Справа № 545/741/26 Номер провадження 11-кп/814/1220/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 травня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
представника колонії - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 05.03.2026,
Цією ухвалою відмовлено у задоволені клопотання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, засудженого вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 07.12.2023 за ст. 336 КК України на 3 роки позбавлення волі,
про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Таке рішення суд мотивував тим, що підставою для звільнення особи умовно-достроково є не лише сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи. Проте засуджений ОСОБА_7 , перебуваючи в установі відбування покарання, на думку суду, своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.
У поданій апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не повністю врахував, що засуджений відбув більше 2/3 строку покарання, та характеризуючі з позитивної сторони дані про особу засудженого, а саме те, що він працює протягом всього строку відбування покарання та не порушував режиму відбування покарання.
Інші учасники судового розгляду ухвалу суду не оскаржили.
Колегія суддів заслухавши доповідача, засудженого в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, думку представника установи відбування покарань, який поклався на розсуд суду у вирішенні вказаного питання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
За змістом положень п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 07.12.2023 за ст. 336 КК України на 3 роки позбавлення волі.
ОСОБА_7 покарання відбуває з 24.01.2024, на момент звернення засудженого з клопотанням про його умовно - дострокове звільнення, він відбув більше половини строку покарання та має право на застосування положень ст. 81 КК України. Кінець строку покарання засудженого 24.01.2027.
З характеристики вбачається, що засуджений відбував покарання в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», де характеризувався задовільно, стягнень та заохочень не мав.
З 06.03.2024 відбуває покарання в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)», де отримав два стягнення, які погашені у встановленому законом порядку, у тому числі був поміщений до ДІЗО на 7 діб та 2 заохочення. Працює робітником майстерні установи.
Перебуває в Держаній установі «Божковська випрана колонія (№16)» на профілактичному обліку, як особа, схильна до членоушкодження.
У відносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних відносин з працівниками установи. Підтримує соціальні зв'язки з родиною.
Брав участь у корекційних програмах «Вирішення проблем» та «Підтримка родинних зв'язків».
Не бере участь у виконанні заходів індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим та інших виховних заходах, що проводяться в установі.
Рішенням комісії державної установи №28 від 30.10.2025 відповідно до ст. 100 та 101 КВК України, засудженому відмовлено у заміні умов тримання.
Рішенням комісії державної установи №4 від 05.02.2025 відповідно до ст. 82 КК України, засудженому відмовлено у заміні невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке.
Рішенням комісії державної установи №27 від 27.08.2025 засудженому відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення від покарання відповідно до ст. 81 КК України.
Виконавчі листи на адресу установи не надходили.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що дійсно, як зазначено у апеляційній скарзі, засуджений відбув більше строку покарання, працює.
Проте зазначені у апеляційній скарзі доводи не є беззаперечними доказами того, що засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Крім того, дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, протягом усього строку відбування покарання ОСОБА_7 , всупереч апеляційним доводам засудженого, не завжди позитивно характеризувався, 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, у тому числі був поміщений до ДІЗО на 7 діб, не бере участь у виконанні заходів індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим та інших виховних заходах, що проводяться в установі.
Крім того, з матеріалів особової справи засудженого вбачається, що рішеннями комісії засудженому було відмовлено у заміні умов тримання відповідно до ст. 100 та ст. 101 КВК України, у заміні невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке відповідно до ст. 82 КК України та у застосуванні умовно-дострокового звільнення від покарання відповідно до ст. 81 КК України.
Зазначене вказує на нестабільну поведінку та свідчить про недосягнення ОСОБА_7 такого стану, за якого від нього не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.
Всупереч доводам засудженого, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи та дані про особу засудженого, в тому числі і ті, які зазначені в апеляційній скарзі, та обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання про умовно - дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду полтавської області від 05.03.2026, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3