07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2522/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ"
про стягнення коштів у розмірі 209 636,86 грн,
1. У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ" про стягнення 209 636,86 грн, з яких 24 353,48 грн - основний борг, 12 969,62 грн - 3% річних, 172 313,76 грн - інфляційні втрати.
2. Господарський суд Запорізької області рішенням від 21.11.2024 у справі №908/2522/24 позов задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" 24 353,48 грн основного боргу, 11 442,18 грн 3% річних, 110 909,44 грн інфляційних втрат; у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 1 527,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 61 404,32 грн відмовив.
3. Господарський суд Запорізької області додатковим рішенням від 05.12.2024 задовольнив частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" про ухвалення додаткового рішення: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 13 385,47 грн; у задоволенні решти вимог заяви відмовив.
4. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 22.10.2025 змінив рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2024 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виклавши абзац 2 та 3 в такій редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" суму 24 353,48 грн основного боргу, 733,18 грн трьох відсотків річних, 7 716,86 грн інфляційних втрат; видати наказ; в решті заявлених позовних вимог відмовити.
5. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 22.10.2025 також змінив додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024, виклавши абзац 2 в такій редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 6 312,15 грн.
6. 24.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 залишити в силі.
7. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
9. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
10. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
12. Згідно з ч.5 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Справи, на які поширюється дія п.1 ч.5 ст.12 ГПК, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?'явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).
14. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
15. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
16. Статтею 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
17. Отже відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК справа №908/2522/24 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
18. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
19. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення як для учасника справи, який подає касаційну скаргу (пп."а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК). Скаржник вказує, зокрема, таке:
відкриття касаційного провадження та винесення відповідного рішення за результатами розгляду касаційної скарги стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при стягненні коштів за умови не вирішення порядку переходу до набувача вимоги окрім основного права, ще й прав котрі забезпечують виконання зобов'язання, а також набуття новим кредитором лише певного кола та обсягу права вимоги за зобов'язанням;
справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення як для учасника справи, який подає касаційну скаргу - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", оскільки стосується захисту його прав та інтересів, так і здійснює формування єдиної правозастосовчої практики із питань, котрі висвітлено в касаційній скарзі, з огляду на те, суди попередніх інстанцій здійснили формування нового правового висновку, котрий суперечить як нормам чинного як матеріального, так і процесуального законодавства України. Адже, більшість фахівців у сфері права орієнтуються та звертаються до правових позицій Верховного Суду, в тому числі й щодо фундаментальних питань, котрі виникають у даній касаційній скарзі та було порушено судами попередніх інстанцій".
20. Розглянувши викладені скаржником доводи, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
21. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (п.4).
22. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
23. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
24. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі №905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
25. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
26. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
27. Натомість фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів.
28. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
29. Поряд із цим, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що касаційна скарга стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів якісного та кількісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
30. Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
31. Також, за загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас оцінка Верховним Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі.
32. Саме лише посилання на випадки, зазначені у пп."а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
33. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
34. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
35. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
36. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
37. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
38. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
39. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
40. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №908/2522/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №908/2522/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ТАЙС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець