05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 553/1060/20
провадження № 61-17109св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство«Аграрний фонд»,
третя особа -ОСОБА_2 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Сергієнко Тетяна Григорівна, на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року у складі судді Крючко Н.І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Чумак О.В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - ПАТ «Аграрний фонд»), третя особа - ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви від 18 березня 2024 року про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь 8 985 861,77 грн, з яких: 1 800 000,00 грн - компенсаційні виплати, згідно пункту 6.2.1 трудового договору від 31 січня 2020 року, 7 129 585,44 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 56 276,33 грн - компенсація за невикористану щорічну відпустку.
Позов мотивував тим, що 31 січня 2020 року між ним та ПАТ «Аграрний фонд» було укладено строковий трудовий договір, згідно якого його було прийнято на посаду директора з безпеки.
Згідно пункту 3.1. трудового договору від 31 січня 2020 року за виконання обов'язків, передбачених цим Трудовим договором, працівнику щомісяця виплачується заробітна плата в розмірі 150 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.3. трудового договору від 31 січня 2020 року працівнику надається щорічна відпустка тривалістю не менше ніж 48 календарних днів за кожний відпрацьований робочий рік із збереженням щомісячної середньої заробітної плати.
Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. трудового договору від 31 січня 2020 року у разі розірвання трудового договору на підставі статті 36 КЗпП України (крім пункту 4 статті 36 КЗпП України) ПАТ «Аграрний фонд» одночасно з розірванням цього трудового договору сплачує працівнику дванадцять заробітних плат.
15 травня 2020 року він звільнився з роботи у ПАТ «Аграрний фонд» за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Разом із тим, станом на день звернення з цим позовом відповідач своїх зобов'язань за трудовим договором від 31 січня 2020 року не виконав, повного розрахунку з ним під час його звільнення не здійснив.
Зокрема, відповідач, згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. трудового договору від 31 січня 2020 року, не сплатив йому у день звільнення дванадцять заробітних плат з розрахунку 150 000,00 грн на місяць, що складає 1 800 000,00 грн (12 х 150 000,00 грн).
Також вказував, що у зв'язку зі звільненням йому не в повному обсязі виплачена компенсація за невикористану щорічну оплачувану відпустку. З огляду на положення пункту 4.3. трудового договору на момент його звільнення він мав право на 24 календарні дні відпустки, проте недоотримав компенсації за невикористану відпусткуза 11 календарних днів відпустки у розмірі 56 276,33 грн.
Вважав, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7 129 585,44 грн за 954 дні.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2020 року залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «Аграрний фонд» Акціонерне товариство «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд»).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю заявлених позовних вимог.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року заяву АТ «Аграрний фонд» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Аграрний фонд» судові витрати в розмірі 44 021,34 грн, понесені відповідачем під час розгляду даної справи, а саме: за проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документа - 30 072,96 грн., відправлення та отримання поштової кореспонденції - 643,08 грн.; витрати на відрядження та проживання представників АТ «Аграрний фонд» - 13 305,30 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_9. в особі представника - адвоката Сергієнко Т. Г. оскаржив їх в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23 грудня 2024 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сергієнко Т. Г., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, просив їх скасувати.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 30 січня 2025 року АТ «Аграрний фонд» просить суд касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 553/1060/20 за позовом ОСОБА_3 до АТ «Аграрний фонд», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану щорічну відпустку, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25).
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року поновлено касаційне провадження у справі № 553/1060/20 за позовом ОСОБА_3 до АТ «Аграрний фонд», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що згідно наказу в.о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_5 від 29 листопада 2019 року № 530-к ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в ПАТ «Аграрний фонд» на посаду економічного радника за сумісництвом з неповним робочим днем, з 09-00 год. до 13-00 год., зі строком випробування три місяці з 02 лютого 2019 року та з посадовим окладом, зазначеним у додатку - 65 035,00 грн. Підстава: письмова заява ОСОБА_3 від 29 листопада 2019 року. Цього ж дня до Державної податкової служби було направлено відповідне повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Відповідно до наказу в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_5 від 06 грудня 2019 року № 548-к ОСОБА_3 , економічного радника за сумісництвом, переведено на основне місце роботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., на посаду начальника управління безпеки з 09 грудня 2019 року, з посадовим окладом, зазначеним у додатку - 93 168,00 грн. Підстава: письмова заява ОСОБА_3 від 06 грудня 2019 року.
Наказом в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_5 від 28 грудня 2019 року № 579-к ОСОБА_3 було переведено на посаду директора з безпеки з 01 січня 2020 року, з посадовим окладом, зазначеним у додатку - 150 644,00 грн. Підстава: письмова заява ОСОБА_3 від 28 грудня 2019 року.
Наказом в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_6 від 15 травня 2020 року № 173-к ОСОБА_3 , директора з безпеки, було звільнено із займаної посади 15 травня 2020 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_3 від 15 травня 2020 року. Наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 02 грудня 2019 року по 15 травня 2020 року.
Відповідно до довідки № 53 від 14 травня 2020 року, виданої ПАТ «Аграрний Фонд», ОСОБА_3 працює у ПАТ «Аграрний Фонд» з 02 грудня 2019 року. На даний момент займає посаду директора з безпеки. Дохід за період з 02 грудня 2019 року до 30 квітня 2020 року склав 742 477,15 грн (в тому числі заробітна плата - 731 591,77 грн, додаткове благо - 10 885,38 грн).
Відповідно до графіка надання щорічних відпусток працівникам ПАТ «Аграрний фонд» у 2020 році, який затверджено в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_5., тривалість відпустки ОСОБА_3 у 2020 році складатиме 24 календарні дні, а саме: 14 календарних днів - липень 2020 року, 10 календарних - жовтень 2020 року.
У матеріалах справи міститься копія трудового договору, укладеного 31 січня 2020 року між ПАТ «Аграрний фонд» в особі в.о. голови правління ОСОБА_5 та ОСОБА_3., згідно пункту 1.1 якого ПАТ «Аграрний фонд» прийняв на роботу працівника на посаду директора з безпеки.
Строк дії договору - три роки від дня укладення (пункт 1.2. договору).
У відповідності до пункту 1.7. договору, на підставі цього Трудового договору виникають трудові відносини між ПАТ «Аграрний фонд» та працівником ОСОБА_3 .
Пунктом 3.1. трудового договору від 31 січня 2020 року встановлено, що за виконання обов'язків, передбачених цим трудовим договором, працівнику щомісяця виплачується заробітна платна у розмірі 150 000,00 грн. Заробітна плата працівника безумовно підлягає індексації з 01 січня кожного року на показник індексу інфляції установлений уповноваженим державним органом.
Пунктом 4.3. трудового договору від 31 січня 2020 року передбачено, що працівнику надається щорічна відпустка тривалістю не менше 48 календарних днів за кожний відпрацьований робочий рік із збереженням щомісячної середньої заробітної плати. Час отримання відпустки та її тривалість в межах, визначених у цьому пункті, визначається працівником самостійно з урахуванням виробничих потреб, але за будь-яких обставин одна частина відпустки становить не менше, ніж чотирнадцять календарних днів підряд.
Згідно пункту 6.2.1 трудового договору від 31 січня 2020 року у разі розірвання на підставі статті 36 КЗпП України (крім пункту 4 статті 36 КЗпП України) ПАТ «Аграрний фонд» одночасно з розірванням (припиненням) цього трудового договору сплачує працівнику дванадцять заробітних плат.
Укладення вказаного трудового договору ПАТ «Аграрний фонд» заперечує.
Згідно інформаційної довідки від 17 листопада 2020 року № 02-08/1/3026, в особовій справі ОСОБА_3 примірник трудового договору від 31 січня 2020 року, як і його копія відсутні, а також не зазначено про його наявність в описі до особової справи.
Відповідно до інформаційної довідки від 17 листопада 2020 року № 02-08/1/3024, відсутня будь-яка інформація про передачу трудового договору від 31 січня 2020 року для здійснення виплат заробітної плати ОСОБА_3 згідно з таким трудовим договором, як і про його реєстрацію та зберігання.
Згідно інформаційної довідки від 17 листопада 2020 року за вих. № 02-08/1/3025, у період часу з 02 грудня 2019 року по дату складення даної довідки в АТ «Аграрний фонд» відсутні вхідні листи, заяви, скарги, заперечення тощо, а також внутрішні службові та доповідні записки від ОСОБА_3 , що стосуються його незгоди з посадовим окладом, а також з інших питань пов'язаних з його перебуванням на посадах економічного радника, начальника управління безпеки, директора з безпеки в ПАТ «Аграрний фонд».
Відповідно до відомості щодо нарахувань, утримань та перерахувань основної та додаткової заробітної плати від 04 серпня 2020 року № 96, наданої АТ «Аграрний фонд», ОСОБА_3 нараховано 877 643,36 грн та сплачено 695 575,69 грн за період з грудня 2019 року до травня 2020 року, попередньо утримано 171 182,29 грн. Зокрема, 15 травня 2020 року позивачу нараховано 135 166,21 грн, попередньо утримано 26 388,91 грн, сплачено 108 777,30 грн. До вказаної суми увійшов оклад за 8 робочих днів (нараховано - 63 429, 05 грн, утримано - 12 368, 67 грн, сплачено - 51 060,38 грн), оплата по середньому заробітку за перебування у відрядженні - 1 робочий день (нараховано - 7 929,63 грн, утримано - 1546, 08 грн, сплачено -6 382,55 грн), компенсація невикористаної відпустки за 11 календарних днів (нараховано - 56 276, 33 грн, утримано - 11 005, 38 грн, сплачено - 45 270,95 грн).
Згідно з даними роздруківки з електронної бази BAS ERP (1С: Підприємство) щодо ОСОБА_3 вказано в графі «Дата прийому» - 02 грудня 2019 року; в графі «Дата звільнення» - 15 травня 2020 року; в графі «Оклад» - 150 644,00 грн.; в графі вид зайнятості «Основне місце роботи; У розділі «Кадрове переведення» зазначено номер наказу № 579-к від 28 грудня 2019 року»; у графі «дата переведення» - вказано 01 січня 2020 року», в графі «Оплата праці» - вказано оклад 150 644,00 грн.; у розділі «Трудовий договір» - відомості відсутні.
Згідно висновку експертів № 3795/21-34/3796/21-33/3797/21-32/28094:28116/21-33/28117:28127/21-32/29759:29773/21-34, виготовленого 06 жовтня 2021 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2020 року про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документу у цивільній справі № 553/1060/20, за результатами проведеного експертного дослідження встановлено:
1-3. Всі підписи від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у відповідних рядках «ПАТ «Аграрний фонд__» та «__ ОСОБА_7 » трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, виконані рукописним способом пишучими приладами - ручками без попередньої технічної підготовки і технічних засобів:
- підписи від імені ОСОБА_3 у графі «__ОСОБА_3» виконані пишучим приладом - ручкою спорядженою чорнилом синього кольору;
- підписи від імені ОСОБА_5 у графі «ПАТ «Аграрний фонд»_ виконані пишучим приладом - кульковою ручкою спорядженою пастою синьо - фіолетового кольору.
4, 5. Текст на всіх аркушах трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, надрукований за допомогою монохромного знакосинтезуючого пристрою (принтер, БФП) з лазерною технологією друку.
Встановити марку та модель знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку не виявляється можливими у зв'язку з відсутністю ознак у знаках, які вказували б на певну марку і модель пристрою.
6. Встановити час виконання друкованого тексту трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, на всіх його аркушах, та встановити чи відповідає час його друку даті, яка зазначена в ньому - «31 січня 2020 року», не виявилось можливим, з причини відсутності індивідуалізуючих ознак друкованого пристрою, характерних для певного періоду часу та з причини того, що на даний час методика по встановленню абсолютної давності виконання друкованих текстів документів за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку шляхом вивчення змін у часі властивостей барвної речовини (тонеру) у судово - експертній практиці України відсутня.
7. Всі відтиски печатки від імені ПАТ «Аграрний фонд» у трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, нанесені за допомогою рельєфного кліше, виготовленого з використаням знаків стандартного шрифту.
8. Відтиски печатки ПАТ «Аграрний фонд» у трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, нанесені не в той час, який зазначений у документі - не «31 січня 2020 року», а в інший період часу - у другій половині квітня 2020 року.
9, 10. У трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, послідовність виконання реквізитів була такою - на всіх аркушах паперу спочатку був виконаний друкований текст, після чого були виконані підписи від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та проставлені відтиски печатки ПАТ «Аграрний фонд», при цьому відтиски печатки були нанесені поверх підписів від імені ОСОБА_5 .
11. Наданий трудовий договір, датований 31 січня 2020 року, виготовлений без застосування монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально - розмножувальної техніки, а саме підписи від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які виконані рукописним способом пишучими приладами - ручками, відтиски печатки ПАТ «Аграрний фонд», що нанесені рельєфним кліше, були виконанні поверх вже надрукованого на аркушах паперу тексту документу.
12. Підписи від імені ОСОБА_3 у рядках, «__ОСОБА_3» кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, - виконані ОСОБА_3 .
13. Підписи від імені ОСОБА_5 у рядках «ПАТ «Аграрний фонд__» кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, - виконані ОСОБА_5 .
14. У трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, відсутні ознаки штучного зістарювання документів.
15, 16. Відповісти на питання «Чи підписано трудовий договір, датований 31 січня 2020 року, ОСОБА_3 у той час, яким датований документ?» та «У який період часу був виконаний рукописний текст у трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, а саме вчинено підпис на ньому ОСОБА_3 » не видається можливим, у зв'язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово - експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами.
17. Підписи від імені ОСОБА_5 у рядках «ПАТ "Аграрний фонд __» кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року виконані не в дату датування документу.
18. Підписи від імені ОСОБА_5 у рядках «ПАТ «Аграрний фонд» кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, виконані пізніше квітня 2020 року.
Більш точно встановити період виконання досліджуваного підпису не представилось за можливе у межах наданих зразків у урахуванням похибки наявних методик дослідження штрихів рукописних записів та підписів.
Вказані експертні висновки були підтверджені експертами Посільським О. О., Куликовською В. С., Сухомлин Я. С. під час судового розгляду справи судом першої інстанції.
В матеріалах справи наявний акт від 14 травня 2020 року про знищення основної круглої печатки ПАТ «Аграрний фонд» у зв'язку із зміною зразка печатки Товариства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не містить доводів в частині вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю.
Частиною другою статті 2 КЗпП України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідач своїх зобов'язань за трудовим договором від 31 січня 2020 року не виконав, належним чином та повністю розрахунку з ним під час його звільнення не здійснив, хоча вимога про таку виплату була оголошена ним під час отримання трудової книжки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами встановлено, що з 29 листопада 2019 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Аграрний фонд», наказом в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_5 від 28 грудня 2019 року № 579-к його було переведено на посаду директора з безпеки з 01 січня 2020 року, з посадовим окладом, зазначеним у додатку - 150 644,00 грн. Підстава: письмова заява ОСОБА_3 від 28 грудня 2019 року.
Наказом в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_6 від 15 травня 2020 року № 173-к ОСОБА_3 , директора з безпеки, було звільнено із займаної посади 15 травня 2020 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_3 від 15 травня 2020 року. Наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 02 грудня 2019 року по 15 травня 2020 року.
Встановлено, що в день звільнення - 15 травня 2020 року ПАТ «Аграрний фонд», відповідно до вимог частини першої статті 116 КЗпП України, нарахувало ОСОБА_9 135 166,21 грн, попередньо утримано - 26 388,91 грн,сплачено-108 777,30 грн. До вказаної суми увійшов оклад за 8 робочих днів (нараховано - 63 429, 05 грн, утримано - 12 368, 67 грн, сплачено - 51 060,38 грн), оплата по середньому заробітку за перебування у відрядженні - 1 робочий день (нараховано - 7 929,63 грн, утримано - 1546, 08 грн, сплачено -6 382,55 грн), компенсація невикористаної відпустки за 11 календарних днів (нараховано - 56 276, 33 грн, утримано - 11 005, 38 грн, сплачено - 45 270,95 грн).
Таким чином, доводи позивача щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повного розрахунку з працівником під час його звільнення, не знайшли свого підтвердження.
При цьому посилання позивача на наявність трудового договору від 31 січня 2020 року суди не прийняли до уваги, посилаючись назаперечення відповідача щодо його укладення, висновок експертів № 3795/21-34/3796/21-33/3797/21-32/28094:28116/21-33/28117:28127/2132/29759:29773/21-34, виготовлений 06 жовтня 2021 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2020 року про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документу у цивільній справі № 553/1060/20, дійшовши фактичного висновку про неукладеність вказаного договору.
При цьому, встановлюючи обставини щодо укладення / не укладення спірного трудового договору суди попередніх інстанцій правильно прийняли до уваги положення Колективного договору ПАТ «Аграрний фонд», дані електронної бази BAS ERP (1С: Підприємство) щодо позивача, зміст вказаних вище наказів, особової справи ОСОБА_3 , Положення з організації договірної роботи в ПАТ «Аграрний фонд», затвердженого наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 116 від 27 грудня 2017 року, а також графіка надання щорічних відпусток працівникам АТ «Аграрний фонд» у 2020 році.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Надаючи правову оцінку матеріалам справи в їх сукупності, зважаючи на відсутність доказів укладення спірного письмового трудового договору від 31 січня 2020 року, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому колегія суддів Верховного Суду приймає до уваги, що касаційна скарга не містить доводів і вимог щодо додаткового рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року.
Також Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Сергієнко Тетяна Григорівна, залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов