вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Справа № 910/12362/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
представників сторін - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/12362/25 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"
про визнання недійсним договору та акта виконаних робіт,
03.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус" (далі - позивач; ТОВ "Компанія Антаріус") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (надалі - відповідач; ТОВ "Рейл Лоджистікс"; заявник; апелянт; скаржник) про:
- визнання недійсним договору про організацію перевезень вантажів № 1-425/11-20 від 30.11.2020 в редакції, яка була долучена Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" до матеріалів судової справи № 908/691/24;
- визнання недійсним акта виконаних робіт № 03/22-П від 31.05.2022 згідно договору про організацію перевезень вантажів № 1-425/11-20 від 30.11.2020, що підписано одноособово Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 відкрито провадження у справі № 910/12362/25.
08.12.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12362/25 від 09.12.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус" залишено без розгляду.
10.12.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення яким просить стягнути з позивача на користь відповідача 14 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" про ухвалення додаткового рішення відмовлено повністю.
За висновками місцевого господарського суду, зважаючи на недоведеність заявником обставин необґрунтованості дій позивача в ході розгляду справи № 910/12362/25, відсутніми є підстави для висновку про необґрунтованість дій позивача та стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "Рейл Лоджистікс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва 15.12.2025 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Рейл Лоджистікс" про ухвалення додаткового рішення та стягнути з ТОВ "Компанія Антаріус" витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною з огляду на її необґрунтованість та застосований судом І-ої інстанції при її постановленні формальний підхід, а також у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права та ненаданням належної правової оцінки фактичним обставинам цієї справи.
Апелянт зазначає, що аналізуючи спірні відносини (у справі № 910/12362/25) в контексті правових висновків, відображених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.02.2023 у cправі № 917/243/22 (а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 16.12.2025 у cправі № 914/396/21, від 01.11.2023 у cправі № 905/85/23 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.07.2025 у справі № 379/728/24 (провадження № 61-5411св25), слід констатувати, що:
1) подання позивачем позову та відкриття судом першої інстанції на цій підставі провадження у справі № 910/12362/25 потребувало відповідної підготовки відповідача, а саме: вивчення позову, його мотивів і доводів, збирання доказів, направлення адвокатських запитів, підготовка відзиву на позов та заперечень, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи. Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи (в тому числі відповідач) мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями ст. 59 Конституції України;
2) подання позивачем позовної заяви та відкриття судом у зв'язку з цим провадження у справі № 910/12362/25 вимагало від відповідача вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукало до здійснення останнії, які б не були реалізовані за відсутності позову. Тому в випадку залишення позову без розгляду (на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України), мають бути враховані судові витрати, які поніс відповідач у зв'язку із зверненням позивача з позовом та відкриттям провадження у справі № 910/12362/25. У такому випадку в суду першої інстанції не було необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність позивача, оскільки останній реалізував своє право на звернення до суду із відповідним позовом, однак самостійно прийняв рішення в межах принципу диспозитивності про залишення позову без розгляду (на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України), усвідомлюючи наслідки цього. Отже, внаслідок залишення судом позову без розгляду в справі № 910/12362/25 на підставі відповідного клопотання позивача (згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України), відповідач, який добросовісно реагував на відкриття провадження у справі № 910/12362/25 поданням відзиву на позов (а також участю у судових засіданнях та ін.), поніс судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернувся за правничою допомогою до адвоката (ст. 16 ГПК України), а відтак міг розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку залишення позову без розгляду чи відмови у його задоволенні;
3) у випадку залишення позову без розгляду на підставі відповідного клопотання позивача (згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України) відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України);
4) ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду у справі № 910/12362/25, жодним чином не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена саме реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору в справі № 910/12362/25. У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПКУ) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - «необґрунтованість», який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлював ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в тому числі передбачених ч. 5 ст. 130 ГПК України;
5) подання позивачем клопотання про залишення позову без розгляду у справі № 910/12362/25 (на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПКУ) є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач аж ніяк не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду з таким клопотанням (про залишення позову без розгляду у справі № 910/12362/25 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПКУ) позивач визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а, отже, визнавав й необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.
Також скаржник вказує, що наразі чинним процесуальним законодавством України не передбачено можливості компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача у випадку залишення позову без розгляду. Утім, цей факт також залишився поза увагою суду 1-ої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025, апеляційна скарга у справі № 910/12362/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Демидова А.М.
У зв'язку з перебування судді Демидової А.М. у відпустці, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/369/26 від 04.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 справу № 910/12362/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12362/25. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12362/25 призначено на 13.04.2026.
До суду апеляційної інстанції від позивача надійшли письмові пояснення, в яких ТОВ "Компанія Антаріус" просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс». Згідно тверджень позивача, нормами ГПК України не передбачено такого поняття як "передчасність пред'явлення позову", та відповідно такі дії не можуть вважатись необґрунтованими з боку позивача, адже саме по собі подання позову це право позивача, та питання обґрунтованості позову має вирішуватись вже судом під час розгляду справи. Саме лише подання позову не може свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову, оскільки судом під час відкриття провадження у справі досліджувалося питання про дотримання позивачем вимог ГПК України в частині форми та змісту позовної заяви, а також підсудності такого позову. Крім того, звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити і про зловживання процесуальними правами, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим державою. Суд при відкритті провадження у справі не встановив ознак, визначених ст. 43 ГПК України у діях позивача. Надалі позов залишений судом без розгляду до розгляду справи по суті на підставі заяви позивача. Його право на вчинення такої процесуальної дії прямо закріплено у ГПК України, а тому реалізація цього права, як стверджує позивач, не може вважатися необґрунтованою дією ТОВ "Компанія Антаріус".
Позивач звертає увагу й на те, що під час розгляду справи судом жодні дії ТОВ "Компанія Антаріус" не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами. Крім того, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить переконливих доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
В судовому засіданні 13.04.2026 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав. У засіданні оголошено перерву на 21.04.2026.
Представники сторін в судове засідання 21.04.2026 не з'явились. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 14.04.2026 про доставку електронного документа в електронні кабінети останніх.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ "Компанія Антаріус" та ТОВ "Рейл Лоджистікс", яких належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, 03.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Антаріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" про:
- визнання недійсним договору про організацію перевезень вантажів № 1-425/11-20 від 30.11.2020 в редакції, яка була долучена Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" до матеріалів судової справи № 908/691/24;
- визнання недійсним акта виконаних робіт № 03/22-П від 31.05.2022 згідно договору про організацію перевезень вантажів № 1-425/11-20 від 30.11.2020, що підписано одноособово Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс".
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30.11.2020 між сторонами був укладений договір № 1-425/11-20 про організацію перевезень вантажів. 13.05.2022 позивачем підготовлено та направлено на адресу відповідача заяву про відмову від виконання зазначеного договору. 31.05.2022 відповідачем був складений та направлений позивачу акт виконаних робіт № 03/22-П від 31.05.2022. 03.06.2022 позивачем підготовлено та направлено відповідачу мотивовану відмову від акта виконаних робіт.
15.03.2024 відповідач звернувся до Господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості за договором (справа № 908/691/24). Позивач, після ознайомлення з копією договору № 1-425/11-20 про організацію перевезень вантажів від 30.11.2020, який було долучено до матеріалів справи № 908/691/24 відповідачем, прийшов до висновку, що редакція договору, яка знаходиться у позивача, і редакція договору, яку надав відповідач до суду, мають суттєві відмінності. Крім того, позивач, порівнюючи підпис в договорі, який виконано від імені директора позивача (Дорошенко І.А.), прийшов до висновку, що договір в редакції наданій відповідачем підписано зовсім іншою особою. За наслідками призначеної у справі № 908/691/24 почеркознавчої експертизи отримано висновок експерта, яким встановлено, що підписи, які містяться у договорі № 1/425/11-20 від 30.11.2020 виконані ймовірно, не Дорошенко І.А., а іншою особою. Позивач не заперечує наявність договірних правовідносин між сторонами, проте оскаржує саме волевиявлення Дорошенко І.А. на укладення договору в редакції, яка була надана відповідачем у справі № 908/691/24, а тому підлягає визнанню недійсним. Враховуючи відсутність підпису позивача на акті, односторонню відмову від договору, мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт, а також порушення вимог ст.ст. 203, 207, 216, 901 та 907 ЦК України останній, на переконання позивача, є недійсним правочином, оскільки його недійсність прямо випливає із закону.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у цій справі вбачається, що відповідне клопотання ТОВ "Компанія Антаріус" про залишення позову без розгляду, з урахуванням вимог пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України, подане позивачем до початку розгляду справи по суті, підписане уповноваженим представником ТОВ "Компанія Антаріус" - Трушевим О.П. (адвокатом) та є формою реалізації процесуальних прав учасників справи, передбачених статтею 42 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п'ята статті 244 ГПК України).
Згідно пунктів 1-3 частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.
Тобто, з урахуванням наведеного вище колегія суддів зазначає, що у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі / залишено позов без розгляду / вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення / постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.
Відповідно в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення, ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додаткового рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.
Водночас порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема, частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).
Судова колегія вказує, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Колегія суддів акцентує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.
Частиною другою статті 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, залишення позову без розгляду у справі, суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).
При застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).
Верховний Суд у постановах від 26.05.2022 у справі № 905/460/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21 виснував, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, проте відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, - очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується (такі сталі та послідовні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду, зокрема, від 08.02.2022 у справі № 910/14007/20, від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 19.03.2025 у справі № 918/634/24).
Судовою колегією зазначається, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17).
Відтак, колегія суддів виходить з того, що "необґрунтовані дії позивача" не тотожні поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 березня 2026 року в cправі № 910/14863/22).
З мотивувальної частини оскаржуваної ухали вбачаються висновки місцевого господарського суду про те, що саме лише подання позивачем позову не може бути розцінене як таке, що свідчить про необґрунтованість дій ТОВ "Компанія Антаріус", оскільки останнє має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд. Водночас право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду (до початку розгляду справи по суті) є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.
Зазначені висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, є правильними та такими, що узгоджуються з приписами ст.ст. 42, 130, 226 ГПК України.
Окремо судова колегія враховує, що подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 14 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу представник ТОВ "Рейл Лоджистікс", в обґрунтування необґрунтованості дій позивача зазначав, що ТОВ "Компанія Антаріус" подано позов з метою ухилення від виконання рішення суду в справі № 908/691/24, яке набрало законної сили, а відтак вважав, що позовні вимоги обґрунтовані підробленими доказами, які штучно створені для подання позовної заяви. Зокрема, до позову було долучено листи ТОВ "Компанія Антаріус" № 13/05/22-01 від 13.05.2022, № 03/06-01 від 03.06.2022, які ніколи не направлялися на адресу ТОВ "Рейл Лоджистікс" та ніколи не отримувалися ним. Як доказ направлення вказаних листів надано копії фіскальних чеків від 13.05.2022 № 02844150228885 на суму 29,00 грн та від 03.06.2022 № 01671720146920 на суму 47,00 грн, якими нібито, на думку відповідача, підтверджується надання послуг з пересилання поштових відправлень № 4900000862373 та № 4900099081521.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем подано:
- копію листа № 13/05/22-01 від 13.05.2022 та в якості доказів його надіслання відповідачу подано опис вкладення у цінний лист (ф. 107) з відбитком штампу Укрпошти - 13.05.2022 за № 4900000862373 та фіскальний чек Укрпошти від 13.05.2022 ФН 3000435173;
- копію листа № 03/06-01 від 03.06.2022 та в якості доказів його надіслання відповідачу подано опис вкладення у цінний лист (ф.107) з відбитком штампу Укрпошти - 03.06.2022 за № 4900099081521 та фіскальний чек Укрпошти від 03.06.2022 ФН 3000435165.
Інформація щодо відправлень в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом 6 (шести) місяців, виходячи з положень п.п. 107- 109, 113 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009.
Інформація щодо наявності в системі фіскальних чеків (щоденні Z-звіти) на сайті ДПС України зберігається протягом 1095 днів (3 роки), згідно з п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.
Отже, відсутність інформації щодо здійсненої позивачем відправки та оплати послуг з відправлення не свідчить, що позивачем вказані листи не направлялись відповідачу.
Крім того, судовою колегією акцентується, що у адвокатському запиті № 23/1025 від 08.10.2025 (а.с. 243 - 243 т. 1) зазначалось про пересилання поштового відправлення № 4900099281521, водночас до запиту долучалось поштового відправлення № 4900099081521. Дані обставини щодо помилковості посилань в номері поштового відправлення враховувались у відповіді на вказаний запит з боку ДПС України (а.с. 248 т. 1).
Тобто, посилання відповідача на те, що вказані вище документи є підробленими не доведено належними засобами доказування, а є лише припущенням відповідача.
На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.
В межах зазначеного колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з урахуванням недоведеності належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказами недобросовісності дій позивача, що виразились у пред'явленні 03.10.2025 позову, з огляду на невстановлення, беручи до уваги предмет і підстави позову, а також предмет доказування необґрунтованих дій позивача, протиправної у таких діях мети позивача щодо ущемлення прав та інтересів відповідача, враховуючи відсутність доказів систематичної протидії позивачем розгляду справи в суді першої інстанції, зважаючи на недоведення доказами навмисних дій позивача та ступеня вини останнього в контексті підстав необґрунтованості дій ТОВ "Компанія Антаріус", які, в даному випадку, не вказували на таке через подання позивачем заяви по суті спору - позову, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції про недоведеність заявником обставин необґрунтованості дій позивача в ході розгляду справи № 910/12362/25, як наслідок відсутності підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача та стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Враховуючи наведені вище висновки щодо суті спірного процесуального питання, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта щодо визнання позивачем передчасності пред'явлення позову до відповідача, а тим самим необґрунтованості вчинення ТОВ "Компанія Антаріус" відповідної процесуальної дії, а також про неправильне застосування судом 1-ої інстанції приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана ухвала є незаконною з огляду на її необґрунтованість та застосований судом І-ої інстанції при її постановленні формальний підхід, а також у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права та ненаданням належної правової оцінки фактичним обставинам цієї справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Отже, підсумовуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта (відповідача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12362/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/12362/25 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення - залишити без змін.
3. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.05.2026 (з урахуванням часу перебування судді Алданової С.О. у відпустці).
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков