про відмову в забезпеченні позову
12.05.2026м. СумиСправа № 920/171/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №116/26 юр від 11.05.2026 (вх. №2232 від 11.05.2026) Сумської міської ради про забезпечення позову у справі №920/171/26
за позовом: Сумської міської ради
до відповідачів: 1. Фізичної особи - підприємця Сердюка Олександра Васильовича;
2. Державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Момота Юрія Миколайовича
про скасування державної реєстрації, скасування рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки,
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд: 1) скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Момота Юрія Миколайовича від 22.09.2025 № 80950692 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою від 18.09.2025 реєстраційний номер 68960567; 2) скасувати державну реєстрацію права власності фізичної особи-підприємця Сердюка Олександра Васильовича (ІПН НОМЕР_1 ) на тимчасову споруду як на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1550796859101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:05:002:0013, яка здійснена 05.05.2018 державним реєстратором Стецьківської сільської ради (зараз Юнаківської сільської ради) Сумського району Сумської області Білолюбською Іриною Вікторівною (індексний номер рішення 41057875 від 14.05.2018), закрити розділ; 3) зобов'язати фізичну особу-підприємця Сердюка Олександра Васильовича звільнити земельну ділянку кадастровий номер 5910136600:05:002:0013, за адресою: АДРЕСА_1 , відновивши її стан, який існував до порушення прав Сумської міської ради шляхом демонтажу тимчасової споруди, зареєстрованої як нежитлове приміщення (торгівельне)-А-1, загальною площею 25,8 м2.
Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/171/26, призначене підготовче засідання.
11.05.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову №116/26 юр від 11.05.2026 (вх. №2232 від 11.05.2026), в якій позивач просить суд заборонити спадкоємцям ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ), та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нежитлової будівлі, загальною площею 25,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 1550796859101, в тому числі, але не виключно здійснювати відчуження у будь-який спосіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта.
Позивач в обґрунтування заяви зазначає, що з метою недопущення подальшого порушення прав Сумської міської територіальної громади як власника земельної ділянки на власний розсуд в межах чинного законодавства України у вигляді можливого подальшого переходу права власності на тимчасову споруду, яка протиправно зареєстрована як об'єкт нерухомості, вчинення будь-яких подальших реєстраційних дій, тощо, просить вжити заходи забезпечення позову.
Суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Підстави для забезпечення позову визначено у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволенні якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову.
Як вбачається, з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є скасування Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Момота Юрія Миколайовича від 22.09.2025 № 80950692 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою від 18.09.2025 реєстраційний номер 68960567; скасування державної реєстрації права власності фізичної особи-підприємця Сердюка Олександра Васильовича (ІПН НОМЕР_1 ) на тимчасову споруду як на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1550796859101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:05:002:0013, яка здійснена 05.05.2018 державним реєстратором Стецьківської сільської ради (зараз Юнаківської сільської ради) Сумського району Сумської області Білолюбською Іриною Вікторівною (індексний номер рішення 41057875 від 14.05.2018), закрити розділ; зобов'язання фізичної особи-підприємця Сердюка Олександра Васильовича звільнити земельну ділянку кадастровий номер 5910136600:05:002:0013, за адресою: АДРЕСА_1 , відновивши її стан, який існував до порушення прав Сумської міської ради шляхом демонтажу тимчасової споруди, зареєстрованої як нежитлове приміщення (торгівельне)-А-1, загальною площею 25,8 м2, тобто вимоги немайнового характеру.
З огляду на те, що у даній справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Має також досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Так, позивач обгрунтовує свою заяву про забезпечення позову наступним: « 03.03.2026 на адресу Сумської міської ради надійшла заява від матері ОСОБА_1 ОСОБА_2 у якій вона повідомила про смерть її сина та надала ксерокопію свідоцтва про смерть (додається).
З метою отримання достовірних доказів смерті Відповідача-1, позивачем отримано відповідний Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 24.04.2026 № 00057945524 (додається).
На сьогоднішній день існує ризик, що спадкоємці Відповідача-1 після прийняття спадщини можуть продати майно, яке зареєстроване як нерухоме та є предметом цього судового спору, що після поновлення провадження у цій справі призведе до вимушеного збільшення позовних вимог, додаткових витрат щодо сплати судового збору, ускладнить розгляд справи по суті та виконання рішення, у разі задоволення позову.».
Позивачем не подано жодних доказів на підтвердження існування ризику продажу майна та взагалі відкриття процедури прийняття спадщини.
При цьому, позивачем не визначено конкретно яким саме особам необхідно заборонити вчинення дій (зазначено про невизначене коло осіб та не визначено хто є спадкоємцем та чи є взагалі спадкоємці).
Водночас, постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також визначити коло осіб яким судом заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність вказівки у судовому рішенні на чітко окреслене вичерпне коло дій, що забороняються вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів особи, ризик втручання в її господарську діяльність (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24, від 16.12.2025 у справі № 910/7726/25).
Тому на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви №116/26 юр від 11.05.2026 (вх. №2232 від 11.05.2026) Сумської міської ради про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 12.05.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко