Житомирський апеляційний суд
Справа №2-1095/12 Головуючий у 1-й інст. Баренко С. Г.
Категорія 69,70 Доповідач Галацевич О. М.
06 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Галацевич О.М.
суддів Григорусь Н.Й.,
Панкеєвої В.А.
за участю секретаря судового засідання: Прохорчук Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу №2-1095/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Андрейчука Сергія Віталійовича,
на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 11 липня 2012 року суддею Баренко С.Г. у м. Житомир,
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив винести рішення про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 , а малолітнього сина ОСОБА_5 , 2008 року народження, залишити на виховання батьку. Також просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки заробітної плати та інших доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання заяви.
В обґрунтування позову зазначав, що між ним та ОСОБА_2 18 липня 2008 року укладено шлюб, у якому народився син ОСОБА_6 .Спільне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини фактично припинені, сторони тривалий час не проживають разом, спільного господарства не ведуть. Дитина проживає з позивачем, відповідачка участі у її вихованні та утриманні не бере. З березня 2011 року відповідачка залишила сина ОСОБА_6 проживати в с Миролюбівка, а сама виїхала на постійне місце проживання в с Кривотин, Ємільчинського району Житомирської області. З червня цього ж року ОСОБА_2 забрала особисті речі з будинку та більше на з'являлась, сина не навідувала, не цікавилася його життям, ні разу не телефонувала.
Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 липня 2012 року позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 липня 2008 року виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області за актовим записом №3. Неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з батьком. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 травня 2012 року до досягнення ним повноліття.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року відмовлено в поновленні строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 липня 2012 року - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Андрейчук С.В., відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, подав апеляційну скаргу, у якій просить заочне рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно застосуванні норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Посилається на те, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, а направлення кореспонденції за адресою реєстрації не відповідає вимогам процесуального закону. Зазначає, що у зв'язку з конфліктами вона вимушено залишила місце проживання, що унеможливило її участь у розгляді справи та отримання кореспонденції. Також вказує, що відповідачка з 2016 року проживає за кордоном і про наявність заочного рішення дізналася лише у 2025 році після приїзду в Україну після накладення обмеження щодо виїзду за межі України у зв'язку із заборгованістю зі сплати аліментів. Крім того, зазначає, що суд поклав в основу рішення пояснення осіб, які не були допитані як свідки у встановленому процесуальному порядку, що, на думку апелянта, є порушенням принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів. Також звертає увагу на незалучення до участі у справі служби у справах дітей.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Козир В.К. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 липня 2012 року - без змін. Здійснити розподіл судових витрат.
Зазначає, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки судова кореспонденція направлялася за її зареєстрованим місцем проживання, а також вона була повідомлена телефонограмою, яку прийняла особисто, повідомивши адресу для листування. Вказує, що в матеріалах справи наявні докази вручення поштового відправлення, а перевірка особи отримувача кореспонденції не належить до повноважень суду. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку дослідження доказів зазначає, що особи, на пояснення яких послався суд, фактично допитувалися у судовому засіданні, а їх процесуальний статус було визначено невірно з огляду на юридичну необізнаність позивача. Також вказує на відсутність підстав для обов'язкового залучення органу опіки та піклування. Крім того, звертає увагу, що відповідачка після залишення сім'ї не брала участі у вихованні дитини, не надавала матеріальної допомоги, не заявляла вимог щодо визначення місця проживання дитини та не оскаржувала рішення суду протягом тривалого часу.
Належним чином повідомлені про місце і час судового засідання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, будь-яких клопотань на адресу суду не направили. Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка направлена ОСОБА_2 за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30.11.2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31.08.2022 року у справі № 760/17314/17), є належним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи (а.с.101-104). ОСОБА_7 судова повістка в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету 31.03.2026 о 04:04:36 (а.с.88). Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Нормами ЦПК України встановлено спеціальний порядок перегляду та оскарження заочного рішення суду, який передбачає, що відповідач може реалізувати право на його перегляд у суді першої інстанції, а право на апеляційне оскарження такого рішення виникає лише за умови дотримання встановленої законом процедури.
Положеннями глави 11 розділу ІІІ ЦПК України врегульовано заочний розгляд справи, який передбачає особливий порядок ухвалення рішення та його перегляду.
Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений судом у разі його пропуску з інших поважних причин.
Разом з тим, відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого строку, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, підлягають залишенню без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, дотримання строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є обов'язковою процесуальною передумовою для її розгляду судом, а питання дотримання такого строку підлягає вирішенню судом першочергово.
Лише у разі поновлення строку суд переходить до розгляду заяви по суті та застосування положень статті 287 ЦПК України щодо можливості залишення заяви без задоволення або скасування заочного рішення.
Суд не наділений повноваженнями, встановивши факт пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та відмовивши у його поновленні, переходити до розгляду такої заяви по суті.
Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, відповідно до якого наслідком пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення за відсутності підстав для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено факт пропуску відповідачкою процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення за відсутності підстав для його поновлення.
Незважаючи на це, суд першої інстанції розглянув заяву по суті та залишив її без задоволення, що не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.
Разом з тим, незалежно від формулювання ухвали суду першої інстанції, правовим наслідком у даному випадку є відсутність у відповідачки права на перегляд заочного рішення в установленому законом порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України право на апеляційне оскарження заочного рішення виникає лише після залишення заяви про його перегляд без задоволення.
Однак, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду, таке право не є безумовним та реалізується лише за умови дотримання відповідачем порядку і строків звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
У разі пропуску такого строку без його поновлення особа не набуває права на апеляційне оскарження заочного рішення.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не набула передбаченого процесуальним законом права на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим подана нею апеляційна скарга підлягає поверненню.
При цьому повернення апеляційної скарги не створює перешкод для реалізації права на доступ до суду, оскільки таке право у випадку заочного розгляду справи не є абсолютним і реалізується з дотриманням порядку та строків, встановлених цивільним процесуальним законом.
Водночас ОСОБА_2 не позбавлена можливості оскаржити ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у поновленні строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення.
Керуючись статтями 126, 357, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Андрейчука Сергія Віталійовича на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 липня 2012 року - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді
повний текст ухвали складено 07 травня 2026 року.