06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 344/12192/23
провадження № 61-5262ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду
від 07 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталія Василівна, ОСОБА_4 , про визнання протиправною державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Івано-Франківське ОБТІ»), треті особи:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., ОСОБА_4 , відповідно до якого просив визнати протиправною державну реєстрацію 18 травня 2007 року права власності на нерухоме майно, що розташовано у АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (підстава договір
купівлі-продажу між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кучак Н. В. 17 травня 2007 року за
№ 1152).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року, яке просив скасувати та призначити новий розгляд справи по суті.
В обґрунтування заяви зазначав, що у грудні 2025 року він отримав відповідь Міністерства юстиції України від 12 листопада 2025 року, з огляду на яку правочин, який суди вважали підставою виникнення права власності та державної реєстрації, юридично не ідентифікується з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, державна реєстрація була проведена за відсутності належної правової підстави. Вважає, що ця обставина є нововиявленою, оскільки відповідь Міністерства юстиції України не існувала в матеріалах справи, суди не досліджували і не могли дослідити фактичний зміст реєстрового № 1152, заявник об'єктивно не мав доступу до цієї інформації раніше.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 05 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою
Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 07 квітня 2025 року відмовлено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року залишено в силі.
14 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого
2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 344/12192/23.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Вважає, що якщо реєстровий № 1152 не посвідчує правочин між сторонами спору, а № 1164 не має належного та узгодженого правового підтвердження, то відсутній єдиний ідентифікований нотаріальний договір, який міг би підтверджувати волевиявлення сторін, бути правовстановлюючим документом, слугувати підставою для державної реєстрації. Вказує, що відповідь Міністерства юстиції України не існувала в матеріалах справи, суди не досліджували і не могли дослідити фактичний зміст реєстрового № 1152, а заявник об'єктивно не мав доступу до цієї інформації раніше.
Посилається на те, що суди підмінили предмет перегляду за статтею 423 ЦПК України, оцінили повноваження Міністерства юстиції України, а також зосередились на презумпції правомірності правочину та відсутності встановленої нікчемності. Такі міркування стосуються вирішення спору по суті, але не перевірки наявності нововиявленої обставини. Суди не встановили чи є встановлений факт (відсутність правових наслідків нотаріальної дії № 1152) таким, що міг змінити результат розгляду справи.
Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та постанова апеляційного суду, винесена за результатом перегляду такої ухвали, якою ця ухвала залишена без змін, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Частиною п'ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13
(пункти 7.4-7.5)).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі
№ 127/10129/17 (пункт 26)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі
№ 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Судами встановлено, що згідно долученої заявником копії листа Міністерства юстиції України від 12 листопада 2025 року за № 163491/Б-26423/37 1, адресованого Тетяні Бондаренко, Міністерство за результатами розгляду її заяви зокрема повідомило, що питання недійсності згаданого у заяві договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, реєстровий № 1164, та протиправності дій приватного нотаріуса Кучак Н. В. були предметами судових розглядів, серед іншого касаційної інстанції та за нововиявленими обставинами, за наслідками яких у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Нотаріальна дія від 17 травня 2007 року, реєстровий № 1152, була вчинена приватним нотаріусом Кучак Н. В. відносно та за участю третіх осіб. Враховуючи зазначене, Міністерство юстиції України не вбачає підстав для проведення контрольної перевірки приватного нотаріуса Кучак Н. В. з порушених питань.
Суди врахували, що правомірність дій нотаріуса 17 травня 2007 року, вже була предметом неодноразового судового розгляду.
Зокрема, у квітні 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до приватного нотаріуса Кучак Н. В., відповідно до якого просив: визнати порушеними особисті немайнові права Бондаренка А. В. приватним нотаріусом; визнати протиправним збирання та зберігання приватним нотаріусом без дозволу чи згоди ОСОБА_1 інформації про його особу (особистих персональних даних); визнати протиправним використання і поширення приватним нотаріусом Кучак Н. В. без дозволу чи згоди ОСОБА_1 інформації про його особу (особистих персональних даних) в договорі купівлі-продажу від 17 травня 2007 року, виготовленого, засвідченого з використанням спеціального бланку нотаріальних документів та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №№ 1152, 1153; стягнути з приватного нотаріуса Кучак Н. В. на користь ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 30 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено, а постановою Верховного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 344/4640/17 (провадження № 61-31843св18) касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року залишено без змін.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до Івано-Франківської міської ради, ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», треті особи:
ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Кучак Н. В., про визнання протиправною державної реєстрації Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2007 року права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 травня 2007 року, зареєстрованого за № 1152, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2007 року № 14595213 на ім'я ОСОБА_2 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу, скасування витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а постановою Верховного суду
від 09 жовтня 2019 року у справі № 344/3608/18 (провадження № 61-5641св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 28 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишено без змін.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року у справі № 344/3608/18 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 29 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 28 листопада 2018 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року (провадження
№ 61-10097ск21) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2021 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі
№ 344/3608/18.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до приватного нотаріуса Кучак Н. В. та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, укладеного між ним та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. 17 травня 2007 року, за реєстровою дією № 1152.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 23 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а постановою Верховного суду від 21 вересня
2020 року по справі № 344/1587/16-ц (провадження № 61-9614св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишено без змін.
Суди встановили, що на примірнику договору, який зберігається у справах нотаріуса та в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій на 2007 рік, реєстровий номер зазначений 1164, а на договорі, викладеному на бланку ВЕО №562517 помилково нотаріусом зазначено реєстровий номер 1152, який посвідчено в той же день. Виходячи з цього, запис про вчинену нотаріальну дію, відповідно до вимог пункту 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України
03 березня 2004 року № 2-/5, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії, внесено нотаріусом до Реєстру для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим № 1164 від 17 травня 2007 року, із проставленням учасниками правочину підписів.
При цьому у рішенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року, яке ОСОБА_1 просить переглянути за нововиявленими обставинами, вказано на наявність листа Міністерства юстиції України № 51474/Б-28911/19 від 29 грудня 2017 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 листопада 2017 року, в якому заявнику було надано інформацію щодо реєстрових номерів 1164 та 1152, вчинених нотаріусом Кучак А. В. 17 травня 2007 року нотаріальних дій.
Отже судами вже надавалася оцінка діям нотаріуса та обставинам зазначення реєстрового номера на примірнику оспорюваного договору купівлі-продажу.
З огляду на викладене суди дійшли обґрунтованого висновку, що інформація, викладена у листі Міністерства юстиції України від 12 листопада 2025 року, як і сам цей лист, в розумінні ЦПК України не може вважатися нововиявленою обставиною для перегляду у розглядуваній справі рішення суду, яке набрало законної сили.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі
№ 344/12192/23.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников