06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 333/990/24
провадження № 61-5041ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2025 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі
за заявою Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Градпроект», про заміну стягувача у виконавчому документі,
У квітні 2025 року Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (далі - КП «ВРЕЖО № 7») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі, заінтересовані особи:
ОСОБА_1 , Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Градпроект» (далі - КП «Градпроект»).
Заява мотивована тим, що Жовтневим районним судом міста Запоріжжя 27 вересня 2024 року видано виконавчий лист № 333/990/24 про звільнення частини нежитлового приміщення НОМЕР_1 підвального поверху (літ. А-5), загальною площею 20,0 кв. м, у складі приміщення № 2, площею 17,1 кв. м, та місць загального користування, площею 2,9 кв. м, у будинку на АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 .
На підставі рішення Запорізької міської ради від 05 жовтня 2023 року № 9
«Про припинення комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» шляхом приєднання до комунального підприємства КП «Градпроект», КП «Градпроект» є правонаступником усіх прав, обов'язків та майна КП «ВРЕЖО № 7».
Згідно з актом приймання-передавання від 30 квітня 2024 року № 15 (пункт 88) частина нежитлового приміщення НОМЕР_1 підвального поверху (літ. А-5), загальною площею 20,0 кв. м, у складі приміщення № 2, площею 17,1 кв. м, та місць загального користування, площею 2,9 кв. м, у будинку на АДРЕСА_1 передано з господарського відання КП «ВРЕЖО № 7» в господарське відання
КП «Градпроект».
На підставі викладено КП «ВРЕЖО № 7» просило суд замінити стягувача -
КП «ВРЕЖО № 7» на його правонаступника КП «Градпроект» у виконавчому документі - виконавчому листі № 333/990/24, виданому Жовтневим районним судом міста Запоріжжя 27 вересня 2024 року.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня
2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 04 березня 2026 року, заяву КП «ВРЕЖО № 7» задоволено. Замінено стягувача КП «ВРЕЖО № 7» на його правонаступника КП «Градпроект» у виконавчому документі - виконавчому листі № 333/990/24, виданому Жовтневим районним судом міста Запоріжжя 27 вересня 2024 року про звільнення частини нежитлового приміщення НОМЕР_1 підвального поверху (літ. А-5), загальною площею 20,0 кв. м
у складі приміщення № 2, площею 17,1 кв. м, та місць загального користування, площею 2,9 кв. м у будинку на АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того,
що за рішенням Запорізької міської ради від 05 жовтня 2023 року № 9
до КП «Градпроект» як єдиного правонаступника перейшли всі права та обов'язки стягувача, в тому числі, і обов'язки стягувача за виконавчим листом Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, виданого 27 вересня 2024 року у справі
№ 333/990/24, тому суд виснував про задоволення заяви КП «ВРЕЖО № 7»
про заміну стягувача у виконавчому документі.
Суд апеляційної інстанції відхилив довід апеляційної скарги щодо того, що ухвала Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2025 року порушує права скаржника як боржника, оскільки судове рішення відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок того, що судові процедури повинні бути справедливими і розумними
як до відповідача, так і до позивача.
Посилання у скарзі на те, що заява КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» не відповідає вимогам діючого цивільно-процесуального законодавства України, спростовані під час апеляційного розгляду справи.
Так, заява про заміну сторони виконавчого провадження стосується процесуального питання переходу права вимоги, суд при розгляді заяви перевіряє чи є законні підстави для заміни сторони та чи підтверджуються ці підстави належними доказами.
Також апеляційним судом відхилено посилання у скарзі на те, що подані до суду копії документів не завірені відповідним чином, оскільки заява КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» була подана разом із доказами з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, жоден
з учасників справи не заявляв про те, що подані до суду документи викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими. Підстави вважати подані
КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» документи недопустимими доказами відсутні.
14 квітня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2025 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що КП «ВРЕЖО № 7» у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення суду по суті спору, тобто у поданій заяві заявником фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.
Підставою касаційного оскарження ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду
від 04 березня 2026 року заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 442 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11
та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 686/1134/18, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
Судами встановлено, що у провадженні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя перебувала цивільна справа № 333/990/24 за позовом КП «ВРЕЖО № 7» до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент комунальної власності
та приватизації Запорізької міської ради, про розірвання договору оренди
та виселення.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 07 серпня 2024 року позов КП «ВРЕЖО № 7» задоволено; розірвано договір оренди від 31 січня 2020 року № 494/2 частини нежитлового приміщення НОМЕР_1 підвального поверху (літ. А-5), загальною площею 20,0 кв. м, у складі приміщення № 2, площею 17,1 кв. м, та місць загального користування, площею 2,9 кв. м, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, КП «ВРЕЖО № 7»
та ОСОБА_1 ; звільнено частину нежитлового приміщення НОМЕР_1 підвального поверху (літ. А-5), загальною площею 20,0 кв. м, у складі приміщення № 2, площею 17,1 кв. м, та місць загального користування, площею 2,9 кв. м, розташованого
за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ВРЕЖО № 7» судовий збір у розмірі
6 056,00 грн.
На виконання судового рішення 27 вересня 2024 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя видав виконавчий лист № 333/990/24.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 07 серпня 2024 року у цій справі залишено без змін.
На підставі рішення Запорізької міської ради від 05 жовтня 2023 року № 9
«Про припинення КП «ВРЕЖО № 7» шляхом приєднання до КП «Градпроект»,
оскільки КП «Градпроект» є правонаступником усіх прав, обов'язків та майна
КП «ВРЕЖО № 7».
Згідно з актом приймання-передання від 30 квітня 2024 року № 15 (пункт 88) частина нежитлового приміщення НОМЕР_1 підвального поверху (літ. А-5), загальною площею 20,0 кв. м у складі приміщення № 2, площею 17,1 кв. м, та місць загального користування, площею 2,9 кв. м, на АДРЕСА_1 передано
з господарського відання КП «ВРЕЖО № 7» в господарське відання
КП «Градпроект».
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових
чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України уразі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
На стадії виконавчого провадження заміна сторони відбувається відповідно до статті 442 ЦПК України, яка регламентує, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб,
що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями,
які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу
у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були
б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни
у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин
у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Наведені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 03 грудня 2025 року у cправі № 902/388/18.
Так, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає
з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірних матеріальних правовідносинах. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів,
які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід
її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження
як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна
на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин,
які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права
та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (пункт 77 постанови).
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною
у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав
та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі
№ 264/5957/17).
Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що відомості з ЄДР можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації. Проте у випадках заміни сторони у зобов'язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи,
яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в ЄДР щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов'язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов'язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації (пункт 35 постанови).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 вересня 2020 року в справі № 296/443/16 сформулював висновок,
що тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104, 107 ЦК України
не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи,
яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися
із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи,
яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення,
чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа
і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Встановивши, що на підставі рішення Запорізької міської ради від 05 жовтня
2023 року № 9 «Про припинення КП «ВРЕЖО № 7», КП «ВРЕЖО № 7» приєднано
до КП «Градпроект», суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для заміни стягувача виконавчого провадження його правонаступником.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону і фактичним обставинам у справі, а також підтверджуються зібраними у справі доказами.
Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником,
не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора в зобов'язанні на підставі договору факторингу та договору відступлення прав вимоги не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора
в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 не навів аргументів і доводів,
які спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення заяви, вони дублюють заперечення проти задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи учасників справи перевірені
та їм надана належна оцінка, тому апеляційним судом правомірно залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
У зв'язку з цим безпідставним є довід касаційної скарги про те, що КП «ВРЕЖО № 7» у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення суду по суті спору, тобто у поданій заяві заявником фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.
Отже, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій є законними
та обґрунтованими, постановлені із додержанням норм права, підстав для
їх скасування відсутні.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді
з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя
від 25 червня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за заявою Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Градпроект», про заміну стягувача у виконавчому документі.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара