вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1636/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вольтен» (08296, Бучанський р-н, Київська обл., селище Ворзель, вул. Семеніївська, буд. 1)
про стягнення 4536060,00 грн.,
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Гаврись Я.Б. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001255 від 26.01.2018 р., довіреність 126/22 від 24.12.2025 р.,) - в режимі відеоконференції;
від відповідача: Журавльов П.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4772 від 13.12.2011 р., ордер серії АА № 1606577 від 28.07.2025 р.)
До Господарського суду Київської області звернулося Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - позивач, ПАТ «Центренерго») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вольтен» (далі - відповідач, ТОВ «НВП «Вольтен») про стягнення 4536060,00 грн., з яких - 4463400,00 грн. пені та 72660,00 грн. штрафу.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 30.01.2024 р. було укладено договір про закупівлю (поставку) товару № 121/7, згідно умов якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар у строк протягом 30 днів з моменту отримання письмової заявки позивача (до 30.03.2024 р.), проте, всупереч умовам зазначеного договору, відповідачем не було здійснено своєчасно поставку частини товару, у зв'язку з чим ПАТ «Центренерго» просить суд стягнути з ТОВ «НВП «Вольтен» 4463400,00 грн. пені та 72660,00 грн. штрафу за несвоєчасно поставлений товар згідно договору про закупівлю (поставку) товару № 121/7 від 30.01.2024 р., і судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2025 р. (суддя ОСОБА_1) було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2025 р. (суддя ОСОБА_1) було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2025 р.
29.07.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.07.2025 р. (вх. № 4876/25 від 29.07.2025 р.)
29.07.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 29.07.2025 р. (вх. № 10542/25 від 29.07.2025 р.) про повернення на стадію підготовчого провадження.
30.07.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення б/н від 30.07.2025 р.(вх. № 10582/25 від 30.07.2025 р.) на клопотання про повернення у підготовче засідання.
У судовому засіданні 30.07.2025 р. (суддя ОСОБА_1) протокольною ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та залишено без розгляду відзив на позовну заяву.
17.09.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.09.2025 р. (вх. № 12782/25 від 17.09.2025 р.) про відкладення розгляду справи.
17.09.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.09.2025 р. (вх. № 12781/25 від 17.09.2025 р.) про зменшення розміру штрафних санкцій, за змістом якого останній зазначав, що ПАТ «Центренерго» направляло своїм постачальникам листи про настання форс-мажорних обставин. Такий лист, за твердженням відповідача, направлявся і на його адресу, але не був отриманий. При цьому, в квітні 2024 року в телефонній розмові представнику відповідача було повідомлено, що на даний час поставка не актуальна через те, що Трипільська та Зміївська ТЕС були виведені з ладу. На початку вересня 2024 року, шляхом телефонного спілкування, ПАТ «Центренерго» попросило відновити поставку решти ізоляторів за договором. Комунікація відбувалася. У зв'язку з тим що, завод-виробник не відвантажив товар вчасно, ТОВ «НВП «Вольтен» повторно звернулося до виробника з листом від 08.11.2024 р. для встановлення причин затримки відвантаження товару та отримало відповідь про затримку з технічних причин. 11.11.2024 р. відповідач повідомив позивача про те, що поставка решти продукції затримується з технічних причин з боку заводу-виробника і що поставка в Україні планується на 27.12.2024 р. Окрім того, відповідач зазначає, що нараховані позивачем штрафні санкції за невиконання умов договору направлені не на компенсацію можливих майнових втрат позивача, а на отримання майнової вигоди, так як штрафні санкції у чотири з половиною рази перевищують вартість невчасно поставленої продукції, а також більші за ціну договору, що є порушенням принципів розумності та справедливості, закріплених у ст. 509 Цивільного кодексу України. Розмір заявленої до стягнення позивачем штрафної санкції є непропорційним до вчиненого відповідачем порушень умов договору. Крім того, як зазначає відповідач, позивачем не надано жодних доказів понесення збитків у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань. Водночас, позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензіями щодо їх невиконання. Також відповідач зазначав, що при розрахунку штрафних санкцій за порушення строку поставки товару позивач нараховує пеню за 215 календарних днів за період з 31.03.2024 р. по 30.10.2024 р., однак шість місяців, протягом яких позивач може нараховувати пеню, закінчилися 30.09.2024 р.
10.10.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення б/н від 10.10.2025 р. (вх. № 14022/25 від 10.10.2025 р.) на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, за змістом яких останній повідомляє, що ПАТ «Центренерго» не направляло жодних листів на адресу ТОВ «НВП «Вольтен» щодо настання форс-мажорних обставин по договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/7 від 30.01.2024 р. Також ПАТ «Центренерго» не створювало та не направляло ТОВ «НВП «Вольтен» листів про припинення дії договору № 121/7 від 30.01.2024 р. та про неможливість прийняти обладнання за вказаним договором. Щодо розміру неустойки, відповідач зазначає, що він є пропорційним до вчиненого відповідачем порушення умов договору. Так, відповідачем було поставлено 30,58% продукції за договором із затримкою в дев'ять місяців, що є неприпустимо довгим терміном. Дана продукція, ізолятори електричні ІОС, були необхідні ПАТ «Центренерго» для виробничої діяльності ТЕС ПАТ «Центренерго», проведення планової ремонтної компанії 2024 року та забезпечення основного та допоміжного обладнання теплових електростанцій.
14.10.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 14.10.2025 р. (вх. № 14221/25 від 14.10.2025 р.).
У судовому засіданні 15.10.2025 р. (суддя ОСОБА_1) протокольною ухвалою було повернуто без розгляду додаткові пояснення відповідача.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 р., у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , матеріали справи № 911/1636/25 було передано судді Господарського суду Київської області Бабкіній В.М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2026 р. прийнято до провадження судді Бабкіної В.М. матеріали справи № 911/1636/25 та призначено судове засідання з розгляду даної справи по суті на 16.02.2026 р.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалася перерва.
У судовому засіданні 30.03.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
30.01.2024 р. між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вольтен» (постачальник) було укладено договір про закупівлю (поставку) товару № 121/7, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (продукцію) згідно умов договору.
Згідно з п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.3 договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.
Згідно з п. 2.5 договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку передбаченому додатком до договору.
Відповідно до п. 3.1 договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору.
Згідно з п. 3.2 договору місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору.
Відповідно до п. 3.3 договору фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 5.3 договору датою поставки є дата підписання уповноваженим представником сторін акту приймання-передачі продукції.
Згідно з п. 5.5 договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору.
Відповідно до п. 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки (графік), встановлені цим договором.
Згідно з п. 9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 9.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.
Відповідно до п. 14.1 договору невід'ємною частиною цього договору є додаток № 1 до договору.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору, строк поставки встановлено протягом 30 днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки, у період з дати укладення договору по 31.12.2024 року.
29.02.2024 р. ТОВ «НВП «Вольтен» була отримана заявка № 23/732 від 09.02.2024 р. на постачання продукції, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» № 0503801132679, за змістом якої позивач просив поставити наступну продукцію: ізолятор ІОР-7,5 УЗ в кількості 198 шт., ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 150 шт., ізолятор ІОС-110-400 1МУХЛ1 в кількості 12 шт., ізолятор ІОС-110-600 1МУХЛ1 в кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-1250 1МУХЛ1 в кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-2000 1МУХЛ1 в кількості 5 шт., ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 500 шт.
На виконання умов договору постачальником було поставлено покупцю товар, що підтверджується актами приймання-передачі від 29.02.2024 р. (ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 250 шт. вартістю 945000,00 грн. з ПДВ), від 11.03.2024 р. (ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 150 шт., ізолятор ІОС-110-400 1МУХЛ1 в кількості 12 шт., ізолятор ІОС-110-600 1МУХЛ1 в кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-1250 1МУХЛ1 в кількості 5 шт. вартістю 770760,00 грн. з ПДВ), від 12.03.2024 р. (ізолятор ІОР-7,5 УЗ в кількості 86 шт. вартістю 278640,00 грн. з ПДВ), від 19.03.2024 р. (ізолятор ІОР-7,5 УЗ в кількості 112 шт. вартістю 362880,00 грн. з ПДВ), від 26.12.2024 р. (ізолятор ІОС-110-2000 1МУХЛ1 в кількості 5 шт. вартістю 93000,00 грн. з ПДВ), від 30.12.2024 р. (ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 250 шт. вартістю 945000,00 грн. з ПДВ).
Даний факт сторонами не заперечується.
Отже, в порушення визначених сторонами договору строків поставки, поставка товару вартістю 93000,00 грн. за актом від 26.12.2024 р. та вартістю 945000,00 грн. за актом від 30.12.2024 р. була здійснена постачальником після закінчення передбаченого п. 5 договору № 1 граничного строку поставки товару, а саме - після 30.03.2024 р., у зв'язку з чим позивач, керуючись п. 9.2 договору, нарахував відповідачу 399900,00 грн. пені та 6510,00 грн. штрафу за актом від 26.12.2024 р., 4063500,00 грн. пені та 66150,00 грн. штрафу за актом від 30.12.2024 р. за порушення постачальником строків поставки товару.
З урахуванням зазначеного, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд стягнути з ТОВ «НВП «Вольтен» 4463400,00 грн. пені та 72660,00 грн. штрафу за несвоєчасно поставлений товар згідно договору про закупівлю (поставку) товару № 121/7 від 30.01.2024 р.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Окрім того, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Поряд з цим, слід зазначити, що за приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Пунктом 5 додатку № 1 до договору сторони погодили строк поставки товару, який становить 30 днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки, у період з дати укладення договору по 31.12.2024 року.
Перевіряючи доводи позивача щодо несвоєчасної поставки товару та наявності підстав для нарахування пені і штрафу за прострочення поставки, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, 29.02.2024 р. ТОВ «НВП «Вольтен» була отримана заявка № 23/732 від 09.02.2024 р. на постачання продукції, а саме - ізолятор ІОР-7,5 УЗ в кількості 198 шт., ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 150 шт., ізолятор ІОС-110-400 1МУХЛ1 в кількості 12 шт., ізолятор ІОС-110-600 1МУХЛ1 в кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-1250 1МУХЛ1 в кількості 5 шт., ізолятор ІОС-110-2000 1МУХЛ1 в кількості 5 шт., ізолятор ІОС-35-1000 УХЛ1 в кількості 500 шт.
Тобто, поставка товару мала бути здійснена до 30.03.2024 р.
Однак, як вбачається з долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі, поставка за актом від 26.12.2024 р. на суму 93000,00 грн. та за актом від 30.12.2024 р. на суму 945000,00 грн. була здійснена з порушенням встановленого строку поставки.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд зазначає, що видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 р. у справі № 912/2483/17.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даному випадку, сторони під час укладання договору поставки передбачили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 9.2 договору).
Позивачем було нараховано і заявлено до стягнення з відповідача суму пені в загальному розмірі 4463400,00 грн., а саме - 399900,00 грн. на суму 93000,00 грн. за період з 31.03.2024 р. по 31.10.2024 р. (за актом від 26.12.2024 р.) та 4063500,00 грн. на суму 945000,00 грн. за період з 31.03.2024 р. по 31.10.2024 р. (за актом від 30.12.2024 р.).
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем не було дотримано наведених приписів Господарського кодексу України щодо нарахування пені протягом шести місяців, з дня виникнення прострочення, оскільки вірним періодом нарахування пені є з 31.03.2024 р. по 30.09.2024 р., у зв'язку з чим сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 3819480,00 грн., а саме - 342240,00 грн., нарахованих на суму 93000,00 грн. за період з 31.03.2024 р. по 30.09.2024 р. (за актом від 26.12.2024 р.) та 3477600,00 грн., нарахованих на суму 945000,00 грн. за період з 31.03.2024 р. по 30.09.2024 р. (за актом від 30.12.2024 р.).
Відтак, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 3819480,00 грн.
Окрім цього, позивачем на підставі п. 9.2 договору було визначено та заявлено до стягнення з відповідача штраф у загальному розмірі 72660,00 грн., а саме - 6510,00 грн. на суму 93000,00 грн. (за актом від 26.12.2024 р.) та 66150,00 грн. на суму 945000,00 грн. (за актом від 30.12.2024 р.).
Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним та обґрунтованим.
Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.
Водночас, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, за яким заявник просив суд зменшити розмір пені до 30000,00 грн. та відмовити у стягненні штрафу.
За змістом поданого клопотання відповідач зазначав, що ПАТ «Центренерго» направляло своїм постачальникам листи про настання форс-мажорних обставин. Такий лист, за твердженням відповідача, направлявся і на його адресу, але не був отриманий. При цьому, в квітні 2024 року в телефонній розмові представнику відповідача було повідомлено, що на даний час поставка не актуальна через те, що Трипільська та Зміївська ТЕС були виведені з ладу. На початку вересня 2024 року, шляхом телефонного спілкування, ПАТ «Центренерго» попросило відновити поставку решти ізоляторів за договором. У зв'язку з тим, що завод-виробник не відвантажив товар вчасно, ТОВ «НВП «Вольтен» повторно звернулося до виробника з листом від 08.11.2024 р. для встановлення причин затримки відвантаження товару та отримало відповідь про затримку з технічних причин. 11.11.2024 р. відповідач повідомив позивача про те, що поставка решти продукції затримується з технічних причин з боку заводу-виробника і що поставка в Україні планується на 27.12.2024 р. Окрім того, відповідач зазначав, що нараховані позивачем штрафні санкції за невиконання умов договору направлені не на компенсацію можливих майнових втрат позивача, а на отримання майнової вигоди, так як штрафні санкції більші за ціну договору, що є порушенням принципів розумності та справедливості, закріплених у ст. 509 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем не надано доказів понесення ним збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, в той час як позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензіями щодо їх невиконання.
Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, позивач посилався на те, що ПАТ «Центренерго» не направляло жодних листів на адресу ТОВ «НВП «Вольтен» щодо настання форс-мажорних обставин за договором про закупівлю (поставку) товарів № 121/7 від 30.01.2024 р., не створювало та не направляло ТОВ «НВП «Вольтен» листів про припинення дії договору № 121/7 від 30.01.2024 р. та про неможливість прийняти обладнання за вказаним договором. Щодо розміру неустойки, відповідач зазначав, що він є пропорційним до вчиненого відповідачем порушення умов договору, адже продукція, яка постачалася за договором, була необхідна ПАТ «Центренерго» для виробничої діяльності ТЕС ПАТ «Центренерго», проведення планової ремонтної компанії 2024 року та забезпечення основного та допоміжного обладнання теплових електростанцій.
Слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 р. у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, відповідач має самостійно нести всі ризики щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності порушення.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 02.07.2019 р. у справі № 910/15484/17, від 13.11.2018 р. у справі № 910/23/76/18 та від 06.06.2018 р. у справі № 902/306/16.
Щодо посилань у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій на те, що ПАТ «Центренерго» направляло відповідачу лист про настання форс-мажорних обставин, який не був отриманий останнім, та на те, що між сторонами відбулася телефонна розмова, в якій представника відповідача було повідомлено про неактуальність поставки через виведення з ладу ТЕС, то суд оцінює їх критично, оскільки позивачем було заперечено як факт надсилання листа про настання форс-мажорних обставин відповідачу, так і факт здійснення ним повідомлення про неактуальність поставки, а будь-яких доказів на підтвердження даних обставин до матеріалів справи відповідачем не надано.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем надано докази звернення до позивача з приводу затримки постачання товару з боку завода-виробника лише у листопаді 2024 р., в той час як за умовами договору товар мав бути поставлений відповідачем позивачеві у строк до 30.03.2024 р., про що зазначалося вище.
З огляду на викладене та на недоведення у даному випадку відповідачем належними і допустимими доказами наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи тривалість прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки обладнання, яке мало використуватись для забезпечення діяльності теплоелектростанцій, суд вбачає відсутніми у даній справі підстави для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають до стягнення з відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вольтен» 3819480,00 грн. пені, 72660,00 грн. штрафу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вольтен» (08296, Бучанський р-н, Київська обл., селище Ворзель, вул. Семеніївська, буд. 1, код 39037771) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код 22927045) 3819480 (три мільйони вісімсот дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. пені, 72660 (сімдесять дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, 45838 (сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 08 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.05.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна