3 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 2-8031-2008
провадження № 61-8931св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Карпенко С. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Металургійний відділ державної виконавчої служби
у м. Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Книгницька Лілія Анатоліївна, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року, постановлену у складі
судді Власенко М. Д., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, ухвалену колегією у складі суддів Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
Короткий зміст вимог скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Металургійний ВДВС).
В обґрунтування скарги вказувала, що на виконанні у Металургійному ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8031, виданого 18 листопада 2008 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів.
7 жовтня 2021 року заявник дізналася, що її рахунки арештовані на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 5 жовтня
2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.
Арештований рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний
банк (далі - АТ КБ) «ПриватБанк», використовується для нарахування соціальних виплат та аліментів.
Заявник звернулася до Металургійного ВДВС із заявою про зняття арешту з рахунку, на який надходить соціальна допомога на неї та аліменти на її дитину, однак
7 жовтня 2021 року на її електронну адресу надійшло повідомлення, яким відмовлено у знятті арешту.
У зв'язку з накладенням арешту на рахунок заявник не може отримати соціальну допомогу як інвалід ІІ групи та аліменти, які є її єдиним джерелом існування, позбавлена можливості оплачувати комунальні платежі та лікування.
Тому заявник просила:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Металургійного ВДВС щодо незняття арешту з коштів, призначених як державна допомога та аліменти, отримувачем яких є боржник ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
- скасувати постанову державного виконавця Металургійного ВДВС про арешт коштів боржника від 5 жовтня 2021 року № НОМЕР_4 в частині накладення арешту на грошові кошти, які надходять на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», як соціальна допомога та аліменти.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 29 грудня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що АТ КБ «Приват Банк», на який статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 виконав. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок таким, що має спеціальний режим використання, а кошти на ньому - такими, на які Законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Місцевий суд вказав про ненадання заявником доказів того, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмежувальним режимом використання, накладення арешту на кошти якого заборонено. Крім того, суд встановив, що ОСОБА_1 отримує на вказаний рахунок не лише соціальні виплати та аліменти, а також і інші кошти від фізичних осіб без будь-якого цільового призначення, а отже має дохід, з якого зобов'язана сплачувати аліменти на дитину.
Суд першої інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові
від 3 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), про те, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Книгницькою Л. А., залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Книгницька Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права іпорушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року і ухвалити судове нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), за якою не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Суди дійшли помилкового висновку про ненадання заявником доказів сплати на зазначений рахунок соціальної допомоги та аліментів на дитину, оскільки такі обставини підтверджуються випискою за рахунком, в якій міститься інформація про цільове призначення платежів.
Вказує про неврахування судами того, що право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада
2008 року у справі № 2-8031-2008 задоволено позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів і, зокрема, стягнено з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітної плати (доходів), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, визначеного на дитину відповідного віку, щомісячно на користь майбутнього опікуна на дитину - ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 16 вересня 2008 року, і до повноліття дитини.
На виконання вказаного рішення 18 листопада 2008 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий
лист № 2-8031-2008 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 29 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
5 жовтня 2021 року державним виконавцем Металургійного ВДВС винесено постанову № НОМЕР_4, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Металургійного ВДВС, суди встановили, що заборгованість
ОСОБА_1 за аліментами на 1 грудня 2021 року складає 235 541,43 грн.
13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Металургійного ВДВС із заявою, в якій просила скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів боржника № НОМЕР_4 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в
АТ КБ «ПриватБанк», які є соціальною допомогою та аліментами.
Листом від № В-4323-02 Металургійний ВДВС повідомив заявника, зокрема, про те, що банківською установою прийнято постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти, які містяться на її карткових рахунках і банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 5 листопада 2021 року суди встановили, що ОСОБА_1 на дату видання довідки має банківську картку № НОМЕР_3 (№ НОМЕР_1 ), на яку отримує соціальні виплати; також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
З наданої виписки за карткою/рахунком ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 суди встановили, що за період з 1 липня до 5 листопада
2021 року на вказану картку зараховані аліменти, які стягуються на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_6 (по 1 330,99 грн на місяць, всього 5 371,96 грн). Також на зазначену картку двічі зараховано виплати соціального фонду на загальну
суму 6 997,35 грн. При цьому на вказану картку також протягом зазначеного часу надходили й інші виплати від різних фізичних осіб як без призначення платежу, так і з вказівкою «борг», а також у різних валютах: гривнях, російських рублях та білоруських рублях, зокрема, за допомогою системи міжнародних
переказів «WesternUnion». Загальна сума надходжень на картку за вказаний період склала 30 470,39 грн, з яких 12 369,31 грн є грошовими коштами з цільовим призначенням як аліменти, так і соціальні виплати. Інші кошти в сумі 18 101,08 грн отримані ОСОБА_1 від різних фізичних осіб без цільового призначення.
Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.
Особливості примусового виконання судових рішень визначені Законом № 1404-VIII.
У пункті 9 частини першої статті 2 Закону 1404-VIII визначено, що забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19 Закону 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
За змістом абзацу 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Арешт коштів боржника може накладатися на будь-які рахунки, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту заборонено законом (наприклад, рахунки із спеціальним режимом використання, соціальні виплати, зарплатні кошти тощо). Банк зобов'язаний перевірити статус коштів на рахунку боржника та у разі виявлення коштів, на які накладення арешту заборонено, повідомити виконавця і повернути постанову без виконання. Виконавець може самостійно зняти арешт з рахунку, якщо отримає документальне підтвердження, що кошти мають спеціальний режим або їх арешт заборонений законом (постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 127/16144/24 (провадження № 61-13589св24)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року
у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) викладений висновок, що
«стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). […] ПАТ «ПУМБ», на яке нормами
статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника
на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року
у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами, та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розміру коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
У справі, що переглядається, суди встановили, що:
- постановою державного виконавця Металургійного ВДВС, винесеною 5 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику ОСОБА_1 ;
- у постанові державний виконавець визначила порядок її виконання із застереженням щодо неможливості накладення арешту та/або звернення стягнення на кошти, накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом;
- АТ КБ «ПриватБанк» із повідомленням про спеціальний режим використання вказаного рахунка та неможливість накладення арешту й звернення стягнення на розміщені на ньому кошти до державного виконавця не звертався;
- надана боржником державному виконавцеві виписка АТ КБ «ПриватБанк»
від 5 листопада 2021 року № FBO773KLV8T46LHL
за рахунком № НОМЕР_1 містить відомості про здійснення боржнику «виплат Соціального фонду, соц. виплат» та надходження аліментів від ОСОБА_6 ;
- даних про спеціальний режим використання рахунку та неможливість накладення арешту й звернення стягнення на розміщені на ньому кошти вказаний документ не містить;
- заявник не надала належних і допустимих доказів того, що зазначені кошти є виплатами, на які у розумінні статті 73 Закону № 1404-VIII не може бути звернено стягнення.
Отже суди дійшли, загалом, правильного висновку про те, що накладення державним виконавцем арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , здійснене з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду,
викладеним у постанові від 16 серпня 2022 року у справі № 607/15258/19 (провадження № 61-4279св22).
За таких обставин безпідставними є доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII, оскільки висновки судів щодо застосування вказаної норми права узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 квітня 2022 року
у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) та від 19 травня 2020 року
у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), і висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 серпня 2022 року у справі № 607/15258/19 (провадження № 61-4279св22).
Посилання заявника про те, що суди не надали оцінку поданим нею доказам, які свідчать про сплату на зазначений рахунок соціальної допомоги та аліментів на дитину, не впливають на правильність висновків судів, оскільки саме по собі зазначення у банківській виписці такого призначення платежів беззаперечно не свідчить про те, що зазначені кошти є виплатами, на які у розумінні
статті 73 Закону № 1404-VIII не може бути звернено стягнення.
Крім того, за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження
(ВП № НОМЕР_4) державний виконавець Саксаганського ВДВС постановами
від 3 серпня 2023 року зняла арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_7 , а виконавчий лист № 2-8031, виданий 18 листопада 2008 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів повернула стягувачу на підставі його заяви (пункт 1 частини першої статті 37 Закону
№ 1404-VIII).
Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК
України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої
статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Книгницька Лілія Анатоліївна, залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 29 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Судді С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко А. А. Калараш В. В. Сердюк І. М. Фаловська