07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2427/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Сініцина В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" - Філатова Н.А.,
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 - не з'явився,
ОСОБА_4 - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"
на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 (суддя Трофімов І.В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 (колегія суддів: Хачатрян В.С., Гетьман Р.А., Россолов В.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт")
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_3 ,
3) ОСОБА_4
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - ТОВ "Будівельник")
про визнання правочину недійсним та витребування майна.
1. Згідно із судовим рішенням від 2013 року ОСОБА_1 має непогашену грошову заборгованість перед ТОВ "ФК "Форінт".
2. Наприкінці 2020 року ОСОБА_1 відчужив свою частку у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" на користь пов'язаної особи ОСОБА_3 , який також є учасником вказаного товариства, однак такий договір було визнано судом недійсним через його фраудаторність та укладення в період дії відповідних заборон (арештів).
3. Наприкінці 2023 року, у проміжок часу, коли виконавцем були скасовані всі арешти та обмеження (у зв'язку із триваючими судовими провадженнями щодо перегляду рішення від 2013 року про стягнення заборгованості за нововиявленими обставинами, яке, однак залишилося чинним та невиконаним) ОСОБА_1 повторно відчужив ОСОБА_3 частку у статутному капіталі ТОВ "Будівельник".
4. Через чотири дні ОСОБА_3 продав вказану частку іншому учаснику товариства - ОСОБА_4 , який внаслідок цього став одноосібним учасником ТОВ "Будівельник".
5. ТОВ "ФК "Форінт" звернулося з позовом про визнання недійсним договору відчуження частки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та акта передання частки до нього, а також витребування частки від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .
6. Суд першої інстанції позов задовольнив частково - визнав договір та акт недійсними. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував та відмовив у позові повністю.
7. ТОВ "ФК "Форінт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
8. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи є укладений ОСОБА_1 (боржником) правочин з відчуження частки у статутному капіталі фраудаторним, з урахуванням встановлення судом фраудаторності аналогічного раніше вчиненого правочину;
- чи є належним способом захисту інтересів кредитора (позивача) позовні вимоги про (І) визнання недійсним договору, за яким боржник продав частку третій особі (першому покупцю), як фраудаторного, а також (ІІ) витребування проданої частки на користь боржника від особи (другого покупця), якій цю частку було продано першим покупцем.
9. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Дзержинський районний суд міста Харкова рішенням від 09.10.2013 у справі №2-747/11 стягнув солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008:
- за кредитним договором №010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659 240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 доларів США;
- за кредитним договором №010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118 266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32 100,30 доларів США;
- за кредитним договором №010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1 527 311,31 грн, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 грн та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 грн;
- за кредитним договором №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473 688,15 грн, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 грн, сума заборгованості за відсотками 161 444,41 грн. Всього у сумі 8 215 610,20 грн.
11. Вказане судове рішення набрало законної сили, в зв'язку з чим на його виконання суд видав відповідні виконавчі листи, зокрема виконавчий лист №2-747/11 від 31.03.2014 щодо боржника - ОСОБА_1 .
12. 17.04.2014 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Панюкова О.О. відкрила виконавче провадження НОМЕР_4 щодо боржника ОСОБА_1 .
13. 08.12.2017 Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою у справі №2-747/11 змінив стягувача АТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника ТОВ "ФК "Форінт" у виконавчому провадженні за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
14. 11.11.2020 державний виконавець постановою повернув виконавчий документ стягувачу за заявою останнього.
15. 16.11.2020 приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. за заявою ТОВ "ФК "Форінт" про примусове виконання рішення суду, на підставі виконавчого листа №2-747/11, виданого 31.03.2014 Дзержинським районним судом м. Харкова, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_5, де боржником є ОСОБА_1
16. ВП НОМЕР_5 триває, сума для стягнення складає 777 506,66 доларів США та 1 886 210,43 грн, що підтверджується інформацією з АСВП від 23.06.2025, яка міститься в матеріалах справи.
17. 23.04.2021 Харківський апеляційний суд ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013 з підстав отримання рішення суду у 2013 році та обізнаності про розгляд справи.
18. 18.11.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою у справі №2-747/11 поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 та відкрив провадження у справі.
19. 16.12.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою у справі №2-747/11 скасував рішення суду від 09.10.2013 по цивільній справі за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за нововиявленими обставинами. Призначив справу до розгляду на 09:30 год. 20.01.2022.
20. Полтавський апеляційний суд постановою від 26.01.2023 у справі №2-747/11 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" задовольнив частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.12.2021 скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
21. 24.12.2021 приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. постановою зупинив вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №2-747/11, виданого 31.03.2014 Дзержинським районним судом м. Харкова, керуючись п.5 ч.1 ст.34, ст.35 Закону "Про виконавче провадження", з підстав подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
22. Діяльність приватного виконавця Бабенко Д.А. зупинена за його заявою.
23. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №352/7 від 02.02.2023, заміщення приватного виконавця Бабенко Д.С. здійснює приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В.
24. 28.04.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням у справі №2-747/11 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 09.10.2013 за нововиявленими обставинами задовольнив. Скасував рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 за нововиявленими обставинами та ухвалив нове рішення. Позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_5 (як фізичної особи та фізичної особи-підприємця), ОСОБА_6 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008: за кредитним договором №010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659 240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476 254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182 986,42 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118 266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86 165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32 100,30 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1 527 311,31 грн, де сума заборгованості за кредитом 986 461,30 грн та сума заборгованості за відсотками 540 850,01 грн; за кредитним договором №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473 688,15 грн, де сума заборгованості за кредитом 312 243,74 грн, сума заборгованості за відсотками 161 444,41 грн, а всього у сумі 8 215 610,20 грн. Стягнув з ОСОБА_5 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №010-2/07/1-905-07 від 10.08.2007 у сумі 197 051,67 доларів США. Стягнув з ОСОБА_5 (як фізичної особи та фізичної особи-підприємця), ОСОБА_6 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" судові витрати у сумі 566,67 грн та 40 грн з кожного. В іншій частині позову відмовив.
25. 16.11.2023 Харківський апеляційний суд постановою у справі №2-747/11 апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" задовольнив частково. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.04.2023 скасував. Ухвалив нове судове рішення. Позовні вимоги ТОВ "ФК "Форінт", який є правонаступником АТ "Райффайзен Банк Аваль", задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 солідарно на користь ТОВ "ФК "Форінт" суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008: за кредитним договором №010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659 240,59 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118 266,07 доларів США; за кредитним договором №010-2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1 527 311,31 грн; за кредитним договором №010-2/07-01-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473 688,15 грн, а всього у сумі 8 104 919,37 грн. Стягнув з ОСОБА_5 на користь ТОВ "ФК "Форінт" заборгованість за кредитним договором №010-2/07/1-905-07 від 10.08.2007 у сумі 197 051,67 доларів США. Стягнув з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ТОВ "ФК "Форінт" судові витрати у сумі по 566,67 грн та 40 грн з кожного. В іншій частині вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ТОВ "ФК "Форінт" судові витрати за подання апеляційної скарги по 1 250 грн з кожного.
26. 28.11.2023 приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. постановою поновив вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням НОМЕР_5, керуючись ч.5 ст.35 Закону "Про виконавче провадження", оскільки скасовано рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, про що 16.11.2023 Харківський апеляційний суд у справі №2- 747/11 виніс відповідну постанову.
27. 28.11.2023 приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. закінчив виконавче провадження НОМЕР_5, керуючись п.5 ч.1 ст.39, ст.40 Закону "Про виконавче провадження", оскільки скасовано рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, про що 16.11.2023 Харківський апеляційний суд у справі №2- 747/11 виніс відповідну постанову.
28. Також, приватний виконавець скасував всі арешти, обмеження тощо.
29. Не погодившись з діями (вказаними рішеннями) приватного виконавця Цимбала С.В. за виконавчим провадженням НОМЕР_5, з боку ТОВ "ФК "Форінт" до суду була скерована відповідна скарга (від 07.12.2023 за вих. №2/2023/12/7751).
30. 11.12.2024 Верховний Суд постановою у справі №2-747/11 касаційні скарги ТОВ "ФК "Форінт", ОСОБА_6 , ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.11.2021, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.04.2023, постанову Харківського апеляційного суду від 16.11.2023 скасував, а справу передав до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 за нововиявленими обставинами.
31. 12.02.2025 Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою у справі №2-747/11 відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі №2-747/11 за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ТОВ "ФК "Форінт") до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з підстав звернення до суду після закінчення присічного строку.
32. Ця ухвала суду першої інстанції 22.05.2025 судом апеляційної інстанції залишена без змін.
33. Отже, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/1 є чинним та залишається невиконаним.
34. 23.04.2025 Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою у справі №2-747/11 (провадження №4-с/638/18/25) задовольнив скаргу представника ТОВ "ФК "Форінт" на дії/рішення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В., визнав незаконними рішення приватного виконавця (постанови від 28.11.2023 про поновлення виконавчого провадження НОМЕР_5 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , закінчення виконавчого провадження та скасування арештів/обтяжень) та скасував їх.
35. 08.05.2025 приватний виконавець Цимбал С.В. постановою відновив виконавче провадження НОМЕР_5 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 у справі №2-747/11 та керуючись ст.41 Закону "Про виконавче провадження".
36. Також, приватний виконавець на виконання ухвали суду від 23.04.2025 вчинив дії/прийняв рішення, а саме: постанову від 09.05.2025 про скасування процесуального документу (постанови про зняття арешту з коштів від 28.11.2023) за ВП НОМЕР_5; постанову від 12.05.2025 про скасування процесуального документу (постанови про зняття арешту з майна від 20.12.2023) за ВП НОМЕР_5.
37. 01.12.2023 (тобто у проміжок часу, коли приватним виконавцем були скасовані всі арешти, обмеження тощо) між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (далі також - Договір) та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" від 01.12.2023.
38. Відповідно до умов Договору продавець передає покупцю, а покупець приймає від продавця частку у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880, адреса місцезнаходження 61144, Харківська область, місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 17, квартира 343, дата реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців: Дата державної реєстрації 31.07.2000, Дата запису: 29.03.2006, Номер запису: 14801200000013960) у розмірі 47,5% від загального розміру статутного капіталу, що становить 5 605 грн.
39. Згідно з п.3.1 Договору покупець за відчуження частки товариства сплачує продавцю суму грошових коштів у розмірі 25 000 грн.
40. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору право власності на частку у статутному капіталі товариства переходить до покупця з моменту підписання даного договору та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ "Будівельник" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань у відповідності до вимог чинного законодавства. Підписання сторонами даного Договору свідчить про те, що передача- приймання відчужуваної частки товариства відбулась.
41. Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі до Договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5%, яка в грошовому еквіваленті становить 5 605 грн.
42. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.07.2025 стосовно ТОВ "Будівельник", приватним нотаріусом Тарасовою Н.В. здійснена державна реєстрація відповідних змін до відомостей про юридичну особу, 02.12.2023 о 11:24:16, 1004801070028013960, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
43. 05.12.2023 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник", відповідно до умов якого продавець передав покупцю, а покупець прийняв від продавця частку у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880, адреса місцезнаходження 61144, Харківська область, місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок 17, квартира 343, дата реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців: Дата державної реєстрації 31.07.2000, Дата запису: 29.03.2006, Номер запису: 14801200000013960) у розмірі 52,5 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 6 195 грн.
44. Справжність підписів сторін засвідчено 05.12.2023 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жидєльовою А.Ю., зареєстровано в реєстрі за №1165, 1166.
45. Відповідно до вказаного вище витягу з реєстру від 07.07.2025 стосовно ТОВ "Будівельник", реєстратором Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Новохатською І.В. була здіснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 08.12.2023 о 09:29:28, 1004801070029013960, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
46. Після вказаних змін ОСОБА_4 став одноособовим засновником (учасником) ТОВ "Будівельник" із 100% часткою у статутному капіталі товариства, яка в грошовому еквіваленті становить 11 800 грн.
47. До вчинення оскаржуваного правочину засновниками (учасниками) вказаного товариства були:
1) ОСОБА_1 , з розміром внеску до статутного фонду - 5 605 грн (47,5%);
2) ОСОБА_3 , з розміром внеску до статутного фонду - 590 грн (5,0%);
3) ОСОБА_4 , з розміром внеску до статутного фонду - 5 605 грн (47,5%).
48. У загальному розмірі статутний капітал складав 11 800 грн (100%), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2020 стосовно ТОВ "Будівельник".
49. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в 2020 році вже укладався договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав), умови якого аналогічні умовам спірного договору.
50. Господарський суд Харківської області рішенням у cправі №922/1474/21, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 02.02.2022, визнав недійсним договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 47,5% статутного капіталу товариства вартістю згідно з статутом товариства 5 605 грн.
51. Під час розгляду вказаної справи суд установив наявність ознак фраудаторності договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав) №1 від 08.11.2020, оскільки цей договір був укладений за наявності невиконаного зобов'язання за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/11 про стягнення грошових коштів, в процесі виконання триваючого близько 7 років виконавчого провадження про стягнення грошових коштів за вказаним судовим рішенням, всупереч накладеного державним виконавцем арешту на все майно, за відсутності самостійного звернення будь-якої зі сторін договору до реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо складу учасників товариств та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Короткий зміст позовних вимог
52. ТОВ "ФК "Форінт" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів, в якому просило:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880) у розмірі 47,5% від загального розміру статутного капіталу, що становить 5 605 грн, укладений 01.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880), укладений до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 01.12.2023;
- витребувати з володіння ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880) у розмірі 47,5% від загального розміру статутного капіталу, що становить 5 605 грн, на користь ОСОБА_1 .
53. Позивач вважає, що дії ОСОБА_1 (боржника) вочевидь є недобросовісними, оскільки відчуження цього майна (частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5% (здійснене вдруге на чоловіка своєї сестри ОСОБА_3 )) відбулося після того як судом вже визнавався аналогічний правочин, вчинений у 2020 році, недійсним, як фраудаторний, при наявності значних боргових зобов'язань за якими наявне чинне та невиконане рішення суду, ухвалене ще у 2013 році, та за наявності встановлених судом обставини умисного ухилення боржника від його виконання, також за відсутності іншого майна за рахунок якого кредитор має право задовільнити свої значні борги. Вказане свідчить про вчинення дій на шкоду кредитора, виключно з однією метою - уникнути звернення стягнення на майно (уникнення сплати боргу), позбавивши можливості кредитора частково задовільнити свої вимоги за рахунок такого майна.
54. Тому, на думку позивача, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства підлягає визнанню недійсним як фраудаторний, а майно (частка у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5%) підлягає поверненню у власність боржника (що є фактично відновленням становища, яке існувало до порушення) шляхом витребування з володіння останнього набувача, з метою задоволення кредиторських вимог за рахунок реалізації майна боржника під час примусового виконання рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
55. Господарський суд Харківської області рішенням від 11.11.2025 позов задовольнив частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880) у розмірі 47,5% від загального розміру статутного капіталу, що становить 5 605 грн, укладений 01.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" (ідентифікаційний код юридичної особи 31061880), укладений до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 01.12.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
56. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення виходив з того, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" від 01.12.2023 та акт приймання-передачі частки до нього, укладені з порушенням вимог частин 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ст.234 ЦК.
57. При цьому суд відмовив у задоволенні вимоги про витребування майна, оскільки позивач не є власником спірного майна (частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5%), а отже не може заявляти позов про витребування цієї частки з володіння ОСОБА_4 (який до того ж не є стороною спірного договору) на користь ОСОБА_1 , що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.
58. Вказав, що відновлення становища, яке існувало до порушення, не є тотожним застосуванню інституту витребування майна, оскільки лише власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами. Оскільки позивач не є власником спірної частки, він не може заявляти вимогу про її витребування у останнього набувача без визнання всіх угод щодо спірного майна недійсними.
59. Східний апеляційний господарський суд постановою від 05.02.2026 скасував рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 в частині задоволення позовних вимог та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у позові; в іншій частині рішення залишив без змін.
60. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- метою оскарження договору та витребування майна позивач зазначав необхідність виконання рішення суду від 09.10.2013, а саме, що згідно договору було відчуджено активи (частку у статутномі капіталі товариства), які можна було б направити на погашення заборгованості за рішенням суду;
- разом з тим, заявлені у цій справі позовні вимоги не призводять до відновлення порушеного права позивача та свідчать про неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог; належним способом захисту в такому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;
- необхідно врахувати, що рішення у справі №922/1474/21 не має преюдиційного характеру, а викладені в ньому висновки та обставини, що слугували підставою для визнання недійсним договору, мають бути досліджені у цій справі на загальних підставах;
- у справі відсутні будь-які докази на спростуваня того, що ціна у 25 000 грн не відповідає ринковій чи справедливій вартості частки; необхідно враховувати специфіку можливості та порядку реалізації частки у статному капіталі товариства (зокрема, переважне право, погоджений порядок та економічну складову);
- наявність обізнаності про заборгованість не є беззаперечним свідченням про фраудаторність правочину; доказів того, що договір укладено на шкоду кредитору матеріали справи не містять; навпаки, наявні відомості, що з боку першого відповідача вчинялись дії на погашення заборгованості; не виключено і те, що кошти, отримані у результаті укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, направлені чи будуть направлені на погашення заборгованості;
- з огляду на те, що заявлені у цій справі позовні вимоги не призводять до відновлення порушеного права позивача та свідчать про неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що місцевий господарським суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
61. 09.03.2026 ТОВ "ФК "Форінт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026, в якій просить скасувати постанову повністю, а рішення в частині відмови у позові та ухвалити в цій частині нове рішення (постанову), яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
62. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та рішення суду апеляційної інстанції є незаконними, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.13 ЦК, п.4 ч.2 ст.16 ЦК, абз.12 ч.2 ст.16 ЦК, статей 215, 216, 234, 387, 388 ЦК, пп."е" п.3 ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів") та порушенням норм процесуального права (ст.2, частин 1, 2 ст.5, статей 7, 13, 14, 73, 76, ч.4 ст.75, ч.10 ст.81, ст.86 ГПК), без урахування висновків, викладених у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24, від 18.12.2024 у справі №916/379/23, від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №159/5846/23, від 07.06.2023 у cправі №910/8861/21, від 19.03.2025 у справі №910/17461/23, від 18.02.2025 у справі №916/5751/23, від 03.12.2024 у справі №487/6342/18, від 19.04.2023 у справі №912/2007/18, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 щодо застосування п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.13 ЦК;
- Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №922/1500/24 та від 19.12.2025 у справі №910/10365/15 щодо застосування положень ч.4 ст.75 ГПК;
- Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №915/1145/17 щодо застосування ч.10 ст.81 ГПК;
- Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №910/17047/20 щодо застосування положень статей 7, 13, 14, 73, 76, 86 ГПК;
- Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №643/15604/17, від 12.04.2023 у справі №161/12564/21 та від 04.10.2024 у справі №932/18757/19, Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 щодо застосування п.4 ч.2 ст.16 ЦК;
- Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №907/922/21 щодо застосування положень ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч.5 ст.11, п.4 ч.2 ст.16, абз.12 ч.2 ст.16 ЦК, п.2 ст.2 ГПК, частин 1, 2 ст.5 ГПК.
63. 24.04.2026 через систему Електронний суд надійшли відзиви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у яких просять відмовити у задоволенні касаційної скарги.
64. У відзиві ОСОБА_4 , зокрема, вказано:
- ОСОБА_4 не є родичем, не є близьким товаришем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; в ніякі фінансові справи ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_4 не занурювався, про зобов'язання ОСОБА_1 не повідомлявся, ні зміст, ні терміни його зобов'язань ОСОБА_4 не відомі; матеріали справи не містять доказів змови між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 фактично не цікавились фінансовим станом підприємства понад 5 років; в справі не має жодного висновку експерта, спеціаліста, який би спростував справедливість ціни договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача; необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача; оскільки суд не встановив недобросовісності в діях ОСОБА_4 , покладання на нього відповідальності за дії попередніх власників є порушенням права власності та принципів справедливості;
- окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача; беручи до уваги зміну складу учасників та часток учасників товариства позивачем обрано неналежний спосіб захисту у даній справі та звернуто вимоги не до всіх відповідачів; саме позов про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників є належним способом захисту; позовна вимога визнання недійсним договору купівлі - продажу частки, акту передачі частки не є належним способом захисту.
65. У відзиві ОСОБА_1 зазначено таке:
- аргументи, які викладені в скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням та до викладення власного бачення у питанні застосування правових норм;
- окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача; беручи до уваги зміну складу учасників та часток учасників товариства позивачем обрано неналежний спосіб захисту у даній справі та звернуто вимоги не до всіх відповідачів; саме позов про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників є належним способом захисту; такий спосіб захисту як витребування виключений, бо позивач не є власником і не має підстав вважати його володільцем чи власником; позовна вимога визнання недійсним договору купівлі - продажу частки, акту передачі частки не є належним способом захисту;
- саме позивач на підтвердження свого порушеного права мав доводити факт того, що вибуття частки позбавило можливості виконання судового рішення в більшому розмірі; позивач не надав жодного висновку, що дійсна ринкова вартість частки більша за 25 000 грн; саме встановлення ринкової вартості було принциповим для визначення чи були порушені права позивача;
- відчуження частки не призвело до неплатоспроможності ОСОБА_1 ; матеріали справи містять докази виконання рішення суду і надання пропозиції позивачу щодо врегулювання майнових претензій до ОСОБА_1 в сумі 50 000 доларів США; позивач не наводить обґрунтованої оцінки більшості ознак фраудаторності;
- ТОВ "Будівельник" мало бути залучено відповідачем в справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
66. Верховний Суд ухвалою від 09.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Форінт", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 29.04.2026.
67. У судовому засіданні 29.04.2026 Верховний Суд оголосив перерву до 07.05.2026, надав учасникам справи право надати додаткові пояснення.
68. 06.05.2026 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення.
69. Суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки та акта приймання-передачі з підстав фраудаторності, послався на судове рішення у справі №922/1474/21, яким з тих самих підстав було визнано недійсним аналогічний договір.
70. Натомість відмовляючи у другій позовній вимозі - про витребування майна (частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5%), суд керувався тим, що позивач не є власником спірного майна, а отже не може заявляти позов про витребування цієї частки з володіння ОСОБА_4 (який не є стороною спірного договору) на користь ОСОБА_1 , що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.
71. Вказав, що відновлення становища, яке існувало до порушення, не є тотожним застосуванню інституту витребування майна, оскільки лише власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами; оскільки позивач не є власником спірної частки, він не може заявляти вимогу про її витребування у останнього набувача без визнання всіх угод щодо спірного майна недійсними.
72. Відмовляючи у позові повністю, апеляційний господарський суд виходив з того, що обидві заявлені позовні вимоги не призводять до відновлення порушеного права позивача та свідчать про неефективний спосіб захисту. Послався на висновки Верховного Суду про те, що належним способом захисту в такому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.
73. Скаржник з цими висновками не погоджується, посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду та просить задовольнити позов у повному обсязі.
74. Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи скаржника Верховний Суд зазначає таке.
Щодо фраудаторності правочину
75. Судами встановлено, що 01.12.2023 (тобто у проміжок часу, коли приватним виконавцем були скасовані всі арешти, обмеження тощо) між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" від 01.12.2023.
76. Разом з тим, аналогічний договір відступлення частки у статутному капіталі цього ж товариства між тими ж сторонами був предметом розгляду у справі №922/1474/21.
77. Так, з обставин справи №922/1474/21 вбачається, що у червні 2021 року ТОВ "ФК "Форінт" звернулось до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в якому просило суд, зокрема, визнати недійсним договір №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" у розмірі 47,5% статутного капіталу товариства, що становить 5 605,00 грн.
78. Господарський суд Харківської області рішенням від 16.08.2021 зустрічний позов задовольнив та визнав недійсними договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" від 08.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
79. Суд, зокрема, вказав на наявність ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав) від 08.11.2020, оскільки такий договір був укладений ОСОБА_1 з чоловіком своєї сестри ОСОБА_3 за наявності невиконаного зобов'язання за рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/11 про стягнення грошових коштів.
80. Вказане рішення спершу було скасоване судом апеляційної інстанції, однак в подальшому залишене в силі Верховним Судом.
81. Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі №922/1474/21 зазначив:
"У спірних правовідносинах ОСОБА_1 має невиконані зобов'язання за рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/11. З підстав примусового виконання вказаного рішення державним виконавцем винесено постанови від 22.04.2014 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 та накладено арешт все на майно ОСОБА_1 .
При цьому, ОСОБА_1 знав про невиконані ним зобов'язання за рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/11, про відкриття відносно нього виконавчого провадження НОМЕР_4 з примусового виконання зазначеного рішення (оскільки в рамках цього виконавчого провадження з заробітної плати боржника здійснювалося утримання), та відповідно про наявність арешту накладеного на все його майно та оголошення заборони на його відчуження.
…
За наявності зазначених обставин, ОСОБА_1 уклав договори, спрямовані на відчуження належного йому майна, а саме: часток у статутних капіталах ТОВ "Будівельник" та ТОВ "Елат" на користь ОСОБА_3 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 04.08.2021 ОСОБА_3 є чоловіком сестри ОСОБА_1 .
Всі викладені фактичні обставини свідчать про наявність ознак фраудаторності оскаржуваних договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав) №1 від 08.11.2020 та б/н від 08.11.2020, оскільки такі договори були укладені ОСОБА_1 з чоловіком своєї сестри ОСОБА_3 за наявності невиконаного зобов'язання за рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/11 про стягнення грошових коштів, в процесі виконання триваючого близько 7 років виконавчого провадження про стягнення з нього грошових коштів за вказаним судовим рішенням, всупереч накладеного державним виконавцем арешту на все його майно.
…
Не надавши належної та повної оцінки обставинам укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Будівельник" та ТОВ "Елат" від 08.11.2020, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що вказані договори не мають ознак фраудаторного правочину".
82. Отже, як і у справі, що переглядається, у справі №922/1474/21 встановлено факт наявності у ОСОБА_1 невиконаних зобов'язань за рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.10.2013 у справі №2-747/11 та факт укладення ним договору, спрямованого на відчуження належного йому майна, а саме частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник" на користь пов'язаної особи - ОСОБА_3 .
83. Та обставина, що на момент укладення спірного у цій справі договору (на відміну від справи №922/1474/21) на майно ОСОБА_1 не було накладено арешт (оскільки такий був укладений у проміжок часу, коли приватним виконавцем фактично тимчасово були скасовані всі арешти, обмеження тощо), не впливає на оцінку спірного договору як фраудаторного, оскільки Верховним Судом у справі №922/1474/21 відповідний договір було визнано недійсними з двох окремих підстав: (І) як такий, що укладений з порушенням Закону "Про виконавче провадження" у період дії арешту та (ІІ) як фраудаторний.
84. Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №947/37261/21, зокрема, зазначив, що відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна.
85. Відповідно, у цій справі хоч і немає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав того, що він укладений з порушенням Закону "Про виконавче провадження", однак наявні підстави для визнання його недійсним як фраудаторного.
86. У цьому контексті Верховний Суд mutatis mutandis звертає також увагу на викладені у постанові від 29.08.2024 у справі №905/830/21 висновки:
"125. Верховний Суд також звертає увагу, що розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів, суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018, то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства. Факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними, проте, при ухваленні судових рішень суди керуються принципами правової визначеності та верховенства права і не можуть ухвалювати рішення всупереч відповідним висновкам Верховного Суду у справі №905/671/19. Зазначене відповідає висновкам Корпоративної палати, викладеним у пунктах 89-92 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19".
87. Отже, задля дотримання принципу правової визначеності, правова оцінка, що надається судами спірним правовідносинам у подібних справах, має здійснюватися однаково (тим паче в суді касаційної інстанції, якщо йдеться по суті про ті самі фактичні обставини, встановлені у спорі між тими самими учасниками). На це звертала увагу об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 04.07.2025 у справі №910/10365/15.
88. Таким чином Верховний Суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов правильного висновку про фраудаторність укладеного 01.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельник".
Щодо способу захисту
89. Відповідно до ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
90. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 ст.5 ГПК).
91. За ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
92. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
93. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і на захист яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
94. Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.
95. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 19.05.2020 у справі №922/4206/19, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18, Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі №6-32цс14.
96. Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.
97. За ч.2 ст.16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
98. Отже, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 ЦК.
99. Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
100. Таким чином, правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус цих осіб як "заінтересовані особи".
101. У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 зазначено, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
102. Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №161/12564/21, на яку посилається скаржник, зазначив, що необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №523/17429/20, на яку послався Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №161/12564/21).
103. У постанові від 18.05.2022 у справі №643/15604/17, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що у спірних правовідносинах та за встановлених обставин справи ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК), є повернення відповідного майна боржнику і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.
104. При цьому у справі №643/15604/17 позивачі ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), зокрема, просили визнати недійсними:
1) договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою, укладений 20.10.2010 між директором ТОВ "ВІВАТ" ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (боржником за вироком Дзержинського районного суду міста Харкова);
2) договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою, укладений 04.06.2013 між ТОВ "ИРИС" та ТОВ "ВІВАТ".
105. Верховний Суд у справі №643/15604/17 погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову та визнання недійсним лише першого договору від 20.10.2010, однак не погодившись із задоволенням вимоги про повернення сторін в первісний стан шляхом скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, відновив становище шляхом повернення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою ОСОБА_10 .
106. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24, на яку посилається скаржник, зазначила:
"130. Тобто оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред'явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).
…
133. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.
…
136. Отже, можна дійти висновку, що нормативна підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою.
137. При цьому слід наголосити, що оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав.
138. Також необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів.
139. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
140. Метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
141. Належним способом є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.
…
147. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 154), якщо на виконання спірного правочину товариство сплатило кошти або передало інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспореного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).
148. Проте Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у разі звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору його стороною з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), реституція застосовується лише між сторонами такого правочину.
149. У разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.
…
159. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вчергове резюмує, що право на звернення з позовом про визнання правочину боржника недійсним з підстав фраудаторності належить як виконавцю, так і особі, яка не була стороною цього правочину, проте є кредитором відповідача в іншому зобов'язанні та пред'явила майнову вимогу (зокрема, набула або може набути статусу стягувача у виконавчому провадженні).
160. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що стягувач самостійно як заінтересована особа, яка заперечує дійсність договору на підставах, встановлених законом, має право на звернення з позовом про визнання такого правочину недійсним, як передбачено частиною третьою статті 215 ЦК України".
107. З огляду на викладені у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 висновки Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах від 05.01.2024 у справі №761/40240/21, від 23.10.2024 у справі №601/2035/23, від 09.04.2025 у справі №710/1431/23, від 19.03.2025 у справі №753/12145/22, від 16.10.2024 у справі №712/3471/22 щодо можливості оскарження фраудаторного правочину третьою особою (не стороною правочину) від власного імені, а також про те, що належному способу захисту прав чи інтересів відповідного кредитора відповідає вимога про визнання правочину недійсним (без її поєднання з вимогою про витребування майна, переданого на виконання такого правочину).
108. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції у цій справі, метою оскарження договору та витребування майна позивач зазначав необхідність виконання рішення суду від 09.10.2013, а саме, що згідно договору було відчужено активи (частку у статутному капіталі товариства), які можна було б направити на погашення заборгованості за рішенням суду.
109. Однак, з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки та акта приймання-передачі до нього, оскільки такий спосіб захисту є належним та ефективним (див. п.149 постанови від 04.02.2026 у справі №910/6654/24).
110. З огляду на наведені висновки помилковим також є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не є власником спірної частки, він не може заявляти вимогу про її витребування у останнього набувача без визнання всіх угод щодо спірного майна недійсними (див. п.141 постанови від 04.02.2026 у справі №910/6654/24).
111. Щодо висновку суду апеляційної інстанції, а також відповідних доводів відзивів відповідачів на касаційну скаргу про те, що належним способом захисту в такому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, Верховний Суд зазначає таке.
112. Дійсно, Верховний Суд неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів "д" та "е" п.3 ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а).
113. Також, у постановах від 01.04.2020 у справі №813/1056/18, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пп."е" п.3 ч.5 ст.17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп."д" п.3 ч.5 ст.17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
114. Разом з тим, вказані висновки здебільшого стосуються корпоративних спорів, тобто спорів між учасниками (в тому числі колишніми) товариств як між собою, так і безпосередньо з самими товариствами, що змістовно відрізняє такі спори від спору у цій справі (за участю третьої особи - кредитора учасника (колишнього учасника) товариства, який (кредитор) зацікавлений виключно в поверненні майна (частики в статутному капіталі) боржнику задля звернення в подальшому на нього стягнення).
115. Більше того, Верховний Суд mutatis mutandis звертається до висновків, викладених у постанові від 28.03.2023 у справі №911/2446/21, де суд касаційної інстанції надавав оцінку такому способу захисту як визнання недійсним рішення загальних збрів та скасування реєстраційного запису:
"55. Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (пункт 98 постанов Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №917/1338/18). У цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала належним та ефективним способом захисту вимогу про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, в тому числі щодо перерозподілу часток.
56. Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
57. Отже, Верховний Суд виходить з того, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо.
58. З огляду на те, що склад учасників змінився вже після ухвалення судового рішення в суді першої інстанції на користь позивача, а також беручи до уваги те, що у справі № 911/2958/20 позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визначення розміру частки позивача у такому товаристві та її витребуванні, серед іншого, з тих підстав, що рішення загальних зборів є правомірними допоки їх недійсність не буде встановлена у судовому порядку, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що обраний спосіб захисту є належним та ефективним. Відповідно до конкретних обставин справи відмова в позові з підстав неефективності обраного способу захисту становитеме порушення права на доступ до суду.
59. З огляду на викладене, у цій справі відсутні підстави для врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладено у постанові від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, щодо вичерпного переліку способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю".
116. Тобто Верховний Суд у справі №911/2446/21 дійшов висновку, що такий спосіб захисту як визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників (про який якого йдеться у постанові від 01.04.2020 у справі №813/1056/18) не є виключним та безальтернативним, натомість з урахуванням конкретних обставин справи належним способом захисту можуть бути визнані вимоги про визнання недійсним рішення загальних збрів та скасування реєстраційного запису, або ж про витребування частки з володіння (як у справі, що переглядається), тим паче з урахуванням особливостей спорів щодо фраудаторних правочинів та висновків Верховного Суду у таких спорах (про які зазначено вище).
117. Отже, скаржник з посиланням на висновки Верховного Суду довів помилковість рішень судів попередніх інстанцій (повністю або частково), у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню (повному або частковому), натомість позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
118. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
119. Згідно із ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
120. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (ч.1 ст.312 ГПК).
121. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, а в іншій частині, якою позов було задоволено, - залишення рішення суду першої інстанції в силі.
Судові витрати
122. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, судові витрати ТОВ "ФК "Форінт" зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, а судові витрати відповідачів зі сплати судового збору за апеляційних скарг покладаються на них.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі №922/2427/25 скасувати.
3. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 у справі №922/2427/25 в частині задоволення позовних вимог залишити в силі.
4. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 у справі №922/2427/25 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
5. Витребувати з володіння ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (код ЄДРПОУ 31061880) у розмірі 47,5% від загального розміру статутного капіталу, що становить 5 605 грн, на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ).
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 40658146) судовий збір у сумі 807,47 грн за подання позову, у сумі 1 211,20 грн за подання апеляційної скарги та у сумі 4 844,80 грн за подання касаційної скарги.
7. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 40658146) судовий збір у сумі 807,47 грн за подання позову, у сумі 1 211,20 грн за подання апеляційної скарги та у сумі 4 844,80 грн за подання касаційної скарги.
8. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 40658146) судовий збір у сумі 807,47 грн за подання позову, у сумі 1 211,20 грн за подання апеляційної скарги та у сумі 4 844,80 грн за подання касаційної скарги.
9. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець