30 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/47/26
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про стягнення 4035578,19 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Буркова О.М., адвокат;
Відповідач - Мельник А.С.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1. 09.01.2026 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства "Черкасиобленерго".
2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 4035578,19 грн, зокрема 2677543,41 грн інфляційних втрат з 01.04.2025 до 31.10.2025 та 1358034,78 грн 3% річних за період з 01.04.2025 до 25.11.2025 за прострочення виконання грошового зобов'язання
3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії у вересні-грудні 2024 року та у січні-лютому 2025 року на суму 83907036,92 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.06.2025 у справі №925/363/25 стягнуто з відповідача на користь позивача 83907036,92 грн боргу, 423401,94 грн 3% річних за період з 16.01.2025 до 31.03.2025, 191610,31 грн інфляційних втрат за період з 16.01.2025 до 31.03.2025. Відповідач зобов'язання зі сплати наданих послуг не виконав. Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання
4. 12.01.2026 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Суд ухвалив справу розглянути у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 12:30 19.02.2026.
5. 19.02.2026 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 101)
6. У підготовчому засіданні взяла участь представник позивача адвокат Буркова О.М. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.
7. Представник позивача адвокат Буркова О.М. у підготовчому засіданні не заперечила проти відкладення розгляду справи.
8. 19.02.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 15:00 12.03.2026.
9. 09.03.2026 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, призначити підготовче засідання о 12:00 24.03.2026, повідомив, що о 15:00 12.03.2026 не відбудеться у зв'язку з відрядженням судді Гладуна А.І. для участі у роботі XX з'їзду суддів України.
10. 24.03.2026 відповідач подав до суду клопотання,у якому просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 50%, враховуючи введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 діяльність відповідача ускладнена через ракетні обстріли, що призвело до зменшення прибутків, виконання відповідачем аварійно-ремонтних робіт з відновлення ліній електропередач, не завданням відповідачем позивачу збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також відповідач просив врахувати вжиття ним заходів щодо стягнення заборгованості з боржників у судовому порядку. (а.с. 112-114)
11. 24.03.2026 суд ухвалив призначити підготовче засідання об 11:40 02.04.2026, повідомив, що підготовче засідання о 12:00 24.03.2026 не відбулося у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.
12. 27.03.2026 позивач подав до суду заперечення на клопотання позивача про зменшення 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку з тим, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Позивач ствердив, що перебуває не у кращому становищі, ніж відповідач, оскільки виконує функції оператора системи передачі електричної енергії також у воєнний стан на території України. (а.с. 122-126)
13. 02.04.2026 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 131-132)
14. У підготовчому засіданні взяла участь представник позивача адвокат Буркова О.М. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.
15. 02.04.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті о 09:30 30.04.2026.
16. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
17. 30.04.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Буркова О.М. та представник відповідача Мельник А.С.
18. 30.04.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.
19. Представник позивача адвокат Буркова О.М. у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю.
20. Представник відповідача Мельник А.С. у судовому засіданні просила відмовити у позові повністю.
21. 30.04.2026 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення суду та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
22. 30.04.2026, керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/47/26.
23. Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, су
24. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.\
25. Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
26. Підставами позову є обставини, якими позивач доводить прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати наданих послуг з передачі електричної енергії.
27. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
28. Предметом доказування у справі є обставини виникнення між сторонами зобов'язання; прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання; розмір невиконаного грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду
Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.
29. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
30. 27.06.2025 Господарський суд Черкаської області у справі №925/363/25 ухвалив рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" задовольнити частково. Стягнув з Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 83907036,92 грн боргу, 423401,94 грн 3% річних за період з 16.01.2025 до 31.03.2025, 191610,31 грн інфляційних втрат за період з 16.01.2025 до 31.03.2025, 423920 грн судового збору.
31. Рішення суду від 27.06.2025 у справі №925/363/25 набрало законної сили 23.07.2025. На його виконання 04.08.2025 суд видав наказ
32. Позивач та відповідач є учасниками справ №925/363/25 та №925/47/26.
33. Враховуючи норми частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу не підлягають доказуванню під час розгляду справи №925/47/26 обставини:
- виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов'язання на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0530-02041;
- розмір невиконаного відповідачем зобов'язання зі сплати наданих послуг з передачі електричної енергії у розмірі 83907036,92 грн.
34. Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
35. Позивач та відповідач визнають обставини укладення договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0530-02041, розмір невиконаного відповідачем грошового зобов'язання.
Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
36. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
37. 23.09.2025, 30.10.2025, 26.11.2025 відповідач сплатив позивачу 83721155,74 грн на підставі платіжних інструкцій від 23.09.2025 №10456 на суму 9000000,00 грн та №10455 на суму 23950931,35 грн, від 30.10.2025 311890 на суму 18000000,00 грн та №11907 на суму 7000000,00 грн, від 26.11.2025 №12885 на суму 17770224,39 грн та №312886 на суму 8000000,00 грн (а.с. 77-79)
38. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити зокрема 2677543,41 грн інфляційних втрат з 01.04.2025 до 31.10.2025 та 1358034,78 грн 3% річних за період з 01.04.2025 до 25.11.2025. (а.с. 6)
39. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
40. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
41. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
42. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
43. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
44. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
45. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
46. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
47. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
48. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
49. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
50. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
51. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
52. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
53. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
54. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
55. Враховуючи обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
56. між сторонами виникло майнове господарське зобов'язання на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0530-02041;
57. позивач виконав свій обов'язок та надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії вартістю 83907036,92 грн;
58. відповідач не виконав грошове зобов'язання з оплати наданих послуг у строк встановлений договором;
59. розмір невиконаного зобов'язання відповідача становить 83907036,92 грн;
60. за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач нарахував та просив стягнути 2677543,41 грн інфляційних втрат з 01.04.2025 до 31.10.2025 та 1358034,78 грн 3% річних за період з 01.04.2025 до 25.11.2025
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
61. Відповдно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
62. Частиною 2 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи розподілу має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.
63. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
64. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частина 2 статті 901 Цивільного кодексу України).
65. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
66. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
67. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
68. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
69. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
70. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
71. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
72. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
73. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
74. Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
75. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
76. Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати наданих послуг з передачі електричної енергії у строк встановлений договором.
77. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
78. На підставі договору у відповідача виник обов'язок сплати позивачу за надані послуги.
79. Відповідач не виконав своє зобов'язання за договором та не сплатив позивачу борг за надані послуги у строк встановлений договором.
80. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 83907036,92 грн.
81. Рішенням суду, що набрало законної сили, у зв'язку з не виконанням відповідачем грошового зобов'язання за надані послуги з передачі електричної енергії з відповідача на користь позивача стягнуто 83907036,92 грн боргу, 423401,94 грн 3% річних за період з 16.01.2025 до 31.03.2025, 191610,31 грн інфляційних втрат за період з 16.01.2025 до 31.03.2025.
82. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
83. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
84. Суд враховує, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Рішення суду про стягнення боргу не є підставою припинення зобов'язання, що виникло між сторонами.
85. 23.09.2025, 30.10.2025, 26.11.2025 відповідач сплатив позивачу 83721155,74 грн на підставі платіжних інструкцій від 23.09.2025 №10456 на суму 9000000,00 грн та №10455 на суму 23950931,35 грн, від 30.10.2025 311890 на суму 18000000,00 грн та №11907 на суму 7000000,00 грн, від 26.11.2025 №12885 на суму 17770224,39 грн та №312886 на суму 8000000,00 грн.
86. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом
87. Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
88. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
89. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
90. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
91. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
92. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен 2677543,41 грн інфляційних втрат з 01.04.2025 до 31.10.2025 та 1358034,78 грн 3% річних за період з 01.04.2025 до 25.11.2025. (а.с. 6)
93. Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
94. Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання порушує право позивача на отримання коштів та надає позивачу право вимагати сплати відповідачем суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
95. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2677543,41 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2025 до 31.10.2025 та 1358034,78 грн 3% річних за період з 01.04.2025 до 25.11.2025 за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
96. Суд дійшов висновку відмовити відповідачу у клопотанні про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат з огляду на таке.
97. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання
98. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
99. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18
100. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
101. Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України має компенсаторний характер, а не штрафний, а отже, розміри 3% річних та інфляційних втрат не є неустойкою у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України.
102. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
103. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність.
104. Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
105. Принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені положеннями пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.
106. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
107. Суд враховує,що розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних у розмірі 1358034,78 грн та 2677543,41 грн інфляційних втрат (загальний розмір 4035578,19 грн) та загальну вартість отриманої послуги з передачі електричної енергії у період з грудня 2024 року до лютого 2025 року, оплата якої відповідачем прострочена більш, ніж на півтора року, становить 83907036,91 грн.
108. Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати становлять 4,81 % від суми простроченої плати наданих послуг (4035578,19 х 100 : 83907 036,91).
109. Отже, між заявленими до стягнення процентами річних за мінімальною процентною ставкою, визначеною законом, та розміром простроченого зобов'язання з оплати наданих послуг відсутня неспівмірність.
110. Суд дійшов висновку відсутності порушення позивачем принципів розумності, справедливості та пропорційності.
111. У цій справі відсутні обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат.
112. Аналогічного висновку дійшов висновку Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у cправі №914/2453/21 щодо доводів скаржника щодо зменшення розміру пені та 3 % річних.
113. У клопотанні про зменшення розмірів 3% річних та інфляційних втрат на 50% відповідач також просив врахувати збройну агресію російської федерації проти України, введення воєнного стану на території України з 24.02.2022, через що діяльність відповідача ускладнена через ракетні обстріли, що призвело до зменшення прибутків, виконання відповідачем аварійно-ремонтних робіт з відновлення ліній електропередач та не завдання відповідачем позивачу збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання.
114. Враховуючи вказані відповідачем у клопотанні обставини, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами виникли під час воєнного стану в України у 2024 році.
115. Господарська діяльність як позивача, так і відповідача - учасників ринку електричної енергії є суттєво ускладненою для обох.
116. Отже, посилання відповідача на вказані обставини для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та у суду відсутня можливість на їх зменшення, оскільки вказані нарахування входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання
Розподіл судових витрат
117. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
118. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 48426,94 грн на підставі платіжної інструкції №au.gv-3272 від 08.01.2026. (а. с. 9
119. У позові позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 48426,94 грн.
120. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
121. Оскільки позов суд задовольнив повністю судовий збір, сплачений позивачем за подання, позову суд покладає на відповідача у розмірі 48426,94 грн.
Керуючись статтями 14, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) 1358034,78 грн (один мільйон триста п'ятдесят вісім тисяч тридцять чотири гривні 78 копійок) 3% річних, 2677543,41 грн (два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч п'ятсот сорок три гривні 41 копійку) інфляційних втрат, 48426,94 грн (сорок вісім тисяч чотириста двадцять шість гривень 94 копійки) судових витрат зі сплати судового збору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду
Повне рішення суду складене 11.05.2026.
Суддя А.І. Гладун