Дата документу 08.04.2026 Справа № 331/2/25
Єдиний унікальний № 331/2/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/551/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
8 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2026 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 травня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 232960 грн., -
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді об'єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2026 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 травня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 232960 грн.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 та застосувати до неї більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та проживання, поклавши обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування скарги вказує на необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а посилання суду щодо наявності ризиків мають формальний характер, ґрунтуються виключно на тяжкості інкримінованого злочину.
Зазначає, що прокурор у своєму клопотанні не вказав жодних нових обставин, які б підтверджували необхідність подальшого застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Звертає увагу на те, що прокурор не додав до клопотання копії матеріалів, якими він його обґрунтовує.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, має позитивну характеристику, міцні соціальні зв'язки, раніше не судима.
Вважає визначений розмір застави занадто надмірним та обтяжливим для обвинуваченої.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що не буде порушувати покладені на неї обов'язки.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачену, її захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення є тяжким та особливо тяжким злочинами, покарання за злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КПК України встановлено у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, з огляду на суворість можливого покарання, що загрожує обвинуваченій в разі визнання її винною, існує ризик переховування.
Колегія суддів вважає, що врахування тяжкості має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньою високим ступенем ймовірності її поведінку.
На продовження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказують такі обставини, як те, що ОСОБА_7 обвинувачується у ряді злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вчинених в різний період часу, що свідчить про те, що дії обвинуваченої носять систематичний характер, скоєні з метою власної наживи та користі для себе, а в сукупності вказують на високу ймовірність вчинення ОСОБА_7 аналогічних злочинів, будучі на свободі.
Отже, на переконання судової колегії, прокурором було доведено той факт, що обвинувачена ОСОБА_7 , будучі на свободі, може переховуватися від суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачена ОСОБА_7 має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивну характеристику, на даний час не свідчать про безумовну підставу вважати, що обвинувачена не вдасться до спроб до переховування та вчинення іншого злочину.
Відтак, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження зібраними матеріалами, а також не вказують на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, щодо доводів про непомірність застави, то на переконання колегії суддів, встановлений розмір застави, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2026 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 травня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 232960 грн., залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4