вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа№ 910/11703/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Заруцький О.В.;
від відповідача: Спичак В.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в режимі відеоконференції Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026
у справі № 910/11703/25 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія»
про стягнення 1 096 423,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (далі-відповідач) про стягнення 1 096 423,00 грн
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору оренди цистерн № 0802/24 від 08.02.2024, додаткової угоди № 2 від 22.11.2024 до цього договору, останній частково сплатив належну за користування вагонами-цистернами орендну плату, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість 934 740,00 грн. Посилаючись на прострочення відповідачем орендної плати, позивач на підставі ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 934 740 грн - боргу, 25 871,43 грн - інфляційні втрати, 135 811,32 грн - пені.
Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКС Транслогістік" 934 740,00 грн - боргу, 25 871,43 грн - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 135 811,32 грн - пені, 13 157,08 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), як належні докази за договором оренди. Доказів належної сплати відповідачем зазначеної орендної плати за договором суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати за договором, з нього на користь позивача суд стягнув 934 740,00 грн боргу
Крім того, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки інфляційних втрат та пені, дійшов до висновку, що вони є обґрунтованими, а тому задовольнив позовні вимоги у цій частині у розмірі 25 871,43 грн -інфляційних втрат та 135 811,32 грн - пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано те, що обов'язок орендаря з оплати за договором оренди не настав та більш того, не настало прострочення у виконанні такого обов'язку, оскільки позивачем не надано жодного доказу направлення ним та отримання відповідачем рахунків, які є підставою для оплати за договором оренди, у зв'язку з чим, апелянт вважає, що у позивача відсутнє порушене право щодо стягнення заборгованості.
Однак, якщо все ж таки суд апеляційної інстанції погодиться з висновком суду першої інстанції, апелянт вказує, що наявні підстави для зменшення розміру пені до 1%, з огляду на те, що: ТОВ «ЛК «Сінергія» здійснювало перевезення нафтопродуктів та паливо-мастильних матеріалів на користь таких підприємств як ПАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина», ПАТ «Укрнафта»; у Товариства відсутні кошти на рахунках та за 2024 задекларовано збитки у розмірі 646 743,00 грн; штат Товариства складає 12 осіб, яким необхідно сплачувати заробітну плату, що за умови відсутності коштів є неможливим; функціонування компанії в умовах війни є вкрай обтяженим. Тому, апелянт вважає, що, з урахуванням відсутності доказів про наявність збитків позивача, з метою недопущення припинення господарської діяльності відповідача є підстави для зменшення штрафних санцій до 1%.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 19.02.2026, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Позивач наголошує на тому, апеляційна скарга не містить обгрунтування, на спростування доводів, викладених у судовому рішенні, які б свідчили про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. За своєю суттю, відповідачем оспорюється факт виникнення в нього обов'язку зі сплати заборгованості відповідно до договору оренди через ніби то неотримання ним рахунків на оплату, проте акти та рахунки наявні в матеріалах справи із підписами та печатками відповідача.
Щодо зменшення суми штрафних санкцій, позивач зазначає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, проте жодна поважність причин неподання будь-яких доказів відповідачем до суду першої інстанції не зазначена останнім. Вважає, що своєю пасивною поведінкою (ненадання відзиву на позовну заяву), відповідач визнав обов'язок стосовно сплати заборгованості.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11703/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11703/25 залишена без руху.
18.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» до Північного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 19 735,61 грн (платіжна інструкція №27 від 16.02.2026).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11703/25 та призначено до розгляду на 09.03.2026.
У судовому засіданні 09.03.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 13.04.2026.
Судове засідання 13.04.2026 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у період з 12.04.2026 по 18.04.2026 у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11703/25 призначено на 22.04.2026.
Розгляд клопотань
Представник позивача до апеляційній скарги подав лист №45 від 07.04.2025 щодо фінансового стану Товариства та лист №56 від 02.05.2025 про штат співробітників Товариства.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частинами 3, 4, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з подання відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
У даному випадку апелянт не навів жодних об'єктивних, документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість подання зазначених доказів у першій інстанції.
Матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав усі процесуальні можливості подати будь-які докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.
Проте фактична відсутність таких доказів у суді першої інстанції є наслідком пасивної поведінки відповідача, а не об'єктивних перешкод.
За ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Колегія суддів залишає без розгляду долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази на підставі ст.207 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що долучення нових доказів, які не були предметом дослідження під час вирішення спору місцевим господарським судом, на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства та відмовляє в їх прийнятті.
Крім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу долучені акти наданих послуг та рахунки на оплату, а також листування між сторонами, які також залишені колегією суддів без розгляду, оскільки такі докази вже містяться в матеріалах справи.
Позиції учасників справи
Представниця відповідача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 22.04.2026 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2026 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 22.04.2026 проти апеляційної скарги заперечував з причин, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2026 залишити без змін.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/11703/25 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
08.02.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди цистерн № 0802/24, відповідно до п.1.1 якого позивач (орендодавець) передає відповідачу (орендарю) в тимчасове платне користування (оренду) технічно справні, придатні в комерційному відношенні, промиті (пропарені) та повністю укомплектовані залізничні цистерни, підготовлені та придатні для перевезення світних нафтопродуктів, нафти та бензину газового (далі-договір).
Згідно із п. 2.1.3 договору орендар (відповідач) приймає та своєчасно проводить оплату за оренду указаного майна орендодавцю, відповідно до розділу 3 цього договору.
Пунктами 3.2., 3.3., 3.5. договору передбачено, що вартість оренди однієї чотирьохвісної цистерни моделі 15-1547, 15-1566-02, 15-1566, 15-1443 за одну добу складає 1 900,02 грн., в т.ч. 316, 67 грн. ПДВ.
Сума цього договору визначається як загальна сума всіх платежів, які будуть здійснені в рамках цього договору на підставі актів виконаних робіт і в цілому залежить від кількості цистерн, що перебувають в оренді та строку орендного користування.
Орендні платежі, згідно із договором здійснюються у вигляді 100% попередньої оплати за перший місяць оренди протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами актів прийому-передачі та отримання рахунку орендодавця. За наступні звітні місяці - по закінченню місяця, в якому фактично були надані послуги з оренди цистерн, до 10-го числа місяця наступного за звітним. Оплата здійснюється впродовж 3 банківських днів з дати отримання рахунку, шляхом перерахування орендарем грошових коштів на рахунок орендодавця, згідно рахунку, наданому орендарю і виписаному на підставі двосторонніх актів виконаних робіт, підписаних сторонами згідно пункту 2.2.5. договору.
Відповідно до умов п. 2.2.5. договору орендодавець зобов'язаний не пізніше 5-го числа кожного місяця спільно з орендарем проводити звірку даних в частині використання цистерн за минулий звітний період (календарний місяць). За результатами звірки, сторонами складається акт виконаних робіт, де зазначаються номера кожної цистерни, що перебувала в оренді та кількості вагоно-діб. Орендар повинен протягом 3 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту виконаних робіт підписати останній або мотивувати відмову від підписання. В іншому випадку акт виконаних робіт вважається узгодженим і підписаним орендарем.
Строк дії договору згідно умов п. 6.1. договору встановлений з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.
Додатковою угодою № 2 від 22.11.2024 сторони з 01.12.2024 зменшили вартість оренди однієї чотирьохвісної цистерни моделі 15-1547, 15-1566-02, 15-1566, 15-1443 за одну добу до 1 260,00 грн в т.ч. 210,00 грн ПДВ.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору оренди цистерн № 0802/24 від 08.02.2024 позивач передав відповідачу вагони-цистерни №№ 50018704, 57317893, 75164384, 75164343, 75164368, 75164376, 75164343, 75164368, 75164384, 75164376, 573178093 моделі 15-1547, 50018704 моделі 15-776, що підтверджується актами прийому-передачі залізничних вагонів від 01.03.2024, 08.03.2024, 16.10.2024, 03.07.2024, 29.06.2024, 27.04.2025, 13.07.2025, 18.07.2025, 23.07.2025.
Як стверджує позивач, протягом періоду з 31.01.2025 по 23.07.2025 були виставлені рахунки та відповідно складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 63 від 31.05.2025, 40 від 31.05.2025., 10 від 31.01.2025, 51 від 30.04.2025, 25 від 28.02.2025, 95 від 23.07.2025, рахунками на оплату №№ 69 від 31.05.2025., 45 від 31.03.2025, 12 від 31.01.2025, 56 від 30.04.2025, 29 від 28.02.2025, 101 від 23.07.2025.
Відповідач частково сплатив належну за користування вагонами-цистернами орендну плату, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість з орендної плати за період з січня 31.01.2025 по 23.07.2025 у розмірі 934 740,00 грн, на підтвердження чого позивачем подано зазначені вище акти здачі-приймання робіт.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на прострочення відповідачем орендної плати, на підставі ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 934 740 грн - боргу, 25 871,43 грн - інфляційні втрати, 135 811,32 грн - пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між сторонами за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Суд першої інстанції встановив, що за договором оренди укладеним між сторонами одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у тимчасове платне користування залізничних цистерн для перевезення нафтопродуктів, нафти та бензину газового.
На виконання умов договору оренди цистерн № 0802/24 від 08.02.2024 позивач передав а відповідач прийняв вагони-цистерни №№ 50018704, 57317893, 75164384, 75164343, 75164368, 75164376, 75164343, 75164368, 75164384, 75164376, 573178093 моделі 15-1547, 50018704 моделі 15-776, що підтверджується актами прийому-передачі залізничних вагонів від 01.03.2024, 08.03.2024, 16.10.2024, 03.07.2024, 29.06.2024, 27.04.2025, 13.07.2025, 18.07.2025, 23.07.2025.
Як стверджує позивач, протягом періоду з 31.01.2025 по 23.07.2025 були виставлені рахунки та відповідно складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 63 від 31.05.2025, 40 від 31.05.2025., 10 від 31.01.2025, 51 від 30.04.2025, 25 від 28.02.2025, 95 від 23.07.2025, рахунками на оплату №№ 69 від 31.05.2025., 45 від 31.03.2025, 12 від 31.01.2025, 56 від 30.04.2025, 29 від 28.02.2025, 101 від 23.07.2025.
Відповідач частково сплатив належну за користування вагонами-цистернами орендну плату.
За розрахунком позивача розмір невиконаного зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за користування вагонами-цистернами становить суму 934 740,00 грн за період з січня 31.01.2025 по 23.07.2025.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо матеріалів справи не було надано рахунки на підставі яких він повинен був сплатити оренду за користування вагонами-цистернами та обов'язок орендаря з оплати за договором оренди не настав, оскільки це спростовується наданими до матеріалів справи рахунками на оплату.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони уклали в належній формі письмовий договір оренди цистерн.
У договорі оренди сторони погодили (визначили) всі істотні умови, зокрема плату орендних платежів за користування залізничними цистернами, порядок розрахунків, строк дії договору.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на отримання орендної плати за користування майном у строк та у розмірі встановленому договором.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
На підставі встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати порушує право позивача на отримання плати за надані у користування залізничні цистерни у строк та у розмірі встановленому договором.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 934 740,00 грн орендної плати за користування за користування вагонами-цистернами за період січня 31.01.2025 по 23.07.2025.
Доказів оплати зазначеної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів, вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача за договором оренди у розмірі 934 740,00 грн, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості є обґрунтованою.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу 25 871,43 грн - інфляційних втрат.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 25 871,43 грн.
Позивач також просив стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 135 811,32 грн.
Згідно із п. 3.15 договору, у разі прострочення орендних платежів, орендар виплачує орендодавцю пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строку поставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежів.
Таким чином, оскільки відповідач допустив порушення умов договору зі своєчасної оплати орендних платжів, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 135 811,32 нарахованої на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 3.15 договору за прострочення виконання зобов'язання є обґрунтованими.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 135 811,32 грн.
Стосовно доводів відповідача щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 1%, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не подав відзив на позовну заяву у суді першої інстанції та не заявляв клопотань про зменшення штрафних санкцій.
Згідно з вимогами процесуального закону (ст. 269 ГПК України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, якщо сторона обґрунтувала неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї.
Відповідач не обґрунтував поважність причин неподання клопотання про зменшення штрафних санкцій у суді першої інстанції. Право на зменшення штрафних санкцій є формою захисту, а не обов'язком суду за відсутності такої заяви.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 551 ЦК України щодо зменшення штрафу, оскільки відповідач не скористався цим правом у належний час, діючи на власний ризик.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено жодного обгрунтування на спростування доводів, викладених в судовому рішенні, які б свідчили про порушення норм матеріального чи процесуального права.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11703/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11703/25 підлягає залишенню без змін.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11703/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/11703/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/11703/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 11.05.2026 у звязку з перебуванням судді Коротун О.М. у відряженні з 27.04.2026 по 01.05.2026 та з 03.05.2026 по 10.05.2026.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун