Постанова від 07.05.2026 по справі 918/578/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 918/578/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Барбакан" - не з'явилися,

відповідача - Смизької селищної ради - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Барбакан" (далі - Товариство)

на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2025 (суддя Торчинюк В.Г.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 (головуючий суддя: Петухов М.Г., судді: Гудак А.В. і Олексюк Г.Є.)

у справі № 918/578/21

за позовом Товариства

до Смизької селищної ради (далі - Рада)

про стягнення 1 488 766,40 грн.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.05.2026 № 32.2-01/406 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 918/578/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Власов Ю.Л.

За результатами розгляду касаційної скарг Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом до Ради про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої судом) стягнення 1 488 766,40 грн заборгованості, з яких: 729 545,06 грн основного боргу, 48 149,97 грн пені, 51 068,15 грн штрафу, 553 632,99 грн інфляційних втрат та 106 370,23 грн 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами відкритих торгів сторони 21.06.2019 уклали договір підряду № 11 (далі - Договір) на виконання робіт з капітального ремонту адміністративної будівлі по вул. Заводській, 1-Б у смт. Смига (проєкт розміщення апарату ради та центру надання адміністративних послуг), за яким Товариство як підрядник зобов'язалося виконати роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а Рада як замовник - прийняти та оплатити їх. Виконані роботи оформлялися актами КБ-2в та оплачені на загальну суму 6 466 191,03 грн, що відповідає ціні Договору. Водночас, частина фактично виконаних робіт, котрі передбачені проєктно-кошторисною документацією, на суму 729 545,06 грн залишилась неоплаченою. Необхідність виконання таких робіт була зумовлена неточностями проєкту та невідповідністю локальних кошторисів фактичному обсягу робіт, що підтверджується листами Ради. Акт приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року на зазначену суму Рада не підписала, оплату робіт за ним не здійснила, у зв'язку із чим має заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з нарахуванням пені, штрафу, інфляційних та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, в позові відмовлено.

За висновками судів попередніх інстанцій надані позивачем докази не доводять виконання належним чином і у погоджений строк відповідно до Договору робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року. Окрім того, судами з'ясовано, що Договір укладено сторонами за результатами відкритих торгів. Загальна вартість виконаних Товариством і прийнятих Радою робіт становить 6 466 191,03 грн, що відповідає ціні Договору, які замовником підряднику сплачені в повному обсязі та в установлені строки. Не зважаючи на те, що Договором передбачено динамічну договірну ціну, однак, ним (пункт 19.6) та законодавством про публічні закупівлі передбачений виключний перелік випадків зміни такої ціни, наявність яких Товариством не доведено. Пунктом 19.9 Договору визначений порядок такої зміни - шляхом укладення додаткових угод, укладення яких позивачем також не доведено.

Суди також звернули увагу на те, що пунктом 7.4 Договору передбачено обов'язок підрядника до початку виконання робіт перевірити комплектність проектної документації та її відповідність установленим вимогам. У разі виявлення невідповідності проектної документації установленим вимогам підрядник повинен негайно повідомити про це замовника. Водночас, як встановили суди, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, виявивши роботи, не передбачені проектно-кошторисною документацією, а також необхідність виконання додаткових робіт і відповідного збільшення кошторису, повідомив про це замовника до початку виконання таких робіт. Доказів того, що позивач виконав обов'язок, встановлений абзацом другим частини третьої статті 877 ЦК України, матеріали справи теж не містять.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових коштів понад ціну, визначену за результатами тендерної процедури та погоджену сторонами у Договорі, на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, суди визнали необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи. З огляду на те, що вимоги про стягнення основної заборгованості не підлягають задоволенню, суди виснували відсутність підстав і для задоволення похідних вимог про стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись із рішенням і постановою судів попередніх інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 73, 86, 98 ГПК України та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 837, 843, 875, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 25.05.2021 у справі № 906/764/20 (про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта й виникнення за таким актом прав і обов'язків можливе за умови реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором);

- від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 (про те, що нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт);

- від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 (про те, що статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв'язку із іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини першої статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України).

Просить скасувати оскаржувані рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Рада у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення процедури відкритих торгів 21.06.2019 Рада (замовник) і Товариство (підрядник) уклали Договір, за умовами якого:

- підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений строк закінчені роботи згідно із проектно-кошторисною документацією та умовами цього договору, а замовник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити закінчені роботи (пункт 1.1);

- найменування робіт: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013. Капітальний ремонт нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1Б в смт. Смига Рівненської області з метою розміщення в ньому апарату селищної ради та центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) (за кодом ДК 021:2015-45450000-6-Інші завершальні будівельні роботи) (далі за текстом Договору - роботи) (пункт 1.2);

- обсяг робіт за чинним договором, визначається на підставі проектно-кошторисної документації, затвердженої у встановленому законодавством порядку (пункт 1.5);

- загальна вартість договору визначається у відповідності до розрахунку динамічної договірної ціни (Додаток № 3) і становить 6 466 191 грн 03 коп. Бюджетні зобов'язання за даним договором приймаються в межах бюджетних асигнувань установлених кошторисами. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 2.1, 2.3);

- договірна ціна є приблизною (динамічною) і може уточнюватися протягом усього строку виконання робіт при зміні норм законодавства у період будівництва, які впливають на вартість будівництва, обсяги робіт, зміні цін на ресурси, зміні умов робіт, уточненні загально виробничих, адміністративних та інших витрат, якщо такі зміни не призведуть до збільшення договірної ціни і змін характеру робіт. Усі зміни початкової договірної ціни оформлюються відповідними розрахунками та угодами сторін у письмовій формі (пункти 2.4, 2.6);

- строки виконання всіх видів робіт: дата початку робіт - 21 червня 2019 року, дата закінчення робіт - 31 грудня 2019 року (пункт 3.2; Додаток № 2 до Договору);

- строком закінчення виконання робіт є дата прийняття їх замовником в межах строку дії договору. Договір вважається виконаним після виконання робіт, закінчення взаєморозрахунків між сторонами за цим договором, здачі об'єкта в експлуатацію, та передачі об'єкта на баланс. Строки виконання робіт та термін дії договору можуть бути змінені сторонами з внесенням відповідних змін до чинного договору в разі: відсутності фінансування; виникнення обставин непереборної сили; дій третіх осіб, що унеможливлює належне виконання підрядником робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт за чинним договором (пункти 3.4, 3.6-3.7);

- замовник, зокрема, має право: ініціювати внесення змін у договір, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору. Розмір збитків замовник визначає самостійно; відмовитись від прийняття закінчених робіт (об'єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено договором підряду. У такому разі збитки, завдані замовнику, відшкодовуються підрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни; відмовитися від договору та вимагати від підрядника відшкодування збитків, якщо останній своєчасно не розпочав роботи за чинним договором або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк вказаний в п. 4.3 чинного договору стає неможливим; відмовитися від договору в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши підряднику виконану частину робіт; вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням цього договору (пункт 4.2);

- замовник зобов'язаний, зокрема: прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи; негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі (пункт 4.3);

- підрядник, зокрема, має право ініціювати внесення змін у цей договір у випадках, визначених згідно статті 36 Закону (пункт 4.4);

- підрядник зобов'язаний: виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної документації та цього договору; передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та цим договором закінчені роботи (об'єкт будівництва); забезпечити ведення та передачу замовнику в установленому порядку документів про виконання цього договору; безоплатно та своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини; відшкодувати відповідно до законодавства та цього договору завдані замовнику збитки; інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов'язань за цим договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення; виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені цим договором, Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами законодавства (пункт 4.5);

- підрядник зобов'язаний до початку виконання робіт перевірити комплектність проектної документації та її відповідність установленим вимогам. У разі виявлення невідповідності проектної документації установленим вимогам підрядник повинен негайно повідомити про це замовника. Замовник укладає договір про здійснення авторського нагляду за дотриманням вимог проектної документації з її розробником (пункти 7.5, 7.6);

- підрядник зобов'язаний інформувати замовника про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо); загрозу виконанню договору з вини замовника (пункт 11.4);

- фінансування робіт проводиться за планом фінансування, що є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1), яким передбачено фінансування будівництва об'єкта на весь період будівництва в розмірі 6 466 191 грн 03 коп. з ПДВ, джерела фінансування місцевий та державний бюджети (пункт 13.1; Додаток № 1 до Договору);

- у випадку продовження строку виконання робіт або строку дії цього договору з підстав, визначених згідно ст. 36 Закону, та на строк, що охоплює більше ніж один бюджетний період замовника, розподіл коштів на фінансування виконаних робіт додатково узгоджується сторонами. Замовник має право уточнити план фінансування робіт на поточний рік з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт тощо. У разі прийняття замовником рішення про прискорення чи уповільнення темпів виконання робіт одночасно уточнюється план фінансування будівництва з внесенням відповідних змін у цей договір (пункти 13.2, 13.3);

- після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання. Передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (пункти 14.2, 14.3);

- у разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника, останній зобов'язаний усунути їх протягом не більше ніж 10 днів і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) у встановленому цим договором порядку. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може попередньо повідомивши підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються підрядником. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, замовник має право відмовитися від прийняття таких робіт або вимагати відповідного зниження договірної ціни чи компенсації збитків. Якщо замовник не розрахувався за виконані роботи або не сплатив інші суми, належні підряднику, останній попередньо повідомивши замовника, має право притримати передачу замовнику закінчених робіт, невикористаних матеріальних ресурсів та іншого майна. Порушення строків передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) у цьому разі вважається таким, що спричинено з вини замовника і передбачає відшкодування витрат підрядника, зумовлених цим порушенням (пункти 14.8-14.10);

- оплата виконаних робіт проводиться у безготівковій формі поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі щодо пускових комплексів та черг. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт форми КБ-2в та їх вартість форми КБ-3. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи протягом 10-ти банківських днів, але з урахуванням строків, визначених чинним законодавством на реєстрацію таких документів в органі, що здійснює казначейське обслуговування замовника (пункти 15.1, 15.2);

- внесення змін у цей договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, окрім випадків, передбачених цим договором. У разі відсутності відповідної згоди (окрім випадків, передбачених цим договором) заінтересована сторона має право звернутися до суду. Внесення змін у цей договір здійснюється шляхом укладення відповідного додаткового договору (пункти 19.1, 19.2);

- сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни у цей договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у цей договір або розірвання його, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про своє рішення. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір сторони, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування. Відповідь сторони, якій адресована пропозиція щодо змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною. У разі коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін у цей договір або розірвання його чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона може звернутися до суду (пункти 19.3-19.5);

- умови цього договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону підрядника та не повинні змінюватися після підписання цього договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 19.6);

- усі зміни та доповнення до цього договору, а так само розірвання договору оформлюються в письмовій формі, як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками обох сторін і є невід'ємними частинами до договору (пункт 19.9);

- цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих за цим договором зобов'язань (пункт 20.1).

Проект "Капітальний ремонт нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1 Б в смт. Смига Рівненської області з метою розміщення в ньому апарата селищної ради та центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)" розроблено товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-консрукторське бюро "Нові будівельні технології", найнятим Радою. У складі проекту є 6 томів, зокрема: пояснювальна записка, генеральний план забудови, архітектурно-будівельні рішення опалення та вентиляція, кондиціонування, водопостачання каналізація; електротехнічні рішення, внутрішні мережі; система пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, пожежний моніторинг, блискавкозахист; проект організації будівництва; зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва.

На виконання умов Договору Товариство виконувало роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації про що складалися акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, зокрема: акт № 1 за липень 2019 року; акт № 2 за серпень 2019 року, акт № 3 за вересень 2019 року, акт № 4 за жовтень 2019 року, акт № 5 за грудень 2019 року, акт № 6 за грудень 2019 року та акт № 7 за грудень 2019 року.

Також Підрядником складались підсумкові відомості ресурсів за липень-грудень 2019 року, які долучені до матеріалів справи.

Загальна вартість виконаних Товариством та прийнятих Радою робіт склала 6 466 191,03 грн, що відповідно до пункту 2.1 Договору є загальною вартістю Договору.

Незважаючи на дату закінчення робіт, визначену пунктом 3.2 Договору та календарним графіком робіт, договірні зобов'язання підрядником у строк до 31.12.2019 виконані не були, про що свідчать листи Ради до Товариства про необхідність виконати роботи, а саме від 10.01.2020 № 58/03-15, від 28.01.2020 № 211/03-15 та від 31.01.2020 № 259/03-15.

Відповідно до протоколу засідання робочої групи від 09.01.2020 № 3, створеної за розпорядженням Ради від 03.06.2019 № 135 "Про створення робочої групи", Рада ухвалила звернутись до керівника Товариства щодо прискорення будівельно-монтажних робіт на об'єкті.

За змістом листів, направлених Радою Товариству:

- Рада просила завершити усі будівельно-монтажні роботи по об'єкту та надіслала зазначений протокол засідання робочої групи № 3 від 09.01.2020 (лист від 10.01.2020 № 58/03-15);

- у зв'язку із завершенням будівельних ремонтних робіт по об'єкту, перед здачею його в експлуатацію, Рада просила надати належним чином завірені копії документів про хід виконання договору підряду, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам, а саме: журнали виконання робіт, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати якості на будівельні матеріали, акти на випробування устаткування (лист від 28.01.2020 № 211/03-15);

- Рада повторно просила підготувати об'єкт до здачі його в експлуатацію, та передати документи, що засвідчують характеристики та якість матеріалів, конструкцій, устаткування на відповідність нормативним вимогам (лист від 31.01.2020 № 259/03-15).

Розпорядженням селищного голови Ради від 13.07.2020 створено робочу комісію для огляду (обстеження) об'єкта, перевірки ходу, якості, обсягів та вартості виконання будівельно-монтажних робіт Товариством призначеного на 20.07.2020, із запрошенням представника підрядника.

На зазначене запрошення Товариство відреагувало листом від 13.07.2020 № 01/13/07-2020, у якому зазначило, що не може бути присутнім 20.07.2020, просило перенести огляд на 27.07.2020.

Протоколом засідання від 20.07.2020 № 1, комісією у складі представників Ради та запрошеної особи, яка згідно з Договором здійснювала авторський нагляд за будівництвом об'єкта, встановлено, що будівельні роботи передбачені Договором та проектно-кошторисною документацією виконані неналежним чином, а також, що будівельно-монтажні роботи не виконані у повному обсязі, про що складені акт № 1 та акт № 2.

За доводами Товариства, сума 6 466 191,03 грн не покрила вартості усіх фактично виконаних робіт, що передбачені проектно-кошторисною документацією і виконані роботи на суму 729 545,06 грн залишились неоплаченими.

Товариство зазначає, що в ході виконання робіт, через стан приміщення, який не повністю врахований при складенні проектно-кошторисної документації, підрядник виконував додаткові обсяги робіт та роботи, передбачені проектом, але не включені до кошторису, які приймалися та оплачувалися Замовником. Додаткові роботи виконувались через те, що проект розроблений з певними неточностями і склалася ситуація, за якої локальні кошториси не в повному обсязі відображали роботи, визначені проектом або ж доводилося виконувати додаткові обсяги робіт. Про це свідчать, зокрема, листи Ради від 09.12.2019 № 2146/03-15, від 24.12.2019 № 2241/03-15 та від 09.10.2019 № 1748/03-15.

Отже, акт приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року від 27.12.2019 на суму 729 545,06 грн залишився непідписаним замовником та не оплачений останнім. Зважаючи на вказані обставини, Товариство повторно надало Раді акт шляхом надіслання останнього на адресу відповідача, який отриманий останнім 12.11.2020. На момент розгляду справи акт Радою не підписано, а виконані Товариством роботи залишилися неоплаченими.

За наслідками розгляду справи, суди попередніх інстанцій дійшли єдиного висновку про відмову в позові з огляду на таке.

Так, за позицією судів, загальна вартість виконаних Товариством та прийнятих Радою робіт склала 6 466 191,03 грн, які своєчасно оплачені замовником, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, та не заперечується (підтверджено) сторонами.

Укладаючи Договір сторони у пункті 1.5 погодили, що обсяг робіт за чинним договором, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації, затвердженої у встановленому законодавством порядку, при цьому відповідно до пункту 2.4 Договору сторони погодили, що договірна ціна є приблизною (динамічною) і може уточнюватися, однак, якщо такі зміни не призведуть до збільшення договірної ціни.

Судами з'ясовано, що договірна ціна на будівництво об'єкта погоджена замовником та підрядником. Будь-які зміни до Договору, проектно-кошторисної документації чи договірної ціни сторонами не вносились.

Водночас Товариство виконало роботи не у повному обсязі та не у встановлений Договором строк. Востаннє роботи за Договором передавалися підрядником / приймалися замовником 24.12.2019, за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 на суму 52 927,83 грн.

Суди відхилили доводи Товариства про відмову Ради (після виконання робіт підрядником 27.12.2019) прийняти та підписати акт приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, що змусило останнього повторно надати означений акт шляхом надіслання на адресу Ради поштовим відправленням від 10.11.2020.

Усупереч цим доводам Товариства, матеріали справи не містять доказів передачі, скерування у грудні 2019 року Раді акта приймання виконаних будівельній робіт б/н за грудень 2019 року. Матеріали справи містять інформацію лише про надсилання спірного акта Товариством Раді 10.11.2020.

При цьому позивачем судам не надано обґрунтувань причин тривалого, протягом більш як 10 місяців зволікання позивача із зверненням до відповідача з приводу прийняття та оплати робіт, виконаних за актом приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року.

Судами з'ясовано, що листом від 09.12.2020 № 2442/03-15 Рада висловила свої заперечення щодо акта приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року.

З посиланням на висновки Верховного Суду, суди зазначили, що для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття-передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду.

Так, за висновком судів, у цій справі наявна відмова відповідача від підписання спірного акту приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, яка обґрунтована розбіжностями виконаних робіт з проектно-кошторисною документацією, замовленням, кількістю та фактичним виконанням всього обсягу робіт вказаних у акті.

З урахуванням доводів позивача та заперечень проти них відповідача, з метою встановлення обсягу та вартості виконаних робіт, визначених у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.09.2021 у справі № 918/578/21 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта № 2947-е від 27 серпня 2025 року при проведенні експертного дослідження встановлено таке:

- за результатом проведеного огляду та обмірів об'єкту дослідження "Капітальний ремонт нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1 Б в смт. Смига Рівненської області з метою розміщення в ньому апарату селищної ради та центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)" та співставленням результатів з наданим на дослідження актом виконаних робіт (ф. КБ-2в) № б/н за грудень 2019 року на загальну суму 729 545,06 грн та іншими актами приймання виконаних будівельних робіт, що наведені в таблиці № 1, встановлено що обсяги фактично виконаних робіт частково не відповідають обсягам, зазначеним в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року від 27.12.2019;

- в матеріалах справи міститься Виконавчий зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва на "Капітальний ремонт нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1 Б в смт. Смига Рівненської області з метою розміщення в ньому апарата селищної ради та центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)" складений в цінах станом на 11.06.2019 на загальну суму 6 466,19103 тис. грн. Даний зведений кошторис містить окремі аркуші локальних кошторисів, при цьому на ст. 94-95 (3 тому) міститься зведений кошторис, на ст. 96, і том 3 міститься локальний кошторис який починається з позиції № 80, попередні позиції відсутні. На аркушах 102-109, том 3 містяться локальні кошториси № 2-1-5 та № 2-1-6. Інші локальні кошториси до зведеного кошторису не додані, тобто велика частина локальних кошторисів у зведеному кошторисі відсутня та надана не в повному обсязі, а відтак співставити їх з фактично виконаними роботами не надається за можливе;

- наданий на дослідження проект по досліджуваному об'єкту не містить зазначених всіх обсягів робіт які вказані в досліджуваному акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року від 27.12.2019 за формою № КБ-2в, відповідно співставити обсяги фактично виконаних робіт, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року від 27.12.2019 з проектом не надається можливим;

- за результатом проведеного огляду та обмірів об'єкта дослідження та співставленням результатів з проектною документацією з будівництва, а саме проектом "Капітальний ремонт нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1 Б в смт. Смига Рівненської області з метою розміщення в ньому апарата селищної ради та центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)" встановлено що обсяги фактично виконаних робіт, що зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року від 27.12.2019 за формою № КБ-2в частково не відповідають обсягам, зазначеним в проектній документації.

За результатами проведеної експертизи, зроблено наступні висновки:

- обсяги фактично виконаних робіт з капітального ремонту нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1Б в смт. Смига Рівненської області за Договором частково не відповідають обсягам, зазначеним в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року від 27.12.2019 на суму 729 545,06 грн, форми № КБ-2в. (з врахуванням інших підписаних актів виконаних робіт які наведені в таблиці № 1 дослідницької частини висновку);

- обсяги фактично виконаних робіт, що зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року від 27.12.2019 за формою № КБ-2в (з врахуванням інших підписаних актів виконаних робіт які наведені в таблиці № 1 дослідницької частини висновку) частково не відповідають обсягам, визначеним проектно-кошторисною документацією з будівництва об'єкту "Капітальний ремонт нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1 Б в смт. Смига Рівненської області з метою розміщення в ньому апарата селищної ради та центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)".

З урахуванням висновку експертизи суди виснували, що зазначені у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року роботи частково виконані, однак з вказаного висновку експерта суди констатували неможливість встановити у якому саме обсязі та на яку ціну виконано ці роботи.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідно до описової частини висновку експерта вбачається, що матеріали справи не містять усієї необхідної документації потрібної для встановлення обсягів фактично виконаних робіт, що зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, наголосивши, що зазначені докази (документи) мав долучити до справи позивач, оскільки саме на позивача покладено обов'язок доведення своїх позовних вимог у справі, а саме збір та долучення відповідних доказів до справи.

Суд запропонував учасникам справи, зокрема позивачу, ініціювати питання про проведення додаткової експертизи для встановлення спірних питань, однак сторони не скористалися правом на подачу відповідного клопотання на призначення додаткової експертизи, передбаченим статтею 107 ГПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції, із висновком якого погодився і апеляційний суд, виснував неможливість за наявними матеріалами справи встановити обсяг та вартість робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року.

За висновком судів, надані Товариством докази в їх сукупності не доводять виконання робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року відповідно до Договору, належним чином і у погоджений строк.

У цьому контексті суди звернули увагу на те, що Товариством не надано жодних належних та допустимих доказів проведення попередніх випробувань закінчених робіт зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, що вимагається Договором, відсутні акти передачі замовнику відповідно до частини п'ятої статті 882 ЦК України, відсутні докази повідомлення у грудні 2019 року Товариством Раду про закінчення робіт зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, отримання позитивного результату їх випробування та готовність передачі таких робіт замовнику, що вимагається Договором.

Водночас з урахуванням того, що Договір був укладений сторонами за результатами процедури публічної закупівлі, суди попередніх інстанцій звернули окрему увагу на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини четвертої статті 36 якого (в редакції чинній на момент укладення Договору), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

Суди зазначили, що незважаючи на те, що Договором передбачено динамічну договірну ціну, однак, Договором (пункт 19.6) та законодавством про публічні закупівлі передбачений виключний перелік випадків зміни такої ціни, наявність яких Товариством не доведено. Разом з тим, Договором (пункт 19.9) визначений порядок такої зміни - шляхом укладення додаткових угод.

З умов погодженого між сторонами правочину не вбачається можливість проведення та погодження додаткових робіт.

Згідно із частиною третьою 877 ЦК України підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису зобов'язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника.

Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведене, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло привести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва (частина четверта статті 877 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 321 Господарського кодексу України у разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, та виконав додаткові роботи, він позбавлений права вимагати їх оплати.

Таким чином, з системного аналізу вищезазначеного слідує, що при відсутності письмової згоди замовника, невідкладність проведення додаткових робіт без погодження повинен довести саме підрядник.

Товариство зазначає, що Рада усно погоджувала інші зміни в обсягах робіт та матеріалів, через те, що приміщення в дуже поганому стані, а проектно-кошторисна документація не в повному обсязі передбачала види і кількість необхідних робіт для досягнення результату Договору.

Однак, суди звернули увагу на те, що пунктом 7.4 Договору передбачено обов'язок підрядника до початку виконання робіт перевірити комплектність проектної документації та її відповідність установленим вимогам. У разі виявлення невідповідності проектної документації установленим вимогам підрядник повинен негайно повідомити про це замовника.

Як з'ясували суди, доказів звернення Товариства до Ради до початку виконання робіт з приводу неповноти чи невідповідності проектно-кошторисної документації установленим вимогам не надані. Листом від 09.10.2019 № 1748/03-15 Рада погодила ряд змін до проектно-кошторисної документації, однак з документів наявних у справі не вбачається, що така заміна робіт призвела до зміни ціни Договору в бік збільшення, що Договором не передбачено. Будь-які зміни до Договору, проектно-кошторисної документації чи договірної ціни сторонами не вносились.

За узагальнюючим висновком судів, Товариство не зверталося до Ради до дати 31.12.2019, визначеної Договором як дата закінчення усіх робіт, з приводу внесення змін до Договору, не зверталося і не отримувало згоди замовника на збільшення ціни Договору, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових коштів понад ціну, встановлену за результатами тендерної закупівлі та погоджену сторонами у Договорі відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт № б/н за грудень 2019 року є необґрунтованими та непідтвердженими матеріалами справи.

Натомість Товариство не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, зазначаючи про порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 73, 86, 98 ГПК України та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 837, 843, 875, 882 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 25.05.2021 у справі № 906/764/20 (про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта й виникнення за таким актом прав і обов'язків можливе за умови реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором);

- від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 (про те, що нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт);

- від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 (про те, що статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв'язку із іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини першої статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України).

Узагальнено у цьому контексті скаржник зазначає, що:

- Товариством направлено Раді визначені умовами Договору документи, а саме акти форми КБ-2в, КБ-3, відтак остання як замовник повинна була або підписати їх та здійснити оплату, або надати вмотивовану відмову від їх підписання;

- суд першої інстанції зробив хибний висновок щодо факту незгоди відповідача з актом приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року та не врахував той факт, що вона була здійснена після спливу строку, визначеного Договором;

- суд першої інстанції неправильно та неповно встановив фактичні обставини щодо виконання робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року;

- суди не оцінили докази позивача, надані на підтвердження обставин виконання робіт за спірним актом. Неналежно оцінили висновок експерта № 2947-е від 27.08.2025, складений за наслідками проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проєктній документації - Проєкту "Капітальний ремонт нежитлового приміщення адміністративного будинку по вул. Заводській, 1 Б в смт. Смига Рівненської області з метою розміщення в ньому апарата селищної ради та центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)", а також не врахували пояснення позивача від 17.11.2025, зокрема, додаток до них;

- суди зробили помилковий висновок про приналежність усіх робіт у спірному акті до додаткових, а також не взяли до уваги листування сторін, з якого вбачається, що сама Рада зверталася до Товариства з проханням виконати додаткові роботи, які не були передбачені проєктно-кошторисною документацією і відповідно потребували додаткових витрат на їх виконання. Саме відповідач просив виконати частину робіт, передбачену проектними рішеннями, однак не передбачену в кошторисній частині проекту.

Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо застосування норми права без урахування висновку щодо застосування якої, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).

При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого судового рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних норм права.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)].

Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, у касаційній скарзі Товариство посилається на неврахування судами попередніх інстанцій при застосуванні норм матеріального та процесуального права висновків низки Верховного Суду, а саме про те, що:

- передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта й виникнення за таким актом прав і обов'язків можливе за умови реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (постанови від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 25.05.2021 у справі № 906/764/20);

- нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт (постанова від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20);

- статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв'язку із іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини першої статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України (постанови від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18)

Проте, Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на неврахування судами наведених висновків Верховного Суду та застосування ними норм матеріального та процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, без урахування цих висновків.

Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається безпосереднє посилання судів на наведену практику Верховного Суду в обґрунтування своїх висновків.

Саме з урахуванням цих висновків Верховного Суду судами у цій справі № 918/578/21 і досліджувалися обставини: направлення підрядником замовнику спірного акта приймання виконаних будівельних робіт № б/н за грудень 2019 року; прийняття/неприйняття визначених у ньому робіт замовником; наявності та обґрунтованості відмови замовника від його підписання; реальності виконання робіт, зазначених у цьому акті та відповідності таких робіт умовам Договору.

За наслідками розгляду цієї справи суди констатували неможливість за наявними матеріалами справи, у тому числі за наслідками проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи, призначеної судом першої інстанції за клопотанням самого позивача, встановити обсяг та вартість робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року, їх виконання відповідно до умов Договору.

За висновком судів, надані Товариством докази в їх сукупності не доводять виконання робіт, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2019 року відповідно до Договору.

Водночас, Верховний Суд вважає, що суди встановили обставини, які є самостійною підставою для відмови в позові безвідносно до доводів Товариства щодо узгодження приймання-передачі робіт за спірним актом б/н за грудень 2019 року, а саме:

- укладення Договору у процедурі публічної закупівлі;

- здійснення замовником повної оплати у межах договірної ціни;

- відсутності внесення змін до Договору щодо збільшення обсягу/вартості обумовлених у ньому робіт.

Як слушно зазначили суди попередніх інстанцій, у силу вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю (до яких відноситься ціна договору) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених цією статтею, наявність яких Товариством у справі № 918/578/21 не доведено.

При цьому, у жодній з наведених скаржником постанові при формуванні висновків, на неврахування яких посилається скаржник, Верховним Судом не стверджувалася можливість оплати робіт за підрядним договором, укладеним у процедурі публічної закупівлі, понад ціну такого договору, за відсутності внесення змін до договору в установленому законодавством у сфері публічних закупівель порядку та з визначених ним підстав.

Як з'ясовано судами, зміни до Договору сторонами не вносилися. Замовник розрахувався з підрядником у межах ціни Договору.

Здійснивши у цьому контексті аналіз постанов Верховного Суду, висновки у яких (у питаннях прийняття робіт за одностороннім актом виконаних робіт, прийняття та оплати замовником фактично виконаних підрядником робіт), на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку, про те, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить таким висновкам.

Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень з цих мотивів не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушення норм процесуального або неправильного застосування норм матеріального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій приписів статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Проте, сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Водночас, обставин реального виконання робіт за спірним актом, їх прийняття замовником не мають вирішального значення у розгляді цього спору з урахування встановлення обставин здійснення повної оплати за Договором та відсутності внесення до нього змін сторонами у бік збільшення договірної ціни у встановленому порядку.

Отже, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатом перегляду цього рішення, в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення і постанови судів попередніх інстанцій - без змін.

Судовий збір, сплачений скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Барбакан" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі № 918/578/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов