Іменем України
24 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 337/3413/17
провадження № 61-4572ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерного товариства «УкрСиббанк», про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛГРУП», державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелиха Віталія Віталійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерного товариства «УкрСиббанк», про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно, та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
Ухвалою від 21 листопада 2022 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя зобов'язав ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суму судових витрат, пов'язаних з викликом свідків, у розмірі 1 739,00 грн, надавши суду докази на підтвердження внесення коштів у строк до 03 грудня 2022 року.
Постановив, що питання щодо виклику свідків у судове засідання на 20 грудня 2022 року об 09.30 год необхідно вирішити після забезпечення ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із викликом свідків.
Роз'яснив ОСОБА_1 , що згідно з частиною третьою статті 135 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідків та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів.
Не погоджуючись із цією ухвалою ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою від 23 березня 2026 року Запорізький апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року у цій справі повернув особі, що її подала.
Ухвалу мотивував тим, що ухвала місцевого суду про внесення на депозитний рахунок суми судових витрат, пов'язаних з викликом свідків, не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
06 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Балковий Руслан Леонідович направив касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якій він просив скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 березня 2026 року та направити справу до Запорізького апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п'ята статті 394 ЦПК України).
За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскарженого судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Позиція Верховного Суду
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвали суду першої інстанції про внесення на депозитний рахунок суми судових витрат, пов'язаних з викликом свідків, не зазначені у переліку ухвал, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення.
Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, ухвала суду першої інстанції про забезпечення судових витрат не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору.
Схожі висновки висловив Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 509/2803/19 (провадження № 61-18656св20).
Законодавство України передбачає безумовне повернення апеляційної скарги у разі, якщо така подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Винятків, за наявності яких особа може звернутися до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на зазначене рішення (ухвалу суду першої інстанції), процесуальне законодавство не передбачає.
У постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про внесення на депозитний рахунок суми судових витрат, пов'язаних з викликом свідків, не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від рішення.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 522/1654/18 (провадження 61-15599св19).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).
Оскільки справа по суті розглянута місцевим судом не була, а ухвала суду про внесення на депозитний рахунок суми судових витрат, пов'язаних з викликом свідків, не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення, яким спір має бути вирішений по суті.
Крім того апеляційний суд зазначив, що ухвалою від 02 грудня 2022 року Запорізький апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року про зобов'язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суму судових витрат, пов'язаних з викликом свідків, у цій справі повернув скаржнику, у зв'язку з тим, що ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року не може бути оскаржена окремо від рішення щодо суті спору.
Ухвалою від 28 грудня 2022 року Верховний Суд у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2022 року у цій справі відмовив за необґрунтованістю.
Ухвалою від 16 січня 2026 року Запорізький апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року про зобов'язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суму судових витрат, пов'язаних з викликом свідків у цій справі, повернув особі, яка подала апеляційну скаргу.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення скарги ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року особі, що її подала.
Оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерного товариства «УкрСиббанк», про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛГРУП», державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелиха Віталія Віталійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерного товариства «УкрСиббанк», про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно, та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська