вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" травня 2026 р. Справа № 911/1107/24
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» від 17.04.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн»
до Zernoprodukt Kft
про стягнення 129555,12 євро,
без повідомлення (виклику) сторін,
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (далі - позивач, ТОВ «Натан Констракшн») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 26.04.2024 до Zernoprodukt Kft про стягнення 129555,12 євро за договором від 01.08.2022 № 01-08F/2022 про транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів.
Господарський суд Київської області рішенням від 23.02.2026 задовольнив позов повністю.
Через підсистему «Електронний суд» 17.04.2026 від ТОВ «Натан Констракшн» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просив суд: поновити строк на подання до суду доказів понесення витрат на правову допомогу; постановити додаткове рішення у справі, яким стягнути з Зернопродукт КФТ (Zernoprodukt KFT) на користь ТОВ «Натан Констракшн» витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 45700,00 грн.
Ухвалою від 21.04.2026 суд поновив ТОВ «Натан Констракшн» пропущений процесуальний строк на подання до суду доказів понесення витрат на правову допомогу та прийняв до розгляду заяву позивача від 17.04.2026 про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікував понести у зв'язку із розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - 4000,00 грн на годину; судовий збір 81975,93 грн; витрати на переклад та нотаріальне посвідчення процесуальних документів - 10000,00 грн.
Під час розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суд установив, що правова допомога ТОВ «Натан Констракшн» у цій справі надавалась адвокатом Нестеровою Ольгою Валеріївною (далі - Нестерова О.В.), яка діє на підставі ордеру серії ВН № 1358278 від 24.04.2024.
24.04.2024 адвокат Нестерова О.В. (адвокат) і ТОВ «Натан Констракшн» (клієнт) уклали договір (угоду) № б/н про надання правової допомоги (далі - Договір), який регулює порядок надання адвокатом клієнту юридичних послуг, всіх видів правової допомоги згідно зі статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в тому числі але не обмежуючись складання та подання усіх процесуальних документів, включаючи позов та інші процесуальні документи, а також представництво інтересів клієнта в суді першої, апеляційної, касаційної інстанції у справі за позовом клієнта до Zernoprodukt KFT про стягнення заборгованості (пункт 1.1).
За умовами пункту 1.3 Договору вартість надання послуг складає 2000,00 грн на годину надання послуги, вартість представництва в судовому засіданні - 2000,00 грн незалежно від тривалості судового засідання. Замовник відшкодовує адвокату транспортні витрати додатково до оплати послуг. Загальна тривалість надання послуги вказується в актах виконаних робіт. Остаточна вартість послуги встановлюється в актах виконаних робіт виходячи із тривалості надання послуги. Підписанням цього договору клієнт погоджується на зазначений в цьому пункті порядок остаточного визначення вартості послуги та приймає на себе обов'язок оплатити послугу в повному обсязі не пізніше п'яти днів з моменту виставлення рахунку та/або акту виконаних робіт за вибором адвоката.
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що клієнт зобов'язаний підписати акт виконаних робіт протягом п'яти днів з моменту його отримання, або в такий же термін направити вмотивовані заперечення, в іншому випадку послуги вважаються прийнятими клієнтом в повному обсязі без заперечень щодо якості.
Згідно з пунктом 3.3 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання його сторонами.
В рамках договору (угоди) № б/н про надання правової допомоги від 24.04.2024 сторони підписали акти прийому-передачі наданих послуг (розрахунки вартості наданих послуг) на загальну суму в розмірі 45700,00 грн, а саме: акт від 25.07.2024 на суму 25400,00 грн; акт від 23.12.2024 на суму 11500,00 грн; акт від 31.01.2025 на суму 3300,00 грн; акт від 23.02.2026 на суму 2500,00 грн; акт від 16.04.2026 на суму 3000,00 грн.
Відповідно до змісту цих актів виконавець надав, а клієнт прийняв такі послуги:
- у період 24.04.2024 по 25.07.2024 - складання проекту позовної заяви, збирання доказів, організація подання позову до суду, тривалість - 10 год., загальна вартість - 20000,00 грн із розрахунку 2000,00 грн/год.;
- у період з 24.04.2024 по 25.07.2024 - відшкодування витрат на переклад процесуальних документів за ухвалою суду, тривалість - 1 год., загальна вартість - 5400,00 грн із розрахунку 5400,00 грн/год.;
- 25.11.2024 - представництво в судовому засіданні 25.11.2024, тривалість - 1 год., загальна вартість 5000,00 грн із розрахунку 5000,00 грн/год.;
- у період з 25.11.2024 по 23.12.2024 - відшкодування витрат на переклад процесуальних документів за ухвалою суду, тривалість - 1 год., загальна вартість - 6500,00 грн із розрахунку 6500,00 грн/год.;
- у період з 01.01.2025 по 31.01.2025 - організація перекладу процесуальних документів за ухвалою суду вартістю 3300,00 грн;
- участь в судовому засіданні 23.02.2026 вартістю 2500,00 грн;
- квітень 2026 року - складання та подання до суду заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та винесення додаткового рішення, тривалість - 1 год. 30 хв., загальна вартість 3000,00 грн із розрахунку 2000,00 грн/год.
В якості оплати за надання правової допомоги згідно з договором (угодою) № б/н про надання правової допомоги від 24.04.2024, у період з 01.08.2024 по 16.04.2026 ТОВ «Натан Констракшн» перерахувало на рахунок адвоката Нестеревої О.В. 45700,00 грн відповідно до платіжних інструкцій: № 1227 від 01.08.2024 на суму 25400,00 грн; № 1811 від 27.12.2024 на суму 11500,00 грн; № 130 від 21.02.2025 на суму 3300,00 грн; № 159 від 23.02.2026 на суму 2500,00 грн; № 309 від 16.04.2026 на суму 3000,00 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи.
Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ГПК України, обов'язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у цьому випадку саме на відповідача.
Разом з цим суд зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною п'ятою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною шостою статті 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не подав до суду заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми таких витрат.
Зважаючи на норми частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 29.04.2025 у справі № 910/2697/24.
Частиною другою статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума 45700,00 грн не підлягає відшкодуванню у повному обсязі з огляду на таке.
Як убачається зі змісту актів приймання-передачі наданих послуг, до складу витрат на професійну правничу допомогу позивач включив, зокрема:
- відшкодування витрат на переклад процесуальних документів за ухвалою суду в сумі 5400,00 грн;
- відшкодування витрат на переклад процесуальних документів за ухвалою суду в сумі 6500,00 грн;
- організацію перекладу процесуальних документів за ухвалою суду в сумі 3300,00 грн.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на правову природу витрат, пов'язаних із перекладом процесуальних документів.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 123 ГПК України витрати, пов'язані із залученням перекладачів, законодавцем прямо віднесені до самостійного виду судових витрат, відмінного від витрат на професійну правничу допомогу.
Натомість витрати на професійну правничу допомогу регламентовані положеннями статті 126 ГПК України та охоплюють саме оплату діяльності адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта, підготовки процесуальних документів, надання консультацій, правового аналізу, збору доказів та інших видів адвокатської діяльності, визначених статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Зі змісту статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» убачається, що до видів адвокатської діяльності належать, зокрема, надання правової інформації та консультацій, складення процесуальних документів, представництво інтересів особи в суді та інших органах, правовий супровід діяльності клієнта.
Водночас переклад документів є діяльністю технічного (лінгвістичного), а не правового характеру, яка полягає у відтворенні змісту тексту іншою мовою та не передбачає надання правового аналізу, юридичних висновків чи здійснення представництва.
Сам по собі факт того, що адвокат організував переклад документів або здійснив комунікацію з перекладачем, не змінює правової природи таких витрат та не перетворює їх на витрати на професійну правничу допомогу в розумінні статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд зазначає, що компенсація витрат, пов'язаних із залученням перекладача, можлива за умови подання належних та допустимих доказів фактичного понесення саме таких витрат, зокрема документів щодо вартості послуг перекладу та їх оплати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування суми 5400,00 грн, 6500,00 грн та 3300,00 грн фактично є витратами, пов'язаними із перекладом процесуальних документів, однак позивач не заявляв їх як окремий вид судових витрат та не надав належних доказів обсягу виконаних перекладацьких послуг, їх вартості та фактичної оплати таких послуг.
За таких обставин суд доходить висновку, що витрати, пов'язані з перекладом процесуальних документів та організацією такого перекладу в сумі 15200,00 грн, не можуть бути компенсовані як витрати на професійну правничу допомогу в порядку статті 126 ГПК України.
Водночас, вирішуючи питання щодо інших заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із необхідності дотримання критеріїв реальності, необхідності, обґрунтованості та співмірності таких витрат з огляду на конкретні обставини цієї справи.
Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом виконаних робіт, а також значенням справи для сторони.
Разом із тим, суд не пов'язаний виключно умовами договору між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат, оскільки такі умови є обов'язковими лише для сторін відповідного договору та не можуть автоматично покладатися на іншу сторону спору.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, який зазначав, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу повинен оцінювати не лише факт їх понесення, а й необхідність та розумність таких витрат з огляду на конкретні обставини справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на складання проекту позовної заяви, збирання доказів та організацію подання позову до суду в сумі 20000,00 грн є завищеними та не відповідають критерію співмірності.
Так, предметом спору у цій справі було стягнення основної заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування. Спірні правовідносини не відзначалися складністю фактичних обставин чи правового регулювання.
Позовні вимоги ґрунтувалися фактично на одному акті наданих послуг, який був підписаний обома сторонами без зауважень, а доказова база була незначною та не потребувала проведення складного правового аналізу або вчинення значного обсягу процесуальних дій.
Крім того, відповідач не подав відзиву на позов, не заявляв заперечень щодо заявлених вимог та не вчиняв процесуальних дій, які б ускладнювали розгляд справи чи вимагали від представника позивача підготовки додаткових процесуальних документів.
За таких обставин суд вважає, що заявлена до відшкодування сума 20000,00 грн за підготовку позовної заяви, збирання доказів та організацію подання позову є непропорційною до складності спору та фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених процесуальних документів, відсутність активної процесуальної поведінки відповідача, а також критерії розумності та співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат за вказані послуги у сумі 8000,00 грн.
Також суд установив, що відповідно до пункту 1.3 договору (угоди) № б/н про надання правової допомоги від 24.04.2024 вартість представництва у судовому засіданні становить 2000,00 грн незалежно від тривалості судового засідання.
Водночас в акті приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2024 вартість участі адвоката у судовому засіданні 25.11.2024 визначена у сумі 5000,00 грн, що суперечить погодженим сторонами умовам договору.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають покладенню на відповідача, є витрати на представництво у судовому засіданні 25.11.2024 у розмірі 2000,00 грн.
Разом з тим суд установив, що представник позивача не брала участі у судовому засіданні 23.02.2026, у зв'язку із чим заявлені до відшкодування витрати в сумі 2500,00 грн за участь у судовому засіданні 23.02.2026 не є фактично понесеними витратами, пов'язаними з наданням професійної правничої допомоги у цій справі.
Крім того, витрати на складання та подання до суду заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та винесення додаткового рішення вартістю 3000,00 грн (акт прийому-передачі наданих послуг (розрахунок вартості наданих послуг) від 16.04.2026) також не можуть бути включені до вартості наданої правової допомоги, виходячи з такого.
Так, сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Отже, в силу приписів наведених положень законодавства, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Зважаючи на те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
За результатами здійсненої оцінки розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом та організацією перекладу процесуальних документів, витрат на участь у судовому засіданні 23.02.2026, а також витрат на складання заяви про розподіл судових витрат. Крім того, суд зменшує витрати на складання позовної заяви, збирання доказів та організацію подання позову до 8000,00 грн, а витрати на представництво у судовому засіданні 25.11.2024 визначає у розмірі 2000,00 грн відповідно до умов договору. За таких обставин заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000,00 грн.
Згідно із частиною третьою статті 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» від 17.04.2026 про ухвалення додаткового рішення.
2. Стягнути із Zernoprodukt Kft (Hungary, 2636 Tesa, Petofi Utca, 16, код підприємства 13-09-220874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (08303, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14, кабінет 405, код ЄДРПОУ 42255574) 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін