07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 710/675/25
провадження № 61-5956ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 року, додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року
та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому,
з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ФК «Віва Капітал» від 14 лютого
2025 року № 14/02/25 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Черкаського відділення № 1 ТОВ «ФК «Віва Капітал» і поновити її на роботі на вказаній посаді;
- стягнути з ТОВ «ФК «Віва Капітал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14 лютого 2025 року по 19 травня 2025 року у сумі
111 328,60 грн.
Шполянський районний суд Черкаської області рішенням від 13 листопада 2025 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Шполянський районний суд Черкаської області додатковим рішенням від 08 грудня 2025 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Віва Капітал» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Черкаський апеляційний суд постановою від 25 березня 2026 року рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 року залишив без змін.
Додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року змінив, зменшивши розмір стягнутої суми витрат на правову допомогу
з 10 000,00 грн до 5 000,00 грн.
29 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала
до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 року, додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те,
що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування
єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове
до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Згідно з пунктом 2 частини четвертою статті 19 ЦПК України спрощене
позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі
про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення
на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі
111 328,60 грн.
Отже спір між сторонами у цій справі виник з трудових правовідносин.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує
двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 111 328,60 грн. Ця справа
не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою
статті 274 ЦПК України.
З огляду на предмет позову та встановлені судами попередніх інстанцій
обставини справи Верховний Суд вважає, що ця справа має незначну
складність.
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,
а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив передбачених законом підстав для перегляду оскаржених судових рішень в касаційному
порядку відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи
на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі
Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області
від 13 листопада 2025 року, додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення
на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров