07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 619/7825/24
провадження № 61-5527 ск 26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Коротуна Вадима Михайловича, Коротенка Євгена Васильовича, Червинської Марини Євгенівни від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання дій, що порушують право та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року,
встановив:
1. 24 квітня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів Електронного суду надійшла вищевказана касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Коротуну В. М., судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Червинська М. Є.
3. 03 травня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів Електронного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Коротуна В. М., Коротенка Є. В. та Червинської М. Є.
4. Заява обґрунтована тим, що ще у касаційній скарзі заявник зазначав, що спірні правовідносини у цій справі охоплюють низку пов'язаних між собою судових справ з 2017 до 2026 року, а саме справ №№ 619/3051/17, 619/4720/18, 619/4698/20, 619/6681/24, які вже неодноразово були предметом розгляду скарг у Верховному Суді, тому у випадку, якщо до складу суду касаційної інстанції для розгляду цієї справи увійдуть судді, які вже брали участь у розгляді інших касаційних скарг у зазначених справах, на думку заявника з метою забезпечення безсторонності та неупередженості судового процесу, необхідно Задовольнити заяву про відвід суддів Верховного Суду Коротуна Вадима Михайловича, Коротенка Євгена Васильовича та Червинської Марини Євгенівни від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 619/7825/24, провадження № 61-5527ск26.
5. Після визначення складу суду скаржнику стало відомо, що судді Коротун В. М., Коротенко Є. В. та Червинська М. Є. раніше брали участь у розгляді касаційної скарги у справі № 619/4720/18, за результатами розгляду якої залишили касаційну скаргу без задоволення.
6. Відтак, у скаржника виникає обґрунтований, на його думку, сумнів у тому, щ суді, які же висловили правову позицію у пов'язаній справі між тими самими сторонами та не надали, на думку скаржника, належної правової оцінки обставинам психологічного тиску на дитину, можуть забезпечити об'єктивний і безсторонній розгляд цієї касаційної скарги.
7. Ухвалою від 05 травня 2026 року Верховний Суд заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Коротуна В. М., Коротенка Є. В. та Червинської М. Є. визнав необґрунтованою та передав судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2026 року, на виконання вимог частини першої статті 33 ЦПК України, визначено суддю-доповідача Пророка В. В.
9. Перевіривши наведені у заяві про відвід суддів доводи вважаю, що підстави для її задоволення саме з заведених заявником доводів відсутні, адже у справі № 619/7824/24 колегія суддів Коротуна В. М., Коротенка Є. В. та Червинської М. Є. не приймала участі раніше, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від24 квітня 2026 року справу зазначеній колегії призначено вперше. Саме по собі участь суддів у ймовірно пов'язаних між собою інших судових справ законодавцем як підстава для відводу не визначена.
10. Водночас відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
11. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
12. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
14. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
15. Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
16. Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
17. Отже, говорячи про «об'єктивний критерій» на підставі якого визначається наявність «неупередженості суду» в даній ситуації Суд враховує, що «об'єктивна перевірка» полягає в тому, що суд повинен створити враження неупередженості у стороннього спостерігача (пункт 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Incal v Turkey»), тобто необхідно визначити, чи маються, окрім поведінки судді, факти, що піддаються перевірці, які можуть викликати сумнів відносно неупередженості, в такому розумінні значення можуть мати навіть уявлення (пункт 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ferrantelli and Santangelo v Italy»). Для цього необхідно дотримання двох окремих умов: по-перше, щоб держава виконала свій обов'язок загального характеру по захисту судової системи від конфлікту інтересів, забезпечуючи, щоб внутрішня організація не допускала виконання однією і тією ж особою різних функцій в судовому процесі (пункт 123 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kyprianou v Cyprus»); по-друге, щоб кожний суддя мав виконати своє особисте зобов'язання заявити самовідвід по відношенню до справи, де можливе виникнення думки такого конфлікту (пункт 48 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hauschildt v Denmark»).
18. ЄСПЛ у своєму рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
19. ЄСПЛ у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та «Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV)».
20. Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені частиною першою статті 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
21. Отже, ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.
22. Крім цього, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
24. Пунктом 1.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду 21 березня 2025 року № 7 визначено, що не розподіляються на конкретного суддю-доповідача судові справи, які надійшли у дні перебування судді на навчанні (за наявності наказу голови суду).
25. Унесення інформації в АСДС щодо, зокрема, навчання судді, та в інших передбачених законом випадках, в яких суддя не може здійснювати правосуддя, здійснюється відповідальним працівником служби управління персоналу або відповідальною особою секретаріату відповідного касаційного суду (згідно з пунктом 1.11 Засад використання АСДС у Верховному Суді).
26. На час проходження підготовки для підтримання кваліфікації та періодичного навчання з метою підвищення рівня кваліфікації (зокрема в онлайн режимі, без виїзду з місця роботи) судді є слухачами Національної школи суддів України та не здійснюють правосуддя (Розділ IV Глава 3 частина шоста пункт 6.1.5 Регламенту Національної школи суддів України).
27. Так, у період із 20 до 24 квітня 2026 року (включно) судді Коротун В. М., Коротенко Є. В. та Червинська М. Є. перебували на навчанні як судді Верховного Суду в Національній школі суддів України для підтримки кваліфікації, про що головою Верховного Суду видано відповідне розпорядження від 15 квітня 2026 року № 10?ОД.
28. Чіткого розмежування на законодавчому рівні термінів «наказ» і «розпорядження» немає, і той, і той документ ухвалює керівник чи прирівняна до неї посадова особа в межах адміністративно-управлінських повноважень.
29. Наказ визначають як форму розпорядчого впливу на процес управління для вирішення завдань з питань основної діяльності та персоналу, як офіційний розпорядчий документ, що видається керівником для вирішення основних кадрових або господарських питань.
30. Отже, кожен наказ за своєю природою є розпорядженням.
31. Таким чином видане головою Верховного Суду розпорядження замість наказу голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про відповідне навчання не спростовує факту офіційного перебування суддів на навчанні, що окремо може викликати в учасників справи серйозні сумніви в об'єктивності та безсторонності здійснення розподілу справи судді?доповідачу та відповідно підозру в маніпуляції з авторозподілом судових справ.
32. Враховуючи викладене, хоча доводи заявника у заяві про відвід не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об'єктивності саме суддів, що входять до складу колегії суддів, однак наведені вище обставини свідчать про порушення порядку визначення колегії суддів для розгляду справи, тому з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в заявника чи інших учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості та об'єктивності складу суду і з метою забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, заява ОСОБА_1. про відвід колегії суддів Верховного Суду Коротуна В. М., Коротенка Є. В. та Червинської М. Є. підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду.
2. Відвести суддів Верховного Суду Коротуна Вадима Михайловича, Коротенка Євгена Васильовича, Червинську Марину Євгенівну від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання дій, що порушують право та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року.
3. Матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 у зазначеній справі передати на повторний автоматизований розподіл.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Пророк