вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2411/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Костюк А.С., розглянув матеріали справи
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»
36014, місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 6, код ЄДРПОУ 00110792
до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код ЄДРПОУ 22927045
про стягнення заборгованості
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код ЄДРПОУ 22927045
до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»
36014, місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 6, код ЄДРПОУ 00110792
про стягнення пені
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Степ'юк В.С., посвідчення №КВ2110, видане 15.12.2014, ордер серія АА №1509583 від 24.09.2025;
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Шевченко О.В., посвідчення №9130/10 від 31.07.2020, діє на підставі довіреності від 04.08.2025;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 829/25 від 28.07.2025) Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення заборгованості за договором № 131/19 про закупівлю (поставку) товарів від 18.09.2023 у розмірі 206 607,60 грн, з яких: 157372,80 грн основного боргу, 11542,96 грн пені, 7631,50 грн 3 % річних, 30060,34 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за двостороннім договором про закупівлю (поставку) товарів №131/19 від 18.09.2023.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2025 судом прийнято позовну заяву (вх. №829/25 від 28.07.2025) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2411/25, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки подання заяв по суті справи.
У системі ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11255/25 від 15.08.2025).
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.№6970/25 від 15.08.2025).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№5505/25 від 01.09.2025).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2025 судом прийнято зустрічний позов (вх. №6970/25 від 15.08.2025) до розгляду, об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №911/2411/25, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 14.10.2025.
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариство «Полтавський турбомеханічний завод» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 13386/2025 від 30.09.2025).
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла відповідь на відзив (вх. №14133/2025 від 13.10.2025).
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. №14196/2025 від 14.10.2025).
У судове засідання 14.10.2025 з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом.
У судовому засіданні 14.10.2025 судом розглянута заява Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (вх. №14196/25 від 14.10.2025) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2025 підготовче засідання відкладено на 11.11.2025.
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 15442/2025 від 06.11.2025).
У судове засідання 11.11.2025 з'явились представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2025.
У судове засідання 18.12.2025 з'явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).
У судовому засіданні 18.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд
встановив:
Правовідносини сторін
Між Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» як постачальником (далі - позивач за первісним позовом / відповідач за зустрічним позовом / постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» як покупцем (далі - відповідач за первісним позовом / позивач за зустрічним позовом / покупець) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів №131/19 від 18.09.2023 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (пункти 1.1. - 1.2. договору).
Відповідно до пункту 1.3. договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору ціна договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору.
Пунктом 3.2. договору погоджено, що місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору.
За умовами пункту 5.3. договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання - передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання - передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.
Пунктом 5.5. договору визначено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в пункті 5.3. договору.
Пунктом 7.1.1. договору встановлено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію, який корелюється з правом постачальника викладеним у пункті 7.4.1. договору своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію.
Відповідно до пункту 9.6. договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (пункт 12.1. договору).
У додатку №1 від 18.09.2023 до договору (далі - додаток №1), який підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками обох сторін, погоджено найменування, асортимент, кількість та ціну товарів (продукції).
За умовами пункту 2 додатку №1 до договору загальна вартість продукції з ПДВ 774000,00 грн.
Пунктом 3 додатку №1 до договору встановлено умови розрахунків: 30% передоплата від вартості продукції, зазначеній в заявці, 70% протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі продукції.
Відповідно до пункту 5. додатку №1 до договору строк поставки - протягом 90 днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки у період з дати укладення договору по 31.12.2023. Обсяги постачання можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків покупця.
Строк дії договору: з моменту укладання до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 9 додатку №1 до договору).
29.09.2023 позивач за первісним позовом отримав від відповідача за первісним позовом заявку на поставку запасних частин до турбін відповідно до умов договору та додатку №1 до нього на суму 774000,00 грн з ПДВ, копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до видаткової накладної №797 від 24.10.2023, товарно-транспортної накладної №797 від 24.10.2023 (форма N-1 TH) та акту приймання-передачі продукції до договору від 27.10.2023 постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію за договором на суму 157372,80 грн.
На підтвердження цієї поставки продукції до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії: видаткової накладної №797 від 24.10.2023, товарно-транспортної накладної №797 від 24.10.2023 (форма N-1 TH), акту приймання-передачі продукції до договору від 27.10.2023.
Також на вказану господарську операцію Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» сформовано податкову накладну від 24.10.2023 № 1266.
Прийняття вказаної продукції відповідач за первісним позовом не заперечує, наявність зауважень до неї матеріали справи не містять, надані суду документи щодо спірної поставки містять підписи представників обох сторін, їх погодження сторонами у судовому процесі не заперечувалось.
Позиції сторін щодо первісного позову
Первісний позов обгрунтований тим, що покупець у повному обсязі не оплатив продукцію за спірною поставкою на суму 157372,80 грн, у зв'язку з чим позивач заявляє до стягнення цей борг, а також нараховує пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Позивач за первісним позовом направляв на адресу відповідача за первісним позовом претензію від 19.02.2024 №12/16-000171 з вимогою оплатити вартість поставленої продукції на суму 157372,80 грн, до матеріалів справи надано копії претензії та докази її направлення відповідачу.
У відповідь на вказану претензію відповідач за первісним позовом направив позивачу лист № 23/901 від 20.02.2024 щодо оплати за договорами, в якому визнавав поставку за договором № 131/19 від 18.09.2023 на суму 157372,80 грн за видатковою накладною №797 від 24.10.2023 та повідомив, що заборгованість буде погашена за наявності достатнього фінансування.
У відзиві на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом не заперечує обставину укладення між сторонами договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/19 від 18.09.2023 та обставину поставки позивачем за первісним позовом на його адресу продукції на суму 157372,80 грн за видатковою накладною №797 від 24.10.2023, актом приймання-передачі продукції до договору від 27.10.2023 за його заявкою на поставку продукції на суму 774000,00 грн, не заперечує відповідність найменування та асортименту, що вказані у додатку № 1 до договору.
Разом з тим, відповідач за первісним позовом заперечує цей позов повністю з тих підстав, що строк оплати спірної поставки не настав у зв'язку із ненаданням постачальником покупцю рахунку-фактури на оплату, в порушення пункту 5.8. договору та доказів складання та реєстрації ним податкової накладної, в порушення пункту 11.4. договору.
Позиції сторін щодо зустрічного позову
Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що оскільки постачальник отримав заявку покупця 29.09.2023, він повинен був виконати зобов'язання з поставки продукції відповідно до пункту 5. додатку №1 до договору протягом 90 днів з моменту отримання письмової заявки покупця, тобто - до 28.12.2023, проте, порушив цей строк та не поставив продукцію на всю суму заявки 774000,00 грн, а здійснив лише спірну у справі поставку на суму 157372,80 грн, з огляду на що не поставлений товар за заявкою на суму 616627,20 грн.
Позивач за зустрічним позовом посилається також на те, що цей факт непоставки товару за спірною заявкою за договором на суму 616627,20 грн встановлений рішенням суду у справі № 911/649/24.
У зв'язку із вказаними обставини прострочення поставки продукції, за зустрічним позовом заявляється до стягнення 1072931,33 грн пені відповідно до пункту 9.2. договору.
Відповідач за зустрічним позовом цей позов заперечує повністю тим, що покупець не сплатив встановлену договором попередню оплату, відтак, у постачальника не виник обов'язок з поставки продукції за спірною заявкою, крім того, зважаючи на те, що покупець листом від 18.01.2024 № 23/341 відмовився від прийняття продукції за договором та відмовився від продовження строку дії договору, спірні зобов'язання за договором припинились, що також встановлено у рішенні суду у справі № 911/592/24 у подібних правовідносинах сторін.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Стосовно первісного позову
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач за первісним позовом поставку позивачем за первісним позовом продукції на суму 157372,80 грн за вказаними вище видатковою накладною та актом приймання-передачі продукції не заперечує, факт поставки продукції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами для такої господарської операції як поставка продукції: видаткововою накладною №797 від 24.10.2023, товарно-транспортною накладною №797 від 24.10.2023 (форма N-1 TH), актом приймання-передачі продукції до договору від 27.10.2023, відтак, суд дійшов висновку про підтвердження спірної поставки продукції за договором на суму 157372,80 грн.
Оскільки акт приймання-передачі продукції до договору підписаний сторонами 27.10.2023, з урахуванням пункту 5.3. договору, суд встановив, що датою поставки постачальником покупцю спірної продукції є 27.10.2023.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами чачтини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За пунктом 3 додатку № 1 до договору сторонами узгоджені умови розрахунків - протягом 30 календарних днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції, відтак, з урахуванням дати підписання сторонами акту приймання-передачі, суд дійшов висновку, що покупець мав оплатити спірний товар до 27.11.2023, з урахуванням того, що останній день тридцятиденного строку припадає на 26.11.2023 - неділю, відтак, за положенням частини 5 статті 255 Цивільного кодексу України останнім днем строку є перший за ним робочий день, а з 28.11.2023 це грошове зобов'язання є простроченим.
Станом на час розгляду цієї справи судом, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем за первісним позовом цього зобов'язання за договором з повної та своєчасної оплати поставленої продукції на суму 157372,80 грн, відповідачем за первісним позовом факт несплати цієї суми не заперечується, у зв'язку із чим, у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором наявна заборгованість в сумі 157372,80 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про те, що строк оплати спірної поставки не настав у зв'язку із ненаданням постачальником покупцю рахунку-фактури на оплату, в порушення пункту 5.8. договору та доказів складання та реєстрації ним податкової накладної, в порушення пункту 11.4. договору), з огляду на таке.
Якщо постачальник не зареєстрував податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних до закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого Податковим кодексом України, покупець має право призупинити виконання своїх зобов'язань по оплаті вартості продукції на суму, що відповідає сумі незареєстрованих податкових накладних (розрахунках коригування до податкових накладних), а саме - загальні суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, до моменту реєстрації такої податкової накладної (розрахунків коригування до податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 11.4. додатку № 1 до договору).
У випадку відсутності реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов'язання, в результаті чого покупець втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки покупцем відповідної вимоги постачальнику компенсувати покупцю усі пов'язані з таким порушенням збитки, а покупець зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відправки постачальником відповідної вимоги покупцю здійснити розрахунок з постачальником за отриману продукцію у розмірі, що дорівнює вартості продукції без ПДВ. У випадку здійснення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки покупцем відповідної вимоги постачальнику сплатити покупцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати покупцю усі пов'язані з таким порушенням збитки (пункт 11.5. додатку №1 до договору).
До матеріалів справи позивачем за первісним позовом дадано копію податкової накладної від 24.10.2023 № 1266, що зареєстрована Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» в Єдиному реєстрі податкових накладних на спірну господарську операцію, яка долучена судом з відхиленням заперечень Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про таке долучення щодо того, що цей доказ поданий не з першою заявою позивача по суті справи - позовною заявою, у зв'язку з тим, що суду не надано доказів того, що нереєстрація цієї податкової накладної була спірною обставиною між сторонами до звернення первісного позивача з позовом до суду, а заперечення щодо її реєстрації викладені відповідачем у відзиві, відтак, подання доказів на такі заперечення є належними з відповіддю на відзив, отже, належними доказами у матеріалах справи спростовуються аргументи відповідача за зустріним позовом, які стосуються податкової накладної на спірну господарську операцію.
Суд також, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про те, що ненадання постачальником покупцю рахунку-фактури на оплату, в порушення пункту 5.8. договору, є відкладальною умовою для оплати спірної поставки.
За пунктом 5.8. договору при поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: рахунку-фактуру; відповідних товаросупроводжувальних накладних; іншої документації на продукцію згідно умов Договору.
Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України 1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. 2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
До матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач за первісним позовом застосовував правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати документи, що стосуються товару, які передбачені статтею 666 Цивільного кодексу України: вказував постачальнику на невиконання його обов'язку з передачі документів, що стосуються товару, встановлював строк для їх передачі, відмовився від договору та повернув спірний товар постачальнику.
Зважаючи на вказане та прийняття спірної продукції, в порядку статті 655 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити ціну отриманої продукції.
Крім того, Верховний Суд неодноразово підтверджував, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє від обов'язку оплатити товар, якщо факт його отримання підтверджено. Рахунок-фактура є лише документом, який містить вимогу про оплату, а не первинним документом, що підтверджує факт передачі товару чи виконання робіт, він є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар / надані послуги / виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер (наприклад, постанова від 29.04.2020 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/641/19).
Отже, доводи відповідача за первісними позовом щодо рахунку-фактури не спростовують висновків суду про належність здійснення оплати спірної продукції до 27.11.2023 і того, що з 28.11.2023 це грошове зобов'язання є простроченим.
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням зазначеного вище, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем за первісним позовом не надав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову, в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 157372,80 грн.
Крім того, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 30060,34 грн (за період з грудня 2023 року по травень 2025 року), 3% річних у розмірі 7631,50 грн (за період з 26.11.2023 по 08.07.2025) та пені у розмірі 11542,96 грн (за період з 26.11.2023 по 25.05.2024).
Право на нарахування пені за прострочення оплати продукції встановлене у пункті 9.6. договору.
Відповідно до пункту 9.6. договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
За результатами перевірки розрахунку пені, що здійснений позивачем, судом враховано, що ним взято за основу одну облікову ставку Національного банку України, що відповідає умовам пункту 9.6. Договору.
Судом враховані власні висновки про початок періоду прострочення основного грошового зобов'язання з 28.11.2023 та здійснений перерахунок у межах позовних вимог з урахуванням такої дати початку прострочення.
За результатом перерахунку суду розмір інфляційних втрат складає 30060,34 грн (за період з грудня 2023 року по травень 2025 року), 3% річних - 7605,63 грн (за період з 28.11.2023 по 08.07.2025) та пені - 11404,99 грн (за період з 28.11.2023 по 25.05.2024).
З огляду на вказане, ці позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначених сумах.
Одночасно, судом розглянуте клопотання Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про зменшення цих позовних вимог, за наслідком розгляду якого суд дійшов таких висновків.
Судом взяті до уваги значні збитки, що несе Публічне акціонерне товариство «Центренерго» через постійні ракетні обстріли Російською Федерацією його інфраструктури та критичну важливість її постійного відновлення, а також відсутність доказів значних збитків, що завдані позивачу, з огляду на що суд вбачає підстави для зменшення пені на 50%, оскільки нарахування неустойки прямо залежить від ступеню вини боржника, при цьому, доказів понесених збитків позивачем не надано.
Стосовно нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних судом враховано, що за статтею 625 Цивільного кодексу України їх нарахування має компенсаторний характер і не ставиться у залежність від вини боржника, при цьому, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобовязання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов'язань (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справі №703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15), а правова природа правовідносин за статтею 625 Цивільного кодексу України: не є відповідальністю та/або санкціями, є способом компенсації втрат у звязку з неповерненням/невиплатою грошових коштів, є платою за користування грошовими коштами, нараховуються незалежно від вини боржника (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 06 червня 2012 року, провадження 6-49 цс12 та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16).
Відтак, з урахуванням нарахування процентів річних у мінімальному розмірі, що встановлений законом та реальності знецінення належних до сплати коштів через інфляційні процеси протягом періоду несплати відповідачем спірної заборгованості, відмова від стягнення судом цих нарахувань чи їх зменшення у будь-якому розмірі порушить права позивача на компенсацію відповідних втрат та буде невиправданим щодо співвідношення інтересів обох сторін, при цьому, право на зменшення суду, за частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, надано виключно щодо неустойки, якими ані інфляційні втрати, ані три проценти річних не являються.
З огляду на вказане, підстав для зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд не вбачає.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» 157372,80 грн основного боргу, 30060,34 грн інфляційних втрат, 7605,63 грн 3% річних, 5702,50 грн пені.
Оскільки спір за первісним позовом виник через неправильні дії відповідача, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом повністю у розмірі 3099,11 грн, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно зустрічного позову
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, судом встановлено таке.
Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані порушенням строків поставки продукції за договором № 131/19 від 18.09.2023, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Як зазначив позивач за зустрічним позовом, на виконання умов Договору № 131/19 від 18.09.2023, покупець надіслав постачальнику на електронну адресу (e-mail) постачальника, вказану y договорі (priemnaya@ptmz.nicmas.com) заявку від 28.09.2023.
Постачальник отримав письмову заявку покупця на поставку всієї продукції 29.09.2023, у зв'язку із чим постачальник повинен був виконати своє зобов'язання з поставки продукції за договором в 90-денний строк з моменту отримання заявки, тобто - до 28.12.2023.
Згідно з поясненнями Публічного акціонерного товариства «Центренерго», Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» здійснило поставку продукції на адресу покупця всього на суму 157372,80 грн, що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 27.10.2023 на суму 157372,80 грн (видаткова накладна № 797 від 24.10.2023).
Таким чином, за твердженням позивача за зустрічним позовом, поставка продукції за письмовою заявкою покупця була виконана постачальником лише частково - на суму 157372,80 грн та з порушенням передбачених договором строків, відтак, постачальник не забезпечив постачання продукції, замовленої на підставі письмової заявки № 23/3911 від 28.09.2023, на суму 616627,20 грн.
Вказані обставини, на переконання Публічного акціонерного товариства «Центренерго», засвідчують те, що Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» не виконало взяті на себе зобов'язання з поставки продукції за договором про закупівлю (поставку) товарів № 131/19 від 18.09.2023, у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством «Центренерго» подано зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 1072931,33 грн пені за недопоставлену продукцію за період з 04.04.2024 по 29.06.2024.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як було встановлено судом, сторонами узгоджено в пункті 5 додатку № 1 строк поставки: протягом 90 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки.
У матеріалах справи наявна заявка покупця на поставку запасних частин № 23/3911 від 28.09.2023.
Суд встановив, що асортимент, найменування, кількість товару, які наведені в заявці № 23/3911 від 28.09.2023 відповідають асортименту, найменуванню та кількості товару, який зазначений у пункті 1 додатку № 1 до договору.
Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору, загальна вартість продукції з ПДВ складає 774000,00 грн.
Отже, суд встановив, що покупцем надано постачальнику заявку № 23/3911 від 28.09.2023 на постачання товару всього на суму 774000,00 грн.
Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» не заперечує отримання від покупця заявки на поставку продукції № 23/3911 від 28.09.2023 на свою електронну пошту 29.09.2023.
Отже, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був здійснити поставку замовленого обсягу товару згідно із заявкою № 23/3911 від 28.09.2023 - у строк до 28.12.2023.
Судом встановлено, що постачальник зобов'язання за договором та додатком № 1 до нього, в частині повної та своєчасної поставки замовленого згідно із заявкою покупця № 23/3911 від 28.09.2023 товару, виконав лише частково, поставив покупцю товар на суму 157372,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною, товарно-транспортною накладною та актом прийняття-передачі продукції, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Станом на час розгляду цієї справи, в матеріалах справи відсутні докази поставки на користь покупця за заявкою № 23/3911 від 28.09.2023 товару на повну суму заявки - 774000,00 грн.
Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» у відзиві на зустрічну позовну заяву визнає, що постачальником не було здійснено часткову поставку товару у строк, встановлений пунктом 5 додатку № 1 до договору, проте вважає, що обставини, які склались, є об'єктивними та не залежали від постачальника.
Станом на час звернення позивачем за зустрічним позовом до суду, Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод», всупереч умовам договору та додатку № 1 до нього, не забезпечило поставку продукції, замовленої на підставі письмової заявки покупця № 23/3911 від 28.09.2023 на суму 774000,00 грн, доказів поставки товару на вказану суму матеріали справи не містять.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 9.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник крім оплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.
Позивач за зустрічним позовом за порушення постачальником зобов'язань за договором та додатком № 1 до нього в частині повної та своєчасної поставки замовленого товару, нарахував на підставі пункту 9.2. договору та заявляє до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1072931,33 грн пені за недопоставку продукції за період прострочення з 04.04.2024 по 29.06.2024.
За результатом дослідження розрахунку позивача за зустрічним позовом сум пені за недопоставку продукції, суд встановив таке.
Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» у відзиві на зустрічну позовну заяву визнає, що постачальником не було здійснено часткову поставку товару у строк, встановлений умовами пункту 5 додатку № 1 до договору, проте, зазначає, що обставини, які склались, є об'єктивними та не залежали від постачальника. Відповідач у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив, що постачальник неодноразово звертався до покупця з проханням продовжити строк дії договору про закупівлю шляхом укладення додаткової угоди у зв'язку із тим, що виконати взяті на себе зобов'язання у строк неможливо внаслідок частих повітряних тривог, вимкнень електроенергії, недостатності кадрів, закупівлею необхідних матеріалів, які, на даний час, не виготовляються в Україні. Окрім того, як зазначив відповідач за зустрічним позовом, він наголошував на тому, що виконає зобов'язання з поставки продукції та направляв графік відвантаження запасних частин за договором, проте, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» надало відповідь на листи, в якій повідомило, що продовження терміну дії договору про закупівлю неможливе у зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.2023.
У матеріалах справи наявні листи Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» № 12/21-000004 від 27.12.2023 та № 12/21-000004 від 02.01.2024, адресовані Публічному акціонерному товариству «Центренерго», в якому постачальник просив покупця продовжити строк дії договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/19 від 18.09.2023 шляхом укладення додаткової угоди та гарантував виконання своїх зобов'язань.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» № 12/21-000012 від 05.01.2024, в якому постачальник просив покупця продовжити строк дії договору про закупівлю шляхом підписання додаткових угод. Постачальник гарантував виконання своїх договірних зобов'язань та направив покупцю графік відвантаження запасних частин за договором.
Також Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» складено 16.01.2024 та адресовано Публічному акціонерному товариству «Центренерго» лист № 12/21-000035, в якому повідомляється покупцю про направлення на його адресу графіку виготовлення продукції відповідно до умов договору № 131/19 від 18.09.2023. Одночасно з цим, постачальник в листі повідомляє покупця про заплановане відправлення через поштову компанію «Нова Пошта» у період з 17-20 січня 2024 року продукції та просив повідомити про готовність приймання відповідної продукції.
Суд зазначає, що відповідач за зустрічним позовом доказів направлення листа № 12/21-000012 від 05.01.2024 та листа № 12/21-000035 від 16.01.2024 суду не надав, проте, позивач за зустрічним позовом направлення вказаних листів на його адресу не заперечує.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на лист Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» № 12/21-000012 від 05.01.2024, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» направило постачальнику лист №23/341 від 18.01.2024 щодо закінчення строку дії договорів, в якому повідомляло постачальника, що продовження строку дії, зокрема договору № 131/19 від 18.09.2023, у січні 2024 року неможливе у зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.2023. У листі покупець також зазначив, у відповідь на лист № 12/21-000035 від 16.01.2024, що не має можливості отримати продукцію, зокрема за договором № 131/19 від 18.09.2023, у зв'язку з тим, що строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2023 (копія листа наявна в матеріалах справи).
Стосовно доводів позивача за зустрічним позовом, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» не могло у межах правового поля отримати продукцію за договорором у зв'язку із тим, що строк дії договору закінчився 31.12.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору.
У пункті 9 додатку № 1 до договору визначено строк дії договору: по 31.12.2023, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного їх виконання. Автоматична пролонгація договору не передбачена умовами договору № 131/19 від 18.09.2023. Отже з дати, вказаної у пункті 9 додатку № 1 до договору, строк дії договору № 131/19 від 18.09.2023 закінчився.
За змістом умов договору № 131/19 від 18.09.2023, обов'язку постачальника забезпечити поставку продукції у строки (графік) встановлені цим договором (пункт 7.3.1. договору) кореспондує обов'язок покупця приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукції (пункт 7.1.2. договору).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 11 статті 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним. Такі висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України).
Натомість, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України).
Правило частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України вказує на те, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Тому, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (частина 3 статті 615 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, за змістом частини 2 статті 622 Цивільного кодексу України, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» направило постачальнику лист № 23/341 від 18.01.2024, в якому повідомило постачальника, що продовження строку дії, зокрема договору № 131/19 від 18.09.2023, у січні 2024 року неможливе у зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.2023. У листі покупець також зазначив, у відповідь на лист № 12/21-000035 від 16.01.2024, що не має можливості отримати продукцію, зокрема за договором № 131/19 від 18.09.2023, у зв'язку з тим, що строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2023.
Отже, суд встановив, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» листом № 23/341 від 18.01.2024 відмовилось від прийняття продукції (прийняття виконання постачальником зобов'язань за договором), внаслідок чого Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі (поставити решту недопоставленої за заявкою № 23/3911 від 28.09.2023 продукції).
З урахуванням зазначеного вище, з моменту відмови Публічного акціонерного товариства «Центренерго» листом № 23/341 від 18.01.2024 від прийняття продукції за договором № 131/19 від 18.09.2023, зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» з поставки продукції на недопоставлену суму 616627,20 грн припинилось.
Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, за порушення постачальником зобов'язань за договором та додатком № 1 до нього в частині повної поставки замовленої продукції, позивач за зустрічним позовом нарахував на підставі пункту 9.2. договору та заявляє до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1072931,33 грн пені за недопоставку продукції за період прострочення з 04.04.2024 по 29.06.2024.
Враховуючи висновок суду про те, що з моменту відмови Публічного акціонерного товариства «Центренерго» листом № 23/341 від 18.01.2024 від прийняття продукції за договором № 131/19 від 18.09.2023, зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» з поставки продукції на суму 616627,20 грн припинилось, суд вважає неправомірним нарахування позивачем за зустрічним позовом пені після такої відмови від прийняття продукції (тобто після 18.01.2024).
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Европейський суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
З огляду на встановлені обставини справи та правову оцінку суду, зобов'язання відповідача за зустрічним позовом з поставки продукції на суму 616627,20 грн припинилося з моменту відмови позивача за зустрічним позовом від її прийняття, оформленої листом № 23/341 від 18.01.2024.
За таких умов відсутні правові підстави для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання після зазначеної дати, оскільки саме зобов'язання припинилось.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Публічним акціонерним товариством «Центренерго» вимоги за зустрічним позовом повністю не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача за зустрічним позовом залишаються за ним.
Інші доводи та докази сторін оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
1. Первісний позов (вх.№829/25 від 28.07.2025) Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення заборгованості за договором №131/19 про закупівлю (поставку) товарів від 18.09.2023 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (36014, місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 6, код ЄДРПОУ 00110792) основний борг у розмірі 157372,80 грн (сто п'ятдесят сім тисяч триста сімдесят дві гривні вісімдесят копійок), пеню у розмірі 5702,50 грн (п'ять тисяч сімсот дві гривні п'ятдесят копійок), 3 % річних у розмірі 7605,63 грн (сім тисяч шістсот п'ять гривень шістдесят три копійки), інфляційних втрат у розмірі 30060,34 грн (тридцять тисяч шістдесят гривень тридцять чотири копійки) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3099,11 грн (три тисячі дев'яносто дев'ять гривень одинадцять копійок).
3. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову (вх.№6970/25 від 15.08.2025) Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення пені відмовити повністю.
5. Судові витрати Публічного акціонерного товариства «Центренерго» зі сплати судового збору за подання зустрічного позову залишити за позивачем за зустрічним позовом.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 11.05.2026.
Суддя С.О. Саванчук