465/1353/25
2/465/2186/26
Іменем України
(заочне)
12.03.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та встановлення факту, що має юридичне значення, -
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування поданого позову зазначає, що відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 23.08.1996 року, виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів, посвідчено право спільної сумісної власності на житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв.м., що належить спільно ОСОБА_4 та членам його сім'ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є подружжям, які уклали шлюб 27.12.1975 року, актовий запис № 12, про що Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.12.1975 року.
За час шлюбу у подружжя народилося двоє синів: ОСОБА_2 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 (відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_4 , про що Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 08.06.2019 року, актовий запис № 558.
Після його смерті фактичне прийняття спадщини відбулося на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України дружиною спадкоємця ОСОБА_5 , оскільки спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї
Після смерті чоловіка ОСОБА_5 переїхала тимчасово проживати у Францію (м. Париж), де і мешкала до смерті
ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Сюрен (Франція) померла ОСОБА_6 , про що державним реєстратором Аньєс Амон за дорученням мера міста Сюрен видано Акт про смерть, актовий запис № 58, на якому накладено апостиль країни - Республіки Франції, завірено нотаріально та перекладено на державну мову - українську.
Після смерті ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_2 від 28.10.2024 року приватним нотаріусом Лозинською Іриною Петрівною відкрито спадкову справу № 73196013 (номер у нотаріуса 38/2024), про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78907913 від 28.10.2024 року.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є її два сини: ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач).
До складу спадщини входить 2/4 частки житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв.м., відповідно до Свідоцтва про право власність на квартиру (будинок) від 23.08.1996року виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів, а також нежитлове приміщення - гаражний бокс АДРЕСА_2 в автогаражному кооперативі «Самокат», який складається із підвалу загальною площею 29,0 кв.м. та першого поверху гаражу загальною площею 29,0 кв.м, право власності на який зареєстрований за ОСОБА_5 в цілому на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Львівською державною нотаріальною конторою 25.11.1996 року за № 3-379 та зареєстрованого у ЛМБТІ за № 625 від 26.12.1996 року.
Зважаючи на вищеописане, оскільки спадкодавець набув право власності на частку житлової квартири, що є спільною сумісною власністю, у встановленому законом порядку і таке право увійшло до складу спадщини, а відсутність реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_5 на частку та ОСОБА_4 на частку (по 1/4) житлової квартири позбавляє нотаріуса можливості видати сину померлої ОСОБА_2 , як спадкоємцю, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадщини, оскільки і позивач, і відповідач мають рівні частки на спадщину за законом після смерті матері, яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка.
Як зазначається у позовній заяві, враховуючи презумпцію рівності часток, можна дійти висновку про те, що частки кожного із співвласників, зокрема, спадкодавця ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіли правами у спільній сумісній власності на житлову квартиру в рівних частках по 1/4, a, відповідно, частка за померлими становить по 1/4 частці за померлим ОСОБА_8 та 1/4 частки за померлою ОСОБА_9 , за позивачем ОСОБА_10 1/4, та відповідачем ОСОБА_11 1/4.
Окрім того, як зазначає позивач, у даній справі необхідно встановити юридичний факт, що має значення, відносно померлої ОСОБА_5 .
Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Сюрен (Франція) померла ОСОБА_6 , про що державним реєстратором Аньєс Амон за дорученням мера міста Сюрен видано Акт про смерть № 58, на якому накладено апостиль Республіки Франція та завірено його нотаріально і перекладено на державну мову українську.
У вищезгаданому Акті про смерть відомості про померлу вказано: померла - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Станин, Львів (Україна), безробітна, місце проживання - АДРЕСА_3 , донька ОСОБА_13 , померлого, та ОСОБА_14 , померлої, вдова ОСОБА_15 .
Тобто Акт про смерть видано на прізвище ОСОБА_16 (прізвище при народженні, що є дошлюбним прізвищем), а не ОСОБА_17 (прізвище після шлюбу, яке відповідає прізвищу згідно паспорта та правовстановлюючих документів) ОСОБА_18 .
Позивач ОСОБА_2 05.07.2024 року звернувся із письмовою заявою до Посольства України у Французькій Республіці з проханням внесення змін до Акту про смерть у прізвище матері та клопотав змінити таке із ОСОБА_19 (дівоче прізвище при народженні) на ОСОБА_17 (прізвище після укладення шлюбу).
Листом № 61215/19-091-98423 від 18.07.2024 року радник з консульських питань Посольства України у Французькій Республіці повідомив, що відповідно до норм Цивільного кодексу Франції кожна особа володіє прізвищем, даним їй при народженні, та яке зазначене у свідоцтві про народження. Окрім прізвища при народженні, чинним законодавством Франції дозволено використовувати прізвище другого із подружжя або другого із батьків, прізвище якого не зазначено у свідоцтві про народження особи. Відповідно, до всіх актів цивільного стану Франції вноситься прізвище при народженні особи. Таким чином, під час реєстрації смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в актовий запис № 58 було внесено прізвище при народженні " ОСОБА_19 ". Зважаючи на вищезазначене, посольством підтверджено коректність внесених даних до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданого мерією міста Сюрен 29.05.2024 року, актовий запис № 58.
Водночас відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.06.1954 року, виданого ЗАГС с. Станин Радехівського району Львівської області, актовий запис № 5, ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_20 , батьками якої є ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.12.1975 року, виданого Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області, актовий запис № 12, ОСОБА_20 27.12.1975 року уклала шлюб із ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище із « ОСОБА_19 » на « ОСОБА_17 ».
Також згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 19.02.1999 року, громадянці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , остання народилася у с. Станин Радехівського району Львівської області. На сторінці 10 вказаного паспорта є відмітка про сімейний стан, яка також підтверджує реєстрацію шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_8 з ОСОБА_4 .
Однак, через те, що прізвище померлої в Акті про смерть вказано « ОСОБА_19 », спадкову справу відкрито після смерті « ОСОБА_23 , а за паспортом громадянки України померла особа є «Малець» ОСОБА_18 , наведене не дає можливості нотаріусу при оформленні спадщини встановити, що ОСОБА_24 та ОСОБА_12 є однією тією ж особою. Також, як стверджує позивач, через те, що спадкову справу відкрито за померлою ОСОБА_25 , а правовстановлюючі документи на право власті спадкового майна видано на прізвище ОСОБА_26 , зазначене не дає можливості нотаріусу встановити приналежність правовстановлюючого документу про право власті на частку житлової квартири та гаражний бокс, що належить померлій ОСОБА_20 , оскільки документи видано на прізвище ОСОБА_5 , а померла, згідно акту про смерть, - ОСОБА_20 .
При зверненні позивача до нотаріуса за оформленням спадщини приватний нотаріус ОСОБА_27 роз'яснила вищеописані причини неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендувала звернутися до суду з проханням виділити частки спільної сумісної власності за померлими та встановити факт, що має юридичне значення. А тому, враховуючи наявність зазначених перешкод для спадкування, позивач звернувся в суд із позовом для захисту своїх прав як спадкоємця померлої ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2025 року вказаний цивільний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
В подальшому ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 09.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 10.11.2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог від 20.03.2025 року та в подальшому цивільну справу вирішено розглядати в рамках зменшених стороною позивача позовних вимог. Цією ж ухвалою клопотання представника позивача ОСОБА_1 - задоволено: витребувано в приватного нотаріуса Лозинської Ірини Петрівни належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи № 73196013 (номер у нотаріуса 38/2024), заведеної після смерті ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78907913 від 28.10.2024 року.
Згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 14.01.2026 року підготовче провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та встановлення факту, що має юридичне значення, закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач в призначені судові засідання жодного разу не з'явився, хоча належним чином, неодноразово повідомлявся про час та місце проведення останніх, відзиву, а також будь-яких клопотань на адресу суду не подавав.
Як вбачається із відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру № 1351179 від 06.05.2025 року, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 . На вказану адресу відповідачу засобами поштового зв'язку скеровувалися повістки про виклик в судові засідання, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням «адресат відсутній». Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно з п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 26.01.1977 року, видане Львівським палацом урочистих подій).
ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 19.02.1999 року Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області. Окрім того, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.06.1954 року, батьками ОСОБА_28 є ОСОБА_21 та ОСОБА_29 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_20 зареєстрували шлюб 27.12.1975 року, про що Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області зроблено актовий запис № 12. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_17 ».
Як вбачається із акту про смерть № 58, який видано службою цивільного стану м. Сюрен, завіреного нотаріально та перекладеного на українську мову, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_4 .
Згідно відповіді Посольства України у Французькій Республіці № 61215/19-091-98423 від 18.07.2024 року під час реєстрації смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в актовий запис № 58 було внесено її прізвище при народженні « ОСОБА_19 ». Зважаючи на вищезазначене, дипломатичною установою підтверджено коректність внесених даних до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданого мерією міста Сюрен 29.05.2024 року, актовий запис № 58.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78907913, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П. 28.10.2024 року зареєстровано спадкову справу № 73196013 (номер у нотаріуса - 38/2024), спадкодавцем в якій зазначено ОСОБА_30 .
Як слідує із свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_6 від 23.08.1996 року, виданого Виконкомом Львівської міської ради народних депутатів, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Згідно технічного паспорту квартира за адресою: АДРЕСА_1 , складається із двох кімнат загальною площею 45,4 кв.м.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.11.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Горонною І.С. та зареєстрованого в реєстрі за №3-3791, ОСОБА_31 продав, а ОСОБА_5 купила гаражний бокс № НОМЕР_7 , що знаходиться по АДРЕСА_5 , в автогаражному кооперативі «Самокат» у м. Львові.
Як вбачається із реєстраційного посвідчення ЛМБТІ від 26.12.1996 року, гараж № НОМЕР_7 по вул. Кульпарківська, 222 у м. Львові, кооператив «Самокат», зареєстрований в цілому за ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1996 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.06.2019 року, виданим Франківським у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.05.2025 року (спадкова справа № 25/2019, реєстровий № 1843), виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Ю.В., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 428329734 від 23.05.2025 року ОСОБА_2 є власником 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1843 від 23.05.2025 року.
За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох і більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно із ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як слідує із ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
Як зазначено у п. 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. Частинами 1, 2 ст. 71 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності. За змістом ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Проаналізувавши наявні у справі докази, беручи до уваги той факт, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_6 від 23.08.1996 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також зважаючи на положення ст. 372 ЦК України, відповідно до якої частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, суд вважає, що наявні підстави для визначення ідеальної частки житлової квартири площею 45,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1/4 (25/100) частки, що є у спільній сумісній власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Окрім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відтак, зважаючи на досліджені в ході розгляду справи докази, в суду відсутні сумніви, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка народилася у селі Станин Радехівського району Львівської області, та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_4 (актовий запис про смерть № 58), є однією і тією ж особою.
Окрім того, слід встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт приналежності ОСОБА_20 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтва про право власності на квартиру від 23.08.1996 року, виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів, реєстраційний номер у ЛМБТІ 19688, згідно з яким ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , має право спільної сумісної власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 45,40 кв.м., та Договору купівлі-продажу від 25.11.1996 року, посвідченого Другою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстраційним № 3-3791 та зареєстрованого у ЛМБТІ за № 624, про право власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на гаражний бокс № НОМЕР_8 «а», що розташований за адресою: АДРЕСА_5 .
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Визначити ідеальну частку житлової квартири площею 45,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1/4 (25/100) частки, що є у спільній сумісній власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка народилася у селі Станин Радехівського району Львівської області, та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_4 (актовий запис про смерть № 58), є однією і тією ж особою.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт приналежності ОСОБА_20 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтва про право власності на квартиру від 23.08.1996 року, виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів, реєстраційний номер у ЛМБТІ 19688, згідно з яким ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , має право спільної сумісної власності на житлову квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 45,40 кв.м., та Договору купівлі-продажу від 25.11.1996 року, посвідченого Другою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстраційним № 3-3791 та зареєстрованого у ЛМБТІ за № 624, про право власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на гаражний бокс № НОМЕР_8 «а», що розташований за адресою: АДРЕСА_5 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення суду складено 23.03.2026 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_10 , АДРЕСА_1 .
Суддя Величко О.В.