27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 330/1886/19
провадження № 61-18154св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Запорізької області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави,
відповідачі: Кирилівська селищна рада Мелітопольського району Запорізької області ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Техас 2016», Державна інспекція архітектури і містобудування України, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року у складі судді Гусарової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року складі колегії суддів Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року перший заступник прокурора Запорізької області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» (далі - ТОВ «Техас 2016»), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, знесення об'єкта самочинного будівництва, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - Кирилівська селищна рада), визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Кирилівської селищної ради від 02 серпня 2016 року № 15 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2758 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, для розміщення об'єктів рекреаційного призначення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» (далі - КП «Розвиток курортної зони»). Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 12 вересня 2016 року за № 16398755.
27 жовтня 2016 року між КП «Розвиток курортної зони» та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір № 27/10-1, відповідно до якого у подальшому на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлю магазину загальною площею 143 кв. м. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ЗП 141182951838 від 22 жовтня 2018 року, згідно з якою визнано закінченим будівництво об'єкта та готовим до експлуатації магазину (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м. Відповідно до пункту 1 декларації замовником будівництва є ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22 листопада 2018 року № 136 об'єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
06 грудня 2018 року на підставі вказаної декларації проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715880323203.
Передача у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 відбулося з порушеннями норм чинного законодавства. За результатами розгляду справи № 908/1583/18 Господарським судом Запорізької області встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим належить до земель водного фонду. У свою чергу передача цієї земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимога статей 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 88, 90 Водного кодексу України (далі - ВК України) та статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року у справі № 908/1583/18 позов заступника прокурора Запорізької області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 02 серпня 2016 року № 15 та зобов'язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 на користь територіальної громади смт. Кирилівка.
Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585. ОСОБА_1 у порушення норм статей 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 не отримував.
ОСОБА_1 збудував магазин (літ. «А-1») на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів. При цьому з метою надання видимості законності будівництва вніс недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка надалі зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 від 22 жовтня 2018 року.
Не дивлячись на неодноразові листи прокуратури Запорізької області (від 29 листопада 2018 року № 05/1-4621-18, від 04 лютого 2019 року № 05/1-79 вих.19, від 22 травня 2019 року № 05/1-503вих.19) на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, останній перевірку щодо законності будівництва ОСОБА_1 не провів та заходів щодо скасування реєстрацію декларації не вжив. Департамент обмежився лише направленням на адресу прокуратури Запорізької області лише листа від 03 червня 2019 року № 1008-1.15/293 про неможливість проведення перевірки.
Отже, первісна реєстрація (06 грудня 2018 року) права власності на об'єкт нерухомості - магазин (літ. «А-1») проведена на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 1411182951838 від 22 жовтня 2018 року, до якої ОСОБА_1 внесені недостовірні дані, тому, на думку прокурора, магазин є самочинно збудованим, тобто є підстави для скасування реєстрації зазначеної декларації. З урахуванням положень частини четвертої статті 376 ЦК України самочинно збудований магазин підлягає знесенню ОСОБА_1 як особою, яка безпосередньо здійснила таке самочинне будівництво.
Будівництво ОСОБА_1 магазину здійснено на земельній ділянці водного фонду, що суперечить вимогам статей 59, 60, 62, 83, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 85, 88, 90 ВК України, порушує права власника земельної ділянки (забудова проведена без згоди та наявність будівлі на земельній ділянці обмежує вільне розпорядження власника нею) та права необмеженого кола інших осіб (фактично позбавляються на вільний доступ до водного об'єкту та користування пляжною зоною).
Крім того, рішенням учасника ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року № 2 затверджено результати внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016». Зокрема, ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу об'єкт нерухомості, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Актом приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» передано: 1) магазин (літ. «А-1»), розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) сторожка (літ. «А-1») та туалет (літ. «Б-1»), розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) сторожка (літ «А-1»), розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 4) тимчасові споруди: А-1 (МАФ), Б-2 (МАФ), В-З (МАФ), Г-4 (МАФ), навіси: Д, Д-1, Д-2, Д-3, Д-4, Д-5, Д-6, Д-7, Д-8, Д-9, убиральня - У, басейн - № 1, дерев'яне покриття (настил) - № 2. Таким чином, право власності на магазин набуло ТОВ «Техас 2016», про що здійснено запис про право власності № 29541075 від 18 грудня 2018 року. Підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Техас 2016» слугував акт приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року.
Надалі ТОВ «Техас 2016» відчужило вказаний об'єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2019 року № 1015, посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С. А.
На думку прокурора, ОСОБА_1 набув право власності на спірний об'єкт (магазин) незаконно (без отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки, невідповідності збудованого майна цільовому призначенню земельної ділянки, без дозволу власника на будівництво, шляхом внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об'єкта до експлуатації), у зв'язку з чим послідуюче відчуження права власності на вказані об'єкти також є незаконним.
Спірний об'єкт нерухомості (магазин) збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить вимогам статей 60, 62 ЗК України, статей 88, 90 ВК України, у зв'язку з чим зміст зазначених правочинів щодо відчуження права власності на такий об'єкт не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (стаття 203 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Пунктом 2 рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 3 ОСОБА_2 передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. На підставі цього рішення 10 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, про що внесено до державного реєстру запис № 32022508 від 14 червня 2019 року. Між сторонами підписано акт приймання-передавання земельної ділянки.
Прокурор зазначав, що передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 відбулася на підставі статті 120 ЗК України, тобто як власнику об'єкту нерухомого майна, без проведення земельних торгів. Тому здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.
Посилаючись на вказані обставини та на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, перебуває в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та частково знаходиться в Утлюкскому лимані, має обмежену мету використання, прокурор в позові просив:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), яка 22 жовтня 2018 року зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715842223203);
- визнати недійсним акт приймання-передавання майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року в частині внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» майна у вигляді магазину (літ. «А-1»), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715842223203);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 травня 2019 року № 1015, укладений між ТОВ «Техас 2016» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С. А. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715842223203);
- зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт - магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 3 у частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 від 10 червня 2019 року, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 32022508);
- зобов'язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у справі
Якимівський районний суд Запорізької області ухвалою від 15 квітня 2021 року закрив провадження у справі в частині визнання недійсним акта приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року та внесення до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» майна у вигляді магазину (літ. «А»), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Якимівський районний суд Запорізької області рішенням від 15 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовив. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що прибережна захисна смуга повинна встановлюватися з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки. Суд вказав, що будівництво магазину не можна вважати самочинним та відсутні підстави для скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки остання вичерпує свою дію фактом виконання.
Запорізький апеляційний суд постановою від 02 лютого 2022 року ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року скасував, справу в цій частині повернув до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд вказав, що у цій справі відсутній спір між сторонами, який виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а назва об?єкта самочинного будівництва як «магазин» не свідчить про спір з приводу його використання у господарській діяльності, а вимога спрямована до фізичної особи ОСОБА_1 про його знесення та в такий спосіб звільнення земельної ділянки для повернення її територіальній громаді у належному стані, тобто звільненої від будь-якої незаконної забудови. Будівництво спірного об?єкта нерухомості, його реєстрація, передача до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» здійснена ОСОБА_1 як фізичною особою, тому така передача цього майна до статутного капіталу суб'єкта господарювання є дією фізичною особи, спрямованою на набуття та припинення цивільних прав та обов'язків щодо цього майна.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2022 року зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Якимівського районного суду від 15 квітня 2021 року до розгляду позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 18 грудня 2018 року, заявлених у цій справі.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Розпорядженням Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 справу № 330/1886/19 у частині вирішення позовних про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, знесення об'єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки передано Самарському районному суду м. Дніпропетровська. Самарський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 01 квітня 2022 року прийняв справу № 330/1886/19 до свого провадження.
Самарський районний суд м. Дніпропетровська (натепер - Самарський районний суд міста Дніпра) заочним рішенням від 17 липня 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Запорізької обласної прокуратури на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року до розгляду позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року, заявлених прокурором у цій справі (т. 3, а. с. 77-78). Отже, розгляд позовної вимоги щодо скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка 22 жовтня 2018 року зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за ЗП №141182951838 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715880323203), - зупинено.
Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним акта приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року, позивач посилався на незаконність декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Тобто ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Водночас на момент розгляду справи відсутнє рішення суду про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а будь-якого іншого правового обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним акта приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» позов не містить, як і не надано доказів на підтвердження обґрунтованості зазначеної вимоги.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської обласної прокуратури залишив без задоволення, а заочне рішення Самарського районного суду міста залишив без змін.
Постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі, дійшов обґрунтованого висновку, що ця вимога є похідної від вимоги скасування декларації про готовність оскільки, скасування акта приймання-передавання не поновить порушеного права держави, а тільки буде виключено це майно зі статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» та спірне майно повернеться у власність ОСОБА_1 , тобто основною вимогою у цьому випадку є саме скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а тому в задоволенні позовної вимоги слід відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала
15 грудня 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою
на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада
2023 року у цій справі, уточнивши вимоги якої та посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, справу направити на новий розгляд до Ленінського районного суду м. Запоріжжя за встановленою підсудністю.
У касаційній скарзі прокурор посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі № 633/408/18 (щодо розгляду справи у межах позовних вимог), у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/103/97/19 (щодо зупинення провадження).
Прокурор вказує, що суди, встановивши об'єктивну неможливість розгляду похідної вимоги про визнання недійсним акта приймання-передавання спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» зобов'язані були зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням щодо вирішення по суті основних позовних вимог у цьому спорі.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що розпорядженням Верховного Суду від 14 березня № 7/0/9-22 територіальну підсудність справи № 330/1886/19 у частині позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас» було змінено з Якимівського районного суду Запорізької області на Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Водночас розпорядженням Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22 подальший розгляд справ, які надійшли з місцевих судів Запорізької області судами Дніпропетровської області, не передбачено, тому у разі скасування судових рішень, вирішення вказаної позовної вимоги у справі № 330/1886/19 має бути передано до Ленінського районного суду м. Запоріжжя (натепер - Дніпровський районний суд міста Запоріжжя) на підставі положень статті 411 ЦПК України.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Кирилівської селищної ради від 02 серпня 2016 року № 15 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони» селищною радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим № 2320355400:11:001:0585 для розміщення об'єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення КП «Розвиток курортної зони» зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2758 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, (розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна внесено запис № 16398755 від 12 вересня 2016 року.
27 жовтня 2016 року між КП «Розвиток курортної зони» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 27/10-01. Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору інвестор зобов'язується профінансувати та виконати на земельній ділянці площею 0,2758 га будівельно-монтажні роботи - «Роботи Замовника» - зведення на підставі дозвільної та проектної документації планових об'єктів нерухомості, введення в експлуатацію від свого імені закінчених будівельних об'єктів, придбання та встановлення необхідного обладнання для об'єктів будівництва та інфраструктури, огородження ділянки, підключення планових об'єктів нерухомості до створеної інфраструктури. На початку будівельних робіт замовник погоджує та видає інвестору вихідні архітектурні та планувальні рішення будівництва планових об'єктів нерухомості, згідно відповідних додатків, яких інвестор зобов'язаний дотримуватись при виконанні робіт (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та ін.). Згідно із пунктом 2.3. договору, закінчені будівництвом об'єкти є власністю інвестора та використовуються інвестором.
06 серпня 2017 року прокурор Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом до Кирилівської селищної ради, КП «Розвиток курортної зони», ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування вищевказаного рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09 жовтня 2015 року № 35 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», визнання недійсним інвестиційного договору.
Незважаючи на вирішення справи господарським судом, ОСОБА_1 , який брав участь у розгляді господарської справи як ФОП, 15 вересня 2018 року він розпочав забудову земельної ділянки і 11 жовтня 2018 року збудував магазин літ. «А-1».
22 жовтня 2018 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області провів реєстрацію декларації про готовність до експлуатації магазину «А-1», площею 143 кв. м, забудовником якого є ОСОБА_1 розташованого в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 (т. 1, а. с. 39-42).
Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22 листопада 2018 року № 136 об'єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 57).
З листа Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 1001 вбачається, що Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 (т. 1, а. с. 37).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12 грудня 2018 року у справі № 908/1583/18 позов заступника прокурора Запорізької області задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 02 серпня 2016 року № 15 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» спірну земельну ділянку, та зобов'язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 на користь територіальної громади смт. Кирилівка ( т. 1, а. с. 23-32). Цим рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, відноситься до земель водного фонду, її передача у постійне користування комунальному підприємству суперечить вимогам статей 18-20, 58, 59,60, 62, 186-1 ЗК України, статтям 88, 90 ВК України та статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
Будучи обізнаним про вилучення у КП «Розвиток курортної зони» спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 як учасник ТОВ «Техас-2016» 17 грудня 2018 року вніс як додатковий вклад до статутного капіталу товариства магазин «А-1», загальною площею 143 кв. м, розташований у АДРЕСА_2 та підписав акт приймання-передавання (т. 1, а. с. 58-61). Крім того, Кирилівська селищна рада передала спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Техас 2016» строком на 49 років для розміщення об'єктів рекреаційного призначення, на підставі якого між ними 23 квітня 2019 року укладено договір оренди цієї ділянки.
13 травня 2019 року ТОВ «Техас 2016» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірного магазину ( т. 1, а. с. 62-63).
Пунктом 2 рішенням Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 3 достроково розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений з ТОВ «Техас 2016», кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:11:001:0585, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2785 га, та вона надається в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років ( т. 1, а. с. 34-36). 10 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років (т. 1, а. с. 69-71).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Межі касаційного перегляду цієї справи
Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги (вимоги статті 400 ЦПК України).
Дніпровська обласна прокуратура у касаційній скарзі оскаржує ухвалені у цій справі судові рішення у частині вирішення позовних про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, знесення об'єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не оскаржувалися, тому судом касаційної інстанції не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням доводів касаційної скарги зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення відповідають з огляду на таке.
Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи відомо, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Запорізької обласної прокуратури на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року до розгляду позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року, заявлених прокурором у цій справі (т. 3, а. с. 77-78).
Тобто розгляд позовної вимоги стосовно скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка 22 жовтня 2018 року зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ЗП № 141182951838 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715880323203) - зупинено.
Відповідно до статті 188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Прокурор у позовній заяві вказував на те, що ОСОБА_1 збудував магазин на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без дозволу власника земельної ділянки. З метою надання вигляду законності будівництва вніс недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації про готовність до експлуатації об'єкта, яка зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 від 22 жовтня 2018 року.
Згідно з рішенням № 2 учасника ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року учасником ТОВ «Техас 2016» ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу товариства спірний об'єкт, що підтверджується актом приймання-передання майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним акта приймання-передавання, дійшов правильного висновку, що вказана позовна вимога є похідною від вимоги про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки скасування акта приймання-передавання не поновить порушеного права держави, а тільки буде виключено це майно зі статутного капіталу товариства, а спірне майно повернеться у власність ОСОБА_1 , тобто основною позовною вимогою у цьому випадку є саме скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що виключає задоволення похідної вимоги.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується.
Доводи касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі № 633/408/18 (щодо розгляду справи у межах позовних вимог), у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (щодо зупинення провадження) колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) розглядався спір за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов'язання повернути земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) апеляційний суд на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв. За таких обставин Верховний Суд виснував, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, у справі, яка переглядається, та у справах, постанови Верховного Суду в яких надані прокурором для порівняння, різними є фактичні обставини справи, предмети позовів, застосовні норми права та правовідносини, які підлягають врегулюванню, а тому посилання на вказані постанови Верховного Суду є нерелевантним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у вільному доступі, Запорізький апеляційний суд постановою від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави задовольнив, рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року у цій справі скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов першого заступника прокурора Запорізької області - начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ТОВ «Техас 2016», Державної інспекції архітектури і містобудування України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, знесення об'єкту самочинного будівництва, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки - задовольнив.
Скасував реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), яка 22 жовтня 2018 року зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715842223203).
Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 13 травня 2019 року № 1015, укладений між ТОВ «Техас 2016» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1715842223203).
Зобов'язав ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт - магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнав незаконним та скасував пункт 2 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року № 3 у частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 від 10 червня 2019 року, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 32022508).
Зобов'язав ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,2758 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У касаційному порядку постанова Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року не оскаржувалася.
Таким чином, спір у справі, яка переглядається, в частині позовних вимог, вирішення яких ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року було зупинено, на час касаційного перегляду вирішено у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів в частині, яка переглядається, і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених судових рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 446цс18).
Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Отже, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а заочне рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.
За таких обставин не підлягають розгляду доводи касаційної скарги про направлення справи за встановленою підсудністю.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів в частині, яка переглядається і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень в цій частині.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень у частині вимог позову про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення в цій частині - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Заочне рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 17 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара