Справа № 545/754/26 Номер провадження 11-кп/814/1209/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 травня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
представника колонії - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 05.03.2026,
Цією ухвалою задоволено заяву засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світлодарськ Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.07.2024 за ст. 336 КК України на 3 роки позбавлення волі.
про його умовно - дострокове звільнення від відбування призначеного вироком покарання на його невідбуту частину строком 1 рік 4 місяці 14 днів.
Таке рішення суд мотивував тим, що враховуючи характеризуючі дані на особу засудженого та висновок адміністрації установи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_10 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, що є підставою, передбаченою ст. 81 КК України для його умовно-дострокового звільнення.
У поданій апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком покарання.
Свої вимоги мотивує тим, що у матеріалах особової справи відсутні докази, які беззаперечно доводять, що засуджений довів своє виправлення, оскільки протягом усього строку відбування покарання ОСОБА_10 отримав лише одне заохочення, 30.01.2026. Разом з тим позитивна характеристика засудженого хоча і вказує на позитивні зміни у його поведінці, однак є недостатньою для висновку про його остаточне виправлення.
Інші учасники судового розгляду ухвалу суду не оскаржили.
На апеляційну скаргу прокурора засуджений подав заперечення у якому просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог прокурора.
Колегія суддів заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, засудженого, який просив ухвалу суду залишити без змін, представника колонії, який у вирішенні цього питання поклався на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
За змістом положень п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 засуджений вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.07.2024 за ст. 336 КК України на 3 роки позбавлення волі.
ОСОБА_10 покарання відбуває з 19.07.2024 року та на момент звернення до суду із заявою відбув половину строку призначеного покарання та має право на застосування положень ст. 81 КК України. Кінець строку покарання засудженого 19.07.2027.
З характеристики вбачається, що засуджений з 18.12.2024 відбуває покарання в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)», де характеризувався задовільно, отримав 1 заохочення, стягнень не мав. Працює робітником майстерні установи.
З 01.01.2025 розподілений до відділення СПС №3.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується ввічливих взаємовідносин з персоналом. Підтримує доброзичливі відносини з родиною.
До виконання робіт з благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою.
Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у корекційній програмі «Вирішення проблем».
Рішенням комісії державної установи №14 від 09.05.2025 відповідно до ст. 100 та 101 КВК України, засудженому відмовлено у заміні умов тримання.
Рішенням комісії державної установи №24 від 012.08.2025 відповідно до ст. 82 КК України, засудженому відмовлено у заміні невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке.
Рішенням комісії державної установи №5 від 13.02.2026 засудженому відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення від покарання відповідно до ст. 81 КК України.
До установи виконавчі листи не надходили.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що дійсно, як зазначено у апеляційній скарзі, у матеріалах особової справи відсутні докази, які беззаперечно доводять, що засуджений ОСОБА_10 довів своє виправлення.
Разом з тим, дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Проте, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 протягом усього часу відбування покарання не завжди характеризувалася позитивно, працював не завжди, протягом усього строку відбування покарання отримав лише 1 заохочення - 30.01.2026, рішенням комісії установи засудженому було відмовлено у зміні умов тримання, заміні невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке та у застосуванні умовно-дострокового звільнення від покарання, що вказує на нестабільну поведінку засудженого та свідчить про недосягнення ОСОБА_11 такого стану, за якого від нього не доводиться очікувати вчинення у майбутньому нових злочинів.
У матеріалах особової справи відсутні докази, які беззаперечно доводять, що засуджений довів своє виправлення, оскільки протягом усього строку відбування покарання ОСОБА_10 отримав лише одне заохочення, 30.01.2026. Разом з тим позитивна характеристика засудженого хоча і вказує на позитивні зміни у його поведінці, однак є недостатньою для висновку про його остаточне виправлення.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву засудженого, вказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання умовно-достроково.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою у задоволенні клопотання засудженого необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задоволено.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 05.03.2026, щодо ОСОБА_7 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19.07.2024, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4