07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 453/1916/25
провадження № 61-5549cк26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційні скарги Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 31 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василя Радевича,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василя Радевича.
Обґрунтовуючи свою заяву зазначав, що державний виконавець Василь Радевич
не зазначив у повідомленні, яким саме вимогам чинного законодавства України
не відповідає виконавчий документ - ухвала Сколівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2022 року про затвердження мирової угоди, чим порушив права стягувача на належне примусове виконання судового рішення.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 березня
2026 року, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василя Радевича задоволено.
Визнано бездіяльність державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василя Радевича щодо не відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача ОСОБА_1
від 30 вересня 2025 року про примусове виконання ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2022 року про затвердження мирової угоди у цивільній справі № 453/861/22, яка набрала законної сили 02 січня 2023 року.
Зобов'язано державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василя Радевича усунути порушення (поновити порушене право стягувача) шляхом відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Сколівського районного суду Львівської області
від 15 грудня 2022 року про затвердження мирової угоди у цивільній справі
№ 453/861/22, яка набрала законної сили 02 січня 2023 року, за заявою стягувача ОСОБА_1 від 30 вересня 2025 року.
У квітні, травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 31 березня 2026 року.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційні скарги обґрунтовано тим, що суди не врахували: ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
У виконавчому документі не визначено боржника та стягувача, а також відсутня резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, отже у діях державного виконавця відсутня бездіяльність.
Вивчивши касаційні скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Згідно зі статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Згідно з правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2022 року у справі № 453/861/22 затверджено мирову угоду, укладену 14 грудня 2022 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Козівською сільською радою Стрийського району Львівської області.
30 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 15 грудня 2022 року у справі №453/861/22.
03 жовтня 2025 року Головним державним виконавцем Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василем Радевичем повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання (повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання
від 03 жовтня 2025 року № 39390), де міститься посилання на пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець порушив засади виконавчого провадження щодо обов'язковості виконання рішень, обов'язковості та диспозитивності, адже повернув виконавчий документ без прийняття до виконання.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд вказав: якщо виконавцю для виконання судового рішення необхідно уточнити зміст судового рішення, визначити порядок його виконання тощо, він не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку встановленому ЦПК України для роз'яснення змісту судового рішення, порядку його виконання.
Апеляційний суд також вказав, що невідкриття виконавчого провадження за наявності належного виконавчого документа є протиправною бездіяльністю, зокрема повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не містить конкретизації його недоліків та не містить жодного належного обґрунтування підстав для його повернення, тому порушує права стягувача.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).
При цьому, якщо державному чи приватному виконавцю не зрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про роз'яснення такого рішення (пункт 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (стаття 208 ЦПК України).
Отже, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, який містить відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторонами.
Відсутність у виконавчому документі певних даних про боржника та стягувача не є безумовною підставою для повернення виконавчих документів, тому за відсутності належного обґрунтування виконавцем інших підстав, його дії щодо повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.
Отже, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги
є необґрунтованими.
Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Василя Радевича відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник