номер провадження справи 7/22/26
08.05.2026 Справа № 908/547/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/547/26
за позовом: Акціонерного товариства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені Академіка О.Г. Івченка (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14312921)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телфорд Трейд» (69096, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, 15-3, кв. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39952911)
про стягнення 207927,77 грн,
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (зареєстрована в канцелярії суду вх. № 690/08-07/26 від 03.03.2026) Акціонерного товариства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені Академіка О.Г. Івченка (далі - АТ «ЗМКБ «Прогрес») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телфорд Трейд» (далі - ТОВ «Телфорд Трейд») про стягнення 135 000,00 грн суми основного боргу; 48 600,00 грн пені за прострочення поставки продукції; 18 900,00 грн штрафу від вартості непоставленої продукції за порушення строків виконання зобов'язання понад 30 днів; 2853,52 грн інфляційних втрат; 2 574,25 грн 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/547/26.
Ухвалою суду від 09.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/547/226, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС та отримали ухвалу суду в електронному вигляді 09.03.2026.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, граничним строком розгляду цієї справи судом є 08.05.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
08.05.2026 судом ухвалено рішення у справі.
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач Акціонерне товариство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені Академіка О.Г. Івченка звернулось до Господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телфорд Трейд» заборгованості в розмірі стягнення 135 000,00 грн суми основного боргу; 48 600,00 грн пені за прострочення поставки продукції; 18 900,00 грн штрафу від вартості непоставленої продукції за порушення строків виконання зобов'язання понад 30 днів; 2853,52 грн інфляційних втрат; 2 574,25 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не виконані умови договору №1624/2025, укладеного між сторонами 09.01.2025 щодо поставки продукції, що стало підставою для звернення позивача до суду з указаними вимогами.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 625, 626, 629, 663, 664, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив, участі у судових засіданнях не брав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Акціонерним товариством «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені Академіка О.Г. Івченка та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телфорд Трейд» було укладено договір №1624/2025 від 09.01.2025 (далі - договір).
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію - круг Ф25 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74) у кількості 250 кг на суму 270000,00 гривень, з ПДВ, згідно зі специфікацією № 1 до вищевказаного договору, а позивач прийняти та оплатити продукцію.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунки проводяться покупцем за продукцію у гривнях в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника у формі 50 % передоплати продукції на підставі отриманого покупцем від постачальника рахунку і остаточна оплата 50 % по факту поставки продукції протягом 10 днів після отримання продукції та проведення вхідного контролю.
Платіжним дорученням № 493 від 21.01.2025, в порядку виконання умов п. 4.2. договору, позивачем згідно з рахунком №1 від 16.01.2025 була проведена передоплата за продукцію на суму 135 000,00 гривень, що становить 50% від вартості продукції.
Листом № 01.03.01/642 від 04.02.2025 АТ «Івченко-Прогрес» повідомило ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» про зміну організаційно-правової форми з Державного підприємства на Акціонерне товариство.
Згідно з п.2.5. договору постачальник здійснює поставку продукції не пізніше 30-45 днів з моменту передоплати.
Ураховуючи наведені умови договору, граничний строк поставки продукції збіг 07 березня 2025 року.
Проте, в порушення зазначених умов договору, ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД», не поставило продукцію позивачу у вказані строки, чим допустило прострочення виконання зобов'язання за договором.
Відповідно до п.10.1. договору у випадку виникнення суперечок або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом двосторонніх переговорів та консультацій.
Позивач, листом №01.03.01/1865 від 26.03.2025 звернувся до відповідача з проханням виконати свої договірні обов'язки, у зв'язку з прострочення строків поставки та можливого зриву строків виконання виробничої програми позивача.
Відповідач листом №270325-1 від 27.03.2025 повідомив позивача про незначне зміщення строків постачання у зв'язку з форс-мажорними обставинами. Незважаючи на відсутність документально підтвердження форс-мажорних обставин, зокрема надання сертифікату, довідки ТПП України (згідно з п.11.4. Договору), позивач звернувся до відповідача листом №01.03.01/1944 від 01.04.2025 про визначення граничного строку постачання продукції для оформлення додаткової угоди про зміщення строків поставки.
У порядку досудового врегулювання спору, відповідно до п.10.2 договору, позивач звернувся до відповідача з претензією листом № 01.12/3313 від 12.06.2025, з вимогою поставити продукцію протягом 7-ми робочих днів з моменту отримання цієї претензії, або у той же строк повернути оплачену передоплату, сплачену платіжним дорученням № 493 від 21.01.2025 в розмірі 135 000,00 грн.
Станом на дату складання претензійного листа, а саме 12.06.2025, додаткова угода не була укладена сторонами, продукція не була поставлена, а прострочення строку поставки продукції становило 97 днів.
Претензійний лист був повернутий АТ «Івченко-Прогрес» поштовим відділенням у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Ураховуючи викладене, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки продукції - круг Ф25 ЭП609-Ш (07Х12НМБФ-Ш) ТУ 14-1-931-74) у кількості 250 кг, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 135 000,00 гривень, яку позивач перерахував як передплату за договором.
Відповідач не спростував викладені обставити, відзив на позовну заяву суду не надав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч.1 ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
За приписами ч.1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 693 ЦК України внормовано, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Позивач здійснив часткову попередню оплату товару відповідно до умов договору на суму 135000,00 грн, що підтверджено матеріалами справи.
Разом із цим, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо здійснення своєчасної поставки товару не виконав.
Згідно з п. 10.1. договору у разі виникнення суперечок або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом двосторонніх переговорів та консультацій.
Позивач, листом № 01.03.01/1865 від 26 березня 2025 року звернувся до відповідача з проханням виконати свої договірні обов'язки, у зв'язку з прострочення строків поставки та можливого зриву строків виконання виробничої програми позивача.
Відповідач не виконав вимоги позивача щодо поставки товару або повернення сплаченої суми передплати за договором в розмірі 135000,00грн.
Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договором №1624/2025 від 09.01.2025 до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 135000,00грн підлягає задоволенню.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.3 договору за порушення термінів поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а у разі прострочення поставки більше 30 днів, постачальник сплачує додатково штраф у розмірі 7% вартості не поставленої в строк продукції. Сплата штрафних санкцій не звільняє від виконання зобов'язань за договором.
Суд установив, що попередня оплата за договором була проведена позивачем 21.01.2025, що підтверджується платіжним дорученням № 493 від 21.01.2025.
Відповідно до п. 2.5 договору постачальник здійснює поставку продукції не пізніше 30-45 днів з моменту передплати. Постачальник повідомляє покупця про готовність до відправлення продукції не пізніше ніж за 2 дні до запланованої дати поставки.
Ураховуючи викладене, відповідач повинен був поставити продукцію до 07.03.2025. Тобто, прострочення виконання зобов'язань настало з 08.03.2025.
Отже, судом прийнято до розгляду вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачених п.7.3 договору, за період, що визначений позивачем з 08.03.2025 по 03.09.2025.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явлених до стягнення суми штрафних санкцій, суд установ, що сума пені та штрафу, за період з 08.03.2025 по 03.09.2025, розраховані позивачем арифметично та методологічно правильно.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 48600,00грн та суми штрафу у розмірі 18900,00 грн є обґрунтованими та задовольняються судом повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 2853,52 грн та суму 3% річних у розмірі 2574,25 грн за період з 09.07.2025 по 25.02.2026.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 2574,25 грн, суд зазначає, що він не суперечить вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з цим, за результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат у розмірі суд зазначає, що сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період (липень 2026 року - лютий 2026 року) становить більшу суму, ніж пред'явлена позивачем до стягнення.
Таким чином, суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє суму інфляційних втрат, яка нарахована позивачем до стягнення у розмірі 2853,52грн.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
У силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyondreasonabledoubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд констатує, що, зважаючи на принцип змагальності, який знаходить своє вираження, зокрема, у розподілі тягаря доказування, позивачем надано докази, які у їх сукупності та взаємозв'язку дозволяють дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог. Натомість, відповідачем доказів на підтвердження власної позиції та спростування доводів позивача суду не надано.
Отже, суд, керуючись стандартом доказування «баланс вірогідностей», ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телфорд Трейд» (69096, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, 15-3, кв. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39952911) на користь Акціонерного товариства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені Академіка О.Г. Івченка (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14312921) 135000 (сто тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок основного боргу, 48600 (сорок вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок пені, 18900 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок штрафу, 2574 (дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) гривні 25 копійок 3% річних, 2853 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) гривні 52 копійки інфляційних втрат, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 08.05.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна