Ухвала від 07.05.2026 по справі 916/1218/23

УХВАЛА

07 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/1218/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Тараненко Р.Ю.,

Акціонерного товариства "Херсонобленерго" - Анісімов В.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олешківська СЕС" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 (суддя Литвинова В.В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (колегія суддів: Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго")

до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (далі - АТ "Херсонобленерго")

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олешківська СЕС" (далі - Олешківська СЕС),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі" (далі - ТОВ "Фрі Енерджі")

про стягнення 364 216 507,23 грн.

Суть спору

1. У травні 2019 року АТ "Херсонобленерго" приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та уклало відповідний договір із НЕК "Укренерго".

2. НЕК "Укренерго" з другої декади червня 2022 року до першої декади березня 2023 року та врегулювання з серпня 2019 року до травня 2022 року, у липні 2022 року поставило АТ "Херсонобленерго" електричну енергію на загальну суму 345 млн грн відповідно до рахунків та згенерованих, але не погоджених з боку АТ "Херсонобленерго" актів купівлі-продажу електричної енергії.

3. Територія Херсонської області, де здійснюється ліцензована діяльність АТ "Херсонобленерго", з 24.02.2022 була частково окупована (Лівобережжя), а з 28.02.2022 було тимчасово окуповано іншу частину Херсонської області; товариство втратило доступ до документації, баз даних та своїх приміщень.

4. АТ "Херсонобленерго" повідомляло НЕК "Укренерго" про те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Херсонської області воно не мало можливості знімати фактичні покази засобів комерційного обліку електричної енергії на території Херсонської області та визначити фактичне надходження електричної енергії в мережі.

5. АТ "Херсонобленерго" також сформувало та зареєструвало додаткову область обліку, що включала у себе окуповану частину Херсонської області, створило віртуальну точку комерційного обліку між основною та додатковою областю обліку та між додатковим областями обліку суміжних операторів системи розподілу.

6. Крім того, товариство просило НЕК "Укренерго" формувати акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, акти приймання-передачі послуг з диспетчерського управління та передачі електричної енергії окремо по окупованій та деокупованій частині Херсонської області.

7. У 2023 році НЕК "Укренерго" звернулося до суду з позовом до АТ "Херсонобленерго" про стягнення 364 млн грн.

8. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (стислий виклад)

9. У цій справі постало питання можливості стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, враховуючи, що дані комерційного обліку частково були сформовані на тимчасово окупованій території Херсонської області.

10. Колегія суддів вважає, що наразі наявна виключна правова проблема щодо застосування статей 3, 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо моменту визначення території тимчасово окупованою та відповідно - початку застосування обмежень, визначених положеннями Закону, а також щодо специфіки взаємовідносин учасників ринку електричної енергії та споживачів на території України, що знаходяться в близькості до проведення активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. 08.05.2019 АТ "Херсонобленерго" заявою №29/09-021557 приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

12. 14.05.2019 НЕК "Укренерго" листом за №01/17189 повідомило АТ "Херсонобленерго" про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору №0526-01041 з датою акцептування 13.05.2019 (далі - Договір), за умовами якого:

- Договір є публічним договором приєднання та укладається шляхом приєднання сторони відповідальної за баланс до умов цього договору; умови договору розроблені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії" та "Правил ринку електричної енергії", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 №307 (пункти 1.1-1.2.) (далі - Правила ринку); Договір встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи та відповідно до пункту 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п.1.1);

- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку (п.2.1);

- порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п.2.3).

13. За своєю суттю Договір є договором купівлі-продажу електричної енергії, а тому на нього розповсюджується положення про договір купівлі-продажу.

14. Умовами Договору та Правилами ринку визначено, що АТ "Херсонобленерго" зобов'язано проводити оплату за обсяги, що визначаються за розрахунковий період, а саме одну годину законтрактованих обсягів купівлі-продажу електричної енергії, графіків відпуску/відбору, диспетчерських команд балансуючого ринку, цін небалансу електричної енергії і сертифікованих даних комерційного обліку.

15. НЕК "Укренерго" на виконання умов Договору за період з другої декади червня 2022 року до першої декади березня 2023 року та врегулювання з серпня 2019 року до травня 2022 року, липні 2022 року поставило АТ "Херсонобленерго" електричну енергію на загальну суму 345 680 691,64 грн відповідно до виставлених рахунків та згенерованих, але не погоджених з боку АТ "Херсонобленерго" актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів.

16. Територія Херсонської області, де здійснюється ліцензована діяльність АТ "Херсонобленерго", з 24.02.2022 була частково окупована (Лівобережжя), а з 28.02.2022 було тимчасово окуповано іншу частину Херсонської області.

17. АТ "Херсонобленерго" втратило доступ до первинної документації та баз даних, в тому числі договорів, актів прийому-передачі послуги з розподілу електричної енергії тощо, що знаходилась в офісному приміщенні за адресою м.Херсон, вул. Пестеля, 5.

18. Про відповідні факти захоплення об'єктів, що належать АТ "Херсонобленерго" повідомлено правоохоронні органи, у зв'язку із чим відкриті кримінальні впровадження №22022230000000221 від 28.06.2022 та №22022230000001995 від 29.06.2022 (правова кваліфікація за ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни)).

19. АТ "Херсонобленерго" неодноразово повідомляло НЕК "Укренерго" про те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Херсонської області воно не мало можливості знімати фактичні покази засобів комерційного обліку електричної енергії на території Херсонської області, а відповідно і визначити фактичне надходження електричної енергії в мережі, а саме, листи:

- №07-028472 від 07.09.2022 "Щодо акта-коригування (врегулювання) №ВР/19/08-0526 від 30.08.2022 до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежі від 31.08.2019";

- №07-028467 від 06.09.2022 "Щодо акта-коригування (врегулювання) №ВР/1/09-0044 від 30.08.2022 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 05.09.2022";

- №07-0284422 від 10.08.2022 "Щодо акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.07.2022 за №ВН/22/07-0526";

- №07-028476 від 12.09.2022 "Щодо акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.08.2022 за №ВН/22/08-0526";

- №07-028511 від 19.09.2022 "Щодо акта-коригування (врегулювання) №ВР/22/04-0526 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежі від 30.04.2022 №ВН/22/04-0526 від 16.09.2022";

- №07-028562 від 06.10.2022 "Щодо акта-коригування (врегулювання) №ВР/22/05-0526 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежі від 31.05.2022 №ВН/22/05-0526 від 05.10.2022";

- №07-028572 від 11.10.2022 "Щодо акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 30.09.2022 за №ВН/22/09-0526";

- №07-028683 від 10.11.2022 "Щодо акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.10.2022 за №ВН/22/10-0526";

- №07-028717 від 28.11.2022 "Щодо акта-коригування (врегулювання) №ВР/22/07-0526 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежі від 31.07.2022 №ВН/22/07-0526 від 24.11.2022";

- №07-028774 від 14.12.2022 "Щодо акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 30.11.2022 за №ВН/22/11-0526";

- №07-000015 від 05.01.2023 "Щодо вимоги про виконання договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 12.12.2022 за №01/55521".

20. Про факти формування оціночних даних комерційного обліку щодо точок комерційного обліку (далі - ТКО) на межі з суміжними учасниками ринку АТ "Херсонобленерго" неодноразово інформувало НЕК "Укренерго" листами від 12.07.2022, від 21.07.2022 №01-028353, від 22.07.2022 №01-028357.

21. На виконання вимог постанови НКРЕКП від 31.05.2022 №555 "Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану" (далі - Постанова №555) АТ "Херсонобленерго" сформувало та зареєструвало НЕК "Укренерго" додаткову область обліку (62Y-MGA-0140T-X), що включає у себе окуповану частину Херсонської області, створило віртуальну ТКО між основною та додатковою областю обліку (62ZV76274-19131K) та між додатковим областями обліку суміжних операторів системи розподілу (ОСР), а саме АТ "Миколаївобленерго", АТ "Запоріжжяобленерго", АТ "Укрзалізниця". При цьому, окуповані частини Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей не мають електричного зв'язку з деокупованими.

22. 29.11.2022 АТ "Херсонобленерго" листом №01-028719 повідомило НЕК "Укренерго" про необхідність передбачити механізм формування балансу електричної енергії окремо по основній та додатковій області обліку на платформі MMS, для можливості виконання вимог абз.8 пп.1 п.1 Постанови №555: "забезпечити складання балансу електричної енергії, що враховує дані виробітку, відбору та відпуску електричної енергії за всіма ТКО, що належать до кожної окремої області комерційного обліку у кожному розрахунковому періоді" та просило НЕК "Укренерго" формувати акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, акти приймання-передачі послуг з диспетчерського управління та передачі електричної енергії, окремо по окупованій та деокупованій частині Херсонської області.

23. 01.06.2023 АТ "Херсонобленерго" листом №01-001280 "Щодо визначення переліку об'єктів виробників, що працюють несинхронно з ОЕС України" у відповідь на лист НЕК "Укренерго" від 25.05.2023 №01/25819 надало перелік об'єктів виробників, які розташовані на території тимчасово окупованої частині Херсонської області, який містить дані про 41 виробника електричної енергії.

24. 14.06.2023 за результатами опрацювання відомостей НЕК "Укренерго" листом №01/29022 повідомило АТ "Херсонобленерго", що у зв'язку з продовженням надання постачальниками послуг комерційного обліку (далі - ППКО) ненульових даних комерційного обліку по об'єктах генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, керуючись п.1.1.2 Правил ринку, та враховуючи лист, в якому було зазначено, що у разі роботи електроустановок несинхронно з ОС, дані комерційного обліку по відповідним ТКО не можуть бути показані як обсяг надходження в області обліку торгової зони ОЕС України, значення сертифікованих даних комерційного обліку в ММS по зазначеним АТ "Херсонобленерго" об'єктам генерації за період з 01.06.2023 до 10.06.2023, визначені Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) на рівні 0 кВт/год.

Короткий зміст позовних вимог

25. НЕК "Укренерго" звернулося до суду з позовом до АТ "Херсонобленерго" про стягнення 364 216 507,23 грн, з яких 345 680 691,64 грн заборгованість за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, 3 821 224,57 грн 3% річних та 14 714 591,02 грн втрат від інфляції.

26. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Херсонобленерго" порушило строки оплати поставки товару, а саме, балансуючу електричну енергію з другої декади червня 2022 року до першої декади 2023 року та врегулювання за серпень-вересень 2019 року, жовтень-грудень 2021 року, березень-травень 2022 року та липень 2022 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Господарський суд Одеської області рішенням від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, в задоволенні позовних вимог відмовив.

28. Суд першої інстанції виходив, зокрема, з такого:

- 28.06.2022 представники так званої "Херсонської військово-цивільної адміністрації" за підтримки представників ФСБ рф захопили у місті Херсоні об'єкти, що належать АТ "Херсонобленерго", у тому числі й електричні мережі та адміністративні будівлі (цілісний майновий комплекс товариства); про відповідні факти повідомлено правоохоронні органи, у зв'язку із чим відкриті кримінальні провадження; за твердженням АТ "Херсонобленерго", з червня 2022 року окупанти та колаборанти вчиняли дії щодо взяття під контроль усіх сфер діяльності підприємства, яке, в свою чергу, втратило доступ до первинної документації та баз даних, в тому числі договорів, актів прийому-передачі послуги з розподілу електричної енергії тощо, що знаходилась в офісному приміщенні за адресою м.Херсон, вул. Пестеля, 5;

- вищезазначене вплинуло на можливість формування даних комерційного обліку на території Херсонської області, оскільки починаючи з березня 2022 року ситуація з засобами зв'язку та комунікаціями у місті стала ускладнюватися; з 01.03.2022 у Херсонський області припинили працювати відділення Укрпошти, впродовж квітня та травня 2022 року спостерігалися перебої у роботі стільникового зв'язку та каналів Internet, а з 30.05.2022 по Херсонській області окупаційними військами було захоплено Укртелеком, вимкнуто Internet та стільниковий зв'язок українських операторів зв'язку, розпочато примусове впровадження російських провайдерів зв'язку, здійснено зміну трафіку доступу до мережі Internet через провайдерів рф, які блокують доступ до українських сайтів, інформаційних месенджерів та особових кабінетів тощо, що унеможливлювало отримання та формування даних комерційного обліку суб'єктами господарювання на території області до моменту деокупації правобережжя, а на сьогоднішній день унеможливлює отримання комерційних даних на лівобережжі;

- НЕК "Укренерго" заявило обсяги отриманої електричної енергії за період з червня 2022 року до березня 2023 року та обсяги коригування за серпень-вересень 2019 року (що знаходяться за межами строків позовної давності, а відповідно до п.9.13.4. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - ККОЕЕ) по завершенню строку позовної давності сертифіковані дані, що зберігаються в AKO, не підлягають подальшому уточненню), жовтень-грудень 2021 року, березень-липень 2022 року; у відповідні обсяги включено електричну енергію, яка передається та споживається на лівому березі Херсонської області, хоч відповідну частину від'єднано від єдиної енергетичної системи України та на ній споживається виключно електрична енергія походженням із російської федерації, що підтверджується заявою свідка, документами від НЕК "Укренерго" та НКРЕКП про той факт, що тимчасово окупована територія не працює синхронно (від'єднана від енергетичної системи України), та підтверджує неможливість нарахування обсягів як виробництва, так і споживання електричної енергії (яка є походженням із російської федерації);

- дані комерційного обліку, сформовані на окупованій території, є такими, що не можуть пройти валідацію, отже, не є сертіфікованими, а тому, відповідно, не можуть бути використані для розрахунків між суб'єктами ринку; застосування величин, що враховувались НЕК "Укренерго" при розрахунку, є такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними (враховані обсяги електричної енергії на окупованих територіях, які були і є від'єднанні від єдиної енергетичної системи України);

- позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсяг фактично переданої відповідачу електроенергії за спірний період часу відповідно до умов договору про врегулювання небалансів.

29. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- посилання НЕК "Укренерго" на відсутність доказів оскарження відповідачем даних комерційного обліку, з якими він не погоджується, та/або оскарження платіжних документів (рахунків) згідно з Порядком врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відхиляються судовою колегією, оскільки невчинення таких дій не позбавляє останнього можливості в судовому порядку спростовувати достовірність заявлених позивачем обсягів небалансів та їх вартість;

- АТ "Херсонобленерго" неодноразово повідомляло НЕК "Укренерго" про те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Херсонської області АТ "Херсонобленерго" не мало можливості знімати фактичні покази засобів комерційного обліку електричної енергії на території Херсонської області, а відповідно і визначити фактичне надходження електричної енергії в мережі;

- будь-яких доказів, що містять інформацію, що використовувалась при формуванні оціночних даних, та самі оціночні дані, НЕК "Укренерго" не надало;

- достовірних вихідних даних (зокрема, обсягів небалансу) НЕК "Укренерго" до матеріалів справи не долучило;

- самі по собі рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, складені позивачем в односторонньому порядку, за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних документів щодо визначення обсягу та ціни небалансів, не можуть підтверджувати достовірність визначених в них даних;

- колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані комерційного обліку, сформовані на окупованій території, є такими, що не можуть пройти валідацію, отже, не є сертіфікованими, а тому, відповідно, не можуть бути використані для розрахунків між суб'єктами ринку; застосування величин, що враховувались позивачем при розрахунку, є такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними (враховані обсяги електричної енергії на окупованих територіях, які були і є від'єднанні від єдиної енергетичної системи України).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

30. 13.05.2024 НЕК "Укренерго" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

31. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.2 ст.287, пункти 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК.

32. Скаржник, зокрема, вказує:

1) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування в сукупності положень п.14 ч.3 ст.6, ст.76 Закону "Про ринок електричної енергії", пунктів 9.1.15, 9.14.3 та розд.10 ККОЕЕ, Порядку врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.02.2019 №156 (далі - Порядок №156):

- відсутній висновок Верховного Суду щодо неможливості використання та проведення розрахунків між учасниками ринку електричної енергії на підставі даних комерційного обліку, які були валідовані ППКО (постачальниками послуг комерційного обліку), сертифіковані АКО (адміністратором комерційного обліку) та завантажені до CУР (системи управління ринком, абревіатура англійською мовою ММS - Market Management System), суперечка щодо яких не ініціювалася за визначеним порядком в розд.10 ККОЕЕ;

- виходячи з положень законодавства, за відсутності будь-яких ініційованих суперечок щодо даних комерційного обліку, АКО правомірно сертифікував дані комерційного обліку, які були валідовані ППКО та передані відповідачем; суд апеляційної інстанції зробив протилежний висновок;

- врегулювання питання валідації та сертифікації даних комерційного обліку має вирішуватися на стадії їх формування та завантаження в СУР (ММS) шляхом ініціювання ППКО суперечок по спірним ТКО (точкам комерційного обліку), оскарження дій/бездіяльності ОСР/ОСП за наявності підстав; оскільки дані комерційного обліку валідовані ППКО, в тому числі відповідачем, після їх сертифікації АКО відповідно до п.9.14.3. ККОЕЕ використовуються для розрахунків між учасниками ринку (наступний етап);

2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування в сукупності таких правових норм: ст.70, частин 4, 5, 7 ст.75 Закону "Про ринок електричної енергії", пунктів 7.3.1, 7.7.3, 7.8.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307:

- АТ "Херсонобленерго" отримавши рахунки, зазначені в позові, не оскаржувало їх;

- всі рахунки за небаланси формуються в СУР; в особистому кабінеті учасника ринку в СУР учасник завантажує файли інвойсів у форматі excel та підписані ЕЦП (у разі, якщо рахунок сформувався на оплату учаснику ринку); у цьому файлі на одному листі титульний аркуш інвойсу, що містить реквізити постачальника та покупця, період постачання та вартість, на другому листі цього файлу є погодинна розшифровка до рахунку, в якій вказано торгову зону, дату, час, обсяг, ціну та вартість електричної енергії (посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.06.2023 у справі №910/15787/21, від 03.02.2023 у справі №910/9374/21); суд, керуючись загальними, а не спеціальними нормами законодавства, специфіку правовідносин учасників ринку електричної енергії не врахував, якими саме доказами мають підтверджуватися обсяги та вартість небалансів, між виставленими рахунками в СУР (ММС) та сформованими актами купівлі-продажу, суд не зазначив; суд не розмежував ролі (функції) позивача як адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків; висновком суду апеляційної інстанції нівельовано пункти 7.3.1, 7.7.3, 7.8.1 Правил ринку, якими встановлена обов'язковість до оплати виставлених АР рахунків в СУР (ММС) щодо врегулювання небалансів електричної енергії;

3) суд першої інстанції встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів, поданих відповідачем - заяви свідка ОСОБА_1 щодо пошкоджень ліній електропередач; з листування з відповідачем (лист від 01.06.23 №01-001280) вбачаються протиріччя з показами свідка; НЕК "Укренерго" в апеляційній скарзі заявляло клопотання про виклик свідка для надання пояснень щодо наявних суперечностей у його показах з іншими доказами у справі; суд апеляційної інстанції зазначене клопотання не розглянув (п.3 ч.3 ст.310 ГПК); вважає, що ці порушення є підставою для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення відповідних обставин справи;

4) судова практика Верховного Суду щодо взаємовідносин учасників ринку електричної енергії та споживачів на території України, що знаходиться в близькості до проведення активних бойових дій та тимчасово окупованих територій є неоднозначною; для відповідного врегулювання взаємовідносин приймалися спеціальні нормативно-правові акти, а саме: Постанова №555, Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 (далі - Положення №148); Верховний Суд у постанові від 20.02.2024 у справі №905/644/22 зробив висновки у спорі за позовом постачальника електричної енергії до споживача про стягнення заборгованості за активну електричну енергію, поставлену у лютому, квітні та травні 2022 року споживачу, який знаходився на окупованій території; хоча правовідносини у справі №905/644/22 не є тотожними з цим спором, проте зроблені висновки підлягали врахуванню.

33. 09.08.2024 через систему Електронний суд надійшов відзив АТ "Херсонобленерго", в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

34. АТ "Херсонобленерго" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, зокрема, таке:

- умовами діючих Договорів та Правил ринку чітко визначено, що відповідач зобов'язаний проводити оплату за обсяги, що визначаються за розрахунковий період, а саме одну годину законтрактованих обсягів купівлі-продажу електричної енергії, графіків відпуску/відбору, диспетчерських команд балансуючого ринку, цін небалансу електричної енергії і сертифікованих даних комерційного обліку;

- позивач не довів до відома відповідача (ані в рахунках, ані в позові) ціни, яка повинна бути визначена у відповідності до умов договору, а саме за годину часу та розрахунок її у відповідності до п.5.16.2 Правил ринку, а отже відповідності ціни вимогам Договору, тобто справедливої ціни;

- позивач не надав розрахунку вартості ціни одного кіловату електричної енергії, тобто не визначив ціну товару, що відчужується за договором, а тому порушено умови принципів справедливості, розумності та добросовісності, оскілки заявлено вимоги за надуманими цінами;

- неможливість проведення валідації та відповідного сертифікування даних підтверджується тим, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України Указом від 24.02.2022 №64/2022 ввів в Україні воєнний стан;

- дані комерційного обліку, що сформовані на окупованій території є такими, ще не можуть пройти валідацію, а отже не є сертіфікованими, а тому відповідно не можуть бути використані для розрахунків між суб'єктами ринку, а тому застосування величин що застосовувались позивачем при розрахунку є такими, що не відповідають дійсності та не є достовірними (враховані обсяги електричної енергії на лівобережжі області); будь-яких документів, що підтверджують валідацію даних та відповідне їх сертифікування позивач не надав, а саме, не надав погоджених актів приймання-передачі, відомостей щодо зчитування даних з лічильників (показників лічильників), а тому й відповідно не довів належними доказами обсяг товару, що на думку позивача, не був сплачений відповідачем;

- позивач не надав жодного первинного документа та інших письмових доказів на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з купівлі-продажу електричної енергії відповідно до Договору; надані ним рахунки-фактари не містять ознак первинних документів, передбачених Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- починаючи з 24.02.2022 в зв'язку частково тимчасовою окупацією території Херсонської області та періодичної або повною відсутністю зв'язку та інтернету отримати результатів вимірювання для ТКО в автоматичному режимі було по більшості ТКО неможливе, як і виконання локального зчитування даних з лічильників на виконання п.8.3.2. ККОЕЕ;

- починаючи з 24.02.2022 до березня 2023 року обсяги електричної енергії, які використовувалися для розрахунку надходження електричної енергії, в переважній більшості мали та мають статус "оціночні" та не є валідованими, а отже не можуть бути сертифікованими та відповідно до п.5.16.1. Правил ринку не можуть бути підставою для проведення розрахунків;

- позивач не надав будь-яких документів, що підтверджують валідацію даних та відповідне їх сертифікування, а саме, не надав погоджених актів приймання-передачі, даних щодо зчитування даних з лічильників (показників лічильників), актів контрольного огляду;

- АТ "Херсонобленерго" доводило до відома НЕК "Укренерго" свою незгоду із обсягом електричної енергії та пояснювало ситуацію, яка склалась навколо товариства, але не враховуючи на факт наявності суперечки НЕК "Укренерго" протягом тривалого періоду не вирішувало питання коригування даних і на сьогоднішній день відповідні питання не вирішені у повному обсязі;

- заперечення щодо заяви свідка НЕК "Укренерго" висловило лише в суді апеляційної інстанції; джерелом обізнаності свідка про обставини справи була особиста присутність (виконання своїх функціональних обов'язків) в момент здійснення диспетчеризації (управління мережами); про факти синхронизації системи електричних мереж окупованих територій із енергетичною системою України позивачу було відомо і він це не заперечував; доводи позивача зводяться для переоцінки доказів;

- саме позиція позивача є непослідовною: він визнав неправомірність своїх дій щодо нарахування обсягів електричної енергії на окупованих територіях та станом на 21.06.2023 відмінив нарахування по окупованій території Херсонської області з квітня 2023 року та визнав факт не синхронності роботи електричної мережі (від'єднання від єдиної енергетичної системи України, окупованих територій), а отже й підтвердив відсутність поставки товару.

35. 31.03.2026 надійшли додаткові пояснення АТ "Херсонобленерго", в яких, зокрема, вказує, що не порушувало взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки з моменту захоплення товариства та втрати зв'язку із неокупованою частиною України не отримувало від НЕК "Укренерго" послуг; просить залишити оскаржувані рішення без змін.

36. 01.04.2026 надійшли додаткові пояснення НЕК "Укренерго" (подані 31.03.2026 через систему Електронний суд), в яких вказує, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.03.2026 у справі №916/5633/23 (повний текст в ЄДРСР відсутній) висловилася щодо можливості коригування даних комерційного обліку, зокрема, шляхом їх визначення на рівні нуль; вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на формування Верховним Судом практики, що стосується правовідносин між учасниками ринку електричної енергії на тимчасово окупованих територіях.

37. 28.04.2026 через систему Електронний Суд надійшло клопотання НЕК "Укренерго" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання висновку з вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування в сукупності статей 3, 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме, щодо моменту визнання території тимчасово окупованою (за наявності або відсутності рішення уповноваженого органу) та початку застосування обмежень, встановлених ч.2 ст.13-1 Закону.

38. 04.05.2026 через систему Електронний Суд надійшли додаткові пояснення НЕК "Укренерго", в яких посилається на постанови Верховного Суду від 02.12.2025 у справі №910/4069/23 та від 20.03.2026 у справі №916/5633/23; також вказує, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, не можуть бути враховані з огляду на неподібність правовідносин.

39. 06.05.2026 через систему Електронний Суд надійшли заперечення АТ "Херсонобленерго" на додаткові пояснення НЕК "Укренерго", в яких вказує, що 1) правовий висновок Верховного Суду у справі №908/1162/23 має суттєве значення для вирішення цієї справи і повинен бути врахований; 2) коригування обсягів небалансів було безпідставним; 3) відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа не має фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

40. Верховний Суд ухвалою від 08.07.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК "Укренерго", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 14.08.2024.

41. Верховний Суд ухвалою від 14.08.2024 клопотання АТ "Херсонобленерго" про зупинення провадження у справі №916/1218/23 задовольнив; зупинив касаційне провадження у справі до завершення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об'єднана палата) справи №908/1162/23.

42. Верховний Суд ухвалою від 09.10.2025 поновив касаційне провадження у справі №916/1218/23, розгляд справи призначив на 19.11.2025.

43. Верховний Суд ухвалою від 19.11.2025 клопотання НЕК "Укренерго" про зупинення провадження у справі №916/1218/23 задовольнив; зупинив касаційне провадження у справі до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.

44. Верховний Суд ухвалою від 02.03.2026 поновив касаційне провадження у справі №916/1218/23, розгляд справи призначив на 25.03.2026.

45. Верховний Суд ухвалою від 18.03.2026 повідомив учасників справи, що судове засідання, призначене на 25.03.2026, не відбудеться у зв'язку із запланованим перебуванням судді Студенця В.І. у відпустці з 23.03.2026 до 27.03.2026, та що розгляд справи відбудеться 01.04.2026.

46. Верховний Суд ухвалою від 01.04.2026 оголосив перерву у судовому засіданні до 29.04.2026, а 29.04.2026 - до 07.05.2026.

47. Верховний Суд ухвалою від 07.05.2026 передав справу №916/1218/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПІДСТАВИ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Під час касаційного розгляду цієї справи НЕК "Укренерго" заявило клопотання від 28.04.2026 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

49. НЕК "Укренерго" вважає, що наявна виключна правова проблема та існує необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики щодо застосування в сукупності статей 3, 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", щодо моменту визнання території тимчасово окупованою (за наявності або відсутності рішення уповноваженого органу) та початку застосування обмежень, встановлених ч.2 ст.13-1 цього Закону.

50. Верховний Суд щодо доводів про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначає таке.

Щодо визначення території тимчасово окупованою

51. У цій справі НЕК "Укренерго" звернулося до суду з позовом до АТ "Херсонобленерго" про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що АТ "Херсонобленерго" порушило строки оплати поставки товару, а саме, балансуючу електричну енергію з другої декади червня 2022 року до першої декади 2023 року та врегулювання за серпень-вересень 2019 року, жовтень-грудень 2021 року, березень-травень 2022 року та липень 2022 року.

52. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

53. Отже, позовні вимоги у цій справі стосуються періодів поставки електричної енергії як до моменту введення на території України правового режиму воєнного стану, так і після

54. Тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

55. На момент введення на території України правового режиму воєнного стану положення Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції станом на 21.11.2021) передбачали, зокрема, таке:

- ч.1 ст.3: тимчасово окупованою територією визначала:

1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (п.1);

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України (п.2);

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями (п.3);

- статті 13 та 13-1: визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території.

56. В подальшому до Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" були внесені зміни, і в редакції від 20.03.2022 цей Закон передбачав:

- ст.1 доповнена ч.3: дата початку тимчасової окупації територій, передбачених п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

- ч.1 ст.3: викладено іншу редакцію п.3 та доповнено її п.4, відтак: для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (п.1);

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України (п.3);

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями (п.4);

- статті 13, 13-1 доповнено новими частинами 1, за абз.2 яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) положення цих статей застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч.1 ст.3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч.1 ст.3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями та можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

57. В подальшому до п.1 ч.1 ст.3 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" були внесені зміни і цей пункт в редакції Закону від 07.05.2022 передбачав, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях. Інші положення цієї частини статті залишилися незмінними.

58. Закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в редакції від 03.12.2022 передбачав:

- ч.3 ст.1: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, визначаються КМУ;

- п.3 ч.1 ст.3: для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими КМУ.

59. Кабінет Міністрів України постановою від 06.12.2022 №1364 затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", відповідно до п.1 якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

60. Станом на дату постановлення цієї ухвали, у постанові КМУ від 06.12.2022 №1364 вказано, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством розвитку громад та територій.

61. Відповідно до відомостей, що містяться у наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (наказ був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваних судових рішень, втім втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025), датою початку тимчасової окупації Херсонської області є 24.02.2022, а Херсонської міської територіальної громади - 01.03.2022 (дата деокупації 11.11.2022).

62. Як встановили суди попередніх інстанцій, територія Херсонської області, де здійснюється ліцензована діяльність АТ "Херсонобленерго", з 24.02.2022 була частково окупована (Лівобережжя), а з 28.02.2022 було тимчасово окуповано іншу частину Херсонської області (Правобережжя).

63. При цьому, вся територія Лівобережжя Херсонської області і дотепер відноситься до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

64. Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території врегульовані статтями 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

65. Відповідно до ч.1 ст.13 та ч.1 ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", положення цих статей застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч.1 ст.3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч.1 ст.3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями та в умовах воєнного стану рішенням КМУ можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

66. НЕК "Укренерго" у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилається на наявність виключної правової проблеми щодо застосування статей 3, 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо моменту визначення території тимчасово окупованою та, відповідно, моменту поширення на неї визначених Законом обмежень.

67. Оскільки у цій справі позовні вимоги у цій справі стосуються періодів поставки електричної енергії як до моменту тимчасової окупації території Херсонської області, на якій здійснюється ліцензована діяльність АТ "Херсонобленерго", так і після, то для правильного вирішення спору необхідно враховувати встановлені у Законі "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" обмеження, що регулюють провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях.

68. Перше питання, яке постає при визначенні того, чи підлягають застосуванню відповідні обмеження, - як саме має бути визначена певна територія як тимчасово окупована в розумінні Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України":

- як сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (п.1 ч.1 ст.3 Закону);

- як інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому КМУ порядку (п.3 ч.1 ст.3 Закону).

69. Закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містить розмежування цих понять та критеріїв чіткого їх визначення.

70. Однак таке розмежування є ключовим при встановленні того, чи можуть бути застосовані встановлені у статтях 13, 13-1 цього Закону обмеження.

71. Так, у випадку, якщо територія вважається тимчасово окупованою відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону - обмеження застосовуються в імперативному порядку (автоматично), проте, якщо вважаються тимчасово окупованими відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону - обмеження лише можуть бути поширені на такі території (за рішенням відповідного органу).

72. В цьому аспекті важливим є також момент початку дії відповідних обмежень: 1) або з моменту, коли територія вважається тимчасово окупованою, 2) або з моменту прийняття рішення відповідного органу.

73. Варто зауважити також зміст Пояснювальної записки до проекту Закону "Про внесення змін до Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України", яким безпосередно і були внесені зміни до ч.1 ст.3 Закону шляхом доповнення його п.3, а також доповнено статті 13 та 13-1 новими частинами першими.

74. Так, в пояснювальній записці зазначено таке:

"Метою пропонованого проекту закону є внесення змін до положень Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) з метою поширення його дії на території, які були тимчасово окуповані російською федерацією як державою-окупантом в ході розпочатих 24.02.2022 широкомасштабних воєнних дій проти України.

Цей Закон, однак, застосовується лише до окупованих територій Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а тому формально не може застосовуватися до інших територій України, які були тимчасово окуповані російською федерацією як державою-окупантом в ході розпочатих 24.02.2022 воєнних дій проти України.

Частково це пов'язано з тим, що збройна агресія проти України триває, а воєнна обстановка в країні швидко і динамічно змінюється, через що Верховна Рада України не здатна повною мірою оперативно приймати рішення про визнання територій тимчасово окупованими чи деокупованими з метою запобігання реалізації військовими російської федерації методів насадження окупаційної влади (як от створення видимості легалізації присутності її військ і представників на тимчасово окупованих територіях через проведення бутафорних "референдумів"). У зв'язку з цим пропонується передбачити, що рішення про визнання територій тимчасово окупованими буде прийматися Радою національної безпеки і оборони України, введеними в дію указами Президента України, що забезпечить можливість швидкого реагування на зміни воєнної обстановки в країні.

Водночас слід враховувати, що передбачені Законом "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" окремі заходи, які спрямовані на реалізацію його положень, можуть значною і не виправданою конкретною ситуацією мірою обмежувати права і свободи громадян, що проживають на тимчасово окупованих територіях. Застосування положень цього Закону до всіх без винятку тимчасово окупованих територій може перешкоджати їх деокупації, призводити до економічних збитків. У зв'язку з цим пропонується визначити, що заходи, передбачені статтями 11, 11-1, 13 і 13-1 цього Закону, будуть застосовуватись до тимчасово окупованих територій (крім Автономної Республіки Крим і міста Севастополь) лише якщо це буде визнано потрібним Радою національної безпеки і оборони України. Це дозволить координаційному органу з питань національної безпеки і оборони при Президентові України оперативно та індивідуально, виходячи з певної воєнної обстановки, конкретизовувати застосування заходів реалізації положень Закону щодо тих чи інших тимчасово окупованих територій".

75. Після звернення НЕК "Укренерго" із касаційною скаргою у цій справі Об'єднана палата ухвалила постанову від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій виклала висновки щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

76. Перед Об'єднаною палатою у справі №908/1162/23 постало питання застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період із лютого 2022 року до грудня 2022 року, тобто до прийняття КМУ постанови від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією".

77. Об'єднана палата у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 зазначила таке:

"7.20. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

7.21. Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

7.22. Об'єднана палата бере до уваги, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7.23. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

7.24. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

7.25. Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

7.26. Враховуючи викладене, об'єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

7.27. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об'єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України".

78. Об'єднана палата у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові, зазначила про те, що: "… підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення ст.13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні".

79. Висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, активно застосовуються судами усіх інстанцій.

80. Станом на дату постановлення цієї ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень існує понад 250 судових рішень, в яких суди застосовують вищенаведену позицію Об'єднаної палати та мотивують свої рішення відсутністю необхідності окремого рішення КМУ для застосування положень статей 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт тимчасової окупації певної території.

81. Зокрема, прикладами таких рішень є: постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №916/1170/25, від 16.04.2026 у справі №916/1675/23, від 06.04.2026 у справі №916/1591/24, від 01.04.2026 у справі №916/3205/25, Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №911/3766/23, рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі №916/2433/24, від 13.04.2026 у справі №916/4796/23, Господарського суду Донецької області від 06.04.2026 у справі №905/22/24.

82. Вважаємо за необхідне навести судові рішення, постановлені судами або першої, або апеляційної інстанції, оскільки саме вони можуть бути в подальшому оскаржені в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

83. Крім того, Верховний Суд як міркування "оbiter dictum" враховує доводи НЕК "Укренерго" про те, що постанова Об'єднаної палати від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 в певних проявах свого застосування може створити ряд правових проблем щодо взаємовідносин та розрахунків між учасниками ринку та забезпечення живлення об'єктів критичної інфраструктури, зокрема, при прямому застосуванні її висновків Держава Україна фактично має відмовитися від з'єднання енергосистеми України з Запорізькою АЕС, оскільки цей об'єкт енергетики знаходиться на тимчасово окупованій території.

84. Крім того, суд касаційної інстанції не може не врахувати, що після звернення НЕК "Укренерго" з касаційною скаргою у цій справі та після ухвалення Об'єднаною палатою постанови від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд) ухвалив постанову від 01.04.2026 у справі №280/5808/23 (спір щодо повернення позивачу додатково сплачених ним митних платежів).

85. Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд) у постанові від 01.04.2026 у справі №280/5808/23 щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначив таке:

"Отже, системний аналіз положень статті 1 та статті 3 Закону про ТОТ дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує різні види тимчасово окупованих територій України залежно від способу та моменту їх визначення.

Зокрема, можна виокремити:

- тимчасово окуповані території, правовий статус яких прямо визначений самим Законом про ТОТ, із фіксацією дати початку окупації (Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, окремі території Донецької та Луганської областей, окремі об'єкти нафтогазовидобування на континентальному шельфі України).

- інші території України, які можуть бути визнані тимчасово окупованими в умовах воєнного стану відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону про ТОТ.

При цьому особливістю останньої категорії є те, що набуття територією статусу тимчасово окупованої не є автоматичним, а пов'язане з її визнанням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що прямо передбачено частиною третьою статті 1 та пунктом 3 частини першої статті 3 Закону про ТОТ.

…

Відповідно до частини другої статті 13 Закону про ТОТ здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, частина перша цієї статті конкретно зазначає, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Системний аналіз наведеної норми свідчить про запровадження законодавцем дворівневої моделі застосування господарських обмежень. Перший рівень - автоматичний: положення статті 13 застосовуються зокрема до сухопутної території тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; внутрішніх морських води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України безпосередньо в силу закону, без потреби у будь-яких додаткових рішеннях органів виконавчої влади. Другий рівень - факультативний: щодо інших тимчасово окупованих в умовах воєнного стану територій, визначених пунктом 3 частини першої статті 3 Закону про ТОТ, обмеження "можуть бути поширені" - але виключно за умови прийняття окремого рішення Кабінетом Міністрів України.

Вживання законодавцем модального дієслова «можуть бути поширені» (на відміну від "поширюються") є принципово значущим із точки зору граматичного тлумачення: воно виключає автоматичний характер дії норми щодо другого типу територій і встановлює умову - наявність позитивного нормативного рішення Уряду.

Саме це підтверджується пояснювальною запискою до законопроекту Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», який вносились нові зміни до законодавства у зв'язку із введенням воєнного стану. У цій пояснювальній записці законодавець указав, що "...слід враховувати, що передбачені Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" окремі заходи, які спрямовані на реалізацію його положень, можуть значною і не виправданою конкретною ситуацією мірою обмежувати права і свободи громадян, що проживають на тимчасово окупованих територіях. Застосування положень цього Закону до всіх без винятку тимчасово окупованих територій може перешкоджати їх деокупації, призводити до економічних збитків. У зв'язку з цим пропонується визначити, що заходи, передбачені статтями 11, 11-1, 13 і 13-1 цього Закону, будуть застосовуватись до тимчасово окупованих територій (крім Автономної Республіки Крим і міста Севастополь) лише якщо це буде визнано потрібним Радою національної безпеки і оборони України. Це дозволить координаційному органу з питань національної безпеки і оборони при Президентові України оперативно та індивідуально, виходячи з певної воєнної обстановки, конкретизовувати застосування заходів реалізації положень Закону щодо тих чи інших тимчасово окупованих територій".

Таким чином, законодавець виходив із необхідності забезпечити баланс між реалізацією обмежувальних заходів і збереженням соціально-економічних зв'язків із територіями, що тимчасово перебувають під окупацією у зв'язку із оголошенням воєнного стану, аби не створювати надмірних перешкод для їх подальшої реінтеграції.

Відповідно до висновку Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування до проєкту Закону №2138-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/4e4f5d93-eb77-40a0-8443-ddcc515ea72a) було запропоновано доповнити статтю 13 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" новою частиною першою такого змісту:

"1. Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями".

Таким чином, Верховною Радою України було враховано пропозиції комітету, і Закон ухвалено та підписано саме з урахуванням зазначених змін. Цим законодавець остаточно закріпив компетенцію саме Кабінету Міністрів України щодо прийняття рішень про поширення дії положень статті 13 Закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону.

…

За таких обставин для застосування обмежень, передбачених статтею 13 Закону про ТОТ, необхідним є не лише факт визнання відповідної території тимчасово окупованою, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення на неї обмежень, визначених цією статтею.

Рішення про визнання території тимчасово окупованою, яке у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку приймалося Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (зокрема наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, який був чинний до 19 березня 2025 року), саме по собі не може замінювати рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень, передбачених статтею 13 Закону про ТОТ.

Це зумовлено тим, що зазначені рішення мають різну правову природу, приймаються різними суб'єктами владних повноважень та тягнуть відмінні правові наслідки".

86. Постанова Верховного Суду у справі №280/5808/23 постановлена 01.04.2026, а надання загального доступу до її змісту забезпечено 06.04.2026.

87. Враховуючи короткий проміжок часу з моменту опублікування постанови в загальному доступі, а також з огляду на те, що у деяких справах провадження зупинялося до завершення розгляду справи №280/5808/23, станом на дату постановлення цієї ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня велика кількість судових рішень, в яких суди врахували позицію, наведену у постанові Верховного Суду 01.04.2026 у справі №280/5808/23.

88. Так, для прикладу, Господарський суд міста Києва у рішенні від 13.04.2026 у справі №910/11482/25 (спір за позовом ТОВ "Тавань Солар 1" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення коштів) вказав:

"в підпунктах 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» мова йде про території, що були окуповані до введення воєнного стану, а саме територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, в той же час території окуповані після 24.02.2022 відносяться до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в тому числі і територія Херсонської області, де знаходиться генеруюча одиниця позивача.

Тому для застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до вищенаведеної території необхідна сукупність ряду юридичних фактів, визначених у абзаці 2 частини 1 статті 13 та абзаці 2 частини 1 статті 13-1 цього Закону, а саме (1) факт тимчасової окупації та (2) поширення рішенням Кабінету Міністрів України положень статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону.

Проте на сьогоднішній день будь-якого рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення дії відповідних статей на територію Херсонської області немає, а тому положення статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на територію Херсонської області не застосовується, відтак здійснення позивачем господарської діяльності щодо виробництва електричної енергії на території Бериславської міської територіальної громади Херсонської області у період тимчасової окупації цієї території є правомірними в розумінні зазначеного Закону.

На переконання суду, визначальним для поширення положень статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, є рішення Кабінету Міністрів України про поширення положень цих статей на такі території, про що законодавець чітко вказав у абзаці 2 частини 1 статті 13, абзаці 2 частини 1 статті 13-1 цього Закону, якого Уряд не ухвалив. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 280/5808/23".

89. Таким чином, станом на дату постановлення цієї ухвали наявна різна судова практика, сформована як на рівні Верховного Суду, так і на рівні судів нижчих інстанцій, щодо застосування статей 3, 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та моменту визначення території тимчасово окупованою та відповідно - початку застосування обмежень, визначених положеннями Закону.

90. При цьому, питання визначення набуття територією статусу тимчасово окупованої наразі є нагальним (враховуючи значну кількість територій, що наразі є тимчасово окупованими, або такими, на яких ведуться активні бойові дії) та стосується не лише учасників ринку електричної енергії, а і інших суб?єктів господарювання та фізичних осіб.

Щодо специфіки взаємовідносин учасників ринку електричної енергії та споживачів на території України, що знаходяться в близькості до проведення активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях

91. Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії, визначені ККОЕЕ.

92. Комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку (п.2.1.1. ККОЕЕ).

93. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку (п.2.1.2. ККОЕЕ).

94. ППКО зобов'язані, зокрема, формувати та передавати АКО, а також іншим учасникам ринку та ППКО електронні документи з даними комерційного обліку згідно з цим Кодексом, Правилами ринку та Правилами роздрібного ринку (пп.6 п.2.3.1. ККОЕЕ).

95. ППКО (у ролі ОДКО) після отримання від ППКО (у ролі ОЗД) результатів вимірювання з лічильників має провести обробку, перевірку, валідацію цих даних та, у разі потреби, їх заміну оціночними даними, а також забезпечити зберігання, архівування, передачу валідованих даних АКО та іншим заінтересованим сторонам, зокрема електропостачальникам, відповідно до вимог цього Кодексу (п.9.9.2. ККОЕЕ).

96. ППКО (у ролі ОДКО) повинен здійснити валідацію сформованих даних комерційного обліку перед тим, як додати ці дані до своїх баз даних комерційного обліку електричної енергії та передати їх АКО (п.9.9.3. ККОЕЕ).

97. Якщо сформовані дані не проходять валідацію, то вони не вносяться до бази даних комерційного обліку електричної енергії та не передаються АКО. ППКО (у ролі ОДКО), що здійснює валідацію даних комерційного обліку, має негайно повідомити ППКО (у ролі ОЗД), від якого він їх отримав, про необхідність виправлення виявлених недоліків у даних комерційного обліку в найкоротші терміни. Повідомлення повинне містити інформацію щодо ТКО, дані з яких не пройшли перевірку достовірності, а також про перевірки, що не були пройдені (п.9.9.4. ККОЕЕ).

98. За результатами цих перевірок ППКО (у ролі ОДКО) формує валідовані дані комерційного обліку та передає їх AKO та заінтересованим сторонам (п.9.6.2. ККОЕЕ).

99. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (п.9.14.3. ККОЕЕ).

100. Отже, обов'язковою умовою для внесення даних комерційного обліку до баз даних комерційного обліку електричної енергії є їхня валідація.

101. Постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках (абз.1 ч.4 ст.75 Закону "Про ринок електричної енергії").

102. АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду (п.7.3.1. Правил ринку).

103. НЕК "Укренерго" вказує на те, що на підставі валідованих даних комерційного обліку ППКО, які були сертифіковані АКО та передані АР, адміністратор розрахунків здійснив АТ "Херсонобленерго" нарахування небалансів електричної енергії за період з другої декади червня 2022 до першої декади березня 2023 року та врегулювання попередніх розрахункових періодів з серпня 2019 до травня 2022 року, липень 2022 року, що підтверджується виставленими рахунками та згенерованими, але не погодженими відповідачем актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів.

104. Крім того, НЕК "Укренерго" стверджує, що врегулювання питання валідації та сертифікації даних комерційного обліку має вирішуватися на стадії їх формування та завантаження в СУР (ММС) шляхом ініціювання ППКО суперечок по спірним ТКО (точкам комерційного обліку), оскарження дій/бездіяльності ОСР/ОСП за наявності підстав, для чого регулятором визначено відповідний порядок в розд.10 Кодексу.

105. В свою чергу, АТ "Херсонобленерго" вказує, що починаючи з 24.02.2022 в зв'язку частковою тимчасовою окупацією території Херсонської області та періодичної або повною відсутністю зв'язку та інтернету отримати результатів вимірювання для ТКО в автоматичному режимі було по більшості ТКО неможливе; обсяги електричної енергії, які використовувалися для розрахунку надходження електричної енергії, в переважній більшості мали та мають статус "оціночні" та не є валідованими.

106. Особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану закріплені в Постанові №555.

107. Так, у пп.2 п.1 Постанови №555 в редакції постанови НКРЕКП №872 від 09.08.2022 вказано: Оператори системи повинні протягом десяти днів з дня виникнення змін у переліку додаткових областей комерційного обліку та/або переліку ТКО на межі цих областей узгодити їх з усіма суміжними операторами мереж, яких це стосується, та надати інформацію про відповідні зміни до АКО з документальним підтвердженням необхідності проведення такої зміни (зокрема посилання на офіційну інформацію щодо адміністративної межі та/або лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України у відповідному розрахунковому періоді). У разі відсутності погодження суміжним оператором мереж змін до переліку ТКО та/або додаткових областей комерційного обліку протягом десяти днів з дня звернення оператора системи вони вважаються погодженими суміжним оператором без зауважень. При неможливості забезпечення окремого комерційного обліку електричної енергії для додаткових областей комерційного обліку, що знаходяться у відповідному розрахунковому періоді на тимчасово окупованій території України, допускається їх об'єднання в одну область комерційного обліку.

108. НЕК "Укренерго" стверджує, що врегулювання питання валідації та сертифікації даних комерційного обліку має вирішуватися на стадії їх формування та завантаження в СУР (ММС) шляхом ініціювання ППКО суперечок по спірним ТКО (точкам комерційного обліку), оскарження дій/бездіяльності ОСР/ОСП за наявності підстав, для чого регулятором визначено відповідний порядок в розд.10 ККОЕЕ.

109. Водночас АТ "Херсонобленерго" не погодилося із відповідними обсягами, та починаючи з серпня 2022 року неодноразово направляло НЕК "Укренерго" листи щодо актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та актів-коригування (врегулювання) до них, в яких повідомляло, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Херсонської області воно не мало можливості знімати фактичні покази засобів комерційного обліку електричної енергії на території Херсонської області та відповідно визначити фактичне надходження електричної енергії в мережі.

110. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, керуючись ч.2 ст.13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", виходили з того, що дані комерційного обліку, сформовані на окупованій території, є такими, що не можуть пройти валідацію, отже, не є сертифікованими, а тому, відповідно, не можуть бути використані для розрахунків між суб'єктами ринку; застосування величин, що враховувались позивачем при розрахунку, є такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними (враховані обсяги електричної енергії на окупованих територіях, які були і є від'єднанні від єдиної енергетичної системи України).

111. Отже, суди з одного боку вважають, що позивач не надав достовірних вихідних даних на підтвердження обсягів небалансу, а з іншого боку вважають надані позивачем дані комерційного обліку такими, що не можуть пройти валідацію, отже, несертифікованими.

112. Колегія суддів вважає, що наразі одним з ключових питань є те, яким саме чином та на підставі якої норми законодавства мав справедливо та добросовісно діяти позивач, зокрема, чи мав він змінити чи припиняти врегульовані договором про врегулювання небалансів правовідносини сторін.

113. Покладання в односторонньому порядку відповідальності за несвоєчасне припинення постачання електричної енергії на тимчасово окуповані території на оператором системи передачі лише в силу приписів ч.2 ст.13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на нашу думку, є помилковим, оскільки саме сторона, відповідальна за баланс, в першу чергу і є обізнаною про настання відповідних обставин, та повинна своєчасно звернутися до оператора систем з повідомленням про відключення електропостачання.

114. Виключна правова проблема полягає у порядку та механізму формування, використання та підтвердження даних комерційного обліку у період, коли учасник ринку електричної енергії перебував на тимчасово окупованій території, а особливо - коли заборгованість стягується за період, коли частина території, на якій здійснюється ліцензована діяльність такого суб'єкта, перебуває у тимчасовій окупації, а частина - є деокупованою.

115. Важливим при цьому також є те, що на момент тимчасової окупації території Херсонської області, законодавством не було врегульоване питання визначення територій України як тимчасово окупованих російською федерацією після 24.02.2022.

116. Верховний Суд погоджується з доводами НЕК "Укренерго" про те, що спір у цій справі зачіпає інтереси значної кількості учасників ринку електричної енергії, особливо в Херсонській області.

117. Так, зокрема, як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, АТ "Херсонобленерго" неодноразово наголошувало, що для розрахунків обсягів надходження електричної енергії до мереж АТ "Херсонобленерго" від суміжних учасників ринку електричної енергії використовувалися дані по 2 459 точкам комерційного обліку, у тому числі:

- НЕК "Укренерго" (ОСП) - 48 ТКО;

- ОСР: АТ "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО" - 10 ТКО; АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" - 8 ТКО; АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" - 117 ТКО; ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" - 12 ТКО;

- виробники - 170 ТКО;

- приватні домогосподарство (ВДЕ) - 2094 ТКО.

118. Крім того, АТ "Херсонобленерго" листом №01-001280 від 01.06.2023 надало перелік об'єктів виробників, які розташовані на території тимчасово окупованої частині Херсонської області, який містить дані про 41 виробника електричної енергії.

119. На основі даних комерційного обліку, завантажених ППКО, визначалися обсяги послуг та здійснювалися фінансові розрахунки для всього регіону, які наразі також є предметом спорів у інших справах, для прикладу, справа №916/1946/23 - про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у березні-червні 2022 року на території Херсонської області, справа №916/1650/23 - про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у березні-червні 2022 року на території Херсонської області.

120. Саме тому, як обґрунтовано вказує НЕК "Укренерго", постанова суду касаційної інстанції у цій справі матиме системний вплив, оскільки сформує прецедент для розрахунків у періоди окупації та деокупації, що є актуальним для багатьох енергетичних підприємств.

121. Відповідно до ч.5 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

122. Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №175/3057/17-к).

123. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

124. З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №916/1218/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, викладених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про передачу справи №916/1218/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

2. Справу №916/1218/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець

Попередній документ

136346900

Наступний документ

136346902

Інформація про рішення:

№ рішення:	136346901
№ справи:	916/1218/23
Дата рішення:	07.05.2026
Дата публікації:	11.05.2026
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (29.04.2026)
Дата надходження:	13.05.2024
Предмет позову:	про стягнення 364216507,23 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

26.04.2023 11:30	Господарський суд Одеської області
17.05.2023 15:30	Господарський суд Одеської області
07.06.2023 16:00	Господарський суд Одеської області
14.06.2023 13:30	Господарський суд Одеської області
23.06.2023 13:00	Господарський суд Одеської області
28.06.2023 16:10	Господарський суд Одеської області
17.10.2023 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
05.12.2023 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
30.01.2024 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
05.03.2024 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
16.04.2024 15:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
14.08.2024 14:00	Касаційний господарський суд
19.11.2025 14:15	Касаційний господарський суд
25.03.2026 14:15	Касаційний господарський суд
01.04.2026 15:15	Касаційний господарський суд
29.04.2026 14:30	Касаційний господарський суд
07.05.2026 15:00	Касаційний господарський суд