Справа № 285/4778/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
07 травня 2026 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Талько О.Б., Шалоти К.В.
вирішуючи питання відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, 17 квітня 2026 року з порушенням строку на апеляційне оскарження представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку.
Клопотання обґрунтовано тим, що повний текст рішення позивач отримав 13.03.2026 через підсистему «Електронний суд». Проте, під впливом зовнішніх факторів, які виникли у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24 лютого 2022 року, а саме, постійні повітряні тривоги та нестабільну роботу підсистеми «Електронний суд», останні не мали змоги подати апеляційну скаргу вчасно.
Матеріали цивільної справи №285/4778/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 24 квітня 2026 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» строку на апеляційне оскарження рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року залишено без руху. Надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для звернення до Житомирського апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 12.03.2026 та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження із належними доказами поважності причин пропуску процесуального строку. Також було роз'яснено, що у разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у якій вказав, що у зв'язку з постійними повітряними тривогами в м. Київ виникла необхідність постійно прямувати до укриття задля збереження життя працівників, що ускладнило процес виконання роботи, оскільки офіс знаходиться на 9 поверсі за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 132, оф.22; а також вимкнення світла та нестабільна робота підсистеми «Електронний суд», що унеможливило здійснювати діяльність щодо подачі процесуальних документів вчасно та повноцінно.
Колегія апеляційного суду вважає, що наведені доводи скаржника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 ст. 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалено 12 березня 2026 року, копію якого позивач отримав 13.03.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 66,67). З апеляційною скаргою скаржник звернувся 17 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Тeuschler v. Germany).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Посилання заявника на запровадження у Україні воєнного стану, зокрема постійні повітряні тривоги, вимкнення світла та нестабільну роботу підсистеми «Електронний суд», не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 47 постанови від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 виснувала, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05 липня 2023 року у справі
№ 910/186/21, у цьому випадку необхідно з'ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв'язку
із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження.
Верховний Суд у вказаній постанові відзначив, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв'язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану та пов'язані з ним обставини не мають характеру безумовної підстави для поновлення процесуальних строків. Вирішальним є доведення наявності об'єктивних і непереборних перешкод, які існували протягом усього строку, встановленого для вчинення відповідної процесуальної дії, та унеможливлювали її своєчасне вчинення. Такий причинно-наслідковий зв'язок між наведеними обставинами та неможливістю подання апеляційної скарги у визначений законом строк Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» належними та допустимим доказами не підтверджено.
Представником скаржника не наведено переконливих доводів щодо існування саме у період перебігу строку на апеляційне оскарження (з 13 березня 2026 року по 13 квітня 2026 року) таких об'єктивних перешкод, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
За таких умов відсутні підстави вважати, що позивач був обмежений у реалізації процесуальних прав або перебував у становищі, яке могло б вплинути на повноту, ефективність та своєчасність захисту його прав та інтересів.
Процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні, як і докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, оскільки не визнає причину його пропуску поважною.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
З огляду на наведене та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді