Справа № 530/1726/25 Номер провадження 11-кп/814/873/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 травня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025175490000202 від 18 серпня 2025 року за апеляційною скаргою зі змінами прокурора ОСОБА_8 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Смотрич Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, зокрема -
27 червня 2025 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.309 КК України на 3 роки пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України,
визнано винуватим і засуджено за:
ч.2 ст.125 КК України - на 1 рік пробаційного нагляду;
ч.1 ст.357 КК України - на 1 рік 6 місяців пробаційного нагляду.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_9 остаточне покарання - 2 роки пробаційного нагляду з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України.
За вироком місцевого суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за вчинення ним кримінальних правопорушень за таких обставин.
17 серпня 2025 року приблизно о 14 годині ОСОБА_9 , перебуваючи на території центрального ринку м. Зіньків, розташованого за адресою: вул. Воздвиженська, 14 м. Зіньків Полтавського р-ну Полтавської обл., у ході сварки із ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, наніс йому по одному удару кулаками в ділянки лівих ока та вуха, від чого ОСОБА_10 впав спиною вниз на асфальт. Затим ОСОБА_9 , нахилившись зверху над ОСОБА_10 , схопив рукою та стиснув його шию, здавив своєю рукою передпліччя правої руки ОСОБА_10 . Зазначеними вище протиправними діями ОСОБА_9 заподіяв ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також 17 серпня 2025 року приблизно о 14 годині 05 хвилин ОСОБА_10 , перебуваючи на території центрального ринку за вказаною вище адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав із правої кишені штанів ОСОБА_10 належну йому платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка є офіційним документом.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2025 року в частині призначення ОСОБА_9 покарання та призначити йому покарання за: ч.2 ст.125 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; ч.1 ст.357 КК України - штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень; на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; відповідно до ч.1 ст.71 КК України із застосуванням ст.72 КК України, з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у вигляді 2 років 2 місяців 26 днів пробаційного нагляду й штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно. Свої вимоги мотивує тим, що: суд першої інстанції, незважаючи на наявність невідбутого ОСОБА_9 покарання у вигляді пробаційного нагляду за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року, в порушення вимог ст.59-1 КК України повторно призначив обвинуваченому аналогічне покарання та безпідставно не застосував положення ст.71 КК України, не призначивши ОСОБА_9 покарання за сукупністю вироків; наразі обвинувачений має захворювання, переніс ряд повторних ішемічних інсультів.
Потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату й час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, клопотань/заяв про відкладення розгляду провадження від них не надходило, потерпілий причини неявки не повідомив, обвинувачений заявив клопотання, в якому проінформував суд апеляційної інстанції, що не бажає брати участь у апеляційному розгляді, просив: здійснювати апеляційний розгляд без його участі; призначити йому за вчинене мінімальне покарання.
В апеляційній скарзі зі змінами не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого та його участь у здійсненні апеляційного розгляду в розумінні положень ст.ст.401, 405 КПК України не є обов'язковою.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин, кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 підлягає розгляду в апеляційному порядку.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку прокурора та захисника, які підтримали апеляційну скаргу зі змінами, вивчила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги зі змінами та дійшла висновку про таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, обгрунтованості його засудження та правильності кваліфікації його дій за: ч.2 ст.125 КК України - як умисне заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; ч.1 ст.357 КК України - як викрадення офіційного документа з корисливих мотивів, у апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 судом першої інстанції розглянуто у спрощеному провадженні в порядку ст.382 КПК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені в апеляційній скарзі зі змінами доводи прокурора, підтримані в судовому засіданні учасниками провадження, про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
Виходячи з положень ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.408 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.
Пунктом 4 ч.1 ст.409 КПК України унормовано, що підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.413 КПК України визнається: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно з ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч.5 ст.59-1 КК України пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року, який набрав законної сили 28 липня 2025 року, ОСОБА_9 було визнано винуватим і засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді 3 років пробаційного нагляду з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Зі змісту даних Полтавського районного сектору №2 Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області вбачається, що з 31 липня 2025 року на обліку в органі пробації перебуває ОСОБА_9 , засуджений за вказаним вище вироком від 27 червня 2025 року. Станом на 04 травня 2026 року (дата апеляційного розгляду) невідбута ОСОБА_9 частина покарання у вигляді пробаційного нагляду за цим вироком становить 2 роки 2 місяці 26 днів.
У кримінальному провадженні, що є предметом апеляційного розгляду, ОСОБА_9 учинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.125, ч.1 ст.357 КК України, 17 серпня 2025 року, тобто під час відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду за попереднім вироком, яке наразі ним у повному обсязі не відбуте, а тому можливість призначення йому покарання у вигляді пробаційного нагляду за вчинення вказаних кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні виключається.
Проте суд першої інстанції за наявності в матеріалах кримінального провадження відомостей щодо засудження ОСОБА_9 за попереднім вироком до пробаційного нагляду та його перебування на обліку в органі пробації у зв'язку з відбуттям цього виду покарання станом на момент вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.357 КК України (а.к.п.70-73, 75), не перевірив зазначені вище обставини та в порушення вимог ч.5 ст.59-1 КК України за оскаржуваним вироком знову призначив обвинуваченому за ч.2 ст.125, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України покарання у вигляді пробаційного нагляду.
Також місцевий суд безпідставно не застосував положення ч.1 ст.71 КК України та не призначив ОСОБА_9 покарання за сукупістю вироків, оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.125, ч.1 ст.357 КК України, ОСОБА_9 були вчинені до повного відбуття покарання за попереднім вироком Зіньківського районного суду Полтавської області 27 червня 2025 року.
Таким чином, судом першої інстанції закон України про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, що є підставою для зміни вироку.
За змістом ст.ст.50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками, їх характер, конкретні обставини й індивідувальний ступінь суспільної небезпеки, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, який у повному обсязі визнав винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень починаючи з першочергових етапів кримінального провадження, судимий, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, знаходиться під спостереженням у лікаря-нарколога з діагнозом: ППР-А, синдром залежності від алкоголю, наразі має захворювання, переніс ряд повторних ішемічних інсультів, його сімейний та майновий стан, те, що викрадена банківська картка була видана ОСОБА_9 поліції в ході огляду місця події та затим повернута потерпілому, відсутність претензій з боку потерпілого до обвинуваченого, те, що він не наполягав на призначенні ОСОБА_9 суворого покарання, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, та обставини, що його обтяжує - вчинення кримінальних правопорушень щодо особи з інвалідністю.
Ураховуючи зазначені вище дані та обставини кримінального провадження в їх сукупності, межі апеляційних вимог прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обвинуваченому слід призначити покарання та вважати його засудженим до покарання за ч.2 ст.125, ч.1 ст.357 КК України у вигляді штрафу відповідно до санкцій цих норм кримінального закону, затим обрати йому захід примусу на підставі ч.1 ст.70 КК України з подальшим застосуванням приписів ч.1 ст.71 КК України шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання у вигляді пробаційного нагляду за попереднім вироком, вказавши про самостійне виконання заходу примусу у вигляді штрафу.
Підстав для застосування щодо ОСОБА_9 положень ст.ст.69, 75 КК України перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Виходячи з обставин даного провадження, саме таке покарання зі способом його виконання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, апеляційну скаргу зі змінами слід задовольнити, а оскаржуваний вирок у частині призначення ОСОБА_9 покарання - змінити.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу зі змінами прокурора ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2025 року в частині призначення ОСОБА_9 покарання змінити.
Призначити ОСОБА_9 покарання та вважати його засудженим до покарання за:
ч.2 ст.125 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
ч.1 ст.357 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за зміненим вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2025 року повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року та призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, і пробаційного нагляду на строк 2 роки 2 місяці 26 днів із покладенням на ОСОБА_9 обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України, визначених вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року щодо нього.
Відповідно ч.3 ст.72 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4