Справа № 759/4493/26
Провадження № 2-з/752/108/26
08 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Касаткіної А.В.
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, суд
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Святошинського районного суду м.Києва і просить:
1) стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 11 лютого 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев'янко В.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 34 у сумі, еквівалентній 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення;
2) стягнути з відповідача на його користь 3 % річних за період прострочення з 21 лютого 2022 року до 16 лютого 2026 року в сумі, еквівалентній 23 473,97 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят три долари США 97 центів) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення;
3) стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочення з 28 серпня 2025 року до 16 лютого 2026 року в сумі, еквівалентній 29 287,67 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім доларів США 67 центів) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року цивільна справа передана на підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
07 травня 2026 року до суду надійшло клопотання позивача, в якому останній посилається на те, що 26 лютого 2026 року після визначення складу суду в справі №759/4493/26 та до постановлення Святошинським районним судм міста Києва ухвали від 02 березня 2026 року про передання справи за підсудністю, ним подано заяву про забезпечення позову в межах вказаної справи, яка також мала бути передана на розгляд Голосіївського районного суду міста Києва.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08 травня 2026 року визначено склад суду для розгляду суддю Машкевич К.В.
В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна відповідача, а саме:
1) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38.2 кв.м., житловою площею 13.2 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3273569980000;
2) квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 50.3 кв.м., житловою площею 25.2 кв.м.;, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3273569980000; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3273564780000;
3) квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 39.3 кв.м., житловою площею 11.8 кв.м.;
4) квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 68,5 кв.м., жилою площею 41,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2133234780000;
5) квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 80.2, житловою площею 41.8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 228956280000;
6) земельну ділянку, назва регіону, до якого належить ОНМ: Київська обл.; кадастровий номер: 3210945900:01:095:3120; площею : 0.0247 гп;
Посилається на те, що 11 лютого 2022 року між ним та відповідачем укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев'янко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 34.
Відповідно до пункту 1 договору він передав відповідачу в борг грошові кошти готівкою у сумі 5 576 000 (п'ять мільйонів п'ятсот сімдесят шість тисяч) гривень 00 копійок, що еквівалентно 200 000 (двісті тисячам) доларів США 00 центів за офіційним курсом Національного Банку України станом на день укладення договору цього договору.
Відповідно до пункту 3 договору відповідач зобов'язався повернути борг у строк до 12.00 год. 20 березня 2022 року в сумі в гривнях, що буде становити еквівалент 200 000 (двісті тисячам) доларів США 00 центів за офіційним курсом Національного Банку України станом на день такого повернення.
В порушення умов договору грошові кошти відповідачем не повернуто.
Водночас, після укладення Договору позики, а також настання строку виконання зобов'язань за умовами договору позики, відповідач придбав у власність об'єкти нерухомого майна, що підтверджуєть витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 16 лютого 2026 року №5005722332105.
Наразі існує велика ймовірність відчуження права власності на нерухоме майно відповідачем, що призведе до унеможливлення виконання рішення суду та поновлення його прав.
Враховуючи викладене, просить задовольнити заяву.
Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. З Зокрема, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
За змістом частин 6 - 8 статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Предметом спору сторін є борг відповідача в сумі, еквівалентній 200 000, 00 доларам США.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову та накладення арешту на 6 об'єктів нерухомого майна, позивач оцінки вказаного майна в заяві не привів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 звернула увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, потрібно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.
Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову була подана позивачем до Святошинського районного суду м. Києва в лютому 2026 року і в установлений законом строк вирішена не була.
Відповідно до загальнодоступної інформації з мережі Інтернет, вартість квартир, на які позивач просить накласти арешти, складає приблизно:
1) квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 - 60 000, 00 доларів США та 80 000, 00 доларів США;
2) квартири АДРЕСА_8 - 95 -105 000,00 доларів США;
4) квартири АДРЕСА_9 - 88 000, 00 доларів США;
5) квартири АДРЕСА_10 ( на даний час Юлії Зданвської ) - 200 000, 00 доларів США грн.
З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є квартира АДРЕСА_10 , на яку позивач також просить накласти арешт.
Відповідно до правового висновку, викладеного в пункті 24 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року в справі №905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
З урахуванням приведеного суд вважає, що суд може і повинен оцінювати вартість майна при забезпеченні позову для дотримання принципу співмірності, хоча безпосередньо встановлювати точну ринкову ціну (як експерт) суд не зобов'язаний.
07 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 915/1386/24 досліджував питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача у справах за вимогами майнового характеру.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
З урахуванням цього, суд вважає за необхідне, з урахуванням вартості та з метою забезпеченняч позову накласти арешт на квартири: АДРЕСА_11 та АДРЕСА_7 та квартиру АДРЕСА_8 , які належать відповідачу на праві власності.
Суд при цьому також враховує, що учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України.
Враховуючи викладене вище, характер спору, що виник, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть привести до утруднення виконання рішення суду, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149 - 153 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити частково.
Накласти арешт на :
1) квартиру АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3273569980000; загальною площею 38.2 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 ;
2) квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3273564780000; загальною площею 50.3 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 ;
3) квартиру АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2946458780000; загальною площею 39.3 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_13 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Суддя: К.В.Машкевич