Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 травня 2026 р. Справа № 520/23989/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 01.05.2026 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали суду про розгляд заяви подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 520/23989/25.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 520/23989/25 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 28.03.2025 було виплачено суму в розмірі 10503,01 грн. Водночас, на думку позивача, зазначена виплата не підтверджує повного та належного виконання судового рішення, оскільки відповідачем не надано жодних відомостей щодо порядку та методики проведення нарахувань, структури виплаченої суми, а також інформації про встановлені та фактично виплачені відсоткові значення премії за період проходження служби. Зокрема, відповідачем не надано позивачу інформації щодо розміру премій із помісячною розбивкою за період з 09.05.2022 по 18.07.2022, що унеможливлює перевірку правильності та повноти виконання судового рішення. За таких обставин позивач вважає, що рішення суду до теперішнього часу не виконано в повному обсязі, у зв'язку з чим наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 520/23989/25.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Від заявника не надходило клопотання про розгляд даної заяви в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд установив таке.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 по справі №520/23989/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09.05.2022 по 18.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09.05.2022 по 18.07.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 18.12.2025.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Разом з тим, у поданій заяві позивач (представник позивача) не наводить обґрунтування необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду (в даному випадку від перерахунку грошового забезпечення позивача).
Також представник позивача не зазначає, у який спосіб відповідач ухиляється від виконання рішення суду. Доказів того, що відповідач створює перешкоди для виконання рішення суду в даній справі, матеріали справи також не містять.
Натомість, як установлено судом із матеріалів справи та визнається позивачем, відповідачем на виконання судового рішення було здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 09.05.2022 по 18.07.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та розраховано суму недоотриманого грошове забезпечення в розмірі 11 055,80 грн. Після відрахувань податків та зборів виплачено позивачу суму в розмірі 10 503,01 грн.
Зазначені відомості вбачаються також із постанови державного виконавця від 27.04.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80265128, відкритого з приводу виконання виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом 05.01.2026 у справі № 520/23989/25.
Щодо доводів позивача про відсутність відомостей щодо порядку та методики проведення нарахувань, структури виплаченої суми, а також інформації про встановлені та фактично виплачені відсоткові значення премії за період проходження служби, суд зазначає, що такі обставини самі по собі не свідчать про невиконання судового рішення, оскільки предметом розгляду у справі було зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату грошового забезпечення, а не надання розгорнутого розрахунку чи пояснень щодо порядку проведення такого перерахунку.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що виплачена сума не відповідає вимогам судового рішення або що відповідачем допущено неповне його виконання. Саме лише посилання на відсутність деталізованої інформації щодо проведених нарахувань не може бути достатньою підставою для висновку про невиконання рішення суду та встановлення судового контролю за його виконанням.
Окрім того, суд зазначає, що установлення позивачем відсоткового розміру премії позивача після перерахунку його грошового забезпечення на виконання рішення суду в даній справі жодним чином не стосуються виконання судового рішення в даній справі, оскільки зазначені обставини, а саме відсотковий чи арифметичний розмір премії позивача, не були предметом розгляду даної справи. Позовна заява позивача та матеріали справи таких обставин не містять, судом розмір премії не встановлювався.
Так, у судовому рішенні по даній справі відсутні жодні зобов'язання відповідача щодо визначення конкретного розміру премії, оскільки таке рішення стосувалося саме зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 09.05.2022 по 18.07.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022. Жодних зобов'язань щодо визначення відсоткового чи арифметичного розміру премії судове рішення в даній справі не містило.
Отже, в даному випадку, встановлення відповідачем іншого розміру премії не свідчить про неналежне виконання рішення суду в даній справі. Суд у зазначеній справі вказаних обставин не досліджував та не встановлював.
Зазначені обставини можуть бути предметом самостійного судового розгляду в порядку окремого позову, однак не є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
Отже, факт здійснення відповідачем перерахунку грошового забезпечення позивача відповідно до резолютивної частини рішення суду у справі № 520/23989/25 підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, що виключає можливість висновку про невиконання або неналежне виконання такого рішення через відсутність у позивача детального розрахунку та методології.
Також, матеріалами справи містяться відомості про закінчення виконавчого провадження № 80265128, відкритого з приводу виконання виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом 05.01.2026 у справі № 520/23989/25, у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, та не може замінювати визначені законом способи для виконання рішення через небажання або пасивну поведінку позивача.
Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі № 806/2594/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи ненаведення позивачем у заяві обґрунтованих підстав та ненадання доказів на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі, а також ураховуючи наявність відомостей про виконання відповідачем судового рішення в даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі № 520/29274/24, у зв'язку з чим у задоволенні заяви позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН