ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2359/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - Петрів Л.П.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" - Гліщинський Я.В., Кузнєцова Л.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС"
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 (суддя першої інстанції: Демченко Т.І.)
по справі №916/2359/25
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС"
про стягнення 678 951,81 грн,
(суддя першої інстанції Демченко Т.І., дата та місце ухвалення рішення: 10.11.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
У червні 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" (далі - Відповідач), в якій просило суд стягнути з Відповідача завдані збитки у сумі 678 951,81 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на завдані Відповідачем збитки спричинені у результаті транспортної події, яка сталась 07.10.2024.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 по справі №916/2359/25 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" у задоволенні клопотання від 05.08.2025 за вх. № 24547/25 про залишення без розгляду відповіді на відзив на позовну заяву та заперечення на заяву про застосування строків позовної давності; задоволено позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" про стягнення збитків у сумі 678 951,81 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки у розмірі - 678 951,81 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 10 184,28 грн.
У своєму рішенні суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме - протиправної бездіяльності Відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного Позивачу майна (вагонів), завданні шкоди - пошкодження складових частин вагонів та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, зі свого боку, Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами того факту, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 у справі № 916/2359/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На переконання Апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що правовідносини сторін виникли з укладеного між ними договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, сторони в передбаченій законом формі, домовились про збільшення позовної давності без зазначення жодних винятків, на які ці положення договору не розповсюджуються, строк позовної давності було збільшено за домовленістю сторін до одного року.
Так, посилаючись на п. 7.3. Договору, Апелянт зазначає, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.
На переконання Апелянта, аналіз Договору дає підстави для висновку, що відповідальність за ним настає за чітко визначені порушення, зокрема, за несвоєчасне проведення розрахунків, виникнення заборгованості з оплати послуг перевезення, порушення термінів реєстрації податкових накладних, не очищення власних вагонів Перевізника та т.і., а тому його дія не поширюється на деліктні правовідносини з відшкодування збитків завданих спорудам, пристроям, механізмам та обладнанню залізниць, внаслідок аварії на залізничному транспорті.
Разом з цим, спірні правовідносини стали наслідком саме транспортної події, пов'язаної зі сходженням з рейок залізничного вагона, мають деліктний, позадоговірний характер.
Апелянт вважає, що надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції займає суперечливу позицію, з одного боку зазначаючи, що підставою для покладання на Відповідача відповідальності за транспортною подією є позадоговірні обставини, а саме аварія внаслідок порушення приписів за пунктами 1, 2, 9.1., 12.1, 12.3., 12.11., 12.13. Правил технічної експлуатації з залізниць України, з одночасним застосуванням договірних умов за п.7.3. до позадоговірних відносин сторін у справі, внаслідок чого неправомірно відмовлено у задоволені заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовної даності.
Крім того, на переконання Апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Станом на дату подання позовної заяви (16.06.2025) п. 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України був у редакції, викладеній вище. Отже, згідно п. 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтею 259 цього Кодексу (позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін), продовжуються на строк його дії.
Проте, як зазначає Апелянт, відповідні зміни щодо продовження на строк дії воєнного стану строків позовної давності до Господарського кодексу України не вносилися, тоді як положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються, виходячи із приписів статей 223, 315 Господарського кодексу України.
Апелянт також вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності всіх елементів правопорушення.
Так, на переконання Відповідача, судом першої інстанції було встановлено, але не враховано, що приймання вантажного вагону №56089931 відбувалося за участі відповідального працівника Залізниці (Повідомлення № 0033 Форми ВУ-36М, яке є документом, що засвідчує завершення виконання ремонту та придатність до подальшої експлуатації вантажного вагона №56089931 було оформлене 20.02.2024.); під час приймання здійснювалася перевірка вісі третьої колісної пари № 29. 691126.82; вантажний вагон №56089931 відповідав вимогам технічних умов (ТУ У 35.2-01124454-032-2004); гарантійний строк експлуатації встановлюється з дати відправки напіввагонів складав 3 роки (на момент аварії не настав), тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Позивачем доведено протиправності дій (бездіяльність) Відповідача, оскільки обставин, які б підтверджували факт порушення Відповідачем статті 68 Статуту залізниць України та Правил, не встановлено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 по справі №916/2359/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи на 09.02.2026 року об 11-30 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2359/25.
11.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2359/25.
23.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві Позивач не погоджується з доводами, викладеними Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" в апеляційній скарзі, вважає таку скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Як зазначає Позивач, з огляду на зміст та суб'єктний склад учасників правовідносин, які регламентують норми ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України, зазначені норми чинного законодавства, на які посилається Відповідач у апеляційній скарзі, аргументуючи необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності, регулюють правовідносини, що випливають з договорів перевезення, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, а також транспортними статутами та правилами. Позови у таких правовідносинах стосуються питань втрати, пошкодження вантажу, несвоєчасної доставки, або інших порушень умов перевезення.
Водночас, Позивач вказує, що підставою для заявлення позову у даній справі стало заподіяння Відповідачем збитків внаслідок сходження належного Відповідачеві вантажного вагона через злам вісі колісної пари № 0029 691126 82.
До транспортної події призвело те, що власник вагона № 56089931 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" не забезпечило утримання рухомого складу відповідно до вимог п.п. 9.1, 9.4 та 9.12 ПТЕ, внаслідок чого технічний стан окремих елементів вказаного вагона, зокрема, колісної пари №0029 691126 82, не гарантував безпеку руху.
Позивач вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правомірно дійшов висновку, що Позивачем подано позов у межах строку позовної давності, а заява Відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає. Позивач також вважає посилання Відповідача щодо не встановлення судом обставин, які б підтверджували факт порушення ним ст. 68 Статуту залізниць України та ПТЕ надуманими та необґрунтованими.
26.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
09.02.2026 протокольною ухвалою у судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2026 року на 13-00 год.
Разом з тим, оскільки у судді-учасника колегії суддів Діброва Г.І. з 09.03.2026 по 13.03.2026 було заплановане відрядженння, а також у зв'язку з участю головуючої судді Принцевської Н.М., а також суддів-учасників колегії суддів Діброви Г.І., Ярош А.І. з 16.03.2026 по 20.03.2026 у підготовці НШСУ для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 по справі №916/2359/25 відбудеться 30.03.2026 року о 12-00 год.
У зв'язку з оголошенням у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги, судове засідання, призначене на 30.03.2026 року о 12-00 год., не відбулось.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи №916/2359/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 відбудеться 04.05.2026 року о 12-30 год.
04.05.2026 року у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з'явилися представники Позивача та Відповідача, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2024 о 18 год. 28 хв. під час прямування поїзда №2751 з локомотивом ВЛОК №216 на 1294 км ПК 5 перегону Підволочиськ-Максимівка Тернопільська регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" відбулося падіння тиску в гальмівній магістралі.
Наказом №677/од від 08.10.2024 регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з метою розслідування транспортної події (аварії), що сталася 07.10.2024 на станції Підволочинськ, відповідно до вимог Порядку розслідування транспортних подій в Акціонерному товаристві "Українська залізниця" (СТП 07-005:2019, затверджений рішенням правління АТ "Укрзалізниця" - протокол засідання від 01.11.2019, №Ц-46/99 ком.т) була створена комісія з розслідування зазначеної вище транспортної події (аварії).
У процесі розслідування причин аварії, з метою забезпечення об'єктивності розслідування, для встановлення причин руйнування (зламу) вісі колісної пари типу РУ-1-950-1 №0029 691126 82 Регіональна філія "Львівська залізниця" AТ "Укрзалізниця" звернулась до філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" для проведення відповідної експертизи (досліджень).
Філією "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" (випробувальною лабораторією "Науково-впроваджувальний центр" філії НДКТІ АТ "Укрзалізниця", яка акредитована Національним агентством з акредитації України на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025, діючий атестат акредитації від 16.02.2023 №201454) були проведені випробування наданих для проведення дослідження фрагментів вісі №0029 691126 82 за показниками: візуальний огляд фрагментів, фактографічне дослідження поверхні зламу, фізико-хімічні, механічні та металографічні дослідження матеріалу вісі з метою встановлення причин її руйнування.
У Звіті дослідження фрагментів вісі типу РУ1-950-1 №0029 691126 82 третьої колісної пари вантажного вагона №56089931 (надалі Звіт) встановлено таке: За результатами візуального контролю, фактографічного дослідження поверхонь руйнування, визначення макроструктури, мікроструктури. мікротвердості виявлено наплавлений шар у поперечному перерізі товщиною до 7 мм та в повздовжньому перерізі шириною від 60 мм до 72 мм по всьому діаметру осі в місці її зламу. Наплавлений шар має численні внутрішні дефекти зварювання у вигляді несплавлення (непроварів), мікротріщин та газових пор, сліди механічної обробки поверхні шляхом шліфування та відмінні від основного металу осі мікротвердість, макро - та мікроструктуру. Наявність концентраторів напружень у вигляді дефектів зварювання, а також залишкові напруження, що утворились під час та після наплавлення, в поєднанні з циклічними навантаженнями при експлуатації, призвели до появи та розвитку втомної тріщини, яка розповсюдилась по поперечному перерізу вісі до повного її руйнування. Таким чином, руйнування осі третьої колісної пари вантажного вагона №56089931 відбулось внаслідок зародження та розвитку втомної тріщини від дефекту зварювання, який розташований на границі зчеплення наплавленням шарів з основним металом, що стало небезпечним концентратором для накопичення додаткових макродефектів з подальшим розвитком у магістральну тріщину під дією циклічних навантажень під час експлуатації осі. Наявність слідів наплавлення на поверхні осі в місці злому може свідчити про проведення робіт зварювання з метою відновлення діаметру осі в середній її частині, однак ремонтні роботи з наплавлення в середній частині вісі не дозволені вимогами нормативних документів, зокрема, СТП 04-020:2018 «Загони вантажні та контейнери. Правила ремонту при зварюванні та наплавленні», а також СТ 04-001:2015 «Колісні пари вантажних вагонів. Правила технічного обслуговування, ремонту та формування».
Відповідно до висновку Департаменту безпеки руху, охорони праці та екологічної безпеки щодо класифікації траснпортної події з поїздом № 2751 на станції Підволочинськ регіональної філії, транспортну подію - сходження з рейок вагона № 56089931, яка відбулася 07.10.2024, класифіковано як аварія.
Також у вказаному висновку зазначено, що причиною аварії є сходження з рейок вагона № 56089931 через злам вісі третьої колісної пари за напрямком руху вагона з наступним почерговим скороченням з рейок в середину колії обох коліс цієї колісної пари.
Злам вісі типу РУ1-950-1 №0029 691126 82 відбувся внаслідок зародження та розвитку втомної тріщини дефекту зварювання, який розташований на границі зчеплення нанесених наплавленням шарів з основним металом, що стало небезпечним концентратором напружень для накопичення додаткових макродефектів з наступним розвитком у магістральну тріщину під дією циклічних навантажень під час експлуатації вісі.
Випадок став можливим внаслідок невиконання власником вагона № 56089931 ТОВ "СУГП "Імтрекс" вимог:
- статті 68 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 - вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України;
- п. 9.1, 9.4, 9.12 Правил технічної експлуатації залізниць України. затверджених наказом МТУ від 20.12.1996 № 411, що зареєстрований Мінюстом України 25.02.1997 за № 50/1854;
- статей 16 та 36 Закону України «Про транспорт»;
- статей 3, 10, 11 Закону У країни «Про залізничний транспорт»;
розділу V Глави 24 Господарського Кодексу України від 16.01.2003№ 436-IV.
В матеріалах справи міститься Довідка Виробничо-структурного підрозділу "Тернопільська дистанція колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Регіональної філії "Львівська залізниця" в якій зазначено про нанесені прямі матеріальні збитки виробничо-структурному підрозділу "Тернопільська дистанція колії" внаслідок сходження вагону № 56089931 у поїзді № 2751 на станції Підволочинськ непарної колії 1290; всього витрати на відновлення колії з ПДВ 484762,31 грн.
Також додано фактичну калькуляцію вартості відновлення непарної колії 1290 затвердженою Начальником ВСП "Тернопільська дистанція колії" від 15.10.2024 в якій зазначено, вартість з ПДВ 403 968 грн без ПДВ.
Відповідно до Довідки ВСП "Тернопільська дистанція сигналізації і зв'язку АТ "Українська залізниця" РФ "Львівська залізниця" № 315 від 16.10.2024 розрахунок збитків завданих при пошкоджені електропривода № 2 трьох дросель-трансформаторів, шість коротких та шість довгих дросельних перемичок 07.10.2024 на станції Підволочинськ після сходу з рейок вагону у складі поїзда № 2751 складає загальну вартість 43 940,87 грн без ПДВ.
Довідкою про нараховану зарплату та інші витрати працівників дистанції, залучених до усунення наслідків транспортної події 07.10.2024 по станції Підволочинськ (схід поїзда 2751) зазначено загальну суму витрат на оплату праці 13007,06 грн.
Згідно з Довідкою про витрати з ліквідації наслідків транспортної події №HAB-2/830 від 21.10.2023 фактична вартість виконання робіт по ліквідації сходу 1 (одного) вагона по на станції Підвочинськ в добу 07.10.2024 технікою відновного поїзда № 3511 ст. Тернопіль становить 70 784,16 грн без ПДВ.
Калькуляцією фактичної вартості виконання робіт із ліквідації наслідків транспортної події за участю крана ЕДК-1000/4 та освітлювальної установки "Світлова вежа" відновного поїзда №3511 станції Тернопіль виробничого підрозділу "Служба аварійно-відновлювальних робіт" передбачено, що 07.10.2024 було виконано аварійно-відновлювальні роботи з ліквідації сходу одного вагона на станції Підволочиськ загальною вартістю 70 784,16 грн без ПДВ.
Відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 24 грудня 2024 року, вартість послуг з дослідження фрагментів вісі типу РУ1-950-1 №0029 69112682 третьої колісної пари вантажного вагона №6608993, що включали неруйнівний контроль візуальним методом, фактографічне дослідження поверхонь руйнування, визначення мікроструктури та мікротвердості матеріалу вісі з метою встановлення причин її руйнування, становить 47 099,54 грн без ПДВ.
Згідно з Актом службового розслідування причин аварії від 14.11.2024 складений комісією за результатами службового розслідування причин аварії, зазначено, що технічною причиною сходження з рейок вагона №56089931 на 1290 км ПК10 в межах СП №28 станції Підволочиськ при слідуванні 55 з голови у складі поїзда №2751 07.10.2024 став злам вісі третьої колісної пари за напрямком руху вагона №56089931 з наступним почерговим скоченням з рейок всередину колії обох коліс цієї колісної пари. Так, до транспортної події призвело те, що власник вагона №56089931 ТОВ «СУГП «Імтрекс» не забезпечив утримання рухомого складу відповідно до вимог п.п. 9.1, 9.4 та 9.12 ПТЕ, внаслідок чого технічний стан окремих елементів вказаного вагона, зокрема, колісної пари №0029 691126 82, не гарантував безпеку руху. Комісія дійшла висновку: транспортну подію, що 07.10.2024 призвела до сходження з рейок вагона № 56089931 на 1290 км ПК10 станції Підволочиськ під час прямування поїзда № 2751, згідно з п. 10 розділу ІІ Додатку до Положення про класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 03.07.2017 № 235, слід класифікувати як аварію та віднести за власником вагона - ТОВ "СУГП "Імтрекс". 29.11.2024 підрозділом "Служба вагонного господарства» Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" власнику вагона - ТОВ "СУГП "Імтрекс" з супровідним листом №H-10/1780 від 27.11.2024 надіслані матеріали службового розслідування випадку сходження з рейок вагона № 56089931 у поїзді №2751 на станції Підволочиськ внаслідок злому вісі колісної пари № 0029 691126 82.
В матеріалах справи наявний Договір №Л/В -23563 п/7110 про надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 19.07.2023 року (далі - Договір від 19.07.2023) укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (регіональна філія "Львівська залізниця" як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" як Замовником.
Відповідно до умов зазначеного Договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на підставі та на умовах цього Договору виконати деповський або капітальний ремонт вантажних вагонів (далі - надати послуги) власності ТОВ "ІНТЕР ЛОГІСТІК Україна" (код ЄДРПОУ 38346686), ТОВ "СУГП "ІМТРЕКС" (код ЄДРПОУ 32429342), ТОВ "ПОРТОВИК-С" (код ЕДРПОУ 35873145), силами та на базі структурного підрозділу Виконавця - виробничого структурного підрозділу Виконавця «Експлуатаційне вагонне депо Коломия» (далі по тексту ВЧД), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Згідно з п. 2.9. Договору від 19.07.2023 при ремонті колісних пар Виконавець зобов'язується надати послуги за договором відповідно до вимог СТП 04-001:2015 «Колісні пари вантажних вагонів. Правила технічного обслуговування, ремонту та формування».
П. 2.9.3. Договору від 19.07.2023 передбачено, що ремонт колісних пар, що знаходяться під Вагонами Замовника, здійснюється ВЧД в залежності від їх технічного стану та необхідності проведення того або іншого виду ремонту (поточний ремонт, середній ремонт). В разі необхідності проведення капітального ремонту колісних пар (заміна суцільнокатаних коліс та/або осі), що знаходяться під вагонами Замовника, Замовник повинен надати, в замін непридатних для ремонту колісних пар, власні колісні пари, які придатні для проведення середнього ремонту (ремонту без зміни елементів) або відремонтовані середнім або капітальним ремонтом на ремонтному підприємстві, атестованому встановленим порядком на право виконання таких робіт. У разі ненадання Замовником таких (технічно справних, придатних) колісних пар для виконання відповідних робіт, вагон Замовника вважається неремонтопридатним вагоном за цим Договором.
Згідно з п. 2.9.3.1. Договору від 19.07.2023 колісні пари, які надаються Замовником повинні бути новими або належним чином відремонтовані капітальним або середнім ремонтом у вагоноремонтному підприємстві, при цьому Замовник повинен надати «Технічний паспорт колісної пари» з оригіналом виписки із журналу форми ВУ-53 про відремонтовані колісні пари, завіреним мокрими печатками відповідного вагоноремонтного підприємства, з вказівкою номерів вагонів, з яких такі колісні пари знято, та власника цих колісних пар. ВЧД, при необхідності, в праві вимагати від Замовника оригінал листка комплектації вагонів форми ВУ-35Р на такі колісні пари, оформленого належним чином при виконанні попереднього ремонту.
Відповідно до п. 3.1 Договору від 19.07.2023 послуги з ремонту вантажних вагонів надаються шляхом безпосереднього ремонту деталей і вузлів на вагоні або заміни несправних вузлів і деталей відремонтованими або новими відповідного типу, які відповідають технічним вимогам і характеристикам даної моделі вагонів.
Виконавець не несе гарантійну відповідальність за деталі та вузли, гарантійна відповідальність за які передбачається іншими підприємствами, що їх виготовили або відремонтували (п. 4.4. Договору від 19.07.2023).
03 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс" як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" як Виконавцем було укладено Договір підряду № 2307-03/р (далі - Договір від 03.07.2023).
Згідно з п.1.1. Договору від 03.07.2023 Виконавець зобов'язується, відповідно до цього Договору, за завданням Замовника надати послуги з організації та контролю за виконанням деповського, капітального ремонтів (надалі планові види ремонту) та, при необхідності, ремонту колісних пар зі зміною елементів вагонів, (далі вагони) власності Замовника або орендованих Замовником в іншого власника або якими Замовник розпоряджається згідно до зобов'язань по цивільно-правовим угодам (далі вагони) згідно наступних нормативних документів: Настанова з деповського ремонту «Вагони вантажні залізниць України колії 1520 (1524) мм» (ЦВ-0142), «Вантажні вагони залізниць України колії 1520 мм. Правила капітального ремонту» (ЦВ-0016) та при необхідності ремонту колісних пар зі зміною елементів згідно з ЦВ-ЦЛ-0062 «Інструкція з огляду, обстеження, ремонту та формування вагонних колісних пар», СТП 04-001:2015 «Колісні пари вантажних вагонів. Правила технічного обслуговування та формування».
П. 1.3. Договору від 03.07.2023 сторони передбачили, що роботи виконуються на території вагонних депо АТ "Укрзалізниця" згідно Графіку подачі вантажних вагонів.
В разі виявлення не ремонтопридатних запасних частин у вагонах Замовника, наданих Виконавцю для виконання Робіт, Виконавець надає Дефектний акт, та проводить заміну вузлів та деталей на нові або ремонтопридатні (крім гальмівного обладнання) з оборотного запасу Замовника (п. 1.3. Договору від 03.07.2023).
Відповідно до п. 2.6. Договору від 03.07.2023 Замовник надає справні колісні пари та литі деталі візків для заміни не ремонтопридатних, або ремонтопридатні для виконання їм ремонту, при їх наявності, про що узгоджується письмово на підставі Дефектного акту форми №ВУ-73. Для запобігання виникненню простою вагонів через відсутність запасних частин, деталей матеріалів, тощо Замовник, після узгодження з Виконавцем, може створити оборотний запас запчастин, деталей, матеріалів тощо для проведення ремонту своїх вагонів.
Згідно з п. 3.4. Договору від 03.07.2023 Виконавець не несе гарантійну відповідальність за якість наданої Замовником продукції (запчастини, деталі) для ремонту вагонів.
Додатком № 1 до Договору підряду № 2307-03/р від 03 липня 2023, передбачено графік подачі Вантажних вагонів в ремонт власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс", у якому зазначено, що вагони № 56090079, 53397055, 56089931 перебувають на деповському ремонті.
Відповідно до Повідомлення № 0033 на приймання вантажних вагонів із деповського ремонту від 20.02.2024 зазначено, що вагону № 56089931 було проведено деповський ремонт.
В матеріалах справи наявний Акт приймання передачі від 30.08.2023, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" прийняло запчастини для ремонту вагонів власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс", серед зазначених запчастин зазначено, зокрема, Колісна пара відремонтована за номером 691126.
Також в матеріалах справи міститися Договір поставки № 09/06-23 від 09.06.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корд Авто", згідно з умовами якого, Постачальник (ТОВ "Корд Авто") зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю (ТОВ "СУГП "ІМТРЕКС") колісні пари моделі, за кількості та за ціною відповідно до специфікацій, що є додатками до цього Договору, та які є невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Верховний Суд у пункті 8.5. постанови від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20 сформував такі висновки щодо застосування статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України:
- судам, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини;
- отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки;
- розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки обов'язків доказування і подання доказів (зокрема, відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі Відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме Відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду;
- на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди, безпосередньо встановленого Цивільним кодексом України (стаття 1166), умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), є: (1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, (2) наявність цієї шкоди у потерпілого і (3) причинного зв'язку між ними.
Як встановлено судовою колегією, 07 жовтня 2024 року о 18 год. 28 хв. під час руху поїзда № 2751 з локомотивом ВЛОК № 216 на 1294 км ПК 5 перегону Підволочиськ - Максимівка Тернопільської регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" відбулося падіння тиску в гальмівній магістралі, внаслідок чого сталося сходження з рейок 55-го вагона № 56089931, яке відповідно до висновку Департаменту безпеки руху, охорони праці та екологічної безпеки класифіковано як аварію.
Факт виникнення аварії сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим судова колегія не надає зазначеним обставинам окремої правової оцінки.
З метою встановлення причин аварії філією "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" було ініційовано проведення експертного дослідження фрагментів вісі колісної пари № 0029 691126 82 філією "НДКТІ" АТ "Укрзалізниця", за підсумками якого складено звіт, відповідно до якого в ході візуальних, фактографічних, фізико-хімічних, механічних та металографічних досліджень встановлено наявність наплавленого шару з дефектами зварювання (непроварами, мікротріщинами та газовими порами), що спричинили концентрацію напружень, зародження та розвиток втомної тріщини та подальше руйнування вісі. При цьому у звіті зазначено, що виконання наплавлення в середній частині вісі суперечить вимогам нормативних документів, які регулюють ремонт та експлуатацію колісних пар вантажних вагонів.
За результатами зазначеного вище звіту Філії "Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту залізничного транспорту АТ "Укрзалізниця" було складено висновок Департаменту безпеки руху, охорони праці та екологічної безпеки, яким транспортну подію (сходження з рейок вагона № 56089931, що мала місце 07.10.2024) класифіковано як аварію, при цьому встановлено, що причиною її виникнення став злам вісі третьої колісної пари внаслідок зародження та розвитку втомної тріщини у зоні дефекту зварювання з подальшим руйнуванням вісі під дією експлуатаційних навантажень, а також зазначено, що подія стала можливою внаслідок невиконання власником вагона вимог Статуту залізниць України, Правил технічної експлуатації залізниць України та інших норм чинного законодавства.
З наведеного вбачається, що транспортна події на залізниці сталася саме внаслідок зламу вісі третьої колісної пари .
Відповідно до абзацу 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Абзацами 2, 4 статті 11 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що безпека руху поїздів - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв. Рухомий склад, обладнання та інші технічні засоби, які постачаються залізничному транспорту, повинні відповідати вимогам безпеки руху, схоронності вантажів, охорони праці, екологічної безпеки і мати відповідний сертифікат.
Відповідно до статті 68 Статуту залізниць України залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи органами, до сфери управління яких вони належать. Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
Відповідно до пункту 9.1. Правил технічної експлуатації залізниць України рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування.
Усі елементи вагонів за міцністю, стійкістю і технічним станом мають гарантувати безпечний і плавний рух поїздів з найбільшими швидкостями, визначеними Державною адміністрацією залізничного транспорту України. (пункт 9.4. Правил технічної експлуатації залізниць України).
Згідно з пунктом 9.12. Правил технічної експлуатації залізниць України локомотиви і вагони, що належать іншим відомствам, підприємствам та організаціям і виходять на колії загальної мережі залізниць, мають відповідати вимогам цих Правил. Порядок обертання такого рухомого складу на коліях загальної мережі залізниць визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а порядок виходу локомотивів на станцію примикання - начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізниці).
Відповідно до пункту 4.1. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Згідно з пунктом 12.1. Правил забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі, спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.
Відповідальність за якість виконаного технічного обслуговування і ремонту та безпеку руху рухомого складу несуть керівники і майстри заводів, депо, в тому числі депо для спеціального рухомого складу, колійних машинних станцій, дистанцій, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.
Аналіз наведених положень Правил експлуатації власних вантажних вагонів та Правил технічної експлуатації залізниць України свідчать, що порядок обертання рухомого складу визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а безпосередній допуск вагонів до курсування залізничними коліями здійснюється відповідальним працівником вагонного господарства. При цьому положення пункту 12.1. Правил встановлює заборону на допуск вагонів, що мають несправності, до експлуатації.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Апеляційним господарським судом встановлено, що вагон № 56089931, який став причиною транспортної події, у лютому 2024 року перебував на деповському ремонті у ВЧДЕ-5 Коломия, що підтверджується Повідомленням № 0033 про приймання вантажних вагонів з деповського ремонту від 20.02.2024, відповідно до якого зазначений вагон після виконання ремонту був прийнятий з деповського ремонту.
Факт перебування зазначеного вагона на деповському ремонті сторонами не оспорюється.
Зазначений вагон № 56089931 Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс" перебував у ремонті на підставі Договору підряду № 2307-03/р від 03.07.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" як Виконавцем, згідно з яким останній зобов'язувався здійснювати організацію та контроль за виконанням деповського та капітального ремонту вагонів, а також, у разі необхідності, ремонту колісних пар зі зміною елементів відповідно до вимог чинних нормативних документів, зокрема, Настанови з деповського ремонту «Вагони вантажні залізниць України колії 1520 (1524) мм» (ЦВ-0142), «Вантажні вагони залізниць України колії 1520 мм. Правила капітального ремонту» (ЦВ-0016), Інструкції ЦВ-ЦЛ-0062 та СТП 04-001:2015.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" укладено Договір № Л/В-23563 п/7110 про надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 19.07.2023 з Регіональною філією "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" як Виконавцем, відповідно до умов якого Залізниця зобов'язувалася за завданням Замовника виконати деповський або капітальний ремонт вантажних вагонів, зокрема, власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс".
Також судовою колегією було встановлено, що під час зазначеного ремонту здійснювалася заміна колісної пари № 691126, яка в подальшому і стала причиною транспортної події 07.10.2024.
Зазначена колісна пара, як відремонтована, була поставлена Відповідачем, що підтверджується Актом приймання-передачі від 30.08.2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна" прийняло запчастини для ремонту вагонів власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс", серед яких, зокрема, зазначено колісну пару, відремонтовану за № 691126.
Судова колегія зазначає, що умовами Договору від 03.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке підприємство "Імтрекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Логістік Україна", передбачено, що колісні пари, які надаються Замовником, повинні бути новими або належним чином відремонтовані капітальним або середнім ремонтом у вагоноремонтному підприємстві, при цьому Замовник повинен надати «Технічний паспорт колісної пари» з оригіналом виписки із журналу форми ВУ-53 про відремонтовані колісні пари, завіреним мокрими печатками відповідного вагоноремонтного підприємства, з вказівкою номерів вагонів, з яких такі колісні пари знято, та власника цих колісних пар. ВЧД, при необхідності, вправі вимагати від Замовника оригінал листка комплектації вагонів форми ВУ-35Р на такі колісні пари, оформленого належним чином при виконанні попереднього ремонту.
Майже аналогічні за змістом положення містяться і в Договорі № Л/В-23563 п/7110 від 19.07.2023, яким, зокрема, передбачено, що Замовник надає справні колісні пари та литі деталі візків для заміни не ремонтопридатних, або ремонтопридатні для виконання їм ремонту, при їх наявності, про що узгоджується письмово на підставі Дефектного акту форми №ВУ-73.
Аналізуючи наведені положення Договорів, судова колегія доходить висновку, що саме на Відповідача, як первісного Замовника ремонту, покладався обов'язок забезпечити надання належним чином відремонтованих, технічно справних колісних пар, які відповідають вимогам чинних нормативних документів та придатні для подальшої експлуатації вагонів, у тому числі, з підтвердженням їх технічного стану та документальним оформленням у встановленому порядку.
Як було вже зазначено, у Звіті дослідження фрагментів вісі типу РУ1-950-1 №0029 691126 82 третьої колісної пари вантажного вагона №56089931 було встановлено, що результатами візуального контролю, фактографічного дослідження поверхонь руйнування, визначення макроструктури, мікроструктури. мікротвердості виявлено наплавлений шар у поперечному перерізі товщиною до 7 мм та в повздовжньому перерізі шириною від 60 мм до 72 мм по всьому діаметру осі в місці її зламу.
Також вказано, що наплавлений шар має численні внутрішні дефекти зварювання у вигляді несплавлення (непроварів), мікротріщин та газових пор, сліди механічної обробки поверхні шляхом шліфування та відмінні від основного металу осі мікротвердість, макро - та мікроструктуру. Наявність концентраторів напружень у вигляді дефектів зварювання, а також залишкові напруження, що утворились під час та після наплавлення, в поєднанні з циклічними навантаженнями при експлуатації, призвели до появи та розвитку втомної тріщини, яка розповсюдилась по поперечному перерізу вісі до повного її руйнування. Наявність слідів наплавлення на поверхні осі в місці злому може свідчити про проведення робіт зварювання з метою відновлення діаметру осі в середній її частині, однак ремонтні роботи з наплавлення в середній частині вісі не дозволені вимогами нормативних документів, зокрема, СТП 04-020:2018 «Загони вантажні та контейнери. Правила ремонту при зварюванні та наплавленні», а також СТ 04-001:2015 «Колісні пари вантажних вагонів. Правила технічного обслуговування, ремонту та формування».
З наведеного вбачається, що надана Відповідачем колісна пара № 691126 не була належним чином відремонтована та мала вказані дефекти, у зв'язку з чим Відповідач фактично не виконав покладені на нього умовами Договорів зобов'язання щодо надання нової або належним чином відремонтованої колісної пари.
Щодо доводів Апелянта про те, що приймання вагона № 56089931 здійснювалося за участі відповідального працівника залізниці, який засвідчив завершення ремонту та придатність вагона до експлуатації (Повідомлення № 0033 форми ВУ-36М), а також про відповідність вагона технічним умовам і ненастання гарантійного строку експлуатації, судова колегія зазначає наступне.
Як було зазначено раніше, згідно з пунктом 12.1. Правил забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі, спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.
Відповідальність за якість виконаного технічного обслуговування і ремонту та безпеку руху рухомого складу несуть керівники і майстри заводів, депо, в тому числі депо для спеціального рухомого складу, колійних машинних станцій, дистанцій, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.
Апеляційним господарським судом встановлено, що Повідомленням № 0033 Форми ВУ-36М від 20.02.2024, було засвідчено завершення виконання ремонту та придатність до подальшої експлуатації вантажного вагона №56089931.
Судова колегія зазначає, що він був складений за результатами Деповського ремонту.
Відповідно до п. 11.4 СТП 04-001:2015 "Колісні пари вантажних вагонів. Правила технічного обслуговування, ремонту та формування" (надалі Стандарт 04-001) під час поточного ремонту колісних пар виконують: 1) попередній огляд колісних пар до очищення з метою кращого виявлення ослаблення або зсуву коліс на осі та тріщин в елементах; 2) прокручування букси для виявлення поштовхів та стороннього шуму; 3) очищення елементів колісної пари; 4) МПК середньої частини осі та стопорних планок, крім колісних пар, які не були в експлуатації після останнього середнього або поточного ремонту не більше ніж шість місяців тому; 5) УЗК осей колісних пар (шийки, передпідматочинної, підматочинної і середньої частини) типу РУ1-957, РУ1Ш-957, РВ2Ш, незалежно від дати виготовлення, крім колісних пар, які проходили останній середній ремонт не більше ніж шість місяців тому. Для виконання УЗК осей колісних пар треба забезпечити доступ до торцевих та зарізьбових поверхонь осей; 6) дефектоскопію ободів, дисків та гребенів коліс згідно з чинними НД; 7) огляд, перевірку відповідності розмірів та спрацювань елементів колісних пар встановленим нормам; 8) технічне діагностування буксових вузлів (проміжна ревізія) треба виконувати згідно з ЦВ-0143, ЦВ-ЦЛ-0092, ЦВ-0124; 9) відновлення профілю поверхні кочення коліс без демонтажу буксових вузлів.
При проведенні деповського ремонту вантажного вагона №56089931 працівники підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Коломия" щодо переданої Відповідачем відремонтованої колісної пари зобов'язані були виконати лише поточний ремонт (звичайне обстеження) обсяг якого не передбачає виконання робіт зі зварювання, наплавлення, крім того, судова колегія зауважує, що комісія зі службового розслідування прийшла до висновку, що при проведенні ультразвукового та магнітопорошкового контролю середньої частини осі колісної пари не було виявлено та не могло бути виявлено дефектів, оскільки зародження втомної тріщини знаходилось на глибині поза межами контролю ультразвукового та магнітопорошкового методів.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що виявити дефект у колісній парі під час деповського ремонту працівниками на ВЧДЕ-5 Коломия було неможливо через його характер та вид проведеного ремонту, а тому працівники не мали технічної можливості зафіксувати дефект і належним чином відреагувати, тим більше, що колісна пара була надана їм для заміни з позначкою «відремонтована», а отже доводи Апелянта в цій частині судова колегія не вважає обґрунтованими.
Судова колегія, беручи до уваги встановлені обставини справи та досліджені докази, доходить висновку, що транспортна подія, яка сталася 07.10.2024, виникла саме з вини Відповідача, як власника вантажного вагона №56089931 - джерела підвищеної небезпеки, оскільки саме ним для підкочення під вагон було передано колісну пару неналежної якості, дефекти якої не могли бути виявлені під час деповського ремонту.
Вказані дії перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із сходженням вагона, у зв'язку з чим Відповідач несе відповідальність за збитки, завдані Акціонерному товариству «Українська залізниця» внаслідок зазначеної транспортної події.
Також судовою колегією встановлено, що Позивач поніс збитки у заявленому розмірі 678 951,81 грн з ПДВ, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Зокрема, в матеріалах справи міститься довідка виробничо-структурного підрозділу "Тернопільська дистанція колії" АТ "Українська залізниця" РФ "Львівська залізниця", відповідно до якої внаслідок сходження вагона №56089931 у складі поїзда №2751 на станції Підволочиськ було завдано прямих матеріальних збитків колійному господарству на загальну суму 484 762,31 грн з ПДВ. На підтвердження зазначених витрат Позивачем також надано фактичну калькуляцію вартості відновлення непарної колії 1290 км ПК9 та стрілочних переводів №18, №8, №2, затверджену начальником ВСП "Тернопільська дистанція колії" 15.10.2024.
Крім того, відповідно до довідки виробничо-структурного підрозділу "Тернопільська дистанція сигналізації і зв'язку" АТ "Українська залізниця" Регіональної філії "Львівська залізниця" №315 від 16.10.2024, вартість відновлення пошкодженого внаслідок сходу вагона електрообладнання, а саме електропривода №2, трьох дросель-трансформаторів, шести коротких та шести довгих дросельних перемичок, становить 43 940,87 грн (сума без ПДВ). Також на підтвердження понесених витрат Позивачем надано довідку про нараховану заробітну плату та інші витрати працівників дистанції, залучених до ліквідації наслідків транспортної події, згідно з якою витрати на оплату праці склали 13 007,06 грн (сума без ПДВ).
Також матеріали справи містять довідку № НАВ-2/830 від 21.10.2024 про витрати з ліквідації наслідків транспортної події, відповідно до якої фактична вартість виконання аварійно-відновлювальних робіт із застосуванням техніки відновного поїзда №3511 станції Тернопіль становить 70 784,16 грн (сума без ПДВ). Вказані витрати підтверджуються також калькуляцією фактичної вартості виконання робіт із застосуванням крана ЕДК-1000/4 та освітлювальної установки «Світлова вежа».
Окрім цього, Позивачем надано документи, що підтверджують витрати на проведення дослідження фрагментів осі типу РУ1-950-1 №0029 69112682 третьої колісної пари вантажного вагона №56089931 з метою встановлення причин її руйнування, загальна вартість яких становить 56 519,45 грн з ПДВ.
Відповідач жодних заперечень щодо наданого Позивачем розміру збитків не висловив, доказів їх неправильності чи недостовірності суду не надав.
Отже, судова колегія зазначає, що надані Позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт понесення Позивачем збитків у загальному розмірі 678 951,81 грн з ПДВ, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із транспортною подією, що сталася 07.10.2024, та є витратами, понесеними Позивачем у зв'язку з ліквідацією наслідків сходження вагона, відновленням пошкоджених елементів залізничної інфраструктури та проведенням необхідних аварійно-відновлювальних робіт.
З урахуванням наведеного, судова колегія доходить висновку про доведеність факту завдання Позивачу збитків унаслідок транспортної події, що сталася з вини Відповідача. Матеріалами справи підтверджуються наявність протиправної поведінки, шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та заподіяними збитками, що свідчить про наявність підстав для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" обов'язку з відшкодування збитків Позивачу у сумі 678 951,81 грн.
За таких обставин судова колегія вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а висновки суду першої інстанції є правильними та обґрунтованими.
Щодо посилання Апелянта на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 904/5520/21, судова колегія зазначає наступне.
У справі № 904/5520/21 АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Транспортна логістична група "Меркурій" про стягнення 18 626 515,94 грн збитків, завданих майну Залізниці внаслідок сходження вагонів з колії 06.02.2021, посилаючись на неналежне забезпечення Відповідачем технічного стану вагона № 63554257.\
У даній справі Верховний Суд виснував, що з огляду на те, що приймання вантажного вагону №63554257 здійснювалося за участі відповідального працівника Залізниці, під час якого проведено перевірку бокової рами № 12 437823 07 (акт № 329 від 15.06.2018), а також, враховуючи, що вагон відповідав вимогам технічних умов (ТУ У 35.2-01124454-032-2004) та був підтверджений сертифікатом якості № 226 від 15.06.2018, при цьому гарантійний строк експлуатації (3 роки) на момент аварії ще не сплив, Позивачем не доведено протиправності дій чи бездіяльності Відповідача, оскільки не встановлено порушення ним вимог статті 68 Статуту залізниць України та Правил.
Судова колегія зазначає, що у справі № 904/5520/21 перевірка вагону відповідальним працівником проводилася після виконання АТ "Українська залізниця" капітального ремонту, який передбачає ширший обсяг робіт і можливостей для контролю стану запчастин, деталей та вузлів вагона, натомість, у справі № 916/2359/25 перевірка працівниками здійснювалася після деповського ремонту, що має інший функціональний обсяг огляду та контролю технічного стану вагона, його комплектуючих і складових частин.
За наведеного судова колегія вважає, що обставини справи, на які посилається Апелянт, не є релевантними для правильного вирішення даного спору, який розглядається апеляційним господарським судом, а тому правові висновки Верховного Суду, викладені у відповідній справі, не підлягають застосуванню в даному випадку.
Щодо строку позовної давності судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Законодавець визначає загальний строк позовної давності, який встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а також спеціальний строк позовної давності (скорочений або більш тривалий порівняно із загальною позовною давністю) для окремих видів вимог, зокрема, тривалістю в один рік (статті 258 Цивільного кодексу України).
Крім того частина 5 статті 315 Господарського кодексу України (тут і надалі, що діяв на момент звернення до суду із цим позовом) встановлювала, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Згідно з ч. 1. стаття 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Разом з тим, статтею 137 Статуту залізниць України передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження Відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
П. 3. Статуту залізниць України передбачено, що дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Аналізуючи наведені положення Статуту залізниць України та Господарського кодексу України, судова колегія зазначає, що вказані норми регулюють правовідносини, які виникають між сторонами договору перевезення, та стосуються умов здійснення перевезення, зокрема, питань втрати, пошкодження чи несвоєчасної доставки вантажу, а також інших порушень, що випливають із договірних зобов'язань між сторонами такого договору.
Водночас, у даній справі спірні правовідносини виникли не у зв'язку з порушенням умов договору перевезення вантажу чи норм, що регулюють відповідні договірні зобов'язання, а у зв'язку з відшкодуванням збитків, завданих унаслідок порушення Відповідачем правил експлуатації вагонів, що має іншу правову природу та регулюється нормами деліктної відповідальності.
Отже, у даній справі при визначенні позовної давності не підлягають застосуванню положення Статуту залізниць України, Господарського кодексу України, на які посилається Апелянт, а також положення п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, якими керувався суд першої інстанції під час ухвалення рішення.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальна позовна давність тривалістю три роки.
Неправильна кваліфікація спірних правовідносин місцевим господарським судом в частині застосування спеціальної позовної давності не призвела до прийняття по суті неправильного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт подання позову в межах строку позовної давності, а доводи Скаржника щодо застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 137 Статуту залізниць України, є необґрунтованими.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи Апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, є такими, що не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи; обставини, які мають значення по справі, судом установлені правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 у справі №916/2359/25 за наведених Апелянтом доводів та мотивів апеляційної скарги.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 у справі №916/2359/25 залишається без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" задоволенню не підлягає, судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Апелянта.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Грецьке Підприємство "ІМТРЕКС" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 у справі №916/2359/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 у справі №916/2359/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.05.2026.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош