вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" березня 2026 р. Справа № 911/1472/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київського квартирно-експлуатаційного управління
про припинення володіння нерухомими майном, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки
за участю прокурора Збарих С.М. та представника третьої особи Лошак Д.А. (самопредставництво)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі також - КОДА/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» (далі також - ТОВ “Юніверсал Плюс»/відповідач) про:
- усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, яка належить до категорії земель з цільовим призначенням 15.01 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України державної форми власності, шляхом припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» нерухомим майном, яке знаходиться на цій земельній ділянці та розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Сошників, вул. Іванова, 130-а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 381109132208, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10494004);
- усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 державної форми власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 795913632208 (індексний номер 66107832 від 16.01.2023 17:16:27) відносно цієї земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Сошниківська сільська рада;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації).
Господарський суд Київської області ухвалою від 14.06.2024 у справі №911/1472/24 залишив позовну заяву Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
21.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшли пояснення стосовно недоліків позовної заяви.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.06.2024 у справі №911/1472/24 прийняв до розгляду означену позовну заяву прокурора та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 22.07.2024, а також, зокрема, зобов'язав Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону до 22.07.2024 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 14.06.2024 у справі №911/1472/24 щодо подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин:
- передання Київською квартирно-експлуатаційною частиною у користування Національної гвардії України земельної ділянки згідно акта прийому-передачі від 29.09.1995;
- передання земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 площею 7665,0239 га у постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » або пояснень про неможливість прокурора подати ці докази разом з позовною заявою та/або заявити відповідне клопотання.
18.07.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшла заява, відповідно до якої прокурор на виконання вимог суду пояснив про допущені ним у змісті позовної заяви описки, а також надав копії:
- акта про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони, складеного 03.10.2023 за підписом начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління;
- інформаційної довідки №337183743 від 27.06.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933.
Вказану заяву та додані до неї документи судом прийнято до розгляду у підготовчому засіданні 22.07.2024.
Господарський суд Київської області ухвалами від 22.07.2024, 02.09.2024 та 30.09.2024 у справі №911/1472/24 відклав підготовче засідання на 02.09.2024, 30.09.2024 та 22.10.2024 відповідно.
Водночас протягом вказаного періоду через канцелярію Господарського суду Київської області від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшли:
1) 15.08.2024 - заява, відповідно до якої прокурор просив долучити до матеріалів справи та врахувати під час її розгляду документи, отримані від Головного управління Національної гвардії України листом від 15.07.2024 №27/11/1/1-12227/06 щодо земельної ділянки площею 16,5 тис.га, а саме копії:
- складеного 29.09.1992 акта приймання (передачі) будівель, споруд і території військового містечка;
- державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 21.05.2008;
- витягів за №№25183362, 25186205 від 05.08.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права;
- наказу командувача Національної гвардії України №58 від 04.02.2016;
- акта №2 прийому-передачі нарухомого майна.
2) 15.10.2024 - клопотання, згідно якого прокурор просив суд поновити процесуальний строк для подання документі, отриманих від Головного управління Національної гвардії України від 15.07.2024 №27/11/1/1-12227/06;
- 15.10.2024 - клопотання, згідно якого прокурор просив суд залучити до участі у справі №911/1472/24 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.10.2024 у справі №911/1472/24 відклав підготовче засідання на 25.11.2024, а також, зокрема:
- задовольнив клопотання Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону про поновлення строку для подання доказів від 15.10.2024 та поновив відповідний строк;
- клопотання про залучення третіх осіб задовольнив частково та залучив Київське квартирно-експлуатаційне управління (ідентифікаційний код 22991617) до участі у справі №911/1472/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
- запропоновано Київському квартирно-експлуатаційному управлінню за наявності заяв по суті справи, клопотань та додаткових доказів по справі, надати їх суду в письмовій формі у строк до 25.11.2024.
Також у підготовчому засіданні 21.10.2024 суд, оцінивши наведені прокурором обгрунтування поважності причин пропуску строку для подання доказів, виснував, що відповідні строки пропущено із суб'єктивних причин, попри це з метою повного та об'єктивного розгляду справи прийняв до розгляду подані прокурором 15.08.2024 докази.
Так, означені вище рішення суду про прийняття до розгляду поданих прокурором доказів грунтується на тому, що:
- відповідно до приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї;
- поважність причин подання доказів не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії та реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів;
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
18.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшли пояснення у справі разом з доданими до таких пояснень доказами.
Вказані пояснення та додані до них докази прийнято судом до розгляду.
Надалі підготовче засідання з розгляду цієї справи неодноразово відкладалось, зокрема ухвалою від 16.12.2024 таке засідання відкладено на 13.01.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.01.2025 у справі №911/1472/24 закрив підготовче провадження у цій справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.02.2025.
Господарський суд Київської області ухвалами від 10.02.2025, 10.03.2025, 08.04.2025 у цій справі оголошував перерву у судовому засіданні до 10.03.2025, 08.04.2025, 03.06.2025 відповідно.
Водночас 08.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області прокурором подано пояснення на поставлені судом в засіданні 10.03.2025 питання стосовно ефективності обраного прокурором способу захисту.
03.06.2025 судове засідання не відбулось через оголошення у відповідний день сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста, а тому відповідною ухвалою від 03.06.2025 суд призначив судове засідання на 15.07.2025.
Відповідний висновок суду про призначення засідань на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 “Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу “повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
15.07.2025 об 11:40 відбулось знеструмлення приміщення Господарського суду Київської області, що об'єктивно унеможливило функціонування локального програмного забезпечення, зокрема, щодо проведення та фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.07.2025 у справі №911/1472/24 призначив судове засідання на 09.09.2025, у якому надалі відповідними ухвалами суд оголосив перерву до 07.10.2025, 11.11.2025, 23.12.2025.
23.12.2025 судове засідання не відбулось через оголошення у відповідний день сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста, а тому відповідною ухвалою від 23.12.2025 суд призначив судове засідання на 27.01.2026.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.01.2026 у цій справі оголосив перерву у судовому засіданні до 10.03.2026.
У судове засідання 10.03.2026 представники позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили
Водночас відповідач наданим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом не скористався та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.
У розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі, як і всі інші, постановлені у цій справі ухвали, судом надіслано на вказану позивачем у позовній заяві адресу відповідача, що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням відповідача згідно даних ЄДР.
Також усі постановлені під час розгляду цієї справи ухвали судом офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Також під час розгляду цієї справи позивач не надав письмових пояснень та/або заяв по суті спору.
Поряд з тим з метою вирішення питання про перехід до розгляду цієї справи по суті суд перевірив дотримання прокурором передбаченого законом порядку звернення до суду із цим позовом та встановив відсутність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на таке.
Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зокрема, вказано, що:
- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва;
- якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, суд залишає без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
Так, мотивуючи підстави звернення з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), прокурор у змісті позову зазначив, що він звертався до вказаної адміністрації з листом стосовно виявлених порушень прав держави та здійснення відповідних дій по їх захисту та відновленню шляхом подання відповідного позову, попри те адміністрація повідомила прокурора про те, що не зверталась до суду із відповідною метою.
До позовної заяви прокурором додано копії адресованого прокурору листа Департаменту містобудування та архітектури КОДА від 05.04.2024 та адресованого КОДА повідомлення прокурора за №15-193вих-24 від 21.05.2024, зі змісту якого слідує, що прокурор повідомив вказаний орган про намір подати до суду в особі такого органу позовну заяву до ТОВ «Юніверсал плюс» про скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення її.
Усуваючи недоліки позовної заяви, прокурор надав копії журналу вихідної кореспонденції на підтвердження обставин направлення перед зверненням до суду на адресу Київської обласної державної адміністрації повідомлення про представництво інтересів в суді №15-193вих-24 від 21.05.2024.
Ураховуючи наведене та зазначення прокурором мотивів звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі обраного ним органу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення поданого у цій справі позову без розгляду.
У розрізі зробленого висновку судом враховано, що:
- визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується саме звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача;
- залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру";
- обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті;
- перевірка обставин порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та визначення відповідно уповноваженого на представництво органу або його відсутність здійснюється під час розгляду справи по суті, наслідком чого, у разі встановлення відсутності порушення інтересу держави, як і звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, є прийняття рішення про відмову у позові.
У судовому засіданні 10.03.2026 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
Відповідно до Державного акта на право користування землею серії Б №025629 від 1979 року Київській квартирно-експлуатаційній частині району в безстрокове та безоплатне користування для державних потреб надано земельну ділянку площею 16132,7 га в межах згідно з планом землекористування.
Копії вказаних акта та плану землекористування додано прокурором до позовної заяви.
Як зазначив прокурор у позовній заяві, означена вище земельна ділянка площею 16132,7 га входила до земель загальною площею 16 500 га, на яких розташовано навчальний центр Київського вищого загальновійськового командного двічі червонопрапорного училища ім. Фрунзе М.В., що передано Національній гвардії України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №490 «Про реформу системи військової освіти» та директивою Генерального штабу Міністерства оборони України від 19.06.1992.
На підтвердження таких обставин під час розгляду цієї справи прокурором подано копію складеного 29.09.1992 акта приймання (передачі) будівель, споруд і території військового містечка.
Покликаючись на відповідний акт від 29.09.1992 та пояснюючи надалі допущені у позові описки, прокурор зауважив, що акт прийому-передачі від 29.09.1992 стосувався тільки прийому-передачі будівель, споруд і території військового містечка Київського вищого загальновійськового командного двічі червонопрапорного училища ім. Фрунзе М.В., розташованого на земельній ділянці площею 16500 га, до Національної гвардії України, тоді як сама земельна ділянка за цим актом не передавалась.
Надалі, як зазначив прокурор у позові, з подальшими доводами у заяві про усунення недоліків та окремими поясненнями стосовно зроблених у відповідних заявах описок, 22.01.2014 частині вказаної вище земельної ділянки площею 7665,0239 га присвоєно кадастровий номер 3220887000:03:002:0933 (далі також - земельна ділянка 0933) та без зміни її цільового призначення 23.05.2014 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 5878826) за Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на праві постійного користування.
Такі обставини, за доводами прокурора, підтверджуються наданими ним під час розгляду справи копіями:
- акта про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони, складеного 03.10.2023 за підписом начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі також - акт від 03.10.2023 про самовільне зайняття земель);
- інформаційної довідки №337183743 від 27.06.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 (далі - інформаційна довідка від 27.06.2023).
До того ж обставини проведення 22.01.2014 реєстрації земельної ділянка кадастровий номер 3220887000:03:002:0933, за твердженнями прокурора, підтверджуються доданими до позову копіями витягу за №262396491 від 18.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу за №НВ-5600782992022 від 22.11.2022 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (далі - витяги від 18.06.2021 та 22.11.2022).
Водночас прокурором до позову додано копію розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 23.02.2021 №85 «Про надання в постійне користування земельної ділянки Київському квартирно-експлуатаційному управлінню» (далі - розпорядження КОДА від 23.02.2021 №85).
Під час же розгляду цієї справи прокурором надано та судом долучено до матеріалів справи копії:
- державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 21.05.2008, виданих ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) стосовно земельних ділянок площами 7,3799 га, 8,6766 га та 6083,9435 га із кадастровими номерами, які закінчуються, відповідно, на 0044, 0042 та 0043;
- витягів за №№25183362, 25186205 від 05.08.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, щодо реєстрації 23.05.2014 за Управлінням північного територіального командування внутрішніх військ МВС України (Військова частина НОМЕР_2 ) права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0933 та 3220887000:03:002:0934 відповідно;
- наказу командувача Національної гвардії України №58 від 04.02.2016 та акта №2 прийому-передачі нарухомого майна, зокрема, щодо передачі з баласну Військової частини НОМЕР_2 на баланс Військової частини НОМЕР_1 земельних ділянок загальною площею 16132,6963 га.
Так, згідно зі змістом поданої прокурором позовної заяви, на підставі розпорядження КОДА від 23.02.2021 №85 право Військової частини НОМЕР_1 на постійне користування земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 припинено і таку земельну ділянку надано в постійне користування Київському квартирно-експлуатаційному управлінню, яке своєю чергою провело відповідну державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за Київською обласною державною адміністрацією.
З огляду на все вказане прокурор підсумував, що земельна ділянка площею 16132,7 га, до складу якої входить земельна ділянка 0933 площею 7665,0239 га, віднесена до земель оборони, перебувала і перебуває у державній власності.
Усуваючи недоліки позову, прокурор звернув увагу, що:
- відповідно до вказаних вище витягів від 18.06.2021 та 22.11.2022 кадастровий номер 3220887000:03:002:0933 присвоєно 22.01.2014 земельній ділянці площею 7665,0239 га, що знаходиться у постійному користуванні Київського квартирно-експлуатаційного управління;
- статус такої земельної ділянки досліджено та підтверджено судовими рішеннями у справі 911/2093/21.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі та мотивуючи підстави такого звернення в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, прокурор зазначив, що на земельну ділянку 0933 повністю накладається земельна ділянка кадастровий номер 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га, яка належала громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №436417 від 22.04.2010 (далі також - спірна земельна ділянка 0040).
До позовної заяви додано копію означеного державного акта разом в планом меж спірної земельної ділянки 0040, а також копії листів Київського квартирно-експлуатаційного управління №517/5026 від 03.11.2023, ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №10-10-0.222-2734/2-24 від 18.03.2024 та складених Київським квартирно-експлуатаційним управлінням графічних матеріалів, на яких визначено місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 3220887000:03:002:0933 та місце розташування самовільного зайняття земель оброни (надалі - графічні матеріали).
У розрізі вказаного, згідно змісту відповідного позову прокурором зазначено, зокрема, про таке:
- на підставі рішення виконкому Сошниківської сільської ради від 25.02.2011 №18 громадянину ОСОБА_1 видано свідоцтво №1788 від 02.03.2011 про право власності на об'єкт (окремого пускового комплексу) реконструкція мисливсько-рибальської бази на АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_1 на підставі акта від 12.01.2023 передав як внесок до статутного капіталу ТОВ “Юніверсал Плюс» спірну земельну ділянку 0040 площею та розміщену на цій земельній ділянці мисливсько-рибальську базу;
- на підставі вказаного акта від 12.01.2023 згідно рішення про державну реєстрацію індексний номер 66107832 від 16.01.2023 за ТОВ “Юніверсал Плюс» зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку 0040, а згідно рішення про державну реєстрацію індексний номер 66106833 від 16.01.2023 - право власності на відповідну нерухомість.
До позовної заяви додано копії вказаних вище свідоцтво №1788 від 02.03.2011, акта від 12.01.2023, а також копію інформаційної довідки №341882419 від 07.08.2023 з Державного реєстру речових прав щодо об'єкта нерухомого майна, а саме щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га та розташованого на цій земельній ділянці об'єкта нерухомого майна (ОНМ за №381109132208) - мисливсько-рибальської бази з такими складовими:
- будинок відпочинку та підвал загальною площею 514,4 кв.м.;
- весельна та дизельна загальною площею 4,9 кв.м.;
- гостьовий будинок загальною площею 552,2 кв.м.;
- мансарда та будинок хорони загальною площею 7,5 кв.м.;
- навіс та котельня загальною площею 83,3 кв.м.;
- підвал та баня загальною площею 118,8 кв.м.;
- мансарда, цокольний поверх та гараж загальною площею 60,2 кв.м.;
- дизельна загальною площею 54,6 кв.м.;
- гараж-сарай загальною площею 90,5 кв.м.;
- будинок відпочинку загальною площею 26,3 кв.м.;
- будинок відпочинку загальною площею 25,4 кв.м.;
- навіс та котельня загальною площею 9,2 кв.м. (далі також - спірне нерухоме майно).
Ураховуючи наведені обставини, прокурор вважає, що рішення сільської ради не могло та не може бути підставою виникнення у будь-якої особи, у тому числі у ТОВ “Юніверсал Плюс» права власності на спірне нерухоме майно, яке розташовано на землях оборони.
До того ж, за доводами прокурора, на час видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №436417 від 22.04.2010 щодо спірної земельної ділянки 0040, зазначена земля перебувала у постійному користуванні Національної гвардії України, яка не робила жодних заяв щодо припинення права користування земельною ділянкою 0933.
На переконання прокурора, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, а отже будівлі є самочинно збудованими об'єктами, на які у ТОВ “Юніверсал Плюс» не виникло права власності.
Спірну ж земельну ділянку, за доводами прокурора, надано у приватну власність не уповноваженим органом всупереч порядку зміни цільового призначення із земель оборони на землі для розміщення мисливсько-рибальської бази.
З огляду на вказане, оскільки розташована в межах земельної ділянки площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 земельна ділянка з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 не може перебувати у приватній власності, прокурор вважає, що права держави стосовно такої земельної ділянки підлягають захисту шляхом зобов'язання повернути ТОВ “Юніверсал Плюс» земельну ділянку у державну власність.
Також прокурор вважає, що викладені обставини дають можливість застосування судом такого юридичного механізму захисту порушеного права, який не ставиться в залежність від дійсності чи недійсності угод, за якими переходило уявне право власності на спірну земельну ділянку до ТОВ “Юніверсал Плюс», а тому державна реєстрація прав та їх обтяжень, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку є незаконною та підлягає скасуванню, так само як і державна реєстрація такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у суді за відповідно поданим позовом, прокурор зазначив, що він звертався до КОДА з листом стосовно виявлених порушень прав держави та здійснення відповідних дій по їх захисту та відновленню шляхом подання відповідного позову, попри те адміністрація повідомила прокурора про те, що не зверталась до суду із відповідною метою.
З огляду вказаного прокурор просить суд:
- усунути перешкоди державі в особі КОДА у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, яка належить до категорії земель з цільовим призначенням 15.01 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України державної форми власності, шляхом припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» нерухомим майном, яке знаходиться на цій земельній ділянці та розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Сошників, вул. Іванова, 130-а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 381109132208, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10494004);
- усунути перешкоди державі в особі КОДА у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 державної форми власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 795913632208 (індексний номер 66107832 від 16.01.2023 17:16:27) відносно цієї земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Сошниківська сільська рада;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі КОДА.
Стосовно об'єднання таких вимог та зазначення, яка з усіх заявлених вимог є основною/основними, а які - похідними від основної/основних вимог, прокурор в заяві про усунення недоліків вказав, що спір стосується землі оборони та усуненні перешкод в її володінні, користуванні та розпорядженні власником, а тому у позові за такою справою об'єднано:
- як вимоги про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні землею із зазначенням шляхів усунення цих перешкод;
- так і позовну вимогу щодо повернення цієї земельної ділянки власнику.
За доводами прокурора заявлені ним вимоги нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення та стосуються одного й того ж майна - належної державі земельної ділянки 0933, яка внаслідок задоволення такого позову повернеться у її первісний стан, який існував до порушення, що дозволить та забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватись і розпоряджатись майном тим чи іншим способом, зокрема шляхом: зобов'язання повернути або звільнити майно; виселення; знесення; накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій.
Звідси прокурор підсумував, що усунення перешкод шляхом припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення є основними позовними вимогами.
Стосовно ж належності та ефективності заявлених вимог, зокрема вимоги про припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном прокурор, усуваючи недоліки позову, здійснив посилання на приписи статей 328 та 376 ЦК України, відтак зауважив, що стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою та не містить приватноправових способів захисту.
Водночас, згідно доводів прокурора, законом не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстровано право власності чи інше речове, яке не може бути зареєстроване за жодною особою.
Вказуючи на те, що:
- фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно;
- володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані;
- право власності відповідача не виникало взагалі, тобто таке право не об'єкти нерухомого майна насправді не існує та нікому не належить, прокурор вважає, що вимога скасувати державну реєстрацію права власності відповідача, як і вимога про припинення права власності не відповідають належному способу захисту.
Отже, прокурор вважає, що саме заявлена ним вимога про припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном, як самочинним будівництвом, є належним способом захисту, і судове рішення про задоволення цієї вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки 0040 прокурора вказав, що правовою підставою такої вимоги є ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр», оскільки дії щодо реєстрації такої земельної ділянки, яка належить до складу земель оборони та перебуває у держаній власності, суперечить вимогам статей 20, 77, ч. 5 ст. 116, статей 141, 149 ЗК України.
Прокурору з усією очевидністю вбачається, що в інший спосіб, аніж скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (ДЗК), відновити та захистити порушені права власника земельної ділянки не можливо.
Обраний же спосіб захисту в частині вимоги про зобов'язання ТОВ “Юніверсал Плюс» повернути спірну земельну ділянку 0040 прокурор вважає належним та ефективним з огляду на таке.
Покликаючись на ст. 152 ЗК України та 391 ЦК України, прокурор зазначив, що позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов.
Унаслідок того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 знаходиться в межах належної державі земельної ділянки 0933, яка віднесена до земель оброни, за доводами прокурора, права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки 0040 - володіння, користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача повернути таку земельну ділянку у державну власність з одночасними скасуванням як державної реєстрації прав та їх обтяжень (66107832 від 16.01.2023) (право власності відповідача на земельну ділянку), так і державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК.
На думку прокурора такий спосіб надасть змогу ефективно захистити інтереси держави, тоді як повернення земельної ділянки відбудеться або за відповідним актом приймання-передачі, або за відповідними виконавчими діями згідно чинного законодавства.
Згідно з поданими під час розгляду справи поясненями прокурор вказав на те, що позовна вимога щодо повернення державі в особі Київської обласної державної адміністрації спірної земельної ділянки 0040 сформульована у позовній заяві як вимога зобов'язального характеру і означену вимогу слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ПЛЮС» на користь власника.
До того ж, на переконання прокурора, за наявності зареєстрованого права власності на земельну ділянку, очевидно, що в разі невиконання відповідачем рішення про повернення земельної ділянки, воно не може бути виконано в примусовому порядку без участі відповідача, що матиме наслідком надсилання виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення відповідачем кримінального правопорушення та закінчення виконавчого провадження згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» і свідчить про неефективність вказаного способу захисту.
Крім того відповідно до згаданих пояснень прокурора позовна вимога про припинення володіння ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ПЛЮС» об'єктом нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці, є належною з огляду на таке:
- проведена державна реєстрація права власності за ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ПЛЮС» перешкоджає позивачу (КОДА) повернути частину земельної ділянки на користь держави як земельну ділянку оборонного призначення, що перебуває у постійному користуванні Київського КЕУ;
- державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем формально наділяє останнього певними юридичними правами щодо нерухомого майна і одночасно позбавляє права користування та розпорядження законного власника -державу, а відтак, відповідач чинить перешкоди у здійсненні права власності державою на земельну ділянку;
- на належній позивачу на праві власності земельній ділянці 0933 розміщено об'єкт нерухомого майна, який за усіма ознаками носить характер самовільного будівництва;
- земельна ділянка 0933, на якій розміщене майно відповідача, не надавалась Київською обласною державною адміністрацією з метою здійснення будівництва будь-якій особі, а об'єкт нерухомого майна не був введений в експлуатацію, право власності на нього було зареєстровано неправомірно;
- спірний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
Підсумовуючи все зазначене, прокурор звернув увагу на те, що лише особа, право якої порушене, може визначати, чи відповідає спосіб захисту її інтересам.
Водночас, за доводами прокурора, суд не має вирішувати замість позивача, з яким саме позовом йому слід звертатись до суду, щоб захист його прав був реальним та ефективним, як і не може суд визнавати неефективним спосіб захисту, передбачений законом, якщо особа, право якої порушене, вважає, що він відповідає її інтересам.
Тобто прокурор вважає, що якщо позивач просить про спосіб захисту, який прямо передбачений законом, хоча і не є єдиним способом захисту таких прав, проте відновить порушене право, на захист якого він спрямований, то наявність сумнівів щодо можливих перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є очевидно марним, не може бути підставою для відмови від його використання.
З огляду на вказане, на переконання прокурора, відмова судом у позові у зв'язку із зверненням з неналежним (неефективним) способом захисту у цих спірних правовідносинах буде надмірно формалізованим підходом до заявлених позовних вимог, що суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави.
У судових засіданнях під час розгляду цієї справи по суті прокурор усно зауважив про те, що рішення суду в частині вимоги про припинення права користування об'єктом нерухомого майна дозволить державі як власнику землі надалі заявити позов або про знесення будівель, які знаходяться на землях оборони, або про прийняття у власність таких споруд.
У судовому засіданні 11.11.2025 щодо позиції Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, у розрізі ефективності обраного способу захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прокурор вказав, що у даній справі - 911/1472/24, обрано ефективний спосіб захисту, і позиція прокурора є правильною.
Стосовно ж позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.12.2025 у справі №908/2388/21, щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, у судовому засіданні 10.03.2026 прокурор пояснень не надав.
Попри відсутність поданих КОДА письмових заяви по суті спору та/або пояснень, представниця позивача у судових засіданнях усно підтримала позицію прокурора та заялені ним вимоги.
Відповідно до поданих пояснень Київського квартирно-експлуатаційного управління останнє підтримало позовні вимоги прокурора та просило їх задовольнити повністю з огляду на таке:
- Київське КЕУ є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки і встановленим законом порядком відмови від земельної ділянки не було здійснено, право користування Київського КЕУ за державним актом 1979 року не припинено;
- Земельний кодекс України, в різних його редакціях, визначає імперативну норму, відповідно до якої не можливо передати земельну ділянку, яка вже перебуває у користуванні, до нового землекористувача без отримання на це згоди законного землекористувача та без припинення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку;
- спірні земельні ділянки є землями оборони, а за відсутності рішень органів місцевого самоврядування про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, не можливо було змінити цільове призначення спірної земельної ділянки;
- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №436417, як і акт від 12.01.2023 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталі ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ПЛЮС» та подальша реєстрація права власності на спірну земельну ділянку є такими, що суперечать нормам законодавства.
До вказаних вище пояснень третя особа додала копії: історичної довідки Київського квартирно-експлуатаційного управління; листа Галузевого державного архіву МОУ від 27.09.2013; наказу №2 від 01.08.1994 про формування Квартирно-експлуатаційного відділу міста Києва; наказу №20 від 25.01.2001 про допуск осіб до тимчасового виконання вакантних посад в Квартирно-експлуатаційному управлінні; наказу №72 від 10.04.2001 про перейменування Київського квартирно-експлуатаційного управління.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до статті 165 ГПК України здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово прокурора та представника третьої особи, суд дійшов таких висновків.
Приписами частин 1, 2 статті 2, частини 1 статті 15 та частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, юридичні особи та держава Україна.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
З огляду на вказані законодавчі приписи кожна особа, у тому числі і держава має право на захист свого цивільного права та охоронюваного законом інтересу, що здійснюється, зокрема, судом шляхом вчинення провадження у справах.
Поряд з тим наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, оскільки під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Звідси, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права.
Так, звертаючись до суду у цій справі в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), прокурор просить усунути державі перешкоди у користуванні земельною ділянкою 0933 шляхом припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном як таким, що самочинно збудоване.
Зокрема, стверджуючи, що відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України право власності відповідача не виникало взагалі, як і не виникла як об'єкт права власності сама спірна нерухомість - мисливсько-рибальська база, прокурор вважає, що:
- законом не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстровано право власності чи інше речове, яке не може бути зареєстроване за жодною особою;
- правильною у такому разі є вимога про припинення володіння відповідачем спірним, самочинно збудованим майном.
На переконання прокурора судове рішення про принення права володіння дозволить внести до Державного реєстру запис про відсутність права, відтак держава за власним вибором зможе розпорядитись спірною нерухомістю, у тому числі подасть позов або про знесення самочинно збудованих будівель або про визнання на них права власності.
Водночас прокурор, переслідуючи мету відновлення первісного стану належної державі земельної ділянки 0933, просить також:
- скасувати в ДЗК, із закриттям відповідного розділу, державну реєстрацію земельної ділянки 0040 як такої, що передана у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель оборони на землі для розміщення мисливсько-рибальської бази;
- зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку 0040 у власність держави.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Частиною 1 статті 373 та частинами 1, 4 статті 374 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Приписами частин 2, 3, 4, 5 статті 376 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Виходячи зі змісту наведених норм права слід зазначити, що відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, врегульовані частинами 4-6 статті 376 Цивільного кодексу Україн, як і будь-які інші відносини власності є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов'язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.
Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об'єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб'єктів.
Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стаття 376 Цивільного кодексу України розташована в главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний із питаннями права власності на земельну ділянку.
У розрізі вказаного суд вважає за необхідне звернутись до актуальної та сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 17.12.2025 у справі №908/2388/21 позиції, відступів від якої станом на час ухвалення рішення у цій справі не зроблено, та яка полягає у такому:
- в певних випадках спосіб захисту імперативно «прив'язаний» до певного складу правопорушення, у таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом);
- тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі, а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню;
- якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до частини 4 або 5 статті 376 ЦК України;
- належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно;
- у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку;
- разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна;
- приписи статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею;
- спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.
Поряд з тим Велика Палата Верховного Суду у вже згаданих вище постановах виснувала, що якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
Тобто, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зі змісту наявного в матеріалах справи акта від 03.10.2023 про самовільне зайняття земель слідує, що Київське квартирно-експлуатаційне управління виявило, зокрема, неправомірне вилучення та самовільне зайняття частини земель оброни в межах земельної ділянки площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 шляхом:
- реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме належної ТОВ «Юніверсал Плюс» на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га, яка по координатах повністю перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933;
- будівництва будівель та споруд, реєстрації речових прав на них Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме належної ТОВ «Юніверсал Плюс» на праві власності мисливсько-рибальської бази (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 381109132208) у складі 19-ти будівель та споруд (складових частин об'єкта нерухомого майна), яка повністю перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 та частково виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040.
Відповідне розміщення земельних ділянок 0933 та 0040, а також будівель та споруд мисливсько-рибальської бази відображено у складених Київським квартирно-експлуатаційним управлінням графічних матеріалів, що долучено до матеріалів цієї справи.
Означені обставини державної реєстрації речових прав на земельні ділянки 0933 та 0040, а також на спірне нерухоме майно підтверджуються доданими до матеріалів справи витягами з ДЗК, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також інформаційними довідками із вказаного реєстру, у тому числі і отриманими судом.
Зокрема з отриманих судом інформаційних довідок за №№457989546 та 457987438 від 23.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів нерухомого майна, а саме: щодо об'єкта житлової нерухомості - мисливсько-рибальської бази за реєстраційним номером об'єкта - 381109132208 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040, вбачається, що станом на момент розгляду цієї справи ТОВ «Юніверсал Плюс» є власником згаданих спірних нерухомості та розміщеної під нею земельної ділянки 0040, державну реєстрацію яких (як ОНМ з відкриттям розділу) проведено хронологічно послідовно 07.06.2014 та 27.11.2015 відповідно.
З огляду на вказане вище та викладені в описовій частині цього рішення доводи прокурора, останній стверджує, що зареєстровані за відповідачем на праві власності спірні земельна ділянка 0040 та розміщене на ній самочинно збудоване нерухоме майно фактично знаходяться в межах належної державі земельної ділянки 0933, що власне і створює державі перешкоди у користуванні такою землею.
Прокурором, позивачем та третьою особою станом на час вирішення відповідного спору по суті та ухвалення вказаного рішення визнано і не заперечено обставини наявності на земельній ділянці 0040 та, власне, і на земельній ділянці 0933 забудови (будівель та споруд), яку прокурор вважає самочинною.
З огляду на зазначені обставини, а також вказані вище норми права та висновки судів щодо їх застосування суд висновує, що заялені прокурором вимоги про припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном, скасування в ДЗК державної реєстрації спірної земельної ділянки 0040 та зобов'язання відповідача повернути її у власність держави не відповідають визначеним у частині 4, 5 статті 376 ЦК України спеціальним способам захисту.
Так, суд зауважує, що внаслідок припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном, скасування в ДЗК державної реєстрації спірної земельної ділянки 0040 та зобов'язання відповідача повернути її у власність держави будівлі та споруди мисливсько-рибальської бази, які прокурор вважає самочинними, нікуди не зникнуть, тобто єдність такого майна як зі спірною земельною ділянкою 0040, так і з земельною ділянкою 0933 не припиниться.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно.
Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою.
Обставини самочинного будівництва змушують власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
Схожі висновки викладено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №904/3912/23.
З огляду на вказане доводи прокурора про те, що внаслідок, зокрема, припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном та внесення в державний реєстр відповідного запису належна позивачу земельна ділянка 0933 фактично повернеться у первісний стан є неспроможними.
Міркування прокурора про належність та ефективність заявленої ним вимоги суд визнає взаємносуперчливими, оскільки володіння є частиною права власності вцілому і спосіб припинення володіння майном є таким же неналежним як і припинення права власності на майно.
Також не спрямовані на усунення фактичного об'єкту порушення - наявної на земельній ділянці нерухомості, ані вимога про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки 0040, ані вимога про зобов'язання відповідача повернути таку земельну ділянку державі.
Відповідно обрана прокурорм процесуальна конструкція позовних вимог не відповідає правовій природі та суті стверджуваних у позові спірних обставин зайняття державних земель шляхом будівництва на них нерухомості.
У розрізі вказаного судом враховано, що:
- скасування державної реєстрації на спірну земельну ділянку 0040 та зміна її правового статусу на "несформовану земельну ділянку" унеможливить передачу такої земельної ділянки позивачу, як того просить прокурор;
- передача ж означеної земельної ділянки від відповідача позивачу та подальше повне виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру відомостей про спірну земельну ділянку 0040, як об'єкт цивільних прав, не призведе до фактичного усунення стверджуваного прокурором порушення у вигляді самочинного будівництва.
Стосовно ж аргументів прокурора про те, що судове рішення про припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки 0040 та зобов'язання відповідача повернути таку земельну ділянку державі дозволить останній, як власнику земельної діляни 0933, здійснювати альтернативно розпорядження спірною нерухомістю, у тому числі із подальшим поданням позову про знесення такої нерухомості або визнання на неї права власності суд зазначає таке.
З огляду на вказані вище норми права та позицію Великої Палати Верховного Суду про застосування таких законодавчих приписів застосована прокурором конструкція альтернативного вибору позивача між способами захисту його прав у разі їх порушення самочинним будівництвом прямо суперечить приписам статті 376 Цивільного кодексу України, як визначають спеціальні способи вирішення спору між особою-власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво.
Суд наголошує, що єдиним належним та ефективним способом за вказаних прокурором обставин є саме передбачене спеціальною нормою право держави як власника земділянки 0933 або просити суд визнати за нею (державою) право власності на такі забудови або знести таке самочинне будівництво і такі способи не можуть бути реалізовані землевласником, права якого порушені, у позасудовий спосіб.
Тобто особа, отримавши на підставі судового рішення від відповідача забудовану ним земельну ділянку, самостійно вирішувати юридичну долю відповідно збудованого майна не може.
Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 Цивільного кодексу України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні.
Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов'язаних як із рішенням про визнання права власності або про знесення, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.
Крім того суд вважає за доцільне звернути увагу, що власник земельної ділянки, на якій самочинно споруджено будівництво може претендувати на отримання такого майна у власність, попри те об'єкт будівництва підлягає обов'язковому (безальтернативному) знесенню у випадках, якщо об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Схожі висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №320/5880/18.
Суд звертає увагу на те, що у вказаному спорі, з огляду на специфіку вказаного прокурором порушення - самочинне будівництво на належній державі земельній ділянці 0933, підлягають врахуванню не будь-якій позиції суду касаційної інстанції щодо захисту прав на земельні ділянки, у тому числі і шляхом скасування державної реєстрації землі, а лише ті, які стосуються захисту прав землевласника у разі їх порушення внаслідок самочинно збудованого майна на земельній ділянці.
Тобто судом враховано саме такі, сформовані Великою Палатою Верхвоного Суду у постановах від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 17.12.2025 у справі №908/2388/21 позиції, тоді як наявність позицій суду касаційної інстанції щодо способів захисту прав землевласника від інших порушень, відмінних від самочинного будівництва, застосуванню та врахуванню під час ухвалення відповідного рішення не підлягають.
Окрім того суд при ухваленні відповідного рішення врахував і таке.
Оскільки вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою, обов'язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.
У постанові від 26.11.2025 у cправі №910/14264/24 Верховний Суд виснував, зокрема, таке:
- невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав;
- суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог;
- тлумачення позовної вимоги прокурора про "демонтаж (знесення) спірної нежитлової будівлі" відповідає за змістом вимозі про "знесення самочинно побудованого майна", адже такі вимоги є тотожними, які дають можливість однозначно визначити намір та вимогу прокурора усунути фактичне порушення шляхом приведення земельної ділянки до стану, який існував до порушення;
- демонтаж (знесення) спірної нежитлової будівлі матиме аналогічний наслідок визначеному статтею 376 ЦК України способу захисту та призведе до фактичного звільнення комунальної земельної ділянки від незаконної споруди.
За наслідками інтерпретації заявлених позовних вимог у вказаній вище справі №910/14264/24 Верховний Суд виснував, що вимозі про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна відповідає вимога прокурора про зобов'язання товариства повернути міській раді земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі, із визначеними та вказаними у такому рішення суду площею та адресою будівництва.
Втім у цій справі №911/1472/24, попри визначення прокурором мети поданого позову - відновлення володіння державою земельною ділянкою 0933, зміст заявлених вимог, у тому числі і про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки 0040 та зобов'язання повернути її державі, не дозволяє суду інтерпретувати такі вимоги ніяк інакше, аніж як ці вимоги сформульовані прокурором.
Зокрема вимогу про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку 0040 сформульовано позивачем таким чином, що вона містить тільки власне вимогу повернення такиї ділянки без ідентифікації інших фактичних дій, які б могли бути спрямовані на звільнення земельної ділянки від споруд та будівель, які прокурор вважає самочинними.
Так, жодна із сформульованих прокурором вимог ніяким чином не ідентифікує фактичну долю нерухомого майна відповідача, яке прокурор вважає самочинним, як і не формує однозначну волю ініціюючої позов особи стосовно дій відповідача під час повернення спірної земельної ділянки 0040, у тому числі і в спосіб приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення або демонтажу самочинного об'єкта тощо.
З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що:
- приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
- відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
- згідно з ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
З огляду на вказане суд зауважує, що зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, державну реєстрацію якої прокурор одночасно просить скасувати, ні за суттю, ні за наслідками не є тотожним ані знесенню збудованого на такій земельній ділянці майна, ані приведенню такої ділянки у первісний стан.
Звідси ані формулювання позовних вимог, ані мета ініціюючої позов особи не спрямовані на знесення налженого відповідачу майна, яке прокурор вважає самочинним.
Отже, обране прокурором формулювання позовних вимог не дозволяє суду вважати їх належним та ефективним, а задоволення цього позову, навіть частково шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та/або зобов'язання повернути її не дозволить державі ефективно відновити володіння належною їй землею, на якій розміщено нерухоме майно відповідача.
Ураховуючи вказане та наведені вище правові позиції суду касаційної інстанції, суд висновує, що вимоги про припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном, скасування в ДЗК державної реєстрації спірної земельної ділянки 0040 та зобов'язання відповідача повернути її у власність держави не є належним та ефективним способом захисту прав держави, як власника земельної ділянки 0933, а тому задоволенню такі вимоги не підлягають.
Зроблені відповідно висновки узгоджуються з усталеною та послідовною позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.11.2023 у справi №916/1174/22 та від 17.12.2025 у справі №908/2388/21.
Відступів від такої позиції станом на момент вирішення спору та ухвалення рішення у ці справі не зроблено, тоді як під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Так само підлягають врахуванню при вирішенні спору й інші постанови Верховного Суду. Схожі висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №910/3275/24.
Стосовно ж покликання прокурора на те, що лише особа, право якої порушене, може визначати, чи відповідає спосіб захисту її інтересам, слід зазначити таке.
Попри те, що обрання способу захисту є прерогативою позивача та/або ініціюючої позов особи, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим.
Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту.
Як правило власник порушеного права може користатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Суд звертає увагу на те, що питання стосовно належності та ефективності обраних прокурором способів захисту порушувалось судом на стадії залишення позову без руху, відтак прокурор свідомо наполягав на розгляді саме сформульованих ним позовних вимог, які за зроблених вище висновків не є належними та ефективними.
За спірних у цій справі обставин прокурор в інтересах держави мав скористатись цілком конкретним способом захисту, а не тим, який йому вважався найвигіднішим та/або більш перспективним.
Поряд з тим суд наголошує, що обрання прокурором неналежного та нефективного способу захисту порушеного права держави на земельну ділянку є самостійною підставою для відмови у позові.
Тобто інші доводи прокурора, позивача та третьої особи по суті спору не мають вирішального значення для правильного вирішення цієї справи, а тому під час ухвалення цього рішення суд не надає оцінку суті порушеного права держави та пов'язаним з таким порушенням обставинам.
Судом враховано послідовну позицію суду касаційної інстанції, за якої обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, що в свою чергу виключає як необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам учасників справи, так і необхідність подальшого дослідження наявності/відсутності правових підстав для задовлення позову.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, зробивши висновки про неефективність обраного позивачем способу захисту, суди мають відмовити з цієї підстави позивачу у позові та не вдаватись до дослідження й встановлення обставин щодо порушення прав та інтересів позивача.
За таких обставин суд ухвалює повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (ідентифікаційний код 38347014) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) (ідентифікаційний код 00022533) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» (ідентифікаційний код 38129557) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київського квартирно-експлуатаційного управління (ідентифікаційний код 22991617) про:
- усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, яка належить до категорії земель з цільовим призначенням 15.01 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України державної форми власності, шляхом припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» нерухомим майном, яке знаходиться на цій земельній ділянці та розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Сошників, вул. Іванова, 130-а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 381109132208, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10494004);
- усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 державної форми власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 795913632208 (індексний номер 66107832 від 16.01.2023 17:16:27) відносно цієї земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Сошниківська сільська рада;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації).
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати прокурора по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на прокурора з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОЛБОЧАНА ПЕТРА, будинок 8, ідентифікаційний код 38347014) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) (площа Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196, ідентифікаційний код 00022533) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» (вул. Голосіївська, 13-А, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 38129557) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 30, ідентифікаційний код 22991617) про:
- усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, яка належить до категорії земель з цільовим призначенням 15.01 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України державної форми власності, шляхом припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» нерухомим майном, яке знаходиться на цій земельній ділянці та розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Сошників, вул. Іванова, 130-а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 381109132208, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10494004);
- усунення перешкод державі в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 7665,0239 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933 державної форми власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 795913632208 (індексний номер 66107832 від 16.01.2023 17:16:27) відносно цієї земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Сошниківська сільська рада;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Плюс» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0040 площею 1,1756 га, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), відмовити повністю.
2. Понесені прокурором судові витрати покласти на прокурора.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.05.2026.
Суддя В.А. Ярема