07 травня 2026року
м. Київ
справа №756/15073/25
провадження № 61-5108ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Абдуллазаде Ламія Рагіба Кизи на ухвалу Оболонського районного суду
м. Києва від 14 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-2916/2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованості у розмірі 1 316 962 доларів США 90 центів та 1 668 525, 68 грн, державного мита у розмірі 1 700 грн, 120 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення щодо боржника ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із указаною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року (повний текст складено 18 березня 2026 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк для повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання не закінчився, рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, виконавчий лист втрачено, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про видачу його дубліката. При цьому суд посилався на відповідну практику Верховного Суду.
16 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Абдуллазаде Л. Р. Кизи, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Абдуллазаде Л. Р. Кизи, мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року скасовано заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 липня 2010 року у частині задоволення позову ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних цих вимог. Проте, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року видано дублікат виконавчого листа про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості. Крім того, дублікат виконавчого листа видається лише на підставі втрати його оригіналу, а виконання скасованого судового рішення є неможливим. При цьому заявник посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Абдуллазаде Л. Р. Кизи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Із оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною першою статті 18 ЦПК передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10, від 08 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц.
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі
№ 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із постанови суду апеляційної інстанції, рішенням Оболонського районного суду м. Києва 07 липня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість у розмірі 1 316 962 доларів США 90 центів та 1 668 525 грн 68 коп., а також судові витрати (справа №2-2916/10).
На виконання вищевказаного судового рішення, 15 липня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-2916/10.
Ухвалою Оболонського районного суду від 09 жовтня 2013 року задоволено заяву ПАТ «Омега Банк», замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2010 року у частині задоволення позову ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.
У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г; від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012; від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц; від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького П. С. від 05 вересня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2916/10, виданого 15 липня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості в розмірі 1 316 962 доларів США 90 центів та 1 668 525 грн 68 коп., а також судових витрат, де боржником є ОСОБА_1 , стягувачем - ТОВ «Кредитні ініціативи».
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького П. С. від 07 липня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виконавчий лист
№ 2-2916/10, виданий 15 липня 2011 року, повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 07 липня
2026 року.
З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що строк звернення виконавчого листа до виконання не сплив.
Враховуючи, що виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у виконавця, а також відсутні відомості про належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що є підстави для видачі стягувачу дубліката виконавчого листа.
Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що видача ТОВ «Кредитні ініціативи» дубліката виконавчого листа № 2-2916/10 не порушує права ОСОБА_1 та не покладає на нього будь-яких додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого листа повністю відтворює втрачений виконавчий лист, у тому числі містить дату його видачі.
З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Абдуллазаде Л. Р. Кизи, у цій частині є безпідставними.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційній скарзі, так як вони не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
По суті доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявницею норм права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Абдуллазаде Ламія Рагіба Кизи, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник