07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2631/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Торг"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 (головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.)
у справі №916/2631/25
за позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Торг"
про стягнення збитків у розмірі 594 208,50 грн,
Короткий зміст обставин справи
1. Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі за текстом також - АТ "Херсонська теплоелектроцентраль") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом також - ТОВ "Профі -Торг") про стягнення збитків у розмірі 594 208,50 грн.
2. Господарський суд Одеської області рішенням від 11.09.2025 у справі №916/2631/25 позов задовольнив.
Стягнув з ТОВ "Профі-Торг" на користь АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" збитки у розмірі 594 208,50 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 130,50 грн.
3. Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Профі -Торг" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, сформувавши її у підсистемі "Електронний суд" 04.02.2026, про що свідчить відповідна відмітка на кожній сторінці апеляційної скарги.
4. У вказаній апеляційній скарзі ТОВ "Профі-Торг" просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/2631/25 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також щодо отримання копії оскаржуваного рішення зауважило, що:
(1) за наслідками моніторингу інформації в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень представник ТОВ "Профі-Торг" - адвокат Андрюк А.М. виявив у АСВП інформацію щодо відкритого 06.11.2025 приватним виконавцем Манікіним Д.С. виконавчого провадження НОМЕР_1, в якому боржником є ТОВ "Профі-Торг", а стягувачем АТ "Херсонська теплоелектроцентраль";
(2) 23.01.2026 за №23/01-26 представник ТОВ "Профі-Торг" - адвокат Андрюк А.М. підготував та направив на адресу приватного виконавця адвокатський запит, на який останній надав відповідь та постанову ВП НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2025;
(3) за наслідками ознайомлення з вищезазначеною постановою приватного виконавця встановлено наявність рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у цій справі №916/2631/25, яким задоволено позовні вимоги АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до ТОВ Профі-Торг про стягнення збитків у розмірі 594 208,50 грн.
Зазначене є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
5. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.02.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Профі-Торг" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/2631/25 залишив без руху.
Встановив ТОВ "Профі-Торг" строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду (1) обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/2631/25, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі; (2) докази доплати судового збору у розмірі 2 139,76 грн, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
6. Визнаючи наведені апелянтом підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції неповажними, апеляційний суд виходив з того, що:
(1) оскаржуване рішення надсилалось відповідачу на його офіційну зареєстровану адресу, а саме: 73000, місто Херсон, просп. Кутузова, буд. 4, офіс 1, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме відповідними поштовими повідомленнями;
(2) доказів зміни офіційної адреси матеріали справи не містять та апелянт не надав.
Більш того у своїй апеляційній скарзі ТОВ "Профі-Торг" вказує вищенаведену адресу, яка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначена як офіційна юридична адреса товариства;
(3) у разі відсутності інформації щодо зміни місцезнаходження учасника справи ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває;
(4) до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
З огляду на те, що суд першої інстанції оскаржуване рішення направив відповідачу на його офіційну адресу, а наявні в матеріалах справи поштові повідомлення свідчать про те, що ТОВ "Профі-Торг" мало можливість отримати судові процесуальні документи, але цього не зробило (з огляду на інформацію Укрпошти, зазначену в довідці про причини повернення поштового відправлення, - "адресат відсутній за вказаною адресою"), неотримання поштового повідомлення є власним волевиявленням юридичної особи.
7. На виконання вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції від 17.02.2026 відповідач подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у цій справі №916/2631/25, яке зводиться до того, що:
(1) Господарський суд Одеської області надсилав процесуальні документи на юридичну адресу ТОВ "Профі-Торг", а саме: 73003, м. Херсон, просп. Кутузова, буд. 4, офіс 1, проте ТОВ "Профі-Торг" не отримало жодного процесуального документа;
(2) у період з 01.05.2022 до 31.07.2023 з підприємства було звільнено більшість працівників, у тому числі ключових працівників - бухгалтера, комерційного директора, з огляду на що підприємство фактично не здійснювало господарську діяльність;
(3) за відсутності кадрового та адміністративного ресурсу товариство об'єктивно не могло забезпечити належний моніторинг поштової кореспонденції та судових процесів;
(4) фактична діяльність ТОВ "Профі-Торг" здійснювалась за іншою адресою, ніж зазначена в реєстрі, а саме: м. Херсон, вул. Домобудівна, 14.
(5) директор товариства Музалевська Н.І. є внутрішньо переміщеною особою, фактично перебувала і перебуває на цей час у Волинській області.
Бухгалтер підприємства Богомій О.Ф. звільнена з посади з 01.06.2023 згідно з наказом ТОВ "Профі-Торг" від 31.05.2023.
8. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.03.2026 у задоволенні клопотання ТОВ "Профі-Торг" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/2631/25 відмовив.
Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Профі-Торг" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/2631/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК).
9. Вказана ухвала мотивована, зокрема тим, що:
(1) наведені апелянтом підстави неотримання оскаржуваного судового рішення вже були визнані судом неповажними;
(2) посилання на те, що у період з 01.05.2022 до 31.07.2023 з підприємства було звільнено більшість працівників не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки саме по собі посилання апелянта на обставину нестачі кадрового ресурсу товариства як на підставу на поновлення строку не ґрунтується на приписах процесуального законодавства. Така обставина не змінює перебігу процесуальних строків на подання апеляційної скарги та не встановлює правових підстав для його поновлення, враховуючи, що правосуддя в умовах воєнного стану здійснюється безперервно;
(3) обставини зупинення діяльності товариства, на які посилається апелянт, зводяться до питань його внутрішньої організаційно-господарської діяльності, тобто за своїм характером є суб'єктивними та такими, що залежать лише від його волі. Тоді як Верховний Суд неодноразово наголошував, що суб'єктивні труднощі організаційного характеру не можуть бути підставою для поновлення строку. Юридична особа зобов'язана виважено підходити до виконання своїх функцій, вживати заходів щодо належної організації документообігу, а неотримання кореспонденції через власну бездіяльність не є поважною причиною пропуску строку;
(4) заявник не навів обставин, які зумовлені та пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги, а також не додав жодних належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які у взаємозв'язку з внутрішньою організаційно-господарською діяльністю завадили йому звернутись до суду з апеляційною скаргою у строк, установлений ГПК.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших сторін
10. ТОВ "Профі-Торг" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №916/2631/25 та направити справу до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
11. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, без належної оцінки всіх доводів і доказів, наведених заявником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.
12. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) наведені скаржником в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження обставини мають характер надзвичайних, невідворотних та об'єктивно непереборних, оскільки безпосередньо пов'язані із воєнними діями на території України та не залежали від волевиявлення ТОВ "Профі-Торг".
Крім цього апелянт додатково звертав увагу на істотні організаційні наслідки воєнних дій для функціонування товариства, внаслідок яких останнє фактично припинило здійснення операційної діяльності та не мало можливості забезпечувати належне функціонування адміністративних процесів;
(2) суд апеляційної інстанції взагалі не прийняв до уваги той факт, що позивач був достеменно обізнаний про фактичні канали зв'язку з ТОВ "Профі-Торг", адже у межах тривалих господарських відносин останнє систематично повідомляло своїх контрагентів, у тому числі АТ "Херсонська теплоелектроцентраль", про свої контактні дані, зокрема, про юридичну, поштову та електрону адреси, а також про номери телефонів уповноважених посадових осіб.
Таке інформування здійснювалося шляхом направлення контрагентам спеціального бланку реквізитів підприємства.
Факт використання сторонами зазначених контактних даних підтверджується матеріалами справи, зокрема електронним листуванням між підприємствами (скриншоти електронних листів від 18.11.2021, 19.05.2022, 12.07.2024, 09.09.2024, 24.01.2025).
Попри це, звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач не повідомив суд про всі відомі йому контактні дані відповідача, з огляду на що суд першої інстанції направляв відповідачу кореспонденцію виключно на юридичну адресу, за якою останній не отримав жодного процесуального документа;
(3) суд апеляційної інстанції фактично проігнорував сукупність обставин, які навів відповідач, оцінював кожну обставину ізольовано, не дослідив їх взаємозв'язок, не здійснив комплексної оцінки обставин, обмежився формальним висновком про їх суб'єктивність;
(4) апеляційний суд виходив із презумпції того, що якщо лист направлено на юридичну адресу, повідомлення є належним, а неотримання поштового повідомлення є власним волевиявленням юридичної особи. Такий висновок не підтверджений доказами і не враховує обставини війни та інших, пов'язаних з нею обставин. Належне повідомлення передбачає реальну можливість особи отримати інформацію про судовий процес;
(5) фактично суд апеляційної інстанції застосував надмірний процесуальний формалізм, тобто формально застосував процесуальні правила, не забезпечив баланс між формою і правом на суд.
13. АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
14. Доводи позивача зводяться до того, що:
(1) АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось з цим позовом в липні 2025 року, тобто у скаржника було 3 роки на відновлення можливо втрачених під час окупації м. Херсона та активних бойових дії на території м. Херсона документів та відновлення господарської діяльності, проте він цього не зробив;
(2) ТОВ "Профі-торг" має договірні відносини з адвокатом Андрюк А.М., який здійснює представництво інтересів клієнта на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.11.2023 №02/11-2023, зокрема, здійснював представництво інтересів ТОВ "Профі-торг" у рамках справи №420/5142/23 за позовом останнього, розгляд якої тривав з 20.03.2023 до 09.01.2025.
Позиція Верховного Суду
15. Предметом касаційного перегляду в цій справі є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
16. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019).
18. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).
19. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
20. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
21. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. За приписами частини першої статті 256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
23. Відповідно до частини другої статті 256 ГПК учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 ГПК).
24. Як встановив апеляційний суд, рішення Господарського суду Одеської області ухвалене 11.09.2025, повний текст складено 16.09.2025, отже, двадцятиденний строк для подання апеляційної скарги, встановлений частиною першою статті 256 ГПК, сплив 06.10.2025.
25. Тоді як, за встановлених апеляційним судом обставин, апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції з відповідною скаргою 04.02.2026, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання.
26. Питання поновлення процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
27. З правового аналізу цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
28. При цьому Суд зважає, що норми ГПК не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
29. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Bellet v. France", "Ilhan v. Turkey", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
30. Доступність права на оскарження у зв'язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
31. Отже, ЄСПЛ роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
32. З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: (1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); (2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); (3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Brumarescu v. Romania").
33. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.".
34. Звідси, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення з апеляційною скаргою та підтверджені належними доказами.
35. У розумінні статті 86 ГПК питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
36. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
37. Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
38. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі №904/3258/14).
39. Визнаючи неповажними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у межах наведених ним обставин як в апеляційній скарзі, так і в заяві про усунення недоліків, наданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд вважав, що у цьому випадку апелянт не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих заходів, які б об'єктивно вказували на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. Наведені ним обставини (причини) не є поважними та об'єктивно непереборними, а залежали виключно від суб'єктивної поведінки та волевиявлення скаржника.
40. Скаржник за текстом касаційної скарги вказані мотиви апеляційного суду жодним чином не спростовує, а лише дублюючи наведені в апеляційній скарзі та заяві про усунення недоліків, наданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та їх обґрунтування з більш детальним їх описом, вказує, що такі (обставини) мають характер надзвичайних, невідворотних та об'єктивно непереборних, оскільки безпосередньо пов'язані із воєнними діями на території України та не залежали від волевиявлення ТОВ "Профі-Торг", зокрема свідчать про наявність об'єктивних організаційних та кадрових перешкод для своєчасного отримання кореспонденції та реагування на процесуальні документи суду.
41. Так, скаржник не доводить помилковість висновків апеляційного суду в аспекті відхилення його доводів щодо неотримання оскаржуваного рішення суду, відповідно, щодо необізнаності про його наявність, що було встановлено за наслідками ознайомлення з постановою приватного виконавця, отриманою на адвокатський запит, після того як представник відповідача за наслідками моніторингу інформації в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень виявив інформацію щодо цього виконавчого провадження, відхиляючи які, апеляційний суд виходив з такого.
42. Відповідно до частини п'ятої статті 242 ГПК учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
43. Згідно з пунктами 3-5 частини шостої статті 242 ГПК днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
44. За змістом статті 242 ГПК, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду у постанові від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 22.10.2024 у справі №910/18480/20.
45. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, а також у постановах Верховного Суду від 13.01.2026 у справі №910/4862/21, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24, від 11.02.2026 у справі №752/29764/21.
46. Як встановив апеляційний суд:
(1) згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим (офіційним) місцем знаходження ТОВ "Профі-Торг" (код ЄДРПОУ: 40783352) є: 73000, місто Херсон, просп. Кутузова, буд. 4, офіс 1.
(2) рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/2631/25 було направлено на адресу відповідача 18.09.2025, однак, повернулось відправнику (Господарському суду Одеської області) із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 53).
(3) матеріали справи свідчать, що поштові відправлення з процесуальними документами Господарський суд Одеської області надсилав саме на вищезазначену адресу відповідача.
47. За наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції своєчасно, а саме в установлені строки, направляв копії процесуальних документів на належну адресу відповідача, тоді як останній не підтвердив відповідними доказами поважні причини неотримання поштової кореспонденції.
48. У контексті наведеного суд апеляційної інстанції врахував, що незважаючи на норми частини сьомої статті 120 ГПК, відповідно до якої учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, в матеріалах справи відсутня інформація про зміну місцезнаходження відповідача, зокрема з огляду на те, що останній не вніс змін до відомостей про свою реєстрацію (місцезнаходження), тоді як відповідна норма передбачає, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває, що скаржник за текстом касаційної скарги жодним чином не спростовує.
49. Виснуючи про те, що можливість своєчасного отримання поштової кореспонденції залежала виключно від власного волевиявлення відповідача (апелянта), суд апеляційної інстанції, окрім зазначеного, виходив з того, що законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
50. Наведене узгоджується з приписами статті 13 ГПК, відповідно до якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а також спростовує доводи скаржника в частині того, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивач був достеменно обізнаний про фактичні канали зв'язку з ТОВ "Профі-Торг", адже у межах тривалих господарських відносин останнє систематично повідомляло своїх контрагентів, у тому числі АТ "Херсонська теплоелектроцентраль", про свої контактні дані, зокрема, про юридичну, поштову та електронну адреси, а також про номери телефонів уповноважених посадових осіб шляхом направлення контрагентам спеціального бланку реквізитів підприємства, так як зазначене в пункті 49 цієї постанови суд апеляційний навів фактично на спростування відповідних доводів відповідача, хоча прямо про це (про відхилення/спростування таких доводів) за текстом своєї ухвали не зазначив.
51. Стверджуючи про використання сторонами зазначених ним контактних даних: юридичної, поштової та електронної адрес, а також номерів телефонів уповноважених посадових осіб, скаржник надає скриншоти електронного листуванням між підприємствами (скриншоти електронних листів від 18.11.2021, 19.05.2022, 12.07.2024, 09.09.2024, 24.01.2025), які можуть свідчити лише про здійснення сторонами електронного листування, в тому числі із використанням вказаної скаржником електронної адреси останнього, проте жодним чином не доводять факт направлення позивачу спеціального бланку реквізитів підприємства із зазначенням таких даних.
52. Крім цього, зазначаючи про те, що неповідомлення позивачем суду всіх відомих йому відомостей про відповідача, зокрема, поштової адреси останнього, об'єктивно обмежило можливість суду використати альтернативні способи повідомлення учасника справи, передбачені процесуальним законодавством, відповідно, унеможливило належне повідомлення відповідача про розгляд справи, скаржник за текстом касаційної скарги не доводить, що не мав можливості отримати відповідну кореспонденцію за юридичною адресою: 73000, м. Херсон, пр-т Кутузова, буд. 4, оф. 1, проте міг її отримати за поштовою адресою: 73011, м. Херсон, вул. Домобудівна, буд. 14.
53. Відповідні доводи скаржника є суперечливими з огляду на те, що вказуючи про здійснення фактичної діяльності за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, був.14, тобто за поштовою адресою, майно відповідача за якою, за його доводами, було пошкоджено, останній одночасно стверджує, що: (1) товариство фактично припинило здійснення операційної діяльності, зокрема через масове звільнення працівників та фактичну відсутність кадрового і адміністративного ресурсу товариства; (2) директор товариства Музалевська Н.І. є внутрішньо переміщеною особою, фактично перебувала і перебуває на цей час у Волинській області, що, в свою чергу, вказує на те, що така не перебуває ні за юридичною, ні за поштовою адресою товариства.
54. Посилання скаржника на істотні організаційні наслідки воєнних дій для функціонування товариства, внаслідок яких останнє фактично припинило здійснення операційної діяльності та не мало можливості забезпечувати належне функціонування адміністративних процесів, зокрема, на масове звільнення більшості працівників товариства, в тому числі ключових працівників - бухгалтера, комерційного директора, перебування директорки товариства, яка є внутрішньо переміщеною особою, у Волинській області були цілком обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням на те, що такі обставини: (1) не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки саме по собі посилання апелянта на обставину нестачі кадрового ресурсу товариства як на підставу на поновлення строку не ґрунтується на приписах процесуального законодавства; (2) не змінюють перебігу процесуальних строків на подання апеляційної скарги та не встановлює правових підстав для його поновлення, враховуючи, що правосуддя в умовах воєнного стану здійснюється безперервно.
55. У контексті наведеного Суд враховує, що наведені скаржником обставини відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності відповідача (зокрема, в частині фактичного припинення здійснення операційної діяльності, можливості забезпечувати належне функціонування адміністративних процесів, належний контроль за отриманням поштової кореспонденції, що надходила на адресу товариства, а також здійснювати системний моніторинг судових процесів), мають суб'єктивний характер, залежать від його волевиявлення та жодним чином не свідчать про існування об'єктивно непереборних та пов'язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження судового рішення, як про це цілком правильно зазначив апеляційний суд з посиланням на те, що юридична особа зобов'язана виважено підходити до виконання своїх функцій, вживати заходів щодо належної організації документообігу, а неотримання кореспонденції через власну бездіяльність не є поважною причиною пропуску строку.
56. Масове звільнення більшості працівників товариства, в тому числі ключових працівників - бухгалтера, комерційного директора, а також перебування директорки товариства, яка є внутрішньо переміщеною особою, у Волинській області також не може свідчити про існування таких обставин, зокрема з огляду на те, що стороною у справі є товариство як юридична особа, а не його працівники, в тому числі директор.
57. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21, від 09.10.2024 у справі №915/1401/23.
58. Посилання скаржника на те, що наведені ним обставини мають характер надзвичайних, невідворотних та об'єктивно непереборних, оскільки безпосередньо пов'язані із воєнними діями на території України та не залежали від волевиявлення товариства, Суд відхиляє, так як введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).
59. Тоді як скаржник не доводить, що наявність об'єктивних організаційних та кадрових перешкод для своєчасного отримання кореспонденції та реагування на процесуальні документи на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції, який тривав з 08.07.2025 до 11.09.2025, тобто в 2025 році, пов'язана саме з воєнною агресією рф проти України, введення у зв'язку з цим 24.02.2022 на території України воєнного стану, окупацією території м. Херсона, яка тривала до 11.11.2022, та подальшими руйнуваннями інфраструктури міста і підприємства, а також зі знищенням у червні 2023 року частини майна товариства внаслідок руйнування дамби Каховської гідроелектростанції, як не доводить і того, що такі обставини, які настали задовго до звернення позивача з цим позовом до суду, унеможливили виконання відповідачем в 2025 році процесуальної дії щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції протягом установленого законом строку, а отже, не доводить, що пропуск строку на подання апеляційної скарги був зумовлений саме такими обставинами.
60. Посилання скаржника на те, що після деокупації і до теперішнього часу м. Херсон зазнає систематичних обстрілів з боку збройних сил рф, що призводить до пошкодження об'єктів цивільної інфраструктури та унеможливлює нормальне здійснення господарської діяльності суб'єктами підприємництва, не свідчать про постійну (безперервну) наявність таких обставин протягом визначеного процесуальним законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
61. У світлі наведеного Суд також враховує, що постійні обстріли з боку збройних сил рф, що призводить до пошкодження об'єктів цивільної інфраструктури та унеможливлює нормальне здійснення господарської діяльності суб'єктами підприємництва, відбуваються на всій території України, тому всі учасники судового процесу перебувають в однакових умовах, а відтак поновлення строку на касаційне оскарження із цих підстав буде порушенням пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України.
62. Крім цього Суд зауважує, що в силу норм статті 6 ГПК ТОВ "Профі-Торг" як юридична особа, починаючи з 18.10.2023 зобов'язане було зареєструвати свій Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку, що з огляду на наведені скаржником обставини (фактичне припинення діяльності товариства, пошкодження частини майна товариства, яке знаходиться у м. Херсоні, масове звільнення працівників, перебування директорки товариства поза межами юридичної та/або поштової адреси товариства, тобто поза межами м. Херсона) дозволило б останньому своєчасно довідатись про оскаржуване у цій справі рішення суду першої інстанції лише шляхом вжиття відповідачем (скаржником) в особі його керівника та/або іншої відповідальної особи заходів для перевірки документів/повідомлень, направлених до його Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
63. Проте, як зазначає сам скаржник, реєстрація Електронного кабінету ТОВ "Профі-Торг" у підсистемі "Електронний суд" відбулася лише 29.01.2026, з огляду на що останній повинен був забезпечити належний контроль за отриманням саме поштової кореспонденції, у тому числі направленої судом першої інстанції, адже в силу положень частини п'ятої статті 242 ГПК у разі відсутності в сторони електронного кабінету копія судового рішення надсилається такій стороні рекомендованим листом з повідомленням про вручення, можливість отримання якого, як встановив суд апеляційної інстанції, у цьому випадку залежала виключно від волевиявлення самого відповідача, що скаржник за текстом касаційної скарги жодним чином не спростував.
64. За наведених обставин Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який, діючи згідно з вимогами ГПК та в межах передбачених процесуальним законом дискреційних повноважень, виснував про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК, з огляду на те, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнав неповажними.
65. При цьому Суд враховує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який, дослідивши та оцінивши всі наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в їх сукупності, а не ізольовано, як стверджує скаржник, вважав, що такі не свідчать про існування об'єктивно непереборних та пов'язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження цих судових рішень.
66. У такий спосіб скаржник, який не згодний з наведеними апеляційним судом мотивами в аспекті відхилення зазначених ним обставин пропуску строку на апеляційне оскарження, по суті намагається ініціювати повторну оцінку обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими.
67. При цьому Суд зауважує, що наведене не може свідчити про застосування у цьому випадку надмірного формалізму, так як встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, тоді як скаржник, апеляційна скарга якого надійшла до суду з істотним пропуском строку саме через незабезпечення скаржником, зокрема, через відповідальних особі та/або залученого представника, належної організації процесу оскарження судових рішень, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
68. Суд враховує, що запровадження строку, в межах якого сторона, в цьому випадку відповідач, може звернутися до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
69. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
70. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовав практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
71. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
74. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
75. Перевіривши ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №916/2631/25 про відмову у відкритті апеляційного провадження та встановивши, що відповідні доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення чи зміни його мотивувальної частини не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Розподіл судових витрат
76. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Торг" залишити без задоволення.
2.Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №916/2631/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець