05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 336/9828/24
провадження № 61-4050ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 5 000 грн.
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя заочним рішенням від 22 липня 2025 року позов АТ «А-Банк» задовольнив частково. Стягнув з АТ «А-Банк»
на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у
розмірі 4 999 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач безпідставно утримує у себе кошти, які належать позивачеві. Залишення вказаних коштів на рахунку банку суперечить їх цільовому призначенню та свідчить про порушення майнових прав й інтересів позивача, оскільки на теперішній час він не має права розпоряджатися належними йому коштами. Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У жовтні 2025 року АТ «А-Банк» звернулося до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя
від 22 липня 2025 року.
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 12 листопада
2025 року у поновленні строку на подання заяви АТ «А-Банк» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя
від 22 липня 2025 року відмовив.
Заяву АТ «А-Банк» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 липня 2025 року у цивільній справі № 336/9828/24 залишив без розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з пропуском строку подання заяви про перегляд заочного рішення та відсутністю підстав для його поновлення заяву слід залишити без розгляду.
Не погодившись з ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року, 27 грудня 2025 року АТ «А-Банк» надіслало до Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2026 року підстави, зазначені у клопотанні АТ «А-Банк» для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя
від 12 листопада 2025 року, визнав неповажними.
Апеляційну скаргу АТ «А-Банк» залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та підстав для його поновлення; документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028 грн. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що:
у матеріалах справи наявні докази отримання АТ «А-Банк» ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року про залишення без розгляду заяви про перегляд судового рішення
(13 листопада 2025 року);
проте апеляційна скарга подана 27 грудня 2025 року, тобто поза межами п'ятнадцятиденного строку з того моменту, коли АТ «А-Банк» отримало копію ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року в цій справі;
отже, зазначена у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя
від 12 листопада 2025 року про залишення без розгляду заяви про перегляд судового рішення причина пропуску строку є неповажною, оскільки вона не дає жодних підстав для поновлення такого строку;
крім того, до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору.
15 січня 2026 року до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від АТ «А-Банк» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2026 року продовжив
АТ «А-Банк» строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 12 січня 2026 року. Запропонував заявнику надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та підстав для його поновлення; документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028 грн. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що:
доданий до апеляційної скарги документ про сплату судового збору не підтверджує його сплату у встановлених порядку та розмірі, оскільки його зараховано до державного бюджету при поданні апеляційної скарги
від 22 серпня 2025 року на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2025 року, яку було повернуто скаржнику ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року;
повторно роз'яснено АТ «А-Банк» право подати до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення, підтвердивши їх належними доказами.
23 січня 2026 року до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від АТ «А-Банк» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2026 року продовжив
АТ «А-Банк» строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 12 січня 2026 року. Запропонував заявнику надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та підстав для його поновлення; документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 028 грн. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що:
доданий до апеляційної скарги документ про сплату судового збору не підтверджує його сплату у встановлених порядку та розмірі, оскільки його зараховано до державного бюджету при поданні апеляційної скарги
від 22 серпня 2025 року на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2025 року, яку було повернуто скаржнику ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року;
повторно роз'яснено АТ «А-Банк» право подати до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення, підтвердивши їх належними доказами.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «А-Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 липня 2025 року у справі № 336/9828/24 відмовив на підставі пункту 4 частини першої
статті 358 ЦПК України.
Ухвалу мотивовано тим, що вимоги ухвали Запорізького апеляційного суду
від 12 січня 2026 року в частині надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року із зазначенням інших поважних причин та підстав для його поновлення, незважаючи на неодноразові роз'яснення такого права, у визначений судом строк АТ «А-Банк» не виконало. Тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
У касаційній скарзі, поданій 26 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд», АТ «А-Банк» просить скасувати ухвалу апеляційного суду
і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
14 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від АТ «А-Банк»на виконання вимог ухвали суду від 02 квітня 2026 року надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання мотивовано тим, що повний текст ухвали Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2026 року надійшов через підсистему «Електронний суд» на адресу заявника 24 лютого 2026 року, що підтверджується карткою руху документу (докази додаються).
Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду
від 02 квітня 2026 року, усунуті.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки належним чином не оцінив причини пропуску строку на апеляційне оскарження, залишив поза увагою, що апеляційна скарга передана на відправку кур'єрській службі - Приватному підприємству «ДКО-ЕКСПРЕС»
(далі - ПП «ДКО-ЕКСПРЕС»), тобто в межах строку на апеляційне оскарження;
вказує, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 495/4322/20 (провадження № 61-19272св21), передача документів для відправлення кур'єрській службі
ПП «ДКО-ЕКСПРЕС» прирівнюється до їх передання поштовій службі, що за приписами частини шостої статті 124 ЦПК України є підставою для поновлення процесуальних строків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «А-Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року про залишення без розгляду заяви про перегляд судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Забезпечення права на справедливий суд відіграє особливу роль у демократичному суспільстві, є його базовою цінністю, яка має вирішальне значення у безперешкодній реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина та дотриманні принципу верховенства права загалом. Водночас однією з важливих гарантій цього права є можливість оскарження судових рішень в апеляційному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року (заява № 15123/03) зазначається, що, приймаючи до уваги особливості порядку апеляційного оскарження за українським законодавством, право заявника на доступ до апеляційного суду було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції. У цьому зв'язку Суд нагадує, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
У рішенні в справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року (заява
№ 32671/02) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до статей 3, 8, 9, 21 і 55 Конституції України право на судовий захист і доступ до правосуддя відноситься до невідчужуваних прав і свобод людини й одночасно виступає гарантією захисту всіх інших прав і свобод, що визнаються та гарантуються згідно із загальноприйнятими принципами і нормами міжнародного права.
Аналіз наведених конституційних положень у взаємозв'язку зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції дає підстави для висновку, що правосуддя як таке повинно забезпечувати ефективне поновлення в правах і відповідати вимогам справедливості.
Ці нормативні положення гарантують особі право на перегляд судом справи, стосовно якої суд ухвалив рішення по суті спору, принаймні один
раз - в апеляційному порядку.
Отже, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», від 03 квітня
2008 року «Пономарьов проти України»).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції.
Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та / або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
У частині шостій статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.
У постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження
№ 14-48цс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома
статті 14 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення визначених строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд апеляційної інстанції у цій справі встановив, що АТ «А-Банк» має свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно з довідкою відповідального працівника суду першої інстанції, документ в електронному вигляді «Ухвала» від 12 листопада 2025 року у справі
№ 336/9828/24 доставлено до електронного кабінету АТ «А-Банк» 13 листопада 2025 року о 03:54:35.
Отримання АТ «А-Банк» копії судового рішення в електронному кабінеті є днем вручення повного тексту оскаржуваної ухвали.
Апеляційна скарга АТ «А-Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року про залишення без розгляду заяви про перегляд судового рішення подана до апеляційного суду 27 грудня
2025 року, тобто поза межами п'ятнадцятиденного строку, з посиланням на те, що ухвала Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року надійшла до банку електронною поштою 13 листопада 2025 року, що на думку заявника, згідно з пунктом 2 частини другої статті 354 ЦПК України є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження. Жодних інших причин клопотання не містило.
Апеляційна скарга подана 27 грудня 2025 року, тобто поза межами п'ятнадцятиденного строку з того моменту, коли АТ «А-Банк» отримало копію ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року в цій справі, Запорізький апеляційний суд ухвалою від 12 січня
2026 року зазначену причину визнав неповажною, апеляційну скаргу
АТ «А-Банк» залишив без руху та запропонував заявнику, зокрема надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для поновлення строку. Також ухвалами апеляційного суду від 20 січня та від 02 лютого 2026 року продовжив скаржнику строк, зокрема в частині зазначення інших причин для поновлення строку, однак АТ «А-Банк» таким правом не скористалось.
Взявши до уваги, що апеляційна скарга на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 листопада 2025 року подана до апеляційного суду 27 грудня 2025 року, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, встановивши, що підстава для поновлення строку визнана неповажною, а в заявах, що надійшли до суду 15, 23 січня та 13 лютого 2026 року заявник не використав свого права на подання до суду клопотання на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для поновлення строку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову
у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга передана на відправку кур'єрській службі ПП «ДКО-ЕКСПРЕС» в межах п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» єдиний державний реєстр операторів поштового зв'язку - інформаційно-комунікаційна система, що містить інформацію про операторів поштового зв'язку України. Оператор поштового зв'язку - суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку. Послуги поштового зв'язку - діяльність оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур'єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів. Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
У статті 15 Закону України «Про поштовий зв'язок» визначено, що оператори поштового зв'язку надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, зокрема встановлює порядок та форми ведення і веде єдиний державний реєстр операторів поштового зв'язку, забезпечує функціонування механізму подання повідомлень про внесення інформації до єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку (частина п'ята статті 8 Закону України «Про поштовий зв'язок»).
Відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, ведення якого покладено згідно з частиною шостою статті 8 Закону України «Про поштовий зв'язок» на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, ПП «ДКО-ЕКСПРЕС» (ЄДРПОУ 36494404) не є повноважним оператором із надання послуг поштового зв'язку, оскільки такий суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований (станом на дату подання апеляційної скарги) відповідно до вимог чинного законодавства та не наділений таким правовим статусом і повноваженнями.
Отже, суб'єкт господарювання, якому відповідач 26 листопада 2025 року передав документи з метою їх доставлення до Запорізького апеляційного суду, не набув статусу оператора поштового зв'язку, оскільки не включений до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, а тому такі дії позивача не можуть бути кваліфіковані як передання кореспонденції установі зв'язку у розумінні частини другої статті 255 ЦК України.
При цьому, колегія суддів враховує, що відправлення листа кур'єрською доставкою відповідно до положень Закону України «Про поштовий зв'язок» є платною послугою і заявник мав би надати фіскальний чек (квитанцію, касовий чек тощо), який підтверджує дату здійснення поштового відправлення. Проте матеріали справи такого не містять.
Отже, додана до касаційної скарги накладна служби кур'єрської доставки
ПП «ДКО-ЕКСПРЕС» № UA 10136769, як доказ направлення до апеляційного суду апеляційної скарги, в якій до того ж відсутні відомості про отримання кореспонденції адресатом, не є належним доказом своєчасного направлення АТ «А-Банк» матеріалів апеляційної скарги через пошту чи інші відповідні засоби зв'язку до суду з апеляційною скаргою у справі № 336/9828/24.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 28 липня 2025 року
у справі № 524/15453/24 (провадження № 61-8837ск25), постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 534/556/25 (провадження
№ 61-10773св25).
Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені
у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 495/4322/20 (провадження
№ 61-19272св21), згідно з якими передача документів для відправлення кур'єрській службі ПП «ДКО-ЕКСПРЕС» прирівнюється до їх передання поштовій службі, що за приписами частини шостої статті 124 ЦПК України є підставою для поновлення процесуальних строків, не заслуговують на увагу, оскільки Закон України № 2722-IX «Про поштовий зв'язок», яким передбачено обов'язкову реєстрацію суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг поштового зв'язку, у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку, був прийнятий 03 листопада 2022 року, тобто після ухвалення зазначеної постанови, що вказує на відмінність норм, відповідно до яких вирішувалося питання про відмову у відкритті апеляційного провадження. Тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 495/4322/20 (провадження № 61-19272св21), є нерелевантними.
Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження, а тому підстав для скасування ухвали Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 336/9828/24 немає.
Отже, на думку колегії суддів Верховного Суду ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є достатньо обґрунтованою та мотивованою.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права (пункту 4 частини першої
статті 358 ЦПК України) є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 390, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішенні задовольнити.
Поновити Акціонерному товариству «Акцент-Банк» строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв