Дата документу 22.04.2026 Справа № 332/2231/26
Єдиний унікальний № 332/2231/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/395/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 170 КПК України
22 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ТОВ «ВРЄМЯ 2050» та прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року, якою задоволено частково клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12026082030000232, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 квітня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 358 КК України, -
Слідчий СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 6 квітня 2026 року під час проведення огляду місця події, а саме, відкритої ділянки місцевості по вул. Скворцова у м. Запоріжжі, за наступними координатами: 47.896735, 35.184240, а саме: автомобіль марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричеп марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вантажем у вигляді металобрухту у ньому; ключі від автомобіля марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування клопотання слідча вказала, що досудовим розслідуванням встановлено, що 6 квітня 2026 року до Відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 6 квітня 2026 року приблизно о 18 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232-А, працівниками БПОП ГУНП в Запорізькій області зупинено транспортний засіб марки «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , який здійснював перевезення металобрухту, на який відсутні документи, що підтверджують законність транспортування вантажу, у зв'язку з чим виникли обґрунтовані підстави вважати, що вказаний металобрухт є таємно викраденим майном. Крім того, у подальшому ФОП ОСОБА_10 надав на огляд електронний варіант документів (в телефоні) на вищевказаний вантаж (металобрухт), які викликають сумніви та можливо мають ознаки підроблення.
Крім того, під час досудового розслідування 6 квітня 2026 року у період з 19 год. 24 хв. до 19 год. 40 хв. проведено огляд місця події, а саме відкритої ділянки місцевості по вул. Скворцова у м. Запоріжжі, а саме за координатами: 47.896735, 35.184240, під час якого було виявлено на узбіччі дороги автомобіль марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з вантажем у вигляді металобрухту у ньому. За результатами слідчої дії вказаний транспортний засіб з напівпричепом з металобрухтом у ньому, а також ключі від автомобіля були вилучені.
Також, в обґрунтування клопотання, слідча зазначила, що метою накладення арешту на вказане майно, є збереження їх в якості речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено частково та накладено арешт на майно, а саме на брухт сталевий негабаритний (металобрухт) вагою 21300 кг, який перебуває в транспортному засобі марки «DAF», моделі «FT XF 105.410», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який вилучено 6 квітня 2026 року під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за координатами: 47.896735, 35.184240, по вулиці Скворцова в м. Запоріжжі.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «ВРЄМЯ 2050», звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить її скасувати.
В обґрунтування скарги вказує, що у судовому засіданні 10 квітня 2026 року, він, як представник ТОВ «ВРЄМЯ 2050» надав відповідні документи на вилучене майно, територія з якої вивезене майно належить ТОВ «ВРЄМЯ 2050», потерпілий у кримінальному провадженні на час розгляду клопотання не встановлений, що підтверджує відсутність будь-яких інших власників майна, окрім ТОВ «ВРЄМЯ 2050».
Крім того зазначає, що матеріали клопотання не містять доказів того, що вилучений металобрухт є предметом чи знаряддям злочину, набутий злочинним шляхом, підлягає спеціальній конфіскації або може бути втрачений.
Звертає увагу на те, що надані стороною захисту документи підтверджують законність походження та належність металобрухту ТОВ «ВРЄМЯ 2050», що також фактично підтверджено стороною обвинувачення.
Наголошує, що станом на момент розгляду клопотання потерпілу особу не встановлено, відсутні будь-які заяви про вчинення крадіжки, не встановлено іншого власника майна, крім ТОВ «ВРЄМЯ 2050», а отже, за таких обставин, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України є відсутньою.
Крім того зазначає, що кримінальна відповідальність за незаконні операції з металобрухтом (ст. 213 КК України) декриміналізована, що виключає можливість обґрунтування арешту майна з посиланням на потенційні порушення у сфері обігу металобрухту.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її частково скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого в частині накладення арешту на майно, яке було вилучено 6 квітня 2026 року під час проведення огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості по вул. Скворцова у м. Запоріжжі за наступними географічними координатами: 47.896735, 35.184240, а саме на: автомобіль марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричеп марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , задовольнити, накласти арешт на майно в цій частині. В іншій частині ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування скарги вказує, що вилучені 6 квітня 2026 року під час проведення огляду місця події вантажний транспортний засіб з напівпричепом та ключами, постановою слідчого від 7 квітня 2026 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, що в свою чергу свідчить про необхідність їх зберігання для можливості використання в якості доказів обставин вчинення кримінальних правопорушень, оскільки вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Вважає, що в разі не накладення арешту на вилучене майно, існують ризики того, що воно зникне, чи буде втрачене, знищене, перетворене, переміщене, спотворене.
Крім того, вказує, що ухвалюючи рішення про відмову в накладенні арешту на майно, слідчий суддя не взяв до уваги, що втручання в обмеження майнових прав, відповідно до ст. 170 КПК України, має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо під час подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом та/або доказом злочину.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 підтримав подану ним апеляційну скаргу та в її доповнення зазначив, що твердження прокурора у суді першої інстанції про перебування будівель та території підприємства в іпотеці не відповідають дійсності.
Прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу, у задоволенні апеляційної скарги представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 просив відмовити.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження та провівши судові дебати, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому слід врахувати, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК країни (збереження речових доказів) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:
- перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;
- з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;
- враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;
- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб;
- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.
Переглядаючи законність прийнятого рішення в межах доводів поданих апеляційних скарг прокурора та представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , апеляційний суд дійшов до висновку, що накладаючи арешт на брухт сталевий негабаритний (металобрухт) вагою 21300 кг, який перебуває в транспортному засобі марки «DAF», моделі «FT XF 105.410», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який вилучено 6 квітня 2026 року під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за координатами: 47.896735, 35.184240, по вулиці Скворцова в м. Запоріжжі, слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався та обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно в цій частині.
Так, із матеріалів провадження убачається, що наразі здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082030000233 від 7 квітня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 358 КК України.
Із короткого викладу обставин у витязі з ЄРДР за правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України, убачається, що 6 квітня 2026 до Відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 6 квітня 2026 року приблизно о 18 год. у м. Запоріжжя по вул. Скворцова, 232А, працівниками БПОП ГУНП зупинено транспортний засіб «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «LATRE» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , який здійснював перевезення металобрухту, на який відсутні документи, що підтверджують законність транспортування вантажу, у зв'язку з чим виникли обґрунтовані підстави вважати, що вказаний металобрухт є таємно викраденим майном (а.с. 13).
Із короткого викладу обставин у витязі з ЄРДР за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 358 КК України, випливає, що 7 квітня 2026 року до Відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт слідчого, про те, що 6 квітня 2026 року приблизно о 18 год. у м. Запоріжжя по вул. Скворцова, 232 А, працівниками БПОП ГУНП було зупинено транспортний засіб «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «LATRE» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , який здійснював перевезення металобрухту. В подальшому на усну вимогу працівників СОГ Відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області пред'явити документи, які надають право на транспортування майна, ФОП ОСОБА_10 надав на огляд електронний варіант документів (в телефоні) на вантаж, які викликають сумніви та можливо мають ознаки підроблення (а.с. 10).
Із протоколу огляду місця події від 6 квітня 2026 року випливає, що під час огляду відкритої ділянки місцевості по вул. Скворцова у м. Запоріжжі, а саме за координатами: 47.896735, 35.184240, виявлено та вилучено майно.
Постановою слідчого від 7 квітня 2026 року вказане в клопотанні майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
В рамкам даного кримінального провадження був опитаний ОСОБА_10 , який пояснив, що приблизно з кінця березня 2026 року, ним, як ФОП було укладено договір по демонтажу козлового крану, який був непридатним для подальшого користування, на території ТОВ «ВРЄМЯ 2050» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б. 5 квітня 2026 року після закінчення демонтажу він домовився про укладення з ТОВ «ВРЄМЯ 2050» договору про надання авто послуг для перевезення частин демонтованого крану з території, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-Б до м. Дніпро на вул. Липова, буд. 1 до АТ «Інтерпайп ДНІПРОВТОРМЕТ». 6 квітня 2026 року для виконання перевезення, ним направлено автомобіль DAF, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом LATRE д.н.з. НОМЕР_3 , за кермом якого знаходився ОСОБА_11 , якого він найняв на замовлення згідно цивільно-правового договору, а саме надання одноразової послуги. Приблизно о 18 год. йому зателефонував ОСОБА_11 та пояснив, що він виїхав з території підприємства на його вантажному автомобілі з причепом та металобрухтом та був зупинений працівниками поліції. Крім того, ОСОБА_11 повідомив, що документів з собою на вантаж він не має. У подальшому, він приїхав на місце зупинки вантажу та пояснив працівникам поліції, що документи на вантаж маються, але їх вислали через «Нову пошту» з м. Харкова (а.с. 33-35).
Крім того, в матеріалах провадження містяться: Договір №06/04/26 про надання авто послуг від 6 квітня 2026 року, укладений між ТОВ «ВРЄМЯ 2050» та ФОП ОСОБА_10 ; товарно-транспортна накладна №71 від 7 квітня 2026 року з відомостями про вантаж; видаткова накладна №71 від 7 квітня 2026 року; акт приймання металів чорних (вторинних) №71 від 7 квітня 2026 року.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги представника ТОВ «ВРЄМЯ 2050» - адвоката ОСОБА_7 щодо арешту брухту сталевого негабаритного (металобрухт) вагою 21300 кг, який на час огляду перебував в транспортному засобі марки «DAF», моделі «FT XF 105.410», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , колегія суддів приходить до висновку про наявність правової підстави для накладення арешту на вказане майно, оскільки згідно обставин, які наразі встановлюються органом досудового розслідування, є перевірка законності транспортування вказаного металобрухту.
Окрім цього, з проведеного аналізу наданих матеріалів провадження слідує, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_9 , в якому перебував металобрухт, був зупинений працівниками поліції 6 квітня 2026 року, натомість, документи на здійснення перевезення вантажу металобрухту, які надані ОСОБА_10 датовані 7 квітня 2026 року.
При цьому, із долученого протоколу огляду від 7 квітня 2026 року, де предметом огляду був відео файл з нагрудної бодікамери №10 співробітника поліції, убачається, що документи на вантаж на момент зупинки транспортного засобу відсутні, власником був пред'явлений лише ТТН «Нової пошти» щодо їх надіслання з м. Харкова.
Отже, на переконання колегії суддів, існують всі підстави вважати про ймовірність обставин, на які посилається орган досудового розслідування.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вилучений металобрухт, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Переглядаючи законність прийнятого рішення в межах доводів апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд дійшов до висновку, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого в цій частині, слідчий суддя перевірив законність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та врахував співрозмірність (пропорційність) такого втручання в інтереси власника майна, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на таке.
Так, на переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження не дають підстави вважати, що вилучені автомобіль марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричеп марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та ключі від автомобіля марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , можуть містити будь-які сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на автомобіль, причеп та ключі, слідчий лише процитував зміст законів, які на його думку підлягають застосуванню, обмежився висновком щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, при цьому клопотання в цій частині не містить будь-якого аналізу доводів, не наведені відповідні мотиви.
Також слід зазначити, що накладення арешту, тобто обмеження прав власника користуватися автомобілем, напівпричепом та ключами, у даному випадку не відповідає меті і завданням забезпечення кримінального провадження і не є співрозмірним обмеженню права власності.
Ураховуючи зміст клопотання про арешт майна і заявлену підставу та мету для його арешту, судова колегія приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту на майно в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що «кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя обґрунтовано розглянув клопотання слідчого та прийшов до вірного висновку про його часткове задоволення, а тому доводи апеляційних скарг стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ТОВ «ВРЄМЯ 2050» та прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року, якою задоволено частково клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12026082030000232, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 квітня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 358 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4