільно-правова відповідальність якого(-) була застрахована на підставі Полісу № EP-216139357 (надалі - Поліс), та транспортним засобом Ford Focus BC6987, (п. 1.1. Акта); сторони встановили та погодили, що по заявленому страховому випадку стороною 1, загальний розмір страхового відшкодування, належного Стороні 1, за вирахуванням безумовної франшизи в розмір 3200,00 грн., становить 74 157,56 грн. (п.1.2 Акта).
Оплату було здійснено двома платежами у розмірі 69 734,24 грн. (копія платіжної інструкції № 197654 від 09.01.2024 року) та у розмірі 4423,32 грн. (копія платіжної інструкції № 199655 від 31.01.2024 року).
Дану суму страхового відшкодування ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН» визначило на підставі Консультації № 15-D/13/08, виданої оцінювачем ОСОБА_9 , згідно якої вартість ремонту вказаного автомобіля з урахуванням зносу та з ПІДВ становить 82 345,01 грн. а вартість ремонту з урахуванням зносу та без ПДВ становить 72 934,24 грн.
Як вказує представник позивача та не заперечується стороною відповідача, позивач ОСОБА_3 отримав 74 157,56 грн. страхового відшкодування від залученої до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН».
Вказані обставини визнаються сторонами.
Відповідно ч. 1 до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Разом з тим, згідно долученого стороною позивача висновку судового експерта Холодцова Д. № 22419 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 05.10.2023 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_8 , без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП (до ДТП), становила 201979,50 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_9 , пошкодженого внаслідок ДТП, в цінах на дату ДТП, становила 153507,60 грн. без ПДВ.; вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_9 , пошкодженого внаслідок ДТП, в цінах на дату ДТП, становила 81780,88 грн. без ПДВ.
Вказаний висновок відповідає вимогам Закону України "Про судову експертизу", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003№ 142/5/2092 (у редакції, чинній на час оцінки), а також містить відомості про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а отже з огляду на ст.ст. 76, 106 ЦПК України є належним та допустимим доказом, що узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), постановах Верховного Суд від 01 квітня 2020 року у справі № 676/90/17-ц (провадження № 61-11873св19), від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17 (провадження № 61-19975св18) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18 (провадження № 61-21118св19), від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18 (провадження № 61-6241св21).
Однак суд вважає за необхідне зазначити, для сторони відповідача, що законом не заборонено потерпілим для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти.
Також суд звертає увагу на те, що згідно приписів статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відтак, наданий позивачем висновок експерта є належним та допустимим доказом по справі та на підставі такого висновку, розмір страхового відшкодування, розрахований та виплачений ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН», не відповідає реальному розміру матеріального збитку, заподіяного позивачу пошкодженням автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_9 , у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню доплата страхового відшкодування у вигляді різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивачів та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Представник позивача у позовній заяві покликається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.08.2023 року з вини відповідача, позивачу завдано матеріальної шкоди у вигляді пошкодження належного йому транспортного засобу. Зазначає, що відповідно до висновку судового експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу становить 153 507,60 грн, тоді як страхове відшкодування було виплачено з урахуванням зносу та франшизи, у значно меншому розмірі. У зв'язку з цим різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховою виплатою складає 74 926,72 грн.
На противагу доводам представника позивача, представник відповідача у відзиві, поданих письмових та усних поясненнях зазначає, що відповідальність відповідача була застрахована за полісом ОСЦПВ №216139357, а страховиком здійснено виплату страхового відшкодування, розмір якого (близько 74 157,56 грн) визначено за домовленістю з позивачем без участі відповідача. Позивач не довів фактичний розмір шкоди та різницю між нею і страховою виплатою, а розрахунок є необґрунтованим. Наголошує, що відшкодування має визначатися з урахуванням фізичного зносу (ст. 29 Закону про ОСЦПВ). Також стверджує, що відповідач не є страхувальником, тому відсутні підстави для застосування ст. 1194 ЦК України. Додатково вказує на недоліки експертного висновку та можливе врахування пошкоджень, не пов'язаних із ДТП. Просить відмовити у позові, а в разі його задоволення - вирішити питання передачі замінених деталей.
Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Суд відхиляє доводи відповідача з таких підстав, що за змістом ст. 1192 ЦК України розмір шкоди визначається за реальною вартістю відновлення майна, а потерпілий має право на повне відшкодування збитків. Норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 22.1 ст. 22, ст. 29, п. 12.1 ст. 12) обмежують лише відповідальність страховика (з урахуванням зносу та франшизи), але не обмежують відповідальність винної особи.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Цей правовий висновок Верховний Суд підтримав у своїй постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року.
За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах № 522/15636/16-ц від 11 грудня 2019 року, № 227/2996/16-ц від 11 грудня 2019 року, № 668/7779/15-ц від 25 листопада 2019 року, винуватець дорожньо-транспортної пригоди повинен відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку (у межах розміру страхового відшкодування).
У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №754/5129/15-ц зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом наземних транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
У постановах Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19 та від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Наведеним спростовується твердження відповідача щодо покладення усієї цивільної відповідальності за заподіяну шкоду саме на страхову компанію.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити для сторони відповідача щодо недоліків висновку експерта №22419, оскільки у таблиці 4.1 (п. 6) висновку прямо зазначено про відновлення кількох складових кузова, що підтверджує обсяг пошкоджень. Посилання відповідача на відсутність таблиці 4.2 не відповідає дійсності, оскільки відповідні відомості містяться у тексті висновку (зокрема на сторінці 8). Такі зауваження мають формальний характер і не спростовують висновків експерта.
Резюмуючи, оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_4 , перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_4 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Окрім цього слід вказати, що розмір відповідальності страховика на одного потерпілого згідно полісу № ЕР-216139357 160 000 грн. та розмір франшизи 3200 грн., який був заявлений позивачем відповідачем не оспорювався.
Згідно висновку експерта, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля становить 81 780,88 грн., за мінусом франшизи 3 500,00 грн. = 78,280,88 грн. (78,280,88 грн. - 74 157,56 грн. = 4 123,32 грн.), відтак вказану суму слід було б стягнути з ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН», однак, зважаючи на те, що ОСОБА_3 у зв'язку із укладенням 29.01.2024 року акта про врегулювання страхового випадку, відповідно до пункту 3.1 якого було погоджено, що з моменту виплати ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН», третьою особою у даній справі страхового відшкодування ОСОБА_3 , позивачу у даній справі страхового відшкодування в розмірі встановленому п. 1.3 даного Акта, сторона 1 ( ОСОБА_3 ) за заявленим страховим випадком від 06.08.202023 року майнових та інших претензій, пені, штрафних та інших грошових вимог до сторони 2 (ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН») мати не буде, у зв'язку з чим, ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН» не було залучено до участі у справі як відповідач, відповідно вимоги до такого заявлено не було.
Суд провівши власний розрахунок, врахував Висновок експерта № 22419 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, складений 05.10.2023 року судовим експертом Холодцовим Дмитром Валентиновичем, та встановив, що різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_9 та страховим відшкодуванням становить 74 926,72 грн. (153 507,60 грн. - 81 780,88 + 3200,00 грн = 74 926,72), що узгоджується із розрахунком наданим стороною позивача.
Зважаючи на вказане, із ОСОБА_4 підлягає стягненню сума у розмірі 74 926,72 грн., у зв'язку із чим позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 25.10.2022 року між позивачем та АО «Центр захисту при ДТП «Автопоміч» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 0111-ц, предметом якого сторони визначили, що Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту професійну правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, визначених даним Договором та додатками до нього.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. до матеріалів справи долучено Додаток №2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 0111-ц від 25.10.2022 року, згідно пункту 1 якого: вартість послуг Адвокатського об'єднання щодо надання правової допомоги клієнту по захисту його інтересів становить 2500,00 грн за годину роботи адвоката, що пов'язана з наданням професійної правничої (правової допомоги) клієнту, пунктом 2 встановлено, що клієнт здійснює оплату за надану професійну правничу (правову) допомогу протягом 3 місяців з дня вступу рішення суду в законну силу, а також Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги від 07.03.2024 року, із якого вбачається, що на виконання умов Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 0111-щ від 25.10.2022 року, Адвокатське об?єднання
«Всеукраїнський Центр Адвокатських Розслідувань ДТП «Автопоміч», надало
ОСОБА_3 правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, а саме: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вартість однієї години - 2500,00 грн., кількість годин - 30 хв., вартістю 1250,00 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем, аналіз судової практики, вартість однієї години - 2500,00 грн., кількість годин - 1 год., вартістю 2500,00 грн.; збір необхідних доказів для підтвердження правової позиції, формування правової позиції по веденню справи та вибір стратегії, вартість однієї години - 2500,00 грн., кількість годин - 1 год., вартістю 2500,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви, підготовка та клопотання, детального опису робіт, вартість однієї години - 2500,00 грн., кількість годин - 3 год., вартістю 7500,00 грн.; ведення справи у суді і підготовка інших необхідних процесуальних документів, вартість однієї години - 2500,00 грн., кількість годин - 30 хв., вартістю 1250,00 грн., всього 15 000,00 грн., оскільки загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнту становить 6 годин 00 хвилин, відповідно вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години в 2500,00 грн., становить 15 000,00 грн. без ПДВ.
Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, складності справи, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, часом, витраченим представником позивача на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих представником позивача послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, а також з урахуванням заперечень представника сторони відповідача проти заявленого до стягнення стороною позивача розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованим та співмірним складності справи та приходить до висновку про те, що пропорційною та обґрунтованою буде сума у розмірі 15 000,00 грн, яка підлягає стягненню.
Оскільки позовні вимоги задоволені повністю до ОСОБА_4 у розмірі 74 926, 72 грн., із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., за проведення експертизи, оскільки суд урахував відповідний висновок експерта як доказ, та безпосередньо пов'язаний з розглядом справи і підлягає відшкодуванню у повному розмірі 5000,00 грн., що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у Постанові ВП ВС від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 3, 22, 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 2, 4, 5, 28, 175, 177, 141, 184, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ТДВ "Страхова Компанія «ГАРДІАН» про відшкодування шкоди - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) завдану майнову шкоду в розмірі 74 926, 72 грн. (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 72 копійки).
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) понесені ним судові витрати у справі, а саме: сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 5 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн., а всього 21 211,20 (двадцять одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.05.2026 року.
Суддя: І. І. Мельничук