Справа № 128/4358/25
Іменем України
12 травня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що «07.07.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №TDB.2021.0804.19170 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» та в мережі «Інтернет», та індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір. На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п. 4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору. Спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта. Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії. Крім того, в індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів, у тому числі, у пункті 4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема, розмір ліміту кредитної лінії, тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності), розмір обов'язкового мінімального платежу, строк сплати обов'язкового мінімального платежу, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом. У подальшому банк свої зобов'язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши їй можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснювала користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з рахунку. Свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконала. Згідно з виписками з рахунку позичальника станом на 03.09.2024, у позичальника сформувалася заборгованість перед банком у розмірі 10 928,31 грн, з яких: 3 876,44 грн - заборгованість за кредитом, 7 051,87 грн - заборгованість за процентами. 03.09.2024, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціонів), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021. ТОВ «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 «Друкований реєстр боржників», до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором№TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021. Ні ТОВ «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10 928,31 грн, з яких: 3 876,44 грн - заборгованість за кредитом, 7 051,87 грн - заборгованість за процентами, а також витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 13.11.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
23.12.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. подав відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що «03.09.2024 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» було укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги за кредитним договорами, у тому числі щодо зобов'язань відповідача, на підставі результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024. Рішенням Правління Національного банку України від 02.06.2022 Акціонерне товариство «Мегабанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням Національного банку України від 21.07.2022 №362-рш - відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Мегабанк». Таким чином, починаючи з 2022 року, АТ «Мегабанк» перебувало у процедурі ліквідації, а управління його активами та повноваження щодо їх відчуження могли здійснюватися виключно Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через уповноважену особу, у межах та спосіб, прямо визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однак позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що договір №GL1N426240 від 03.09.2024 був укладений саме уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка мала відповідні повноваження діяти від імені АТ «Мегабанк» на момент укладення такого договору. Крім того, до матеріалів позовної заяви не долучено рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відчуження саме цього активу та належним чином завіреного додатку №1 до договору, з якого вбачається включення саме зобов'язань відповідача до переліку відступлених прав вимоги. За відсутності зазначених документів неможливо встановити факт переходу права вимоги до позивача щодо конкретного зобов'язання відповідача, а отже і наявність у позивача матеріально-правового інтересу у даній справі. Сам по собі факт проведення аукціону та укладення договору відступлення прав вимоги без підтвердження законності повноважень сторін, дотримання спеціальної процедури ліквідації банку та конкретизації обсягу переданих прав не може вважатися належним доказом правонаступництва позивача. Позивачем не доведено у встановленому законом порядку факт набуття права вимоги за зобов'язаннями відповідача, а отже, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Про зазначене відступлення прав вимоги ОСОБА_2 повідомлено не було, а також вона не отримувала жодних письмових повідомлень та листів від даних організацій про відступлення прав вимоги. Оскільки жодних доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні ОСОБА_3 не отримувала, це свідчить про невиконання вимог закону з боку фінансових компаній щодо належного повідомлення боржнику інформації, яка є важливою у правовідносинах. Надалі стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (новий кредитор) договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Зі змісту договору відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 убачається, що він був підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» Бурлаченком I.А. Водночас відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, власником ТОВ «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» є Бондарчук Олександр Петрович, що саме по собі свідчить про необхідність перевірки повноважень особи, яка підписала спірний договір від імені юридичної особи. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №1/12 від 27.12.2024, а наявна платіжна інструкція №66895 від 31.07.2024 не містить повної інформації, за відступлення права вимоги по яких саме кредитних договорах, було сплачено кошти. Тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви».
23.12.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. подав клопотання про застосування строку позовної давності, яке обґрунтовано тим, що «відповідно до умов кредитного договору, строк кредитування становив 12 місяців, у зв?язку з чим кінцевий строк виконання зобов'язань клієнта щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів настав 07 липня 2022 року. У зобов?язаннях із визначеним строком виконання право на звернення до суду виникає з моменту настання прострочення виконання основного зобов'язання, тобто з дня, наступного за останнім днем, установленим договором для виконання такого зобов'язання. Оскільки кінцевий строк виконання зобов?язань за кредитним договором настав 07 липня 2022 року, перебіг позовної давності розпочався 08 липня 2022 року та, відповідно до вимог чинного законодавства, закінчився 08 липня 2025 року. Станом на момент звернення позивача до суду після зазначеної дати строк позовної давності для пред?явлення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором є таким, що сплив. З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0804.19170 заявлені поза межами строку позовної давності. Тому просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову».
Також 23.12.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке мотивовано тим, що «заявлена позивачем сума судових витрат є неспівмірною зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатами на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Представником позивача було складено лише позовну заяву, що не потребувало надзусиль розміром 6 години, дана справа не є складною. Тому просить відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн».
26.12.2025 представник ТОВ «ФК Єврокредит» - адвокат Журавльов С.Г. подав відповідь на відзив, який обґрунтовано тим, що «відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо, начебто, недоведення позивачем факту переходу права вимоги. У свою чергу, позивачем були надані належні та допустимі докази, зокрема протокол аукціону, договори про відступлення прав вимоги, витяги з реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників/дебіторів за такими договорами, платіжні інструкції та додатково свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, витяги із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання жодному з кредиторів не є підставою звільнення боржника від виконання зобов'язань. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. ТОВ «ФК Єврокредит» правомірно, у передбачений законом спосіб і формі, на підставі договору про відступлення права вимоги набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Враховуючи, що строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та воєнного стану, фактично, строк позовної давності не протікав з березня 2020 року, а, отже, у даному випадку навіть не розпочався. Якщо порушення зобов?язання виникло вже в період карантину чи воєнного стану, то після набрання чинності Законом України №4434-IХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» строк позовної давності тільки почне відраховуватись. Загальна позовна давність для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу за кредитним договором №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021 тільки почала відлік після 04.09.2025. Тому позивачем не пропущено строк позовної даності, а отже, заява представника відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою. Розмір витрат позивача на професійну правничу допомог відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та конкретним обставинам справи».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 05.02.2026 задовольнив частково клопотання представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича А.О. про витребування доказів та витребував з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» докази повідомлення про перехід права вимоги за кредитним договором №TDB.2021.08.04.19170 від 07.07.2021, укладеним з ОСОБА_1 , за договором №GLIN426240 від 03.09.2024 про відступлення прав вимоги між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"»; копію довіреності, посвідченої 18.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком А.В., зареєстрованої в реєстрі за №1447.
19.02.2026 представник ТОВ «ФК Єврокредит» - адвокат Журавльов С.Г. подав до суду копію довіреності, посвідченої 18.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком А.В., зареєстрованої в реєстрі за №1447.
Судовий розгляд відкладався з поважних причин.
У судове засідання 11.05.2026 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «ФК Єврокредит» - адвокат Журавльов С.Г. попередньо подав до суду заяву, у якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Будь-які інші заяви та/або клопотання учасники справи до суду не подавали.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Покоєвич А.О. у судове засідання 11.05.2026 не з'явилися без повідомлення причин, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 11.05.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 07.07.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір (індивідуальна частина) №TDB.2021.0804.19170 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану); банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн, строк кредиту - 12 місяців, пільговий період - 62 дні, базова процентна ставка - 87,30% річних, у пільговий період - 0,0001% річних.
На підтвердження факту укладення кредитного договору та погодження умов кредитування до позову долучено паспорт споживчого кредиту.
Вказані обставини стороною відповідача не заперечуються.
Згідно з копією довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.09.2024 становить 10 928,31 грн, з яких: 3 876,44 грн - заборгованість за основним боргом, 7 051,87 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
На підтвердження факту отримання та користування кредитними коштами ОСОБА_1 до позову долучено виписку по особових рахунках.
03.09.2024 між Акціонерним товариством «Мегабанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» (новий кредитор) укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників, та/або фізичних осіб, та/або фізичних осіб-підприємців, та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами, та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору, що підтверджується копією такого договору.
Згідно з копією витягу з додатку №1 до договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, Акціонерне товариство «Мегабанк» передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» за кредитним договором№TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, за яким заборгованість ОСОБА_1 складає 10 928,31 грн, з яких: 3 876,44 грн - заборгованість за основним боргом, 7 051,87 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
27.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» (первісний кредитор) укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників, та/або фізичних осіб, та/або фізичних осіб-підприємців, та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами, та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору, що підтверджується копією такого договору.
Згідно з копією витягу з додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» за кредитним договором№TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, за яким заборгованість ОСОБА_1 складає 10 928,31 грн, з яких: 3 876,44 грн - заборгованість за основним боргом, 7 051,87 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
03.09.2024 Акціонерне товариство «Мегабанк» передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"», яке, у свою чергу, 27.12.2024 передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» за кредитним договором №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, за яким заборгованість ОСОБА_1 складає 10 928,31 грн, з яких: 3 876,44 грн - заборгованість за основним боргом, 7 051,87 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Отже, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні за кредитним договором№TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, укладеним між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду від 29.06.2021 (справа №753/20537/18) відображено правовий висновок, згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
У матеріалах справи наявні договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, укладений між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"»; витяг з додатку №1 до договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024; договір №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"»; витяг з додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024.
Крім того, здійснення оплати згідно з договором №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024, а здійснення оплати згідно з договором відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №1074 від 27.12.2024, №1091 від 31.01.2025 та №1822 від 22.09.2025.
Тому у даній справі позивач допустимими, достовірними і достатніми доказами підтвердив перехід до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, а отже, доводи сторони відповідача щодо цього є безпідставними.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 або договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 недійсними. За таких обставин діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що її не було повідомлено про заміну кредитора та перехід права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», не заслуговують на увагу, оскільки саме по собі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє зобов'язань за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 278/1679/13-ц), від 06.02.2019 (справа № 361/2105/16-ц), від 26.03.2020 (справа № 522/21219/14-ц) та від 25.09.2024 (справа № 522/20418/18).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установлено, що нарахування процентів кредитором здійснювалося за умовами договору №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.
Підписанням заяви-договору (індивідуальна частина) №TDB.2021.0804.19170 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank ОСОБА_1 надала згоду з умовами договору, а також із положеннями усіх додатків до нього.
Водночас положення укладеного відповідачем договору №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021 є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 (справа № 559/1605/18) зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.
При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, у тому числі їх не оскаржила відповідач, вони не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню обох сторін.
Відповідач ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування процентів, а також перехід до ТОВ «ФК Єврокредит» права вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні АТ «Мегабанк», ні його правонаступникам: ТОВ «Фінансова компанія "Мустанг Фінанс"» та ТОВ «ФК Єврокредит» не повернуто, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Сторона відповідача вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит» позовної давності, суд доходить такого висновку.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з умовами договору №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021, відповідач ОСОБА_1 мала б виконати зобов'язання (повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом) у строк до 07.07.2022.
Тобто у даному випадку перебіг позовної давності починається з 08.07.2022.
З даним позовом до суду ТОВ «ФК Єврокредит »звернулося 30.10.2025.
У постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням хвороби COVID-19», який набрав чинності 02.04.2020, продовжив позовну давність на період дії карантину. Також цей Закон доповнює розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 (справа № 679/1136/21), від 20.04.2023 (справа № 728/1765/21), від 21.02.2024 (справа № 201/5016/21) зазначено, що «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX продовжено позовну давність на строк дії карантину, який закінчив свою дію з 01.07.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Крім цього, у період дії карантину в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Закон України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнив розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У пункті 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону України №3450-IX від 08.11.2023, визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 (справа № 727/4133/22) дійшов висновку, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Законом України №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду із даним позовом у межах строків позовної давності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом установлено, що 01.07.2025 між Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»було укладено договір про надання правничої допомоги №1/07.
Згідно з копією акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12132742 від 14.08.2025, Адвокатське об'єднання «Альянс ДЛС» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на загальну суму 11 200,00 грн.
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 (справа № 686/5757/23) вказала, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи наявність клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, а також те, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує напрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, беручи до уваги ціну даного позову, суд вважає, що заявлений розмір витрат сторони позивача не є співмірним зі складністю справи та виконаній адвокатом роботі, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати, понесені останнім на правничу допомогу, в сумі 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за договором №TDB.2021.0804.19170 від 07.07.2021 у загальному розмірі 10 928 (десять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн 31 коп., з яких: 3 876,44 грн - заборгованість за основним боргом, 7 051,87 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та на правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105, Дніпропетровської області.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 12.05.2026.