11 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/339/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ТЕХАВІАКОМ» про продовження строку на подання відзиву у справі
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЗТ ТРАНССЕРВІС»,
код ЄДРПОУ 20583021, вул. Київський шлях,84, м. Бориспіль, Київська область, 08300
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ТЕХАВІАКОМ»,
код ЄДРПОУ 42980231, проспект Миру, б. 53, офіс 213, м. Чернігів, 14005
Предмет спору: про стягнення 992 583,73 грн,
Не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю “АТЗТ ТРАНССЕРВІС» через підсистему “Електронний суд» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ТЕХАВІАКОМ» про стягнення 992 583,73 грн, з яких: 741 805,27 грн боргу, 201 649,09 грн пені, 29 374,99 грн інфляційних втрат та 19 754,38 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №28/06 на транспортно-експедиційні послуги від 28.06.2024 щодо своєчасності оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 17.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачу -п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов.
Ухвала суду від 17.04.2026 доставлена відповідачу до його Електронного кабінету у підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 17.04.2026 о 18:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, з урахуванням приписів абз.2 п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 05.05.2026 включно.
05.05.2026 від представника відповідача - Колосюка В.А. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання №260505/01 від 04.05.2026 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №927/339/26 на 10 календарних днів.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, зробив запит щодо документів, проте станом на дату подання клопотання їх не отримав, також не узгодив правової позиції щодо даного позову, тому існує необхідність у продовженні строків на подання відзиву. Окремо звернув увагу на те, що єдиний юрист на підприємстві звільнився в лютому 2026 року. Наразі на підприємстві діє новий генеральний директор, який приймає справи та налагоджує роботу підприємства і лише 15.04.2026 отримав доступ до електронного кабінету. Крім того, наголошує на тому, що підприємство відповідача зазнавало атак (БПЛА, ракет) під час яких було втрачено ряд документів, які потребують відновлення.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст.118 ГПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Передбачене ч. 2 ст. 119 ГПК України продовження процесуального строку за ініціативою суду є його правом, а не обов'язком, тобто таке право лежить у межах судового розсуду та дискреційних повноважень суду.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02)).
Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Суд вважає, що посилання представника відповідача на те, що він ознайомився з матеріалами справи та зробив запит щодо документів, проте станом на дату подання клопотання їх не отримав, не узгодив правової позиції щодо даного позову, а також відсутність єдиного юриста на підприємстві, мають суб'єктивний характер, залежать від волевиявлення відповідача та його представника, тому не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неможливості подання відзиву у встановлений судом строк.
Твердження представника відповідача про те, що новий генеральний директор підприємства лише 15.04.2026 отримав доступ до електронного кабінету судом до уваги не приймаються, оскільки провадження у справі №927/339/26 було відкрито судом 17.04.2026, тобто доступ до електронного кабінету керівник підприємства отримав навіть до відкриття провадження у справі, що не могло вплинути на своєчасність ознайомлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі та обізнаність про розгляд справи господарським судом.
Як встановив суд, відповідач отримав позовну заяву в електронний кабінет 10.04.2026, керівник підприємства отримав доступ до електронного кабінету відповідача 15.04.2026, відтак відповідач мав реальну можливість одразу з 15.04.2026 оцінити характер і складність спірних правовідносин, обсяг доказів у справі та визначити час, необхідний для формування правової позиції і підготовки відзиву.
Однак клопотання про продовження строку для подання відзиву було подано представником відповідача лише напередодні останнього дня встановленого строку - 04.05.2026.
За таких обставин суд дійшов висновку, що представник відповідача у даному випадку не проявив належної розумної обачності та процесуальної добросовісності, безпідставно відклавши подання відповідного клопотання фактично до останнього дня.
Належні та підтверджуючі докази того, що підприємство відповідача зазнавало атак (БПЛА, ракет), під час яких було втрачено ряд документів, які потребують відновлення, відповідачем не надано.
Статтею 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку подання відзиву на позовну заяву. Для цього відповідач повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.
Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій
Частинами 1, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
Керуючись ст. 13, 42, 119, 165, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ТЕХАВІАКОМ» Колосюку В.А. у продовженні строку на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун