Дата документу 22.04.2026 Справа № 314/1336/26
Єдиний унікальний № 314/1336/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/343/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
22 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2026 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, маючого загальну середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, який проходить військову службу у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 травня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 99840 гривень -,
Слідчий відділення поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 звернулась до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) певної військової частини у військовому званні «солдат», вчинив корисливий злочин, будучи особою, раніше судимою за вчинення корисливих кримінальних злочинів проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно скоїв аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин: 8 березня 2026 року у вечірній час доби, більш точний час слідством не встановлено, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із подальшими змінами, проходячи повз домоволодіння АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_11 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, яке знаходилося на території вказаного домоволодіння, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, розуміючи протиправність та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до металевого паркану, яким дане господарство огороджене з вулиці, та переліз через нього і таким чином проник на територію домоволодіння.
Перебуваючи на території домоволодіння та оглянувши її, ОСОБА_7 у сховищі біля гаражного приміщення виявив майно, яке належить ОСОБА_11 , а саме: кутову шліфувальну машинку «START PRO SAG-1290» в корпусі червоно-чорного кольору, вартість якої складає 996 грн 75 коп.; універсальний пилосос «Metabo ASA 30 M PC» в корпусі темно-зеленого кольору, вартість якого складає 11501 грн. 60 коп.; автономний дизельний обігрівач «MAR-POL M80950» в корпусі червоно-чорного кольору, вартість якого складає 6511 грн., які по черзі виніс з території домоволодіння та покинув місце вчинення злочину, тим самим умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення викрав вищевказані предмети.
Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 19009,35 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
10 березня 2026 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082210000207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
25 березня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування скарги вказує про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази та допитані, а з іншими учасниками кримінального провадження, ОСОБА_7 не контактує.
Крім того, зазначає, що в контексті наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд посилається тільки на невідворотність та можливу тяжкість покарання ОСОБА_7 , що є порушенням практики ЄСПЛ.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що не має наміру переховуватися, а також впливати на свідків.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що судом першої інстанції були враховані всі обставини, дані про особу підозрюваного, а також ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчої та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наданих суду матеріалів убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що не оспорюються в апеляційній скарзі.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого в частині наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводиться відповідними доказами.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, у зв'язку із чим, з огляду на суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
На користь ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні свідчить те, що наразі потерпілий та свідки не допитані судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), а тому будучі обізнаним про анкетні дані потерпілого та свідків, підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
Крім того, на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказують дані про особу підозрюваного, який раніше неодноразово був засуджений за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів, неодноразово звільнявся з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, обвинувачується в іншому кримінальному провадженні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що в сукупності свідчить про вкрай високий ризик вчинення ОСОБА_7 інших умисних корисливих злочинів проти власності.
Натомість, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який слідчим в клопотанні не заявлявся.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованими та підтвердженими.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, слідчим суддею обґрунтовано застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, урахувавши обґрунтованість пред'явленої останньому підозри та наявність вказаних ризиків, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів стороною захисту, апеляційний суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2026 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 травня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 99840 гривень, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4