Іменем України
11 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/217/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (код ЄДРПОУ НОМЕР_2), АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика "ГАЛАНТ" (код ЄДРПОУ 40828691), вул. Довженка Олександра, 147, м. Чернігів, 14014
про стягнення 30 825,00 грн пені
без виклику представників сторін
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ГАЛАНТ" про стягнення 30825,00 грн пені.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору про закупівлю № 250/06-24-РМ від 06.06.2024 в частині порушення строків поставки.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для заяв по суті позовних вимог.
Ухвала суду від 16.03.2026 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 16.03.2026 о 16:35 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, сторони в розумінні ст. 242 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, а також про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
24.03.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» в межах встановленого процесуального строку надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказує, що в додатковій угоді № 1, на яку посилається позивач зазначено, що кінцева дата поставки не « 30.07.2024», на чому наголошує позивач, а «до 30.07.2024». Відтак, приймаючи до уваги, що поставка товару відбулася 31.07.2024 порушення строків поставки не відбулося, в зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування пені; як наслідок, відсутність порушення зобов'язання, за доводами відповідача, виключає наявність спірних правовідносин між сторонами та, відповідно, предмета спору, у зв'язку з чим провадження у даній справі просить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Суд прийняв відзив на позов до розгляду та долучив до матеріалів справи.
01.04.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» в межах встановленого процесуального строку надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про та задовольнити позовні вимоги. Аргументуючи відхилення наведених відповідачем у відзиві заперечень, позивач зазначає:
- постачальник поставив Товар із порушенням строків, що підтверджується Актом приймання Товару № 422, відповідно до якого товар у кількості 25 000 штук на загальну суму 10 275 000,00 грн до військової частини НОМЕР_1 поставлено 31.07.2024 року;
- оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 30.07.2024, а фактична поставка Товару підтверджується Актом приймання № 422 від 31.07.2024, то строк прострочення виконання зобов'язання становить 1 календарний день (31.07.2024);
- формулювання «до 30.07.2024 включно» означає, що останнім днем належного виконання зобов'язання є саме 30.07.2024 включно, а не будь-який день після цієї дати. Відповідно, виконання зобов'язання 31.07.2024 свідчить про його виконання після спливу погодженого строку поставки Товару;
- прострочення виконання зобов'язання на один календарний день є достатньою підставою для нарахування пені відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим нарахування Позивачем пені за 1 календарний день прострочення здійснено правомірно та у повній відповідності до погоджених сторонами умов Договору;
- зважаючи на викладене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається з урахуванням поданих сторонами відзиву та відповіді на відзив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_3) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_2). У зазначеному наказі визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».
Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до абзацу шістнадцятого пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 02 травня 2025 року №281 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», виклавши його в такій редакції: «до 31 грудня 2025 року завершити заходи з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».
Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».
Отже, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, зокрема статті 104 Цивільного кодексу України, ДП «Агенція оборонних закупівель» є належним правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов'язків за договорами, укладеними останнім.
06.06.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШВЕЙНА ФАБРИКА «ГАЛАНТ» (постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 250/06-24-РМ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовнику чохол до фляги індивідуальної польової, вид 3 (19260000-6: Текстильні матеріали) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-10-009762-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Отримувачами товару за договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1).
Відповідно до п. 2 Специфікації загальна ціна Договору становить 10275000,00 грн (десять мільйонів двісті сімдесят п'ять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20 % - 1712500,00 грн.
Розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього Договору, а у випадку здійснення замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".
Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7. (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку товару).
Специфікацією (додаток № 1) сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 пар до 30.06.2024 (п. 5 специфікації).
Відповідно до п. 4.2. Договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 4.3. Договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
Пунктом 8.2. Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими)
Пунктом 8.4 договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання договору з урахуванням п. 8.3.1. та п. 8.7.1. договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 13.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання (п. 6 Специфікації).
Приміткою у Специфікації визначено, що за взаємною згодою Сторін можливе внесення змін (уточнень, коригувань тощо) до цієї Специфікації у випадках, передбачених Договором.
У відповідності до п. 13.3 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються у письмовій формі і після їх підписання Сторонами стають невід'ємними частинами цього Договору. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Особливостями здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275.
За умовами п. 15.7. Договору Сторони підтвердили, що визнають форми електронних документів, створених з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та інших вимог чинного законодавства України, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов'язуються слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП або УЕП та електронної печатки (за наявності) та повернення іншій стороні, в тому числі, але не виключно: додаткових угод; актів приймання товару; рахунків-фактур на оплату; листів, повідомлень, заяв та інших документів, які мають подаватися Сторонами на виконання Договору в електронній формі тощо.
Сторони дійшли згоди, що у випадку підписання Договору та інших документів за допомогою КЕП/УЕП та електронної печатки (за наявності) датою його підписання буде вважатися дата, зазначена на самому документі як його обов'язковий реквізит, незалежно від дати накладення КЕП/УЕП Сторонами (п.п. 15.7.1 Договору).
У підпункті 15.7.2 Договору Сторони погодили використовувати для обміну документами в електронній формі Сервіс електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua (далі - Сервіс).
Державний контракт (договір) про закупівлю № 250-06-24-РМ від 06.06.2024 підписано представниками сторін у сервісі «Вчасно» за допомогою КЕП уповноважених представників та скріплений електронними печатками сторін 06.06.2024.
На виконання умов договору замовником 10.06.2024 оформлена та підписана заявка на поставку №R000342, відповідно до якої поставку товару у кількості 25 000 одиниць належить здійснити до 30.06.2024 включно на адресу отримувача, зазначену в цій заявці.
28.06.2024 сторонами підписана Додаткова угода №1 до Державного контракту (договір) про закупівлю № 250-06-24-РМ від 06.06.2024, пунктом 1.1 якої сторони узгодили внести зміни до п.5 Додатка №1 (Специфікації) до Договору, виклавши його у такій редакції:
Відповідно до п. 4.1. Договору строк поставки Товару у кількості 25 000, кінцева дата до якої здійснюється поставка ( включно) - до 30.07.2024.
Дана Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами (п. 4 додаткової угоди).
На виконання умов договору в редакції Додаткової угоди № 1 замовником 28.06.2024 оформлена та підписана заявка на поставку №R000342, відповідно до якої поставку товару у кількості 25 000 одиниць належить здійснити до 30.07.2024 включно на адресу отримувача, зазначену в цій заявці.
31.07.2024 сторонами Договору та отримувачем підписано акт приймання товару №422, відповідно до якого на виконання умов державного контракту (договору) про закупівлю №250/06-24-РМ від 06.06.2024 постачальник передав, а отримувач прийняв на умовах - склад отримувача наступний товар: чохол до фляги, вид 3, у кількості 25 000 штук на загальну суму 10275000,00 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві постачальником було порушено зобов'язання з поставки Товару у кількості 25 000 пар на 1 календарний день.
10.12.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 2165/06/2061-2024, у якій позивач зазначає, що відповідачем були порушені терміни постачання товару, обумовлені Договором, у зв'язку з чим на підставі пункту 8.2. Договору нараховано суму неустойки (пеня) в розмірі 30825,00 грн, яку позивач просить відповідача сплатити.
Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату неустойки (пені) 30825,00 грн не здійснив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, пов'язаних з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншим актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (частина перша статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Наведене свідчить, що укладений між позивачем та відповідачем Договір № 250/06-24-РМ від 06.06.2024 з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 ЦК України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав і обов'язків, враховуючи що сторони досягли всіх істотних умов, притаманних вказаному виду договору.
Водночас суд бере до уваги, що жодна зі сторін цього правочину не заперечила ні досягнення згоди щодо електронної форми підписання (укладення) договору, ні факт укладення відповідного правочину, ні умови, щодо яких сторони досягли згоди, укладаючи цей договір.
Отже, укладаючи та підписуючи Державний контракт (договір) про закупівлю №250/06-24-РМ, сторони чітко визначили та погодили істотні умови цього Договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення його умов.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо поставки товару, визначених договором, а тому несвоєчасне виконання зобов'язання є його порушенням.
Як встановлено судом, сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 пар до 30.07.2024 (п. 4.1. специфікації).
На виконання умов договору позивачем завчасно була оформлена та надіслана відповідачу заявка №R000342 від 28.06.2024, відповідно до якої кінцевою датою поставки товару є 30.07.2024.
З Акту приймання товару №422 від 31.07.2024 слідує, що відповідач поставив товар, обумовлений умовами Договору, у повному обсязі 31.07.2024.
Статтями 251-252 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. 1 ст. 255 ЦК України).
За умовами договору в редакції додаткової угоди № 1 товар мав бути поставлений у визначену сторонами дату - до 30.07.2024, яка є встановленим сторонами строком виконання зобов'язання, який вони не визначили роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до закону.
Інакше кажучи, сторони визначили саме строк поставки (період часу), який закінчувався 30.07.2024. Вказана дата є останнім днем належного виконання зобов'язання з поставки товару, та відповідно здійснена відповідачем поставка 31.07.2024 свідчить про порушення обумовлених Договором строків поставки.
При цьому, з огляду на встановлений граничний строк виконання зобов'язань з поставки товару та відсутність будь-яких застережень щодо початку перебігу цього строку постачальник не був позбавлений права поставити товар раніше ніж 30.07.2024.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2. Договору Сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Суд вказав, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості /погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.
В контексті наведеного суд звертає увагу на положення ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючу їй умову пункту 8.2 Договору, які визначають механізм нарахування (обчислення) пені.
Застосування формулювання в тексті договору «за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання» повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), встановлюючи строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), передбачених частиною 3 статті 549 ЦК України, керуючись "принципом свободи договору".
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Так, відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов'язання не є.
Між тим, суд зауважує, що у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору" погодять умову про те, що день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - замовником нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
Доказів існування спору між сторонами щодо зміни умов Договору по строкам поставки (наприклад, листування, позов до суду) матеріали справи не містять та суду не надано.
З огляду на викладене, враховуючи що у пункті 8.2. Договору Позивач та Відповідач погодили умову про те, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання, а судом констатовано порушення обумовлених Договором строків поставки, здійснене Позивачем у спірних правовідносинах нарахування Відповідачеві сум пені за день фактичної поставки товару Відповідачем є правомірним.
Арифметична правильність здійсненого Позивачем розрахунку пені судом перевірена.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Враховуючи встановлені у справі обставини, господарський суд, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
При цьому суд відзначає, що всі доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судовий збір в сумі 2662,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ГАЛАНТ" (код ЄДРПОУ 40828691, вул. Довженка Олександра, 147, м. Чернігів, 14014) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, АДРЕСА_1) 30825,00 грн пені та судовий збір в сумі 2662,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.06.2026.
Суддя Т.О.Новик